Постанова № 48340473, 05.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Справа № 917/430/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Пономаренко П.І. за довіреністю №19-11/166 від 24.11.2014

відповідача - Китманової К.С. за довіреністю №3 від 05.01.2015

3-ї особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вх. №3282 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.15 р. у справі № 917/430/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.04.15 р. по справі № 917/430/14 ( головуючий суддя Безрук Т. М., суддя Киричук О. А., суддя Сірош Д. М.)

Прийнято заяву від 20.04.2015р. за № 55/2-08/545 Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в частині збільшення розміру позовних вимог. Позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ліньковою Ю. Л., зареєстрованим в реєстрі за № 4906, а саме на нерухоме майно: сталеливарний цех з побутовими приміщеннями (загальна площа 5824,2 кв.м., літера БТІ О); західні побутові приміщення головного корпусу (загальна площа 2673,9 кв.м., літера БТІ Aп, A-3); корпус допоміжного виробництва з вбудованими побутовими приміщеннями (північні) (загальна площа 11300,0 кв.м., літера БТІ А); компресорна станція № 1 (поршнева) з трансформаторною (біля пресового цеху) (загальна площа 444,7 кв.м., літера БТІ 2Г); киснева станція та її прохідна (загальна площа 333,5 кв.м, літера БТІ З, И); склад сірчаної кислоти і солі котельного цеху (загальна площа 153,5 кв.м., літера БТІ Е, З); побутові приміщення рамно-кузовного корпусу окремо розташовані (загальна площа 4197,2 кв.м., літера БТІ А); станція нейтралізації ділянки емалювання (загальна площа 195,5 кв.м., літера БТІ В, Б); ділянка термоемалювання ДП "КрАЗПобуттехніка" (загальна площа 962,3 кв.м, літера БТІ А); будівля ЦІС і ЦАС (загальна площа 1230,2 кв.м., літера БТІ А); станція перекачування фекальних стоків (загальна площа 313,0 кв.м., літера БТІ 23); локомотивне депо залізничного цеху з конторсько-побутовими приміщеннями (рембаза на 2 стоянки) (загальна площа 1684,6 кв.м., літера БТІ А); будівля залізничних вагів (загальна площа 7,8 кв.м., літера БТІ А); дільниця зарядки електрокар (загальна площа 656,5 кв.м, літера БТІ А); контора начальника зміни залізничного цеху (загальна площа 28,6 кв.м, літера БТІ А); газорозподільний пункт біля східної прохідної (загальна площа 42,8 кв.м, літера БТІ В); тепловий пункт (загальна площа 91,3 кв.м, літера БТІ А); компресорна станція (турбокомпресорна) з трансформаторною (загальна площа 1433,0 кв.м, літера БТІ 2Д); мазутосховище (надземний резервуар) (загальна площа 120,3 кв.м, літера БТІ Е); споруди очисні (біля ВПЧ-15) (загальна площа східної прохідної (загальна площа 42,8 кв.м, літера БТІ В); тепловий пункт (загальна площа 91,3 кв.м, літера БТІ А); компресорна станція (турбокомпресорна) з трансформаторною (загальна площа 1433,0 кв.м, літера БТІ 2Д); мазутосховище (надземний резервуар) (загальна площа 120,3 кв.м, літера БТІ Е); споруди очисні (біля ВПЧ-15) (загальна площа 1458,7 кв.м, літера БТІ Ж); насосна протипожежного та хозпитного водопроводу (загальна площа 551,1 кв.м, літера БТІ Д, Дп); система оборотного водопостачання № 1 у районі компресорних з градирнями № 1, № 2, насосною станцією, резервуарами і мережами (загальна площа 496,9 кв.м, літера БТІ Б, Бп); адміністративний корпус (в минулому - МСЧ) (загальна площа 1120,9 кв.м, літера БТІ А); склад будматеріалів (БУ "Автобуд") та навіс (загальна площа 401,9 кв.м, літера БТІ А); склад матеріалів і приміщення по заготівлі скла БУ "Автобуд" (загальна площа 318,0 кв.м, літера БТІ А); бетонно-розчинний вузол (старий) зі складом цементу (загальна площа 316,3 кв.м, літера БТІ А); будинок виготовлення залізобетонних виробів і арматурних каркасів (загальна площа 973,6 кв.м, літера БТІ А, Б, В); будівля дільниці благоустрою РСЦ (загальна площа 60,8 кв.м, літера БТІ А); контора для майстрів, БУ "Автобуд" біля прохідної (загальна площа 95,3 кв.м, літера БТІ А); приміщення механіка-енергетика (БУ "Автобуд") і ремонту будівельної техніки 2 навісами (загальна площа 855,1 кв.м, літера БТІ А, Б); приміщення майстрів БУ "Автобуд" (Колишні РБЦ) (загальна площа 220,3 кв.м, літера БТІ А, Б); комора та слюсарні ділянки БУ "Автобуд" та зварювальний пост (загальна площа 773,3 кв.м, літера БТІ А, Б, В, Г); побутові приміщення БУ "Автобуд" (РСЦ) (загальна площа 326,2 кв.м, літера БТІ А); оранжерея БУ "Автобуд" (загальна площа 744,4 кв.м, літера БТІ А, Б); модуль М-3 (загальна площа 666,1 кв.м, літера БТІ А); будівля лісосушильної камери з ділянкою для охолодження (загальна площа 834,3 кв.м, літера БТІ А, Б); гараж-майстерня спецтехніки, столярні майстерні БУ "Автобуд" (загальна площа 840,7 кв.м, літера БТ площа 21765,1 кв.м, літера БТІ Ю, Ю', ю), що знаходяться за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62 та 69-а, для погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" (ідентифікаційний код 05808735) перед Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (ідентифікаційний код 00032129) за договором відновлюваної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" та Публічним акціонерним товариством "АвтоКрАЗ", яка виникла в період з 28.12.2010р. по 19.04.2015р. включно, та станом на 20.04.2015р. складає: 294336000грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 364637780грн. 53 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 65903308грн. 52 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 17000грн. 00 коп. заборгованості за комісійною винагородою, 91349318грн. 82 коп. річних, 460854776грн. 25 коп. інфляційних витрат.

Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу даного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації 119334731грн. 00 коп.

Позивач з рішенням господарського суду Полтавської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить змінити рішення суду першої інстанції від 27.04.2015 р. в частині способу реалізації предмета іпотеки. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки за початковою ціною, встановленою згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "ВП Консалтинг" від 11.12.2004 р., що становить 76101000,00 грн., шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", шляхом надання ПАТ "Державний ощадний банк України" права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, для чого надати ПАТ "Державний ощадний банк України" всі повноваження продавця (в тому числі, але не виключно: права на укладання договорів купівлі-продажу, договорів про внесення змін та доповнень до зазначених договорів, їх розірвання з будь-якою особою - покупцем, право на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях будь-яких документів (їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок), необхідних для укладення зазначених договорів, право на отримання будь-яких платежів за відчуження предмета іпотеки тощо.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що неправомірність висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про зміну способу реалізації предмета іпотеки, вважає, що визначення способу реалізації іпотеки не є в розумінні приписів ст. 22 ГПК України зміною предмета або підстави позову. Також, позивач посилається на те, що заяву АТ «Ощадбанк» № 55/2-08/231 від 08.01.2015 було подано в судовому засіданні 12.01.2015 до початку розгляду колегією суддів справи по суті відповідно до вимог ст. 22 ГПК України. Крім того, позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки, оскільки вважає, що початкова ціна реалізації предмета іпотеки має бути встановлена на підставі висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «ВП Консалтінг» від 11.12.2014, що становить 76 101 000,00 грн.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Разом з цим, відповідач просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що до ПАТ "АвтоКрАЗ" не можуть застосуватись санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, оскільки 27.12.2012 ухвалою господарського суду Полтавської області у справі № 18/2613/12 було порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "АвтоКрАЗ" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з наслідками, передбаченими ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Також, відповідач вважає неправомірними висновки суду першої інстанції в частині визначення початкової ціни нерухомого майна на рівні 2009 року.

В судовому засіданні 06.07.2015 оголошено перерву до 22.07.2015.

Позивач надав доповнення до апеляційної скарги щодо визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки, а також додаткові докази по справі, а саме: звіт про оцінку нерухомого майна від 14.07.2015, виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ВП Консалтінг» та рецензію на звіт від 15,07.2015, надану Українським товариством оцінювачів. Позивач просив суд відповідно до вказаного звіту визначити початкову ціну реалізації предмета іпотеки в сумі 65 532 000,00 грн., враховуючи те, що строк дії висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «ВП Консалтінг» від 11.12.2014 про ринкову вартість предмета іпотеки сплинув.

22.07.2015 відповідач звернувся до суду з клопотанням про проведення експертизи з метою вирішення питання щодо ринкової вартості об'єктів нерухомого майна предмета іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008 та прав користування земельною ділянкою під ними станом на час проведення експертизи. На час проведення експертизи відповідач просив зупинити провадження у справі.

В судовому засіданні 22.07.2015 оголошено перерву до 05.08.2015.

Позивач надав додаткові пояснення до апеляційної скарги щодо обраного способу звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на положення ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а також п. 6.6 договору іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає право останнього на продаж предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Крім того, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв'язку з відмовою в задоволенні заяви про зміну способу реалізації предмета іпотеки.

Відповідач в своїх поясненнях від 04.08.2015 заперечує стосовно наведених позивачем доводів, посилаючись на те, що АТ «Ощадбанк» в заяві № 55/2-08/545 про збільшення позовних вимог заявлено додаткові вимоги, пред'явлення яких не передбачено ст. 22 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників апелянта та позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 09.10.2008 року між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" (позивач, банк) та Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (позичальник), яке в подальшому було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (відповідач), був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 205/31/2 (далі - Кредитний договір); (т. 1 а.с. 9-17).

Згідно цього Кредитного договору банк (позивач) зобов'язався на умовах цього договору надати, а позичальник (відповідач) - отримати, належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором (п. 2.1. Кредитного договору).

До даного Кредитного договору сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення шляхом укладення додаткових договорів № 1 від 28.10.2008 року, № 2 від 13.02.2009 року, № 3 від 24.02.2009 року, № 4 від 23.04.2009 року, № 5 від 27.04.2009 року, № 6 від 03.06.2009 року, № 7 від 12.06.2009 року, № 8 від 13.10.2009 року, № 9 від 18.12.2009 року та № 10 від 22.04.2010 року (т. 1 а.с. 19-29).

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору (в редакції додаткового договору № 9 від 18.12.2009 року) кредит надається у вигляді мультивалютної відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 25.12.2012 року (т. 1 а.с. 28).

Згідно п. 2.3. кредитного договору сторони погодили суму максимального ліміту кредитування на рівні 40000000,00 доларів США.

Відповідно до приписів пп. 2.3.5. кредитного договору в редакції додаткового договору № 9 від 18.12.2009 року сторони дійшли згоди стосовно збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з наступним графіком:

- з 09.10.2009 року по 23.02.2009 року - 40000000,00 доларів США;

- з 24.02.2009 року по 22.04.2009 року - 56000000,00 доларів США;

- з 23.04.2009 року по 02.06.2009 року - 57850000,00 доларів США;

- з 03.06.2009 року по 29.02.2012 року - 500759150,00 грн.;

- з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року - 500000000,00 грн.;

- з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року - 450000000,00 грн.;

- з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року - 400000000,00 грн.;

- з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року - 350000000,00 грн.;

- з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року - 300000000,00 грн.;

- з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року - 250000000,00 грн.;

- з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року - 200000000,00 грн.;

- з 01.10.2012 року по 31.10.2012 року - 150000000,00 грн.;

- з 01.11.2012 року по 30.11.2012 року - 100000000,00 грн.;

- з 01.12.2012 року по 25.12.2012 року - 50000000,00 грн.

Відповідно до положень п. 2.4. кредитного договору кредит надається позичальнику траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів з погашенням кожного траншу не пізніше 365 днів з дати його надання.

Факт надання позивачем відповідачеві кредиту підтверджується наданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунку (т. 1, а.с. 158-213; т. 2, а.с. 1-57).

Згідно з пп. 2.7.1. Кредитного договору (в редакції додаткового договору № 9 від 18.12.2009 року) починаючи з 01.12.2009 року проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 15% річних, яка може бути змінена в визначеному цим договором порядку.

Відповідно до пп. 2.7.3. Кредитного договору (в редакції додаткового договору № 9 від 18.12.2009 року) сторони погодили, що сплата процентів, нарахованих за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року (включно), проводиться позичальником щомісячно у сумі процентів, розрахованої використанням процентної ставки на рівні 7% річних. Залишок несплачених процентів, нарахованих за період з 01.12.2009 року по 31.12.2010 року підлягає сплаті починаючи з 01.01.2012 року щомісячно рівними частинами у строк разом з процентами, нарахованими за користування кредитними коштами за грудень 2011 року та протягом 2012 року.

Відповідно до пп. 5.3.2. Кредитного договору позичальник зобов'язався погашати кредит точно у строки, обумовлені цим договором, та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання зобов'язань за договором на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Згідно пп. 7.1.1. Кредитного договору за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За п. 4.1.1. Кредитного договору виконання позичальником зобов'язання за цим договором (у т.ч. із додатковими договорами до нього) забезпечується іпотекою нерухомого майна (будівлі промислового призначення), що знаходяться за адресою: м. Кременчук, вул. Київська, 62 та вул. Київська, 69-А.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання п. 4.1.1. Кредитного договору в порядку забезпечення зобов'язань позичальника між ПАТ "Державний ощадний банк України" (іпотекодержатель) та ПАТ "АвтоКрАЗ", був укладений договір іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008 року (далі - Іпотечний договір); (т. 1, а.с. 30-37).

До вказаного Іпотечного договору сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення шляхом укладення додаткових договорів № 1 від 24.02.2009 року, № 2 від 23.04.2009 року та № 83 від 03.06.2009 року (т. 1, а.с. 38-41).

Відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору (в редакції додаткового договору № 1 від 24.02.2009 року) предметом іпотеки є наступне нерухоме майно: сталеливарний цех з побутовими приміщеннями (загальна площа 5824,2 м2, літера БТІ О); західні побутові приміщення головного корпусу (загальна площа 2673,9 м2, літера БТІ Aп, A-3); корпус допоміжного виробництва з вбудованими побутовими приміщеннями (північні) (загальна площа 11300,0 м2, літера БТІ А); компресорна станція № 1 (поршнева) з трансформаторною (біля пресового цеху) (загальна площа 444,7 м2, літера БТІ 2Г); киснева станція та її прохідна (загальна площа 333,5 м2, літера БТІ З, И); склад сірчаної кислоти і солі котельного цеху (загальна площа 153,5 м2, літера БТІ Е, З); побутові приміщення рамно-кузовного корпусу окремо розташовані (загальна площа 4197,2 м2, літера БТІ А); станція нейтралізації ділянки емалювання (загальна площа 195,5 м2, літера БТІ В, Б); ділянка термоемалювання ДП "КрАЗПобуттехніка" (загальна площа 962,3 м2, літера БТІ А); будівля ЦІС і ЦАС (загальна площа 1230,2 м2, літера БТІ А); станція перекачування фекальних стоків (загальна площа 313,0 м2, літера БТІ 23); локомотивне депо залізничногоцеху з конторсько-побутовими приміщеннями (рембаза на 2 стоянки) (загальна площа 1684,6 м2, літера БТІ А); будівля залізничних вагів (загальна площа 7,8 м2, літера БТІ А); дільниця зарядки електрокар (загальна площа 656,5 м2, літера БТІ А); контора начальника зміни залізничного цеху (загальна площа 28,6 м2, літера БТІ А); газорозподільний пункт білясхідної прохідної (загальна площа 42,8 м2, літера БТІ В); тепловий пункт (загальнаплоща 91,3 м2, літера БТІ А); компресорна станція (турбокомпресорна) з трансформаторною (загальна площа 1433,0 м2, літера БТІ 2Д); мазутосховище (надземний резервуар) (загальна площа 120,3 м2, літера БТІ Е); споруди очисні (біля ВПЧ-15) (загальна площа 1458,7 м2, літера БТІ Ж); насосна протипожежного та хозпитного водопроводу (загальна площа 551,1 м2, літера БТІ Д, Дп); система оборотного водопостачання № 1 у районі компресорних з градирнями № 1, № 2, насосною станцією, резервуарами і мережами (загальна площа 496,9 м2, літера БТІ Б, Бп); адміністративний корпус (в минулому - МСЧ) (загальна площа 1120,9 м2, літера БТІ А); склад будматеріалів (БУ "Автобуд") та навіс (загальна площа 401,9 м2, літера БТІ А); склад матеріалів і приміщення по заготівлі скла БУ "Автобуд" (загальна площа 318,0 м2, літера БТІ А); бетонно-розчинний вузол (старий) зі складом цементу (загальна площа 316,3 м2, літера БТІ А); будинок виготовлення залізобетонних виробів і арматурних каркасів (загальна площа 973,6 м2, літера БТІ А, Б, В); будівля дільниці благоустрою РСЦ (загальна площа 60,8 м2, літера БТІ А); контора для майстрів, БУ "Автобуд" біля прохідної (загальна площа 95,3 м2, літера БТІ А); приміщення механіка-енергетика (БУ "Автобуд") і ремонту будівельної техніки 2 навісами (загальна площа 855,1 м2, літера БТІ А, Б); приміщення майстрів БУ "Автобуд" (Колишні РБЦ) (загальна площа 220,3 м2, літера БТІ А, Б); комора та слюсарні ділянки БУ "Автобуд" та зварювальний пост (загальна площа 773,3 м2, літера БТІ А, Б, В, Г); побутові приміщення БУ "Автобуд" (РСЦ) (загальна площа 326,2 м2, літера БТІ А); оранжерея БУ "Автобуд" (загальна площа 744,4 м2, літера БТІ А, Б); модуль М-3 (загальна площа 666,1 м2, літера БТІ А); будівля лісосушильної камери з ділянкою для охолодження (загальна площа 834,3 м2, літера БТІ А, Б); гараж-майстерня спецтехніки, столярні майстерні БУ "Автобуд" (загальна площа 840,7 м2, літера БТІ А); будівля цеху шасі в механоскладальному корпусі № 1 (загальна площа 38980,6 м2, літера БТІ А); будівля цеху роздавальних коробок (загальна площа 26883,6 м2, літера БТІ А, А'); будівлі та споруди складу готових автомобілів (загальна площа 326,2 м2, літера БТІ А, Б, В, Г, Д); корпус складання, мийки та доробки автомобілів (загальна площа 21765,1 м2, літера БТІ Ю, Ю', ю).

Відповідно до п. 4.2. Іпотечного договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання в цілому, або тієї чи іншої частини, а також в інших випадках, передбачених договором та/або чинним законодавством, іпотекодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному цим договором.

Згідно з п. 4.3. Іпотечного договору, іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, який визначається іпотекодержателем самостійно на момент реалізації права іпотеки, у тому числі, вимагати до сплати на користь іпотекодержателя: основну суму кредиту; комісійні винагороди банку, сплата яких передбачена кредитним договором; проценти за користування кредитом; нараховані та несплачені іпотекодавцем на момент реалізації права іпотеки; штрафні санкції за порушення зобов'язань за кредитним договором (пеня, штраф); витрати, понесені іпотекодержателем у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, адвокатів та інші документально підтверджені витрати іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце; спричинені іпотекодержателю збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.1. Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання за кредитним договором (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною.

Позивач посилається на те, що відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за кредитним договором, несвоєчасно та не у повному обсязі повертав суму кредиту та не повністю сплачував відсотки. Дані обставини встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року по справі № 917/1000/13, яка набрала законної сили, (т. 2, а.с. 71-76).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами кредитним договором позивачем на його адресу були направлені вимоги за №26-10/106-751 від 03.02.2011 року, №19/2-02/1745-2116 від 12.04.2011 року та №26/3-06/1396-7754 від 22.07.2013 року про відкликання кредиту та про усунення порушення зобов'язань (вимога №19/2-02/1745-2116 від 12.04.2011 року); (т. 2, а.с. 58-61, 181-182). Дані вимоги були одержані відповідачем, але залишені без реагування.

22.05.2013 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" заборгованості за кредитним договором. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року по справі № 917/1000/13, було змінено рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 року по цій справі, позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задоволено частково та стягнуто на його користь із Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" 294336000,00 грн. заборгованості по кредиту, 221330646,84 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 16038418,25 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами, 34711113,61 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 44854307,90 грн. 3% річних, 19088962,47 грн. інфляційних витрат за період з 28.12.2010 року по 19.05.2013 року включно та 63252,46 грн. судового збору (т. 2, а.с. 71-76).

Судовий наказ, виданий 19.11.2013 року на примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року по справі № 917/1000/13, на даний час перебуває на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (т.4 а.с.50-51).

Відповідно до розрахунку від 13.11.2014р. перерахування коштів з ПАТ «АвтоКраз» відповідно до ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» наданим державним виконавцем, відповідача на користь позивача в межах зведеного виконавчого провадження по трьох виконавчих документах було перераховані кошти в сумі 789077,77 грн., в сумі 81139,13 грн. та в сумі 18442,40 грн. (т.7 а.с.50).

Згідно пояснень позивача (т.5 а.с.114-116) 17.01.2015р. в рахунок погашення заборгованості ПАТ «АвтоКрАЗ» надійшло 888659,30 грн., які перераховані Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України згідно платіжних доручень №№ 5284, 5286, 5288 від 18.11.2014. Грошові кошти в погашення заборгованості ПАТ „АвтоКрАЗ" за договором кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008 розподілено наступним чином:

- кошти в сумі 18 442,40 грн. за платіжним дорученням № 5286 від 18.11.2014, які 17.01.2015 надійшли від Державної виконавчої служби України, спрямовано на рахунок №63992010204041 як відшкодування судового збору на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 19.07.2011 у справі № 19/193 (наказ господарського суду Полтавської області від 11.01.2012) про стягнення заборгованості ПАТ „АвтоКрАЗ" за договором кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008;

- кошти в сумі 81 139,13 грн., за платіжним дорученням № 5284 від 18.11.2014, які 17.01.2015 надійшли від Державної виконавчої служби України, спрямовано як відшкодування судового збору на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2011 у справі №18/41/11 та як сплата процентів на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2011 у справі №18/41/11 (наказ господарського суду Полтавської області від 20.03.2014);

- кошти в сумі 789 077,77 грн., за платіжним дорученням № 5288 від 18.11.2014, які 17.01.2015 надійшли від Державної виконавчої служби України, спрямовано на відшкодування судового збору на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі № 917/1000/13 та зараховано як сплата процентів на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі № 917/1000/13 (наказ господарського суду Полтавської області від 19.11.2013).

Відповідно до розрахунку від 13.11.2014р. перерахування коштів з ПАТ «АвтоКраз» в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Полтавської області по справі № 917/1000/13 з рахунку відповідача на користь позивача було перераховані кошти в сумі 789077,77 грн. (рядок третій розрахунку); (т.7 а.с.50). Зазначене також підтверджується поясненнями позивача від 23.01.2015р. та відповідача від 24.04.2015р. (т.5 а.с.114-116; т.7 а.с.48-49).

Згідно пояснень позивача від 23.01.2015р. кошти в сумі 789 077,77 грн., за платіжним дорученням № 5288 від 18.11.2014р., які 17.01.2015р. надійшли від Державної виконавчої служби України, спрямовано наступним чином: 63 252,46 грн. - на рахунок № 63992010204041 як відшкодування судового збору на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі № 917/1000/13 (наказ господарського суду Полтавської області від 19.11.2013) про стягнення заборгованості ПАТ „АвтоКрАЗ" за договором кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008р.; 725 825,31 грн. - на рахунок № 20696306305 як сплата процентів на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2013 у справі № 917/1000/13 (наказ господарського суду Полтавської області від 19.11.2013) про стягнення заборгованості ПАТ „АвтоКрАЗ" за договором кредитної лінії №205/31/2 від 09.10.2008р. (т.5 а.с.114-116).

Надходження даних коштів було врахована позивачем при здійсненні розрахунку боргу з заявою про збільшення позовних вимог.

Відповідач також посилається на те, що в забезпечення виконання даних зобов"язань були укладені договори застави акцій (т.3 а.с.125-130). Проте, жодних доказів відшкодування заборгованості за Кредитним договором за рахунок вказаного заставного майна, відповідач суду не надав.

Позивач повідомив суду про те, що на даний час погашення заборгованості за Кредитним договором за рахунок заставного майна не відбулося, рішення судів у справах № 910/20475/13, № 910/23255/13, № 910/25395/13 не виконані (т.7 а.с.56). Отже, спірна сума заборгованості на даний час не погашена ні відповідачем, ні за рахунок заставного майна.

Враховуючи викладене, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором в рахунок погашення боргу за кредитним договором в сумі 1277098184,12 грн., в тому числі: 294 336 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 364 637 780 грн. 53 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 65 903 308 грн. 52 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 17 000грн. 00 коп. заборгованості за комісійною винагородою, 91 349 318 грн. 82 коп. річних, 460 854 776 грн. 25 коп. інфляційних витрат (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.04.2015 (т. 7 а.с.24-26).

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив факт наявності заборгованості за спірним кредитним договором в загальному розмірі 1277098184,12 грн. Враховуючи викладені обставини, зважаючи на те, що сума боргу за кредитним договором відповідачами не спростована, керуючись ст.ст. 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку», суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність заявлених вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення виниклої у відповідача заборгованості.

Разом з цим, суд першої інстанції при визначенні початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації встановив, що наданий позивачем звіт про оцінку ринкової вартості визначених об'єктів нерухомості, виконавцем якого є ТОВ «ВП Консалтінг», не може вважатися належним та достатнім доказом дійсної ринкової вартості спірного заставленого майна, в зв'язку з виявленими суттєвими недоліками та невідповідність даного звіту акту судової експертизи.

При цьому, судом першої інстанції за клопотанням відповідача було призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім.засл. проф. М.С. Бокаріуса. Проте, дана експертиза не була проведена, оскільки відповідачем не здійснено оплату вартості експертизи та не надано витребуваних доказів (т.7 а.с.15-16).

Врахувавши вказані обставини, недоведеність ні позивачем, ні відповідачем належними доказами вартості предмета іпотеки, господарський суд прийшов до висновку, що слід визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 119334731,00 грн., як погоджено сторонами в п. 1.2 договору іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008р. (в редакції Додаткового договору № 1 від 24.02.2009 року).

За таких обставин, позовні вимоги задоволені місцевим господарським судом частково шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008 на визначене позивачем нерухоме майно, для погашення заборгованості ПАТ "АвтоКрАЗ" перед ПАТ "Державний ощадний банк України" за договором відновлюваної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 року, укладеним між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ "АвтоКрАЗ", яка виникла в період з 28.12.2010 по 19.04.2015 включно, та станом на 20.04.2015 складає: 294336000,00 грн. заборгованості по кредиту, 364637780, 53 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 65903308,52 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 17000,00 грн. заборгованості за комісійною винагородою, 91349318,82 грн. річних, 460854776,25 грн. інфляційних втрат. Судом визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу даного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації 119334731,00 грн.

З даними висновками погоджується колегія суддів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено вище, 09.10.2008 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ПАТ "АвтоКрАЗ" укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 205/31/2. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Дії позичальника є порушенням вимог договору, тому є законні підстави для стягнення заборгованості за договором овердрафту. Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Заборгованість відповідача перед позивачем складає 1277098184,12 грн., у тому числі 294 336 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 364 637 780,53 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 65 903 308,52 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 17 000,00 грн. заборгованості за комісійною винагородою, 91 349 318,82 грн. річних, 460 854 776,25 грн. інфляційних втрат.

Доводи відповідача щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій та процентів річних на суму заборгованості за кредитним договором у період з 27.12.2012 року по 14.02.2013 року внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів судом відхиляються, оскільки вказані обставини були враховані позивачем під час подання заяви про збільшення розміру позовних вимог від 20.04.2015. До того ж, проценти річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України) входять до складу грошового зобов'язання, внаслідок чого не можуть ототожнюватись із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно ч.1 статті 12 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, а також вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Положення аналогічного змісту містяться у п. 6.1. іпотечного договору.

Як було вказано вище, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про усунення порушення зобов'язань (вимога № 19/2-02/1745-2116 від 12.04.2011 року) та про відкликання кредиту (вимоги № 26-10/106-751 від 03.02.2011 року та № 26/3-06/1396-7754 від 22.07.2013 року). Дані вимоги одержувались відповідачем, але залишались без реагування. При цьому судом не приймаються до уваги доводи відповідача стосовно недотримання позивачем норм чинного законодавства в частині направлення відповідачеві вимоги про виконання порушеного зобов'язання у розумінні положень ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема вимогою № 19/2-02/1745-2116 від 12.04.2011 року.

Враховуючи право позивача, як іпотекодержателя, він повинен отримувати задоволення своїх вимог (і захищати свої права), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи, що сума боргу відповідачем не спростована, докази погашення боргу суду не надані, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки для погашення в рахунок виниклої у відповідача заборгованості в сумі 1277098184,12 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічне положення міститься у п. 6.2. іпотечного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження визначення ринкової вартості заставного майна надав звіт про оцінку ринкової вартості визначених об"єктів нерухомості, які обліковуються на балансі ПАТ "АвтоКрАЗ" та знаходяться у заставі ПАТ "Державний ощадний банк України" для цілей прийняття управлінських рішень станом на 30.11.2014р,. відповідно до якого ринкова вартість заставного майна відповідача складає 76 101 000,00 грн. (т.5, а.с.40-102).

При дослідженні Звіту про оцінку вартості визначених об'єктів нерухомості, виконавцем якого є ТОВ "ВП Консалтінг", судом встановлено, що даний звіт містить суттєві недоліки. Оцінювачем під час аналізу ринку нерухомості проводився огляд ринку складської нерухомості та офісних приміщень міста Києва в той час як заставне майно знаходяться на території міста Кременчука Полтавської області; дослідження по місту Кременчуку не проводилося. Оцінювачем невірно зазначено місцезнаходження об'єкта. Також, не зазначено технічний стан кожного з приміщень, а лише вказано, що об'єкт та об'єкти - аналоги мали різний технічний стан; не взято до уваги спеціальне призначення та виробничо-технічний потенціал об'єктів.

Також, експерт-оцінювач не був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Натомість на сторінці 5 Звіту міститься умова про звільнення виконавця звіту від відповідальності (т.5, а.с.47).

В постанові пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що:

- не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи (п.2 Постанови);

- за змістом Закону, зокрема статті 14, згідно з якою експерта може бути притягнуто до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, судовим експертом може бути виключно фізична особа, яка повинна підписати свій висновок (акт експертизи), хоча б проведення судової експертизи було покладено на відповідну державну установу.

Якщо, призначаючи судову експертизу, господарський суд не попередив особу чи осіб, які проводитимуть судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, то поданий суду висновок може вважатися висновком спеціаліста, але не висновком судового експерта в розумінні частини першої статті 42 ГПК.

Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі (п. 16 Постанови);

- якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (п.2 Постанови).

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд не може прийняти як належний доказ вартості предмета іпотеки наданий позивачем звіт, виконаний ТОВ «ВП Консалтінг», оскільки він містить суперечливі відомості, особа, яка проводила дослідження не була попереджена про відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку, тобто даний звіт не відповідає ознакам акту судової експертизи.

За наведених обставин колегія суддів відхиляє надані позивачем докази, а саме: звіт про оцінку нерухомого майна від 14.07.2015, виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ВП Консалтінг» та рецензію на звіт від 15,07.2015, надану Українським товариством оцінювачів. Позивач на підтвердження визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки в сумі 65 532 000,00 грн.

Також, колегія суддів враховує, що судом першої інстанції були створені належні умови щодо всебічного та об'єктивного вирішення даного господарського спору, зокрема за клопотання відповідача у справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, яка не була проведена саме з вини відповідача в зв'язку з відсутністю доказів її оплати та витребуваних експертом документів.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про повторне призначення експертизи колегією суддів відхиляється, оскільки відповідач не навів поважних причин, які заважали йому виконати вимоги, поставлені експертом в клопотання щодо надання додаткових матеріалів, а також здійснити оплату вартості експертизи. До того ж, колегія суддів враховую тривалий розгляд даної справи (майже півтора року), а також інтереси позивача та його право на судовий розгляд упродовж розумного строку, що передбачено ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Врахувавши вказані обставини, недоведеність ні позивачем, ні відповідачем належними доказами вартості предмета іпотеки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої про те, що початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації слід визначати в розмірі 119334731,00 грн., як погоджено сторонами в п. 1.2 договору іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008р. (в редакції Додаткового договору № 1 від 24.02.2009 року).

З огляду на викладене, вимоги позивача щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки в розмірі 76 101 000,00 грн. правомірно відхилені місцевим господарським судом, а в іншій частині позовні вимоги задоволені, як такі, що відповідають дійсним обставинам справи, підтверджені належними доказами у справі та обґрунтовані нормами матеріального права.

З приводу наведених позивачем доводів щодо неправомірності висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про зміну способу реалізації предмета іпотеки, колегія суддів зазначає наступне.

Так, матеріали справи свідчать про те, що у березня 2014 року позивач звернувся до господарського суду з заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки нерухомого майна № 205/31/2-3 від 09.10.2008р., а саме: нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. Київська, буд. 62, м. Кременчук, Полтавська область, шляхом продажу даного нерухомого майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 року на загальну суму 642 669 545,55 грн. в тому числі: 280336000,00 грн. заборгованості по кредиту, 286765501,36 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 40515615,62 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 3000,00 грн. заборгованості за комісійною винагородою, 41664382,95 грн. - 3% річних та 11385045,62 грн. інфляційних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог); (т.1, а.с.2-5).

Протягом розгляду справи позивач неодноразово збільшував позовні вимоги за заявами від 15.04.2014р., від 05.12.2014р., від 08.01.2015р., від 23.01.2015р. (т.2 а.с.144-146; т. 4 а.с.70-72; т.5 а.с.1-5; т. 5 а.с.114-117).

Дані заяви в частині збільшення позовних вимог були прийняті судом до розгляду за ухвалами від 09.12.2014р., від 27.01.2015р. (т. 4 а.с.118-119; т. 5 а.с. 161-166).

Позивачем подано заяву від 20.04.2015р. № 55/2-08/545 про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову, в якій позивач просив звернути стягнення на вказаний предмет іпотеки для погашення заборгованості відповідача за договором відновлювальної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 року в сумі 1277098184,12 грн., в тому числі: 294 336 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 364 637 780 грн. 53 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 65 903 308 грн. 52 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 17 000грн. 00 коп. заборгованості за комісійною винагородою, 91 349 318 грн. 82 коп. річних, 460 854 776 грн. 25 коп. інфляційних витрат; А також визначення способу реалізації предмета іпотеки за початковою ціною, встановленої згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "ВП Консалтінг" від 11.12.2014, що становить 76 101 000,00 грн. без ПДВ, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (т.7 а.с.24-26).

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву судом першої інстанції прийнято в частині збільшення розміру позовних вимог.

Як вбачається зі змісту п. 3 вказаної заяви, позивачем поставлені вимоги про визначення способу реалізації предмета іпотеки за початковою ціною, встановленої згідно з висновком суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "ВП Консалтінг" від 11.12.2014, що становить 76 101 000,00 грн. без ПДВ, шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", шляхом надання публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, для чого надати АТ "Ощадбанк" всі повноваження продавця (в тому числі, але не виключно: право на укладання договорів купівлі-продажу, договорів про внесення змін та доповнень до зазначених договорів, їх розірвання з будь-якою особою-покупцем, право на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях будь-яких документів (їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок), необхідних для укладення зазначених договорів, право на отримання будь-яких платежів за відчуження предмета іпотеки тощо.

Згідно ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розгляд справи по суті було розпочато, про що чітко зазначено в протоколі судового засідання від 18.11.2014р. (т.4, а.с.61).

Виходячи з аналізу процесуальних норм права, вбачається, що порушення провадження у справі, дослідження судом наданих сторонами доказів по справі, з'ясування дійсних обставин справи, а також інші дії суду щодо встановлення певних обставин шляхом призначення експертизи, витребування доказів свідчать про те, що розгляд справи по суті розпочато.

При цьому, той факт, що розпорядженням голови господарського суду Полтавської області від 10.12.2014р. справу № 917/430/14 передано для розгляду колегії суддів (т.4 а.с. 124), не свідчить про те, що заяву було подано позивачем з дотриманням вимог ст. 22 ГПК України, оскільки матеріали справи свідчать про те, що фактично розгляд справи № 917/430/14 було розпочато по суті, тобто судом досліджувались матеріали справи та здійснені дії, направлені на встановлення певних обставин справи, в зв'язку з чим у позивача відсутні правові підстави для зміни предмету позовних вимог, які були викладені в заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Крім того, у цій заяві позивачем включено додаткові вимоги - надати АТ "Ощадбанк" всі повноваження продавця (в тому числі, але не виключно: право на укладання договорів купівлі-продажу, договорів про внесення змін та доповнень до зазначених договорів, їх розірвання з будь-якою особою-покупцем, право на отримання в будь-яких установах, підприємствах, організаціях будь-яких документів (їх копій, дублікатів, витягів з державних реєстрів, довідок), необхідних для укладення зазначених договорів, право на отримання будь-яких платежів за відчуження предмета іпотеки тощо.

В п.3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011р. визначено, що статтею 22 ГПК не передбачено права позивача на заявлення "додаткових" позовних вимог.

З огляду на викладене, вказані заяви в частині зміни предмету позову та додаткових вимог місцевим господарським судом правомірно не прийнято до розгляду, а подальший розгляд справи здійснено судом з врахуванням збільшеного розміру позовних вимог за заявою від 20.04.2015р. про звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки для погашення заборгованості відповідача за договором відновлювальної кредитної лінії № 205/31/2 від 09.10.2008 року в сумі 1 277 098 184,12 грн., в тому числі: 294 336 000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 364 637 780 грн. 53 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 65 903 308 грн. 52 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентів, комісійної винагороди, 17 000грн. 00 коп. заборгованості за комісійною винагородою, 91 349 318 грн. 82 коп. річних, 460 854 776 грн. 25 коп. інфляційних витрат.

За таких обставин, посилання позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку та є такими, що спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.15 у справі № 917/430/14.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.04.15 р. у справі № 917/430/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено та підписано 07.08.2015.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.