Рішення № 48401344, 13.08.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2684/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1126/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Васильковський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Малєєва А.Ю., Меленко О.Є.

секретаря Яковин М.Я.,

з участю представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним деяких умов договору, розірвання договору споживчого кредиту, повернення надлишково сплачених коштів за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Тисменицького районного суду від 25 березня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

у вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом, зазначаючи, що 21.08.2008 року між сторонами було укладено договір № 600002286 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки Альфа-Банк з відновлювальною кредитною лінією фізичної особи-резидента, зі змінами і доповненнями від 04.10.2012 року. Позовні вимоги мотивувала порушенням банком положень Закону України "Про захист прав споживачів" про не включення в договір несправедливих умов щодо змін у витратах і плати за обслуговування кредиту. Уточнивши в грудні 2014 року позовні вимоги, представник позивачки просив визнати частково недійсним укладений нею кредитний договір від 21.08.2008 року із внесеними 04.10.2012 року змінами в частині зобов'язань позичальника перед кредитором за обслуговування кредиту та інші послуги банку, а її зобов'язання перед банком виконаними, стягнути з відповідача надлишково сплачені кошти в рахунок виконання зобов'язань по кредитному договору, 10 000 грн спричиненої моральної шкоди за прострочення кредитора, вирішити питання судових витрат.

В подальшому представник позивачки заявами від 24.03.2015 року уточнив розмір надлишково сплачених коштів, що підлягають стягненню, сумою 3 248,94 грн та просив залишити без розгляду позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди і щодо визнання частково недійсними умов договору.

Рішенням Тисменицького районного суду від 25 березня 2015 року позов задоволено. Визнано такими, що виконані станом на 25.02.2013 року зобов'язання ОСОБА_3 перед ПАТ «Альфа-Банк» щодо повернення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування відновлювальною кредитною лінією та/або інших платежів за договором № 600002286 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відновлюваною кредитною лінією фізичної особи-резидента та договором про внесення змін і доповнень до договору № 600002286 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-банк з відновлюваною кредитною лінією фізичної особи - резидента від 21.08.2008 року. Стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_3 спричинену майнову шкоду в сумі 3 248,94 грн та понесені нею витрати за проведення судово-економічної експертизи в сумі 1800 грн. Стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк» в дохід держави 243,60 грн судового збору.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Альфа-Банк» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що задовольняючи позов суд послався на результати судової економічної експертизи, однак при цьому не звернув уваги на те, що при здійсненні перерахунку отриманих і сплачених сум за кредитом експерт не врахував обов'язкові до виконання позичальником умови договорів, які укладались шляхом підписання позивачкою основного договору та додаткових угод. Експертом не враховано, що з моменту підписання 04.10.2012 року договору про внесення змін і доповнень до договору № 600002286 від 21.08.2008 року змінилась процентна ставка обов'язкового щомісячного поповнення карткового рахунку з 5% до 7%, а також що позивачка за умовами обслуговування зобов'язання повинна була вносити і платежі на страхування. Висновки експерта не відповідають умовам укладених договорів, не ґрунтуються на наявній у справі виписці про рух коштів по карт-рахунку боржника та не спростовують суми наявної заборгованості. Суд помилково взяв до уваги виключно висновок експертизи, не врахувавши при цьому умов укладених сторонами договорів. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги заперечив. Представник ПАТ «Альфа-Банк», належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону судове рішення не відповідає.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Відповідач не надав жодних доказів і не спростував позовних вимог про те, що прострочення кредитора не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. При цьому суд послався на пункти 2, 3 висновку судово-економічної експертизи № 0979 від 28.10.2014 року, згідно яких позичальником станом на 01.04.2014 року виконано перед банком зобов'язання по кредитному договору № 600002286 від 21.08.2008 року та договору про внесення змін і доповнень до нього у повному обсязі, а в наслідок поповнення позичальником карткового рахунку на суму 800 грн (квитанція № 23950 від 04.12.2012 року) заборгованість за кредитом (в т.ч. відсотки, основна заборгованість та різні види комісії) була повністю погашена і виникла переплата. Крім цього, внаслідок зазначеної переплати (погашення) зобов'язань позичальником на дату проведення ним останньої операції по рахунку кредитного договору станом на 25.02.2013 року його зобов'язання перед банком припинилися. При умові, якщо брати до розрахунку зобов'язання, нараховані за обслуговування кредиту по договору № 600002286 від 21.08.2008 року та договору про внесення змін і доповнень до нього, сума переплати станом на 01.04.2014 року складає 3 248,94 грн. Враховуючи, що відповідач відмовився належним чином прийняти виконання зобов'язання за договором від позивачки, починаючи з 25.02.2013 року, при цьому остання звернулася в суд за захистом своїх прав 24.09.2013 року в межах строку позовної давності, заява представника відповідача про застосування при ухваленні рішення вимог ст. 267 ЦК України, не знайшла свого підтвердження.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що 21.08.2008 року між сторонами було укладено договір № 600002286 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки Альфа-Банк з відновлюваною кредитною лінією фізичної особи-резидента. В подальшому, 04.10.2012 року сторони уклали договір про внесення змін і доповнень до договору № 600002286 від 21.08.2008 року. Між сторонами виник спір з приводу неналежного виконання кредитором умов цього договору та договору про внесення змін і доповнень до нього.

Згідно додатку № 1 до договору про внесення змін і доповнень від 04.10.12 року ліміт відновлювальної кредитної лінії (сума кредиту) 13000 грн. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 28% річних на торгові операції та 42% річних на операції зняття коштів. Мінімальний платіж становить 7% від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, дата сплати щомісячного обов'язкового мінімального платежу за кредитом до 2 числа. Для повернення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування відновлюваною кредитною лінією або інших платежів за вказаним договором клієнту відкривається транзитний рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Альфа-Банк» для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування відновлюваною кредитною лінією або інших платежів за цим договором. Платежі та повернення кредиту здійснюються у відповідності до договору, примірний графік та розрахунок сукупної вартості кредиту міститься в тарифах, що є невід'ємною частиною договору. Підписанням анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_3 погодили вказані істотні умови договору.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 28.10.2014 року № 0979 позичальником станом на 01.04.2014 року виконано перед банком зобов'язання по кредитному договору № 600002286 від 21.08.2008 року та договору про внесення змін і доповнень до нього у повному обсязі та виникла переплата. Внаслідок зазначеної переплати зобов'язань позичальника, на дату проведення позичальником останньої операції по рахунку кредитного договору № 600002286 від 21.08.2008 року, станом на 25.02.2013 року зобов'язання перед банком не утворились. Сума переплати станом на 01.04.2014 року складає 3248,94 грн.

Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості ПАТ «Альфа-Банк», з 11.06.2013 року в ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитом, загальна сума якої станом на 01.04.2014 року складала 8 906,60 грн, з яких прострочене тіло кредиту - 6 861,92 грн, комісія - 1 790,48 грн, заборгованість по відсотках - 254,20 грн (а.с.70-71).

Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника (по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком залишився за межами експертного дослідження.

Згідно із ч. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обовязковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 212 цього Кодексу.

Отже, висновок експерта не має переваг перед іншими засобами доказування, він також підлягає дослідженню й перевірці, а фактичні дані, що містяться в ньому, оцінюються судом за загальними правилами.

При перевірці і оцінці експертного висновку суд повинен був з'ясувати, зокрема: повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним, обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Усупереч вимог ст. 212 ЦПК України суд першої інстанції не оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу, зібраного у справі, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зосередившись лише на висновку експерта, не навівши мотивів прийняття саме цього висновку та не спростувавши при цьому інших зібраних у справі доказів.

Вирішуючи спір та приймаючи до уваги лише висновок судово-економічної експертизи від 28.10.2014 року № 0979 щодо виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору № 600002286 від 21.08.2008 року зі змінами і доповненнями до нього у повному обсязі та внаслідок поповнення карткового рахунку на суму 800 грн повного погашення заборгованості за кредитом і виникнення переплати в сумі 3248,94 грн, суд в порушення вимог ст. ст. 213-215 ЦПК України взагалі не дав ніякої оцінки розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитом на загальну суму 8 906 грн.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. ст. 610, 611 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання являється порушенням зобов'язання. В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Не погоджуючись із висновком судово-економічної експертизи, колегія суддів виходить з того, що він не відповідає умовам укладеного 21.08.2008 року сторонами договору № 600002286 про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки Альфа-Банк з відновлюваною кредитною лінією фізичної особи-резидента, а також укладеному 04.10.2012 року сторонами договору про внесення змін і доповнень до договору № 600002286 від 21.08.2008 року.

Суд першої інстанції, призначаючи судово-економічну експертизу, виходячи із заявлених позовних вимог про визнання частково недійсним укладеного ОСОБА_3 кредитного договору від 21.08.2008 року із внесеними 04.10.2012 року змінами в частині зобов'язань позичальника перед кредитором за обслуговування кредиту та інші послуги банку, поставлені перед експертом запитання сформулював некоректно, тобто з наперед встановленої наявності несправедливих умов у договорах, зокрема положень, які містять умови про зміни у будь-яких витратах за договором.

Постановка експерту вирішуваних питань в умовний спосіб, що означає дію бажану або можливу за певних умов, та відповіді на такі запитання не можуть бути оцінені як фактичні дані для з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Як видно із висновку судово-економічної експертизи, даючи відповіді на поставлені запитання, експерт також виходив з умови, якщо не брати до розрахунку зобов'язання за обслуговування кредиту та інші послуги банку.

Однак, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що в подальшому при розгляді справи представник позивачки просив залишити без розгляду позовні вимоги щодо визнання частково недійсними несправедливих умов договору.

За таких обставин, у суду були відсутні підстави вважати встановленою наявність несправедливих умов в укладених позивачкою договорах, з огляду на що, висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи, зокрема обов'язковим до виконання позичальником умов договорів, які укладались шляхом підписання позивачкою основного договору та додаткових угод, в тому числі щодо зміни з 04.10.2012 року процентної ставки обов'язкового щомісячного поповнення карткового рахунку з 5% до 7%, а також зміни процентної ставки за користування коштами відновлювальної кредитної лінії на операції зі зняття коштів (готівки) з 36% до 42% річних.

Враховуючи положення закону про належне виконання зобов'язань відповідно до умов договору, висновки експерта є необґрунтованими, не можуть мати наперед встановленого

значення та спростовується об'єктивними обставинами справи, яким суд першої інстанції не дав належної оцінки.

В засіданні апеляційного суду представник позивачки підтвердив свою відмову від позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору із внесеними змінами і доповненнями в частині зобов'язань позичальника перед кредитором за обслуговування кредиту та інші послуги банку.

Колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на постанову Верховного Cуду України від 12.09.2012 року № 6-80цс12, оскільки встановлені фактичні обставини даної справи та справи, в якій прийнято постанову є різними, тому наведені доводи є необґрунтованими, так як судом не встановлено підстав для визнання недійсними окремих умов укладених ОСОБА_3 договорів.

Таким чином, висновки експерта не відповідають умовам укладених договорів, не ґрунтуються на даних про рух коштів по карт-рахунку боржника та не спростовують суми наявної заборгованості.

З огляду на зазначене, не відповідає дійсним обставинам справи висновок суду про незаконне вимагання відповідачем повернення позивачкою сум, не зазначених у договорі, та відмови прийняття виконаних нею зобов'язань за договором на суму 3 248,94 грн і, як наслідок, стягнення з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_3 спричиненої майнової шкоди на вказану суму.

Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позову.

Оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому в силу ст. 309 ЦПК України це є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду від 25 березня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання недійсним деяких умов договору, розірвання договору споживчого кредиту, повернення надлишково сплачених коштів, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на рішення може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Малєєв А.Ю.

Меленко О.Є.