Ухвала суду № 48341012, 06.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11144/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якому просили суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 19.05.2015 № 8 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2015 року зазначений адміністративний позов - задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини та надано не вірну правову оцінку діям відповідача щодо підстав та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 19.05.2015 №8 відповідно до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ «Укрнафта».

На підставі вказаного рішення відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку інкасові доручення.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з метою стягнення коштів, оскільки станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про стягнення коштів у ПАТ «Укрнафта» була наявна переплата зі сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, тобто існувало зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з наступних підстав.

Так, відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пунктів 95.1-95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Суд апеляційної інстанції відзначає, що з довідок про стан податкового боргу ПАТ «Укрнафта»:

від 26.05.2015 №2318/9/28/10/23-26 станом на 26.05.2015 згідно облікових даних карток особових рахунків обліковується податковий борг у сумі 470 502 563,96 грн. в тому числі: з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств - 162 843 838,87 грн.; з податку на прибуток приватних підприємств - 307 658 725,08 грн.

від 12.06.2015 №1608/9/28-10-23-22 станом на 12.06.2015 згідно облікових даних карток особових рахунків обліковується податковий борг у сумі 544 688 620,98 грн. в тому числі: з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств - 237 029 895,93 грн.; з податку на прибуток приватних підприємств - 307 658 725,08 грн.

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, тимчасово, до 01.07.2015, встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.

Відповідно до пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до 01.07.2015, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши зазначене вище, судова колегія вважає, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1)виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

2)податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;

3)відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Отже, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

В даній нормі термін «держава» застосовується як уособлення всіх органів державної влади, в тому числі органів державної фіскальної служби.

Таким чином, застосування одного із способів погашення податкового боргу, виключає можливість одночасного застосування іншого способу погашення податкового боргу у вигляді стягнення коштів платника податків за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду.

При цьому, буквальний зміст пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вказує на необхідність відсутності зобов'язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов'язань, тому, наявність зобов'язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

Відповідачем надано до суду інформацію щодо наявності дебіторської заборгованості перед ПАТ «Укрнафта», згідно якої у позивача наявна переплата на загальну суму 1 166,9 тис. грн., в тому числі з податку на додану вартість у розмірі 360,8 тис. грн., зі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (патенти) 806,1 тис. грн.

Також, наявність у позивача переплати з різних видів податків підтверджується витягами з облікової картки ПАТ «Укрнафта».

Крім того, положеннями законодавства не визначена форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у порядку передбаченому пунктом 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Згідно з інформаційним повідомленням на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України (http://sta-sumy.gov.ua/diyalnist-/regulyatorna-politika-/regulyatorna-politika/2015-rik/63550.html) форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів у рахунок погашення боргу платника податків у банках перебувала на стадії розгляду, свідченням чого є проект постанови Кабінету Міністрів України від 2015 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1244».

Станом на дату розгляду даної справи, вказана постанова Кабінету Міністрів України не набрала законної сили.

Суд першої інстанції встановив, що Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на підставі підпункту 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України звернулось до суду із позовною заявою про зупинення видаткових операцій на рахунках у банках ПАТ «Укрнафта» та ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2015 №826/10134/15 відкрито провадження у адміністративній справі.

Станом на дату розгляду даної справи судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі №826/10134/15 Київським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 30.07.2015 року, якою апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» - задоволено повністю, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про зупинення видаткових операцій, зобов'язання вчинити дії - скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Вказане рішення набрало законної сили.

Відповідачем також не доведено відсутність зобов'язань держави щодо повернення такому ПАТ «Укрнафта» помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, що є обов'язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідач посилався на те, що за результатом розгляду заяв ПАТ «Укрнафта» про повернення з державного бюджету надмірно сплачених коштів йому було відмовлено у поверненні таких коштів, через наявність заборгованості з інших податків, зборів, обов'язкових платежів.

Колегія суддів наведені доводи відповідача до уваги не приймає, оскільки вони не спростовують факту існування переплати у ПАТ «Укрнафта» з деяких видів податків і зборів, обов'язкових платежів, тобто існування грошового зобов'язання держави перед позивачем.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 19.05.2015 №8 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, отже є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі, які фактично продубльовані з заперечень на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 11 серпня 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.