Рішення № 4837791, 26.03.2008, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 2-64/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2008 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Лузан Л.В., при секретарі - Сиверин Л.А., за участю представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом комунального підприємства «Водопостачання м. Вознесенська» (далі - КП «Водопостачання м. Вознесенська») до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

встановив:

25.09.2007 року позивач - КП «Водопостачання м. Вознесенська» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1 914, 42 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.08.2006 року відповідач ОСОБА_1був прийнятий механіком на вказане підприємство та з ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність за схоронність ввіреного йому майна. Але, в результаті інвентаризації, під час якої були складені відповідні порівняльні відомості від 20.06.2007 року та 21.06.2007 року, було виявлено недостачу основних засобів та товарно - матеріальних цінностей на загальну суму 608, 92 грн. Крім того, 1 305, 50 грн. становить розмір шкоди, яка була заподіяна підприємству діями відповідача у вигляді отримання невідпрацьованої заробітної плати та ненадання звітів за використання коштів, що були тримані ним в під звіт. Відмова відповідача ОСОБА_1відшкодувати в добровільному порядку заподіяну підприємству шкоду стала підставою для звернення з даним позовом до суду.

В судовому засіданні представник позивача, посилаючись на вказані обставини, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, виходячи з норм трудового законодавства. При цьому, зазначав, що сума коштів, за використання якої з боку відповідача не надійшли відповідні звіти, становить 457, 87 грн., а розмір невідпрацьованої заробітної плати - 847, 63 грн.

Також, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду судові витрати в сумі 221, 44 грн. (191, 44 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи).

Відповідач ОСОБА_1в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність для їх задоволення будь - яких правових підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні теж вважав, що позовні вимоги КП «Водопостачання м. Вознесенська» задоволенню не підлягають.

Заслухавши показання свідків, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів, відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд прийшов до наступного.

Так, в судовому засіданні встановлено, що згідно наказу КП «Водопостачання м. Вознесенська» від 08.08.2006 року за № 17 ОСОБА_1був прийнятий на роботу механіком даного підприємства з 07.08.2006 року та з ним був укладений договір про повну матеріальну відповідальність за схоронність ввіреного йому майна позивача. 22.06.2007 року, відповідно до наказу № 29 від 26.06.2007 року (оглянута в судовому засіданні книга наказів) його звільнено з 22.06.2007 року, згідно ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ст. 134 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, завданої з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, зокрема, коли між працівником і підприємством, установою, організацією, відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної

відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

При цьому, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівником, який займає посаду або виконує роботу, безпосередньо зв'язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу Перелік посад і робіт, що заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження,  обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва (Затверджений постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28.12.1977 року), посаду механіка не містить. Даний Перелік розширеному тлумаченню не підлягає.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, виконання функцій по забезпеченню збереження основних засобів та матеріальних цінностей, не входило до трудових обов'язків ОСОБА_1та, останні, з цією метою йому не передавалися, договір про повну матеріальну відповідальність, що був укладений між відповідачем ОСОБА_1та КП «Водопостачання м. Вознесенська» юридичного значення не матиме.

Стаття 130 КЗпП України, містить перелік умов, за наявності яких застосування матеріальної відповідальності буде правомірним. Відсутність хоча б однієї з них виключає можливість притягнення працівника до відповідальності відповідно до трудового законодавства.

Отже, насамперед підставою для притягнення працівника до матеріальної відповідальності є трудове матеріальне правопорушення, тобто, невиконання або неналежне виконання покладених на нього трудових обов'язків, визначених законодавством, колективним чи трудовим договором, посадовими інструкціями, правилами внутрішнього трудового розпорядку, наказами та розпорядженнями роботодавця.

При цьому, обов'язок доведення наявності умов притягнення працівника до матеріальної відповідальності, за загальним правилом, покладається на роботодавця.

Таким чином, враховуючи, що факт порушенняОСОБА_3 трудових обов'язків не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, підстав для стягнення з нього шкоди за незабезпечення схоронності основних засобів та матеріальних цінностей на загальну суму 608, 92 грн., суд не вбачає.

Посилання ж представника позивача на те, що основні засоби та матеріальні цінності, недостача яких була встановлена порівняльними відомостями від 20.06.2007 року та 21.06.2007 року, були отриманні відповідачем ОСОБА_1в під звіт, як на підставу для притягнення до матеріальної відповідальності, суд не приймає до уваги, оскільки, виходячи з правової природи отримання матеріальних цінностей по разовим документам, працівник отримує їх не для збереження, а, як правило, для вчинення будь -яких разових операцій.

Не підлягає задоволенню й вимога позивача КП «Водопостачання м. Вознесенська» про стягнення з відповідача ОСОБА_1шкоди в розмірі 847, 63 коп., яка була заподіяна підприємству в наслідок отримання відповідачем невідпрацьованої заробітної плати, оскільки, за трудовим законодавством, на яке посилався представник позивача в обґрунтування вказаної вимоги, поряд з вищевказаною умовою для застосування матеріальної відповідальності, є наявність у заподіянні шкоди вини працівника, а зазначене в судовому засіданні не було встановлено.

П.2 ч.1 ст. 134 КЗпП України передбачає випадок притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності, коли майно та інші цінності були

одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими

документами, що передбачені відповідними  правилами первинного

забезпечення бухгалтерського обліку, зокрема, накладними.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_1за час своєї роботи в КП «Водопостачання м. Вознесенська» отримував в під звіт різні суми коштів на придбання матеріальних цінностей, з покладенням на нього обов'язку звітування щодо їх цільового використання. Вказане відповідачем не оспорювалося.

Між тим, як вбачається з оглянутого в судовому засіданні журналу «Розрахунки з підзвітними особами за 2006 - 2007 рік» в порівнянні з наданими для дослідження видатковими касовими ордерами, на час звільнення з підприємства відповідача ОСОБА_1, останнім звітів щодо використання за призначенням отриманих коштів в під звіт не було надано в повному обсязі. Так, сума, що залишилась без відповідного документального підтвердження з боку відповідача стосовно її цільового використання, становить 457, 87 грн., яка й підлягає стягненню з нього в порядку відшкодування шкоди, відповідно до п.2 ч.1 ст. 134 КЗпП України.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з квитанції про сплату судового збору, позивачем при зверненні з даним позовом до суду був сплачений судовий збір у розмірі 191, 44 грн. Але, виходячи з положень Декрету KM України «Про державне мито» від 21.01.1993 року (з послідуючими змінами та доповненнями), та заявлених вимог, останній, повинен був сплатити 51 грн.00 коп. Тому, саме дана сума підлягає стягненню на користь позивача з відповідача. Також, з останнього підлягає стягненню 30 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги комунального підприємства «Водопостачання м. Вознесенська» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на корись комунального підприємства «Водопостачання м. Вознесенська» (р/р 26003301152301 в ПІБ м. Вознесенська, код 33321803, МФО 326289) в порядку відшкодування шкоди 457 грн. 87 коп., а також, в повернення 30 грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи та 51 грн. 00 коп. судового збору, а всього - 538 (п'ятсот тридцять вісім) грн. 87 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів після проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.