Ухвала суду № 48368189, 30.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2015 р. м. Київ К/800/47149/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства «АМ-Трейд»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014

у справі №826/5883/13-а

за позовом Дочірнього підприємства «АМ-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «АМ-Трейд» (далі по тексту - позивач, ДП «АМ-Трейд») звернулося до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.12.2012 №0015082204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 55651,00 грн. - основного платежу; №0015092204, яким позивачу визначило суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60490,00 грн., в т.ч. 48392,00 грн. - основний платіж, 12098,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014, в задоволення позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП «АМ-Трейд» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Блоксоюз» та ТОВ «Асгільдія» за період вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 12.12.2012 №1163/22-4/32209427.

Згідно акту перевірки зафіксовано порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 55651,00 грн. та занижено податок на додану вартість за вересень 2011 року на загальну суму 48392,00 грн.

Підставою для висновків податкового органу, з якими погодились суди попередніх інстанцій, стало те, що укладені ДП «АМ-Трейд» правочини з ТОВ «Блоксоюз» та ТОВ «Асгільдія» є нікчемними, а тому надані до перевірки первинні документи (податкові та видаткові накладні, акти виконаних робіт) не можуть бути прийняті до уваги як належні первинні документи, що підтверджують правомірність формування ДП «АМ-Трейд» сум валових витрат і податкового кредиту.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 №0015082204, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 55651,00 грн. - основного платежу; №0015092204, яким позивачу визначило суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60490,00 грн., в т.ч. 48392,00 грн. - основний платіж, 12098,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності факту реального здійснення господарських операцій з транспортних та/або транспортно-експедиційних послуг, послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів від контрагентів, оскільки матеріали справи не містять документів, які можна було б віднести до належних первинних, які б підтверджували факти дійсного надання ТОВ «Асгільдія» і ТОВ «Блоксоюз» на адресу позивача транспортних або транспортно-експедиційних послуг, послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, передбачених договорами.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суддів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.6 ст. 138 даного Кодексу витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п. 138.4 та п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

За приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування. Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту. З метою дослідження фактичного придбання послуг необхідно аналізувати умови їх постачання, досліджувати усі первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, підстави, зміст придбаних послуг відповідно до умов договорів, їх вартість та виконання.

Також, доведенню підлягають обставини щодо придбання платником податків послуг з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановити види господарської діяльності, що здійснювалися платником податків, мету здійснення господарських операцій (призначення послуг) тощо.

Висновки судів попередніх інстанцій зроблені без належного дослідження питання щодо реального здійснення господарських операцій. Суди попередніх інстанцій не дослідили доказів, зокрема щодо використання у власній господарській діяльності позивача отриманих від контрагентів товарів та послуг, крім того судами не надано належної правової оцінки доказам, що надані позивачем на підтвердження реальності проведених операцій, у тому числі видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, платіжні доручення, податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору в частині оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки, передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «АМ-Трейд» задовольнити частково

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров