Ухвала суду № 48368133, 30.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/9991/30041/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представника позивача Рудківського С.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012

у справі №2а/0270/157/12

за позовом Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства «Бершадський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп»

до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє сільськогосподарське рибоводне підприємство «Бершадський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп» (далі по тексту - позивач, ДСРП «Бершадський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп») звернулось до суду з позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі по тексту - відповідач, Бершадська МДПІ Вінницької області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.08.2011 №00000133501.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, позов задоволено у повному обсязі.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт від 26.07.2011 №80/35-30/24903051.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7, п. 8-1.1, п. 8-1.2, п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 за період з 01.01.2009 по 31.12.2010; п. 185.1 ст. 185, ст. 187, ст. 198, ст. 200, п. 209.1, п. 209.2, п. 209.6 ст. 209 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (по загальній декларації - розрахунки з бюджетом) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 530549,00 грн. А також завищено податок на додану вартість (по скороченій декларації - кошти залишаються у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 530549,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 №0000013501, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 530549,00 грн., за штрафними санкціями в сумі 132637,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 8-1.1. ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі по тексту - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно п. 8-1.6 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За приписами п. 8-1.2. ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Судами встановлено, що для здійснення господарської діяльності по веденню рибного господарства та подальшої реалізації вирощеної та виробленої продукції позивач використовує земельні ділянки водного фонду, надані у постійне користування згідно державних актів на право постійного користування землею серії І-ВН №002064 від 02.03.1999, виданого Тростянецькою районною радою народних депутатів, серії І-ВН №002132 від 19.05.1995, виданого Баланівською сільською радою, серії І-ВН №002133 від 19.05.1995, виданого Бирлівською сільською радою.

Згідно із ст. 7 Земельного кодексу України 1992 року, який діяв на час видачі вказаних вище державних актів у 1996 році, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема: сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Тобто на час дії Земельного кодексу України 1992 року сільськогосподарські підприємства мали право постійного користування земельною ділянкою.

Із моменту видачі державних актів на право постійного користування землею ДСРП «Бершадський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп», як сільськогосподарське підприємство, набуло права постійного користування земельними ділянками, що розташовані на території Тростянецької, Баланівської та Бирлівської сільських рад.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно статуту, ДСРП «Бершадський рибцех» ПрАТ «СП «Вінницярибгосп» є повним правонаступником за всіма правами та обовязками ДСРП «Бершадський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп», в тому числі майнових прав і обов'язків з дебіторською та кредиторською заборгованостями.

Відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) перетворення юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Оскільки ДСРП «Бершадський рибцех» ПрАТ «СП "Вінницярибгосп» є правонаступником ДСРП «Бершадський рибцех» СВАТ «Вінницярибгосп», то в силу ст. 108 ЦК України до них перейшли всі права цього підприємства, в тому числі і право постійного користування земельними ділянками водного фонду на підставі вказаних вище Державних актів на право постійного користування землею, так як на момент перетворення юридичної особи, згідно діючого на той час Земельного кодексу України, сільськогосподарські підприємства мали право постійного користування земельною ділянкою.

Частиною 2 ст. 92 Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002, встановлено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Однак у п. 6 Перехідних положень цього Кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, судами вірно зазначено, що позивач як сільськогосподарське підприємство, правомірно користувався спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров