Рішення № 4838730, 19.05.2008, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 2-24/2008р.

Р І Ш Е Н Н Я

 Іменем України

19 травня 2008 року

Олевський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого-судді Стратовича О.В.

при секретарі Дворак Г.П.

представника ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Олевську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину договору дарування квартири удаваним, визнання укладення договору купівлі - продажу, визнання права власності на Ѕ частини квартири, визнання частково не дійсними свідоцтв на право на спадщину за законом,

 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідачів: ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, та ОСОБА_5 про визнання правочину договору дарування квартири удаваним, визнання укладення договору купівлі-продажу, визнання права власності на Ѕ частини квартири, визнання частково не дійсним свідоцтв на право на спадщину за законом.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав в ньому зазначених і просить задовольнити його в повному обсязі.

При цьому пояснив суду, що до 2002 року спів мешкав з громадянкою ОСОБА_7 та її двома дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на найманій квартирі, фактично проживаючи однією сім'єю. Співмешканка - ОСОБА_7 померла раптово в ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Під час проживання з вище вказаними членами сім'ї позивач неодноразово звертався в органи державної влади, до Президента України з метою отримати допомогу у придбанні житла для сім'ї.

Домовившись з відповідачем ОСОБА_6 він вирішив разом з ОСОБА_7 купити у відповідача квартиру, яка складається з двох кімнат і розташована в АДРЕСА_1.При цьому він діяв за дорученням від імені ОСОБА_6 і з метою приховати договір - продажу, щоби не сплачувати зайві гроші державі було укладено 05.07.2003 року договір дарування вище вказаної квартири де обдарованою була ОСОБА_7

Перед цим з метою підтвердження своїх намірів про придбання квартири, в листопаді місяці 2002 року ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в вище вказаній квартирі було складено розписку, яку написала ОСОБА_7 про дачу завдатку в сумі 500 доларів США за квартиру, в розписці вказано за дом з майном. При цьому була присутня також відповідачка ОСОБА_3 та сам позивач. Гроші передавала ОСОБА_6 ОСОБА_3

Отримавши за розпорядженням голови обласної державної адміністрації Рудченко М.М. 29.04.2003 року в “Аваль” банку споживчий кредит в сумі дві тисячі гривень він на час складання договору дарування спірної квартири розрахувався з ОСОБА_6, кредит він також погасив протягом одного року.

Позивач вважає співмешканку ОСОБА_7 своєю дружиною, так як вони проживали спільною сім'єю, про що також свідчить рішення Олевського районного суду від 20.04. 2007 року. Після смерті останньої ОСОБА_3, мати померлої та діти ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися до суду про виселення позивача з спірної квартири мотивуючи це тим, що позивач не має права власності, спадкування та проживання в спірній квартирі.

Тому позивач і звернувся до суду з відповідним позовом і просить його задовольнити, на спадщину за померлою дружиною не претендує.

Відповідач ОСОБА_6 позов не визнав і пояснив, що він подарував ОСОБА_7 квартиру, яка розташована в АДРЕСА_1. Отримував від ОСОБА_7 гроші за меблі які залишилися в квартирі. В зв'язку з тяжким матеріальним станом просить справу розглянути без його участі.

Відповідачка ОСОБА_3 суду пояснила, що позивач та її померла дочка з дітьми разом проживали однією сім'єю наймаючи квартиру в м. Олевську близько одного року. Була присутня при складанні розписки при передачі грошей ОСОБА_6, сама особисто передавала останньому 500 доларів США. Вважає, що гроші були сплачені за меблі, які залишились в квартирі. Квартиру ОСОБА_6 подарував її дочці ОСОБА_7 з добрих намірів. Їй невідомо, чи знав ОСОБА_2 про дарування. Проти позову заперечує, вважає, що позивач не має права володіти і проживати в спірній квартирі.

 Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що до смерті матері ОСОБА_7, яка померла в ІНФОРМАЦІЯ_1 року, проживали однією сім'єю в спірній квартирі з позивачем ОСОБА_2. Їм відомо, що бувший власник квартири ОСОБА_6 подарував цю квартиру їх матері, а баба ОСОБА_3 передала ОСОБА_6 гроші в сумі 500 доларів США за оплату меблів, які залишилися в квартирі.

Представник відповідачів проти позову заперечує, вважає, що фактично відбувся договір дарування квартири, а також що позивач не може бути стороною в справі, так як був поручителем при оформленні договору дарування, не надав суду доказів, які стверджували б його доводи, підстави позову. Також вважає, що позивач не перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7, а ОСОБА_6 були сплачені гроші за меблі, які залишилися в квартирі.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 суду показав, що ОСОБА_6 квартиру продав у 2003 році ОСОБА_7, яка проживала однією сім'єю з позивачем. При цьому сам ОСОБА_6 йому про це сказав, що купили, а потім хай розбираються. Позивач робив в хаті ремонт, копав колодязя. Платив гроші за квартиру позивач, при цьому він показував йому документи, що брав розстрочку на квартиру і платив спочатку п'ять потім дві тисячі гривень. При цьому пояснивши, що ОСОБА_6 не міг сторонній людині подарувати свою квартиру.

Опитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 показав, що ОСОБА_6 не міг сторонній людині подарувати квартиру. Бачив, що позивач та інші давали ОСОБА_6 завдаток за квартиру, в якій сумі не пам'ятає, вважає, що квартира купувалася ОСОБА_7 та ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду показав, що проживає по сусідству з спірною квартирою. Після смерті хазяїна доглядав за квартирою. У 2002 році був присутнім, як в цій квартирі померла ОСОБА_7 писала ОСОБА_6 в його присутності розписку про передачу грошей за квартиру, потім передавала і гроші. Всі ці події були давно, тому він їх не пам'ятає, але гроші були передані ОСОБА_6, ще був присутній позивач, ОСОБА_3 мати померлої, ОСОБА_9. Свідок також показав, що він особисто підписав вище вказану розписку.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 суду показав, що позивач проживав однією сім'єю з ОСОБА_7 до її смерті у 2007 році, скільки років не пам'ятає. У 2002 році був присутній як на спірній квартирі ОСОБА_6 було передано як завдаток при всіх 500 доларів США за продаж квартири. Хто передав гроші ОСОБА_6 особисто та хто писав розписку він не пам'ятає, але під цією розпискою він власноручно поставив свій підпис. При цьому також були присутні: позивач, ОСОБА_8, який теж розписувався в розписці, ОСОБА_7, ОСОБА_3 мати останньої.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 суду показала, що в якому році вона не пам'ятає, від відповідачки ОСОБА_3 їй стало відомо, що її дочці, яка у 2007 році померла подарували квартиру, де вона проживала з позивачем. Про обставини дарування квартири їй нічого не відомо.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 суду показала, що знайома була з покійною ОСОБА_7 коли оформляла опікунство на її дітей. Від останньої їй стало відомо, що спірну квартиру їй хтось подарував, бачила сам договір, але хто його підписував не пам'ятає.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 суду показав, що покійна ОСОБА_7 працювала у нього в школі, де він був директором, викладачем. Проживала разом з ОСОБА_2 розповідала, що у неї тяжкий матеріальний стан, і вона разом з ОСОБА_2 шукала гроші на покупку житла. Згодом від неї самої дізнався, що квартиру їй подарував сусід. Про обставини дарування йому нічого не відомо.

Судом встановлено, що позивач, проживаючи однією сім'єю з ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з метою отримання житла, квартири АДРЕСА_1, в листопаді місяці 2002 року, разом з ОСОБА_7 домовився з власником вказаної квартири ОСОБА_6 купити дану квартиру у останнього. З цією метою покійна ОСОБА_7 написала розписку про дачу завдатку за квартиру в сумі 500 доларів США і за меблі, які знаходились в квартирі. Розписка була складена в присутності позивача, відповідачів : ОСОБА_6, ОСОБА_3, а також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Двоє останніх , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розписалися під текстом розписки і ОСОБА_3 ( відповідачка по справі ) передала в присутності вище вказаних осіб ОСОБА_6 500 доларів США.

З метою одержання допомоги на придбання житла і з метою остаточного розрахунку за квартиру позивач разом з ОСОБА_7 став звертатися до Президента України, органи влади, інші офіційні установи з метою отримання допомоги на придбання житла.

Така допомога позивачу надавалася, але це були незначні суми. Тому він вимушений був звернутися до голови Житомирської ОДА Рудченко М.М. з проханням отримати в банку “Аваль” кредитні кошти на отримання житла.

29.04.2003 року в банку “Аваль” позивачу було надано споживчий кредит в сумі дві тисячі гривень, які він виплатив на протязі року.

05.07.2003 року позивач діючи за дорученням ОСОБА_6 за домовленістю з останнім і ОСОБА_7 укладає договір дарування вище вказаної квартири відповідно до якого обдарованою стає ОСОБА_7 Договір дарування укладався з метою скрити договір - продажу квартири, так як в даному випадку позивачу і ОСОБА_7 прийшлося би платити державне мито, оформляти відповідні документи в різних установах, а коштів у останніх не було. В цей же день позивач передав ОСОБА_6 всі кошти і розрахувався за квартиру, останній отримав від позивача 7138 грн.

17.07.2003 року ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно в Коростенському МБТІ, відповідно до якого їй належить квартира, що складається з 3/10 частини будинку АДРЕСА_1, маючи в приватній власності 1/1 частину вказаної квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла.

20.04.2007 року рішення Олевського районного суду було встановлено факт проживання однією сім'єю позивача і ОСОБА_7 з 2002 року по день її смерті в кв. АДРЕСА_1.

10.09. 2007 року відповідачам : ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Олевським районним державним нотаріусом були видані свідоцтва про право власності на спадщину за законом на спірну квартиру. Після чого вказані особи звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні спадковим майном та виселення.

12.11.2007 року позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Дослідивши та оцінивши докази по справі суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини, які врегульовані слідуючими нормативно-правовими актами, а саме:

-Так, відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними;

-На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

-Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюванний правочин) .

-ч.1 ст. 216 ЦК України зазначає недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

-Як слідує з ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину , який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

-Ст. 236 ЦК України зазначає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст. 355 майно, що є у власності двох або більше осіб ( співвласників), належать їм на праві спільної власності ( спільне майно), а в ч.3 зазначено, що право спільної власності виникає з підстав не заборонених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦК України спільна сумісна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного х них у праві власності є спільною сумісн6ою власністю.

-Ст. 369 ЦК України передбачає здійснення права спільної сумісної власності. Так, відповідно до ч.1 співвласником майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Ч. 1 ст. 570 ЦК України зазначає, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

П. 4 Прикінцевих та Перехідних положень чинного ЦК України встановлено, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Виходячи з наведеного та встановленого суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню частково. Такий висновок суд мотивує слідуючими обставинами:

-Суд вважає, що договір дарування між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є удаваним, з метою приховання договору купівлі - продажу спірної квартири, а тому відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід регулювати за правилами договору купівлі - продажу квартири, як за таким, що відбувся.

Суд не може задовольнити позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_7 стороною в договорі купівлі - продажу квартири з одного боку, як покупців, тому , що ОСОБА_2 при укладенні удаваного правочину представляв інтереси ОСОБА_6.

Те, що відбувся фактично договір купівлі - продажу спірної квартири стверджується слідуючими доказами: копією розписки про завдаток, показами позивача, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а також показами відповідачів: ОСОБА_3, яка засвідчила, що передала 500 доларів США за меблі в квартирі, ОСОБА_6, що він отримав 500 доларів США за меблі. Також матеріалами звернень та рішень по ним, які надійшли з Житомирської ОДА, які свідчать про те, що позивач і ОСОБА_7 шукали кошти на придбання житла, копією кредитного договору з банком “Аваль” на отримання споживчого кредиту позивачем, іншими матеріалами справи.

Факт проживання однією сім'єю позивача і померлої ОСОБА_7 як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу в спірній квартирі суд вважає доведеним, що стверджується, як показами свідків, так і матеріалами справи, поясненнями сторін так і рішенням Олевського районного суду від 20.04.2007 року, яке є чинним і ніким не оспорювалося.

Тому суд вважає, що майно набуте позивачем і ОСОБА_7 під час спільного проживання, в даному випадку квартира належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому Ѕ частина квартири належить позивачу, так як інших співвласників квартири немає.

Так як позивачу належить на праві спільної сумісної власності Ѕ частина спірної квартири, тому суд приходить до висновку, що слід визнати недійсними частково свідоцтва про право на спадщину за законом виданих на відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на спірну квартиру, яку наслідували в цілому вище вказані особи. Надавши позивачу здійснити право власності на Ѕ частину квартири, яка належить йому по закону. Суд також приймає до уваги ту обставину, що позивач відмовився від спадкування майна ОСОБА_7 тому вважає, що відносини власності, яка належить позивачу слід регулювати нормами цивільного права.

На підставі наведеного та керуючись вимогами ст. 74 СК України; ч.3 ст. 215, ч.1 ст. 216, ст.ст. 235, 236; 355ч.1, 3, 368ч.1, 369ч.1, ч. 1ст. 570, 626ч.1, 3 ЦК України, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. ст. 10,11,15,60,81,88,212-215, 217 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання правочину договору дарування квартири удаваним, визнання укладення договору купівлі - продажу, визнання права власності на Ѕ частину квартири, визнання частково недійсними свідоцтв на право на спадщину за законом - задовольнити частково.

Договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 05.07.ю2003 року між ОСОБА_7 та відповідачем ОСОБА_6, який посвідчено державним нотаріусом Олевської районної нотаріальної контори та який був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 1155151 - визнати удаваним.

Визнати такою, що відбулася угоду, купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 укладеною 05.07.2003 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_6.

Визнати за позивачем ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати частково недійсними свідоцтва на право на спадщину за законом, які були видані 10. 09.2007 року державним нотаріусом, Олевської районної державної нотаріальної контори, на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - кожному на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 і які були зареєстровані в єдиному державному реєстрі відповідно за №№ 1611,1607,1609; відповідно свідоцтва : ЕХ № 8281106, ЕХ № 828108, ЕХ № 828107.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати державного мита в порядку п. 18ч.2ст. 4 Декрету КМ України “Про державне мито”.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТУ ДСА України в Житомирській області на р/р 31217259700460 в ГУ ДКУ у Житомирській області Код ЗКПО 20413477 МФО 811039 витрати за інформаційно технічне забезпечення розгляду справи Олевським районним судом в сумі по 30 грн. з кожного та судові витрати в сумі по 51 грн. з кожного відповідача.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Олевський районний суд на протязі 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду або на протязі 10 днів з моменту його проголошення.

СУДДЯ: