Ухвала суду № 48350812, 12.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 361/2121/15-к Головуючий у І інстанції Батюк В.В.Провадження № 11-кп/780/852/15 Доповідач у 2 інстанції Шроль В. Р.Категорія 34 12.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

12 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - В.Р.Шроля,

суддів - В.О. Габрієля, Л.Д.Дмитрієвої,

при секретарі В.В.Куріло,

з участю прокурора Н.О.Стаховської,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3,

представників потерпілого ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника цивільного відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ПРаТ «Українська транспортна страхова компанія» на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2015 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до 4-х років 6 місяців позбавлення волі та звільнений від покарання на підставі акту амністії.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_9 у рахунок відшкодування моральної шкоди 249 690 грн., на користь потерпілого ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 962 грн.

Стягнуто з ПРаТ «Українська транспортна страхова компанія» у рахунок відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_9 52027, 59 грн., на користь потерпілого ОСОБА_3 - 12003 грн.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз - 3943, 16 грн. Вироком також вирішено питання щодо речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 28 січня 2013 року близько 18 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись поза межами населеного пункту по 25 кілометру + 300 метрів автодороги «Київ-Чернігів» у напрямку від м. Київ до м. Чернігів на території Броварського району Київської області, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п.2.3 «б» Правил дорожнього руху, після виконання маневру перестроювання не переконався, що його дії будуть безпечні, не будуть заважати іншим учасникам дорожнього руху, своєчасно не вжив заходів та не надав дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися, чим порушив п. 10.1 та 10.3 ПДР, внаслідок чого допустив зіткнення правою стороною свого автомобіля із боковою лівою частиною автомобіля НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався у попутному напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Шевролет Авео» ОСОБА_3 отримав легкі тілесні ушкодження, а пасажир даного автомобіля ОСОБА_10 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер у медичному закладі.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача просить вирок скасувати у частині вирішення позовних вимог, пред'явлених до ПрАТ «УТСК», та ухвалити новий вирок, яким цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ПрАТ «УТСК» задовольнити частково, стягнувши у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3000 грн., цивільний позов ОСОБА_3 до ПрАТ «УТСК» задовольнити частково, стягнувши у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 138 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд при вирішенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 не звернув уваги на ті обставини, що належних доказів витрат на лікування потерпілого не було надано, а витрати на спорудження пам'ятника загиблому мають бути нараховані у розмірі 3000 грн. як визначено нормативними актами, які діяли на час укладення договору страхування. Також зазначає, що при вирішенні позовних вимог ОСОБА_3 суд залишив поза увагою те, що належним чином підтверджені лише витрати на діагностику зору потерпілого у розмірі 138 грн. та евакуацію автомобіля у розмірі 450 грн., при чому для відшкодування останніх витрат відсутні законні підстави, а відшкодування 400 грн. витрат на оплату вартості психологічної експертизи не передбачене Законом про обов'язкове страхування. Також у апеляційній скарзі зазначається про безпідставне стягнення із страхової компанії на користь ОСОБА_3 10 000 грн. у рахунок витрат на правову допомогу.

На апеляційну скаргу представником потерпілого ОСОБА_2 подані заперечення, у яких вказується про законність вироку суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, представника цивільного відповідача , що підтримав апеляційну скаргу, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Правильність встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, кваліфікація дій обвинуваченого, вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, питання призначення покарання чи застосування акту амністії сторонами у апеляційному порядку не оскаржується.

Як випливає із змісту позовних вимог потерпілого ОСОБА_2 до ПрАТ «УТСК», позивач просив стягнути на його користь 45 000 грн. у рахунок витрат на лікування та 13 764 грн. у рахунок витрат на спорудження пам'ятника.

Суд першої інстанції вірно розв'язав позовні вимоги у частині відшкодування витрат на лікування, стягнувши з ПрАТ «УТСК» на користь ОСОБА_2 38 263,59 грн.

Доводи апеляційної скарги у цій частині на матеріалах кримінального провадження не ґрунтуються, оскільки вказані витрати стверджуються відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів та довідкою медичного закладу про вартість лікувальних послуг ( а.с.172-173).

У той же час, при розв'язанні цивільних вимог потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування витрат на спорудження пам'ятника суд припустився помилки, застосувавши законодавство, яке не діяло на час виникнення правовідносин.

У відповідності до вимог ст.1201 ЦК України на відповідну особу покладається обов'язок відшкодувати необхідні витрати, пов'язані із спорудженням надгробного пам'ятника.

Станом на час укладення договору (19.04.2012р.) стаття 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачала обов'язок страховика відшкодувати витрати на спорудження надгробного пам'ятника, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників в даній місцевості, яка у Київській області становила 3 000 грн.

Лише з 05.11.2012 року, тобто після укладення договору страхування, набрала чинності нова редакція вищезазначеної правової норми (ст.27), якою передбачений максимальний розмір витрат на поховання і спорудження надгробного пам'ятника у вигляді 12 мінімальних заробітних плат і яка не застосовується до договорів, укладених до набрання чинності законом.

Тому, із ПрАТ «УТСК» підлягають стягненню на користь потерпілого ОСОБА_2 витрати на спорудження надгробного пам'ятника у сумі не 13 764 грн., а 3000 грн., які є необхідними у розумінні ст.1201 ЦК України.

Як випливає із змісту позовних вимог ОСОБА_3 до ПрАТ «УТСК», які були задоволені судом першої інстанції, позивач просив стягнути на його користь 2003 грн. у рахунок витрат на лікування, витрат на перевезення евакуатором автомобіля та витрат на проведення соціально психологічного дослідження з метою визначення розміру моральної шкоди, а також 10 000 грн. витрат на правову допомогу.

Проте, висновки суду першої інстанції про доведеність у повному обсязі позовних вимог ОСОБА_3 не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і суперечать вимогам законодавства.

За змістом ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю,майну третьої особи.

До зазначених видів шкоди витрати на правову допомогу у кримінальному провадженні не віднесені, а тому покладення обов'язку про їх відшкодування на страхову компанію є неправомірним.

Також є помилковим стягнення із страхової компанії витрат на проведення соціально-психологічного дослідження з метою визначення розміру заподіяної немайнової шкоди у розмірі 400 грн., оскільки позовних вимог про відшкодування моральної шкоди до ПрАТ «УТСК» не заявлялось.

У відповідності до вимог ст.28 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до шкоди, заподіяної майну потерпілого, віднесені витрати, пов'язані з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Судом вірно стягнуто з ПрАТ «УТСК» на користь ОСОБА_3 450 грн. у рахунок витрат на евакуацію автомобіля з місця ДТП, оскільки зазначені витрати стверджені квитанцією про надання таких послуг від 28.01.2013 року (а.50), а тому доводи апеляційної скарги про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог у цій частині є безпідставними.

У той же час доводи апеляційної скарги про неправомірне стягнення з ПрАТ «УТСК» витрат у розмірі 600 грн. на перевозку автомобіля 19.03.2013 року та витрати на добровільне медичне страхування за договором від 08.04.2013 р. у сумі 400 грн. є слушними, оскільки позивачем не доведено наявності правових підстав для такого відшкодування, передбачених ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та причинного зв'язку між вказаними витратами та дорожньо-транспортною подією за участю ОСОБА_3

Таким чином, колегія суддів вважає доведеними заявлені позовні вимоги до ПрАТ «УТСК» від ОСОБА_9 на суму 41 293,59 грн., а від ОСОБА_3 на суму 588 грн.

За таких обставин вирок суду у частині вирішення позовних вимог до ПрАТ «УТСК» підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2015 року щодо ОСОБА_8 у частині вирішення позовних вимог потерпілих до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» змінити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 41 293,59 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 588 грн.

В задоволенні решти позовних вимог потерпілих про відшкодування матеріальної шкоди до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» відмовити.

У решті вирок залишити без зміни.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: Суддя: Суддя: