Постанова № 48387039, 29.09.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 вересня 2014 р. Справа № 802/708/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

до: ОСОБА_1

про: стягнення безпідставно виплаченої пенсії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно виплаченої пенсії.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 21.10.2013р. на адресу позивача надійшов вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22.04.2013р. у справі №216/421/12, на підставі якого виплату пенсії ОСОБА_1 припинено у зв'язку із чим з червня 2013 року по листопад 2013 року утворено переплату у загальному розмірі 13227,81 грн., яку відповідачем у добровільному порядку не погашено.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, однак подав через відділ прийому суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні (вх. №19490 від 29.09.2014р.).

Відповідач у судове засідання не з'явився, подав через відділ прийому суду заяву в якій зазначив, що позов визнає та просить розгляд справи провести у порядку письмового провадження (вх. №19491 від 29.09.2014р.).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що з 31.03.2012р. ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992р. №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На виконання вироку Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22.04.2014р. у справі №216/421/12, що набрав законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області 26.06.2013р., позивачем припинено нарахування пенсії ОСОБА_1, однак за період з червня 2013р. по листопад 2013р. утворилася переплата пенсії у сумі 13227,81 грн.

В матеріалах справи міститься власноруч підписана ОСОБА_1 заява від 25.06.2012р. в якій останнього попереджено про обов'язок своєчасно повідомляти про зміни, які впливають на розмір виплат та відповідальність за порушення даного обов'язку.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скористалося правом досудового врегулювання спору надіславши лист у якому запропоновано відповідачу добровільно у встановлений строк погасити заборгованість. ОСОБА_1 у добровільному порядку переплату пенсії позивачу не відшкодував, що і стало підставою для звернення до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 22.04.2014р. у справі №216/421/12 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати атестовані посади в правоохоронних органах та органах державної влади строком на 2 роки з позбавленням на підставі ст. 54 КК України спеціального звання "підполковник міліції".

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ врегульовано Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, поновленим у військовому (спеціальному) званні, крім осіб, звільнених зі служби у зв'язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, пенсії призначаються на умовах і за нормами, встановленими цим Законом, якщо вони на день позбавлення військового (спеціального) звання мали право на пенсію за вислугу років або по інвалідності (ст. 5-1 Закону).

Стеттею 5 Закону передбачено, що особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби.

На підставах, установлених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначаються також пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, позбавленим військових або спеціальних звань (у тому числі під час перебування їх у запасі або у відставці), а також звільненим зі служби у зв'язку із засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, та членам їх сімей.

Таким чином, з аналізу викладених вище норм слідує, що особи позбавлені військових або спеціальних звань мають право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому втрачають право на пенсійне забезпечення згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та набувають права на отримання пенсій за спеціальним законом у разі поновлення у військовому (спеціальному) званні.

Враховуючи те, що борг відповідачем не погашений, а не проведення розрахунків з Пенсійним фондом істотно зачіпає інтереси держави, перешкоджає в здійсненні своєчасного та в повному обсязі фінансування пенсійних виплат, суд дійшов висновку про обгрунтовність позовних вимог.

Крім того, оцінюючи визнання позову відповідачем суд виходить з наступного.

Частиною третьою статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково. Згідно з частиною 4 цієї статті суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує нічиї права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені положення законодавства, а також те, що вказана у позовній заяві сума заборгованості підтверджується належними доказами та визнається відповідачем, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, відповідно до положень ст. 94 КАС України, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області суму надмірно виплаченої пенсії в розмірі 13227,81 грн. (тринадцять тисяч двісті двадцять сім грн. 81 коп.) на р/р 25600323754003, МФО 302076, ЄДРПОУ 13322403.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович