Ухвала суду № 48364173, 26.12.2014, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кп/759/495/14

ун. № 759/12796/14-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Почупайло А.В.

при секретарі Довганич В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві під час судового розгляду кримінального провадження № 12014100080001185 питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в м. Києві, українця, громадянина України, який здобув середню спеціальну освіту, неодруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 313 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор - Ковальчук І.В., обвинувачений - ОСОБА_1, захисник - ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в:

До Святошинського районного суду м. Києва 25 липня 2014 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014100080001185 від 10 лютого 2014 року, з додатками стосовно ОСОБА_1, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 313 КК України.

Ухвалою підготовчого судового засідання від 05 серпня 2014 року, а в подальшому ухвалами суду від 03 вересня 2014 року та 29 жовтня 2014 року запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжено відповідно по 01 листопада 2014 року та 27 грудня 2014 року включно.

Судовий розгляд даного кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 судом не завершено, а строк дії вказаного запобіжного заходу спливає 27 грудня 2014 року.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

На виконання вимог вказаної частини ст. 331 КПК України судом на обговорення учасників судового провадження поставлено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою за спливом двомісячного строку з дня його продовження.

Прокурор Ковальчук І.В., вважав за доцільне продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 вказуючи, що на даний час ризики не відпали, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, на даний час не допитані всі свідки, також можливий тиск з боку обвинуваченого на свідків. Враховуючи особу обвинуваченого, який раніше судимий, вчинив кримінальне правопорушення в період іспитого строку, існує ризик його переховування від суду.

Захисник ОСОБА_2, думку якого підтримав обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо доцільності продовження тримання його підзахисного під вартою та просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, враховуючи стан його здоров'я, наявність постійного місця проживання.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд прийшодить до наступного висновку.

Згідно із положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обраний ОСОБА_1 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та даних про його особу.

При визначенні питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, суд бере до уваги, що обвинувачений, опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він підозрюється і щодо яких є обґрунтована підозра; мотиви, за яких він вчинив дії, що ставляться йому у провину. Також суд враховує тяжкість покарання що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується; репутацію обвинуваченого; наявність в обвинуваченого непогашеної судимості, притягнення його до кримінальної відповідальності у період іспитового строку під час відбування покарання. Крім того, є достатньо підстав вважати, що обвинувачений, з огляду на його моральні якості, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування). За сукупності таких обставин, суд, приймаючи до уваги стан здоров'я ОСОБА_1, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, дані про його особу, сімейний стан (неодружений) відтак нестійки соціальні зв'язки, вважає за необхідне продовжити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, його належну поведінку, попередити вчинення ним нових злочинів.

Крім того, за змістом п.п. "b" та "с" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, 1950 року, особу може бути позбавлено свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.

На даний час відсутні підстави вважати строки тримання під вартою обвинуваченого, а також строки даного судового провадження такими, що виходять за рамки розумних, необхідних і достатніх для досягнення визначеної процесуальним законом завдання кримінального провадження, враховуючи поведінку учасників кримінального провадження та його складність.

Також суд, враховуючи положення ст. ст. 182 ч. 5, 183 ч. 3 КПК України, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_1 розміру застави у вигляді 60 розмірів мінімальних заробітних плат, який на думку суду є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 205, 331, 369-372, 376 КПК України, п.п. "b" та "с" ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, суд, -

п о с т а н о в и в:

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 313 КК України, у вигляді тримання під вартою продовжити на шістдесят днів, тобто по 23 лютого 2015 року, включно, й утримувати його в Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у розмірі 60 (шістдесяти) розмірів мінімальних заробітних плат, що становить 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Святошинського районного суду м. Києва (код ЄДРПОУ 02896733, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 37315001003040), після внесення якої ОСОБА_1 підлягає звільненню з-під варти в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 202 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_1, строком на 2 (два) місяці обов'язки, передбачені п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України, а саме: 1) прибувати за викликом до Святошинського районного суду м. Києва; 2) не відлучатись без дозволу суду із населеного пункту, в якому він проживає, а саме: АДРЕСА_1; 3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання, 4) утримуватися від спілкування зі свідками даного кримінального провадження; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну - невиконання яких, тягне можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Святошинського районного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського слідчого ізоляторк № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Київського СІЗО №13 негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора прокуратури м. Києва та суддю Святошинського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали надіслати до Київського слідчого ізолятора № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області, для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: