Ухвала суду № 48364331, 24.04.2015, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/136/15

ун. № 759/29/15-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Почупайло А.В.

при секретарі Довганич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження № 12014100080008988 від 14 жовтня 2014 року відносно обвинуваченої ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народилася в м. Макіївка, Донецької області, українки, громадянки України, освіта середня, не працюючої, зареєстрованої в АДРЕСА_1, без визначеного місця проживання в м. Києві, раніше судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор - Кравчук С.В., обвинувачена - ОСОБА_1, захисник - ОСОБА_2,-

в с т а н о в и в:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, надійшов до Святошинського районного суду м. Києва 05 січня 2015 року. Під час досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 16 жовтня 2014 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який продовжено до 11 січня 2015 року.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 09 січня 2015 року, а в подальшому ухвалою суду від 02 березня 2015 року, запобіжний захід стосовно обвинуваченої ОСОБА_1, у вигляді тримання під вартою продовжено по 30 квітня 2015 року, включно.

Судовий розгляд даного кримінального провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 судом не завершено, а строк дії вказаного запобіжного заходу спливає 30 квітня 2015 року.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

На виконання вимог вказаної частини ст. 331 КПК України судом на обговорення учасників судового провадження поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченої ОСОБА_1 під вартою за спливом двомісячного строку з дня його продовження.

Прокурор, вважав за доцільне продовжити тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_1, зазначивши, що на даний час судовий розгляд не завершено, ризики не відпали, остання не має постійного місця проживання та реєстрації в м. Києві, може ухилитися від суду.

Захисник ОСОБА_2, думку якої підтримала обвинувачена, вважала недоцільним продовжувати строк тримання обвинуваченої під вартою, та просила змінити обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання, враховуючи що прокурором не надано доказів існування зазначених ризиків.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, доцільним продовжити тримання обвинуваченої ОСОБА_1, під вартою, враховуючи наступне.

Згідно із положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний ОСОБА_1 з урахуванням тяжкості інкримінованого їй кримінального правопорушення та даних про її особу.

При визначенні питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, суд враховує тяжкість та обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, яке є тяжким злочином проти життя та здоров'я особи і щодо якого є обгрунтована органами досудового розслідування підозра, тяжкість покарання, яке може бути призначено у разі доведення її винуватості у вчиненні злочину, приймаючи до уваги стан здоров'я ОСОБА_1, щодо якого відсутні об'єктивні медичні застереження, дані про особу, сімейний стан, наявність в ОСОБА_1 непогашеної судимості, суд, вважає за необхідне продовжити раніше обраний щодо неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, у тому числі і особисте зобов'язання, можуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, її належну поведінку, попередити вчинення нею нових злочинів. Залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачена, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, мотиви, за яких ОСОБА_1, вчинила дії, що ставляться їй у провину, відтак наявний ризик її можливого впливу на очевидців подій, зокрема і потерпілого. Крім того, є достатньо підстав вважати, що обвинувачена, з огляду на її моральні якості, відсутність в м. Києві постійного місця проживання та реєстрації, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

За змістом п.п. "b" та "с" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, 1950 року, особу може бути позбавлено свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, що кримінальне провадження стосується злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави.

Оскільки клопотання захисту про зміну запобіжного заходу не можна визнати належно обґрунтованим і таким, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду, суд вважає за необхідне вказане клопотання захисту залишити без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 197, 331, 369-372, 376 КПК України, п.п. "b" та "с" ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисту адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченої ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання - залишити без задоволення.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у вигляді тримання під вартою продовжити на шістдесят днів, тобто по 22 червня 2015 року, включно, й утримувати її в Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: