Рішення № 48336953, 06.08.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/127/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015 Справа № 908/4204/15

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Єфремової А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/4204/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект", м. Запоріжжя

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорожтрансформатор", м. Запоріжжя

про стягнення 323854,90 грн.

за участю представників:

від позивача - Коляда А.С., посвідчення №1011 від 07.05.14 р.

від відповідача - Рибалко О.В., довіреність № 1/05-р. від 13.12.14 р.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 05.08.2015 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 06.08.2015 року, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Запорожтрансформатор" про стягнення заборгованості в сумі 323854,90 грн. за договором підряду № GI003560 від 11.07.2013 року.

Відповідач у справі - Публічне акціонерне товариство "Запорожтрансформатор", 04.08.2015 року надав суду в порядку ст. 59 ГПК України, відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що не заперечує наявність суми основного боргу за договором підряду № GI003560 від 11.07.2013 року в сумі 323854,90 грн. При цьому з посиланням на приписи п. 6 ст. 83 ГПК України просить суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі строком на 6 місяців, стягуючи щомісяця з відповідача по 53975,82 грн. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на важке фінансове становище товариства, про яке свідчить наявність збитків в господарській діяльності, перевищення поточних зобов'язань над оборотними активами. Зокрема відповідач вказує, що згідно показників балансу за 2014 рік та за перший квартал 2015 року на кінець звітного періоду непокритий збиток складає 2188273000,00 грн., у першому кварталі 2015 року - 4267901000,00 грн., наявна заборгованість перед банками за короткостроковими кредитами складає 3429649000,00 грн., у першому кварталі 2015 року - 5137580000,00 грн., кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги) перед іншими суб'єктами господарювання становить 343233000,00 грн., у першому кварталі 2015 року - 436237000,00 грн., наявні невиконані поточні зобов'язання перед іншими особами (кредиторська заборгованість) становлять 5178242000,00 грн., у першому кварталі 2015 року - 7277723000,00 грн. Поряд з цим зазначає, що дебіторська заборгованість за поставлену продукцію, товари, роботи, послуги складає 390121000,00 грн., у першому кварталі 2015 року - 444395000,00 грн., гроші на рахунках відповідача в банках наявні в сумі 96391000,00 грн., а у першому кварталі 2015 року - 134530000,00 грн. Вважає, що аналіз балансу за 2014 рік та перший квартал 2015 року свідчить про наявність у нього збитків в розмірі 2188273000,00 грн., у першому кварталі 2015 року - в розмірі 4267901000,00 грн. та поточних зобов'язань щодо сплати грошових коштів на користь інших осіб в сумі 5178242000,00 грн., у першому кварталі 2015 року - в сумі 7277723000,00 грн. Також відповідач зазначає, що порушення ним терміну виконання грошового зобов'язання за договором підряду не завдало будь-яких збитків іншим учасникам господарським відносин та державі.

До прийняття рішення у справі, а саме 04.08.2015 року, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про збільшення позовних вимог. У поданій заяві позивач вказує, що витратив на послуги адвоката, які пов'язані з розглядом даної справи 5000,00 грн., на підтвердження чого надає копії відповідних документів, однак зазначені витрати не були вказані в позовній заяві як такі, що підлягають задоволенню. Просить стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду № GI003560 від 11.07.2013 року в сумі 323854,90 грн. та відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн., а також витрати щодо сплати судового збору.

Згідно з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Дослідивши подану заяву та мотиви її подання суд дійшов висновку, що вказана заява не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки згідно зі ст. 44 ГПК України витрати з оплати послуг адвоката належать до судових витрат, які не входять до ціни позову та в порядку ст. 49 ГПК України підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

05.08.2015 року на адресу суду від відповідача у справі надійшли заперечення на заяву про збільшення розміру позовних вимог згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000,00 грн. є завищеними. При цьому вказує, що згідно п. 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат. Разом з тим зазначає, що в Господарському процесуальному кодексі України чи інших нормативно-правових актах не встановлено найнижчої чи найвищої межі щодо відшкодування витрат на послуги адвоката. Однак вказує, що згідно п. 12 вказаного Роз'яснення передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, зокрема на послуги адвоката, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. З урахуванням обставин конкретної справи, зокрема ціни позову, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність витрат для даної справи, отже суд керується принципом «розумної необхідності». Відповідач зазначає, що оскільки дана справа є досить простою, тому вважає, що витрати на оплату послуг адвоката в цій справі в сумі 5000,00 грн. не відповідають принципу «розумної необхідності», відповідних доказів на підтвердження розумності цих витрат позивачем не надано. Крім того вказує, що позивачем не надано документального підтвердження витрат на послуги адвоката, які пов'язані саме з розглядом цієї справи, як-от додаткової угоди до договору про надання послуг, акта здачі-прийняття наданих послуг. Просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000,00 грн. та розстрочити виконання рішення суду строком на 6 місяців, стягуючи щомісяця з відповідача по 53975,82 грн.

Безпосередньо в судовому засіданні 05.08.2015 року представник позивача надав суду разом із супровідним листом для долучення до матеріалів справи наступні документи: платіжні доручення на суму 60000,00 грн., платіжне доручення на суму 26007,26 грн. та копію опису вкладення до цінного листа та чеку.

06.08.2015 року до суду від позивача надійшли заперечення на відзив згідно ст. 22 ГПК України, в яких останній проти надання відповідачу розстрочки заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено право, а не обов'язок господарського суду при прийнятті рішення розстрочити виконання рішення;

- відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішень або роблять його неможливим у визначений строк встановленим господарським судом способом;

- в даному випадку наявний між сторонами спір виник саме з вини відповідача, а позивач в свою чергу повністю виконав роботи відповідно до умов укладеного договору;

- розстрочка виконання рішення за наявності інфляційних процесів в економіці України, зокрема прогноз інфляції в Україні на 2015 рік становить 46%, значно знецінить грошові кошти, які відповідач винен позивачу, і як наслідок нанесе шкоду інтересам останнього, який в даному випадку постраждав від неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань;

- відповідач у своєму відзиві намагається переконати, що йому не вдалося отримати запланований прибуток, який би дав змогу виконати всі зобов'язання, однак в ухвалі Верховного суду України від 21.09.2011 року у справі 6-51287св10 висловлена правова позиція, що отримання боржником доходів від підприємницької діяльності не в тому обсязі, в якому заздалегідь заплановано, не є підставою для відстрочення виконання судового рішення;

- в наданому відзиві не зазначено обставин, які б якимось чином унеможливлювали виконання судового рішення, ані позивачу, ані суду невідомо про те, які надходження може отримати відповідач найближчим часом;

- стосовно відстрочки вказує, що роботи позивачем остаточно виконані 30.04.2015 року, як свідчать акти виконаних робіт, на сьогоднішній день пройшло вже більше трьох місяців від дати виконання робіт, така обставина свідчить, що відповідач фактично і так має на сьогодні реальну відстрочку більше 3 місяців. Разом з тим позивач зазначає, що витратив на правову допомогу по даній справі 5000,00 грн., про що надані копії відповідних документів до справи, а тому вказаний факт є встановлений і доведений, у зв'язку з чим ця сума має бути відшкодована відповідно до положень ст. 49 ГПК України. Просить стягнути з відповідача заборгованість за договором підряду № GI003560 від 11.07.2013 року в сумі 323854,90 грн. та відшкодування витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн., а також витрати щодо сплати судового збору.

Безпосередньо в судовому засіданні 06.08.2015 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням поданої заяви, в якій просив стягнути також витрати на правову допомогу адвоката. Разом з тим заперечив проти клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення у даній справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.08.2015 року підтримав клопотання про розстрочку виконання рішення.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 11.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд", далі Підрядник, та Публічним акціонерним товариством "Запорожтрансформатор", далі Замовник, був укладений договір підряду № GI003560, далі Договір.

Згідно з п. 2 протоколу зборів учасників ТОВ "Мідас-Буд" № 1 від 11.08.2014 року прийнято рішення про зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідас-Буд" на наступне - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект", у зв'язку з чим 12.08.2014 року була проведена державна реєстрація нової редакції статуту товариства, яка міститься в матеріалах справи.

До вказаного договору між сторонами була підписана додаткова угода № 7 від 16.04.2015 року, в якій зазначено нове найменування Підрядника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" (позивач у справі).

Відповідно до п. 1.1. Договору за даним договором Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з п. 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 7 від 16.04.2015 року до Договору) предметом даного договору є поетапне виконання робіт з ремонту санвузлів, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3:

1. Етап № 1 - 2 шт. на механічній дільниці апаратного цеху в «Корпусі магнітопроводів», інв. № 00003.005;

2. Етап № 2 - 2 шт. на малярній дільниці зварювального цеху в «Корпусі зварювального цеху», інв. № 00005;

3. Етап № 3 - 2 шт. на ковальській дільниці апаратного цеху в «Будівлі зварювального цеху» (ковальня), інв. № 00008.005 з наступною передачею результатів роботи Замовнику.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що для виконання визначених видів робіт, встановлених законом, Підрядник має спеціальний дозвіл: ліцензія серії АВ, № 489960, видана Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області 09.10.2009 р.

Умовами п.п. 3.4., 3.5. (в редакції додаткової угоди № 7 від 16.04.2015 року до Договору) - 3.9. Договору Підрядник зобов'язується виконати роботу зі своїх матеріалів та своїми коштами. Підрядник зобов'язується виконати роботу за даним договором поетапно у строк до 30 квітня 2015 року. При цьому Підрядник зобов'язаний приступити до виконання робіт протягом 2-х днів з моменту отримання авансу за умови підписання акту прийому-передачі будівельного майданчика Замовником. Обсяг виконуваної роботи визначений локальними кошторисами, які є невід'ємною частиною даного договору (Додатки № № 2, 4, 6, 7, 8, 18, 20, 22, 23, 24, 26, 28, 30, 31 та 32 до даного договору). Підрядник зобов'язується виконати роботу на території підприємства Замовника. Підрядник зобов'язується передати Замовнику разом із результатами роботи інформацію з експлуатації або іншого використання результатів виконаної роботи. Підрядник зобов'язується надати до початку виконання робіт копію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки, якщо такий дозвіл вимагається у відповідності з законодавством. Не пізніше, ніж за день до початку виконання робіт Підрядник зобов'язується надати на погодження Замовнику проект виробництва робіт (ПВР), затверджений керівником підприємства Підрядника. ПВР повинен містити розділ про дотримання вимог законодавства України відносно охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Договору Замовник приймає виконану Підрядником роботу шляхом підписання актів прийому-передачі за відповідним етапом, підписаним уповноваженими представниками сторін. Акти прийому-передачі виконаних робіт за відповідним етапом підписуються Замовником протягом 5-ти робочих днів, після виконання всього обсягу робіт за відповідним етапом та надання акта Підрядником. У випадку обґрунтованого не підписання актів прийому-передачі Замовником, ним складається перелік зауважень необхідних доопрацювань та строку їх виконання. У випадку відсутності заперечень за виконаними роботами, Замовник зобов'язаний підписати акти прийому-передачі виконаних робіт та один екземпляр актів передати Підряднику.

Пунктами 5.2., 5.3. Договору сторони встановили, що Підрядник приймає на себе наступні гарантійні зобов'язання відносно виконаної роботи: строк гарантії 2 роки з моменту підписання акта прийому-передачі виконаних робіт за відповідним етапом. У випадку якщо законодавством встановлений більш тривалий гарантійний строк, застосовується гарантійний строк, встановлений законодавством. Гарантія якості роботи, передбачена п. 5.2. даного договору, поширюється на усі складові результат роботи.

Згідно з п. п. 6.1. (в редакції додаткової угоди № 7 від 16.04.2015 року до Договору), 6.2. Договору сторони узгодили, що ціна виконаної роботи, згідно договірної ціни (Додатки № № 1, 3, 5, 17, 19, 21, 25, 27 та 29 до даного договору) складає 469862,16 грн. (чотириста шістдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дві гривні 16 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 78310,37 грн. (сімдесят вісім тисяч триста десять гривень 37 коп.), та включає в себе відшкодування усіх витрат Підрядника та плату за виконану ним роботу. Ціна виконаної роботи за етапами складає:

- етап № 1 - ціна виконаної роботи за етапом згідно додатків №№ 1, 3, 5 складає 134603,65 грн. (сто тридцять чотири тисячі шістсот три гривні 65 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 22433,95 грн.;

- етап № 2 - ціна виконаної роботи за етапом згідно додатків №№ 25,27, 29 складає 209096,58 грн. (двісті дев'ять тисяч дев'яносто шість гривень 58 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 34849,43 грн.;

- етап № 3 - ціна виконаної роботи за етапом згідно додатків №№ 17, 19, 21 складає 126161,93 грн. (сто двадцять шість тисяч сто шістдесят одна гривня 93 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 21026,99 грн. Ціна виконаної роботи може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін.

Умовами п. 6.3. (п.п. 6.3.1., 6.3.2. (в редакції додаткової угоди № 7 від 16.04.2015 року до Договору) - 6.5. Договору Замовник оплачує виконану роботу в наступному порядку: Авансовий платіж в розмірі 20 % від ціни виконаної роботи, в сумі 146007,26 грн. (сто сорок шість тисяч сім грн. 26 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 24334,54 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять чотири грн. 54 коп.) здійснюється на підставі виставленого Підрядником рахунка. Остаточний розрахунок за виконану Підрядником роботу в сумі 323854,90 грн. (триста двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні 90 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 53975,83 грн. (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 83 коп.) здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт за 3-ма етапами, з врахуванням авансового платежу на підставі виставленого Підрядником рахунка. Передоплата за даним Договором виконується Замовником тільки після письмового узгодження розробленого та затвердженого Підрядником ПВР. У випадку відмови Замовника від даного договору у відповідності з п.п. 7.2.2. Підрядник зобов'язується повернути грошову суму, отриману в порядку передоплати, протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання повідомлення Замовника про відмову від договору.

Згідно з п. 8.1. Договору даний договір набирає сили з моменту його підписання сторонами та діє до 30 грудня 2013 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань Підрядника, передбачених даним договором - до спливу строку дії гарантії.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, а саме не здійснив у погоджений строк остаточний розрахунок за виконані роботи, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 323854,90 грн. При цьому позивач зазначає, що відповідач безпідставно ухиляється від виконання свого обов'язку, порушуючи п. 6.3.2. договору, ст. ст. 525, 526, 610, 837 ЦК України, ст. 193 ГК України щодо сплати вказаної заборгованості, а тому вважає, що має право стягнути таку суму примусово в судовому порядку.

Матеріали справи свідчать, що відповідач на виконання умов Договору в порядку п. 6.3.1. здійснив на користь позивача авансовий платіж за виконані роботи в сумі 146007,26 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, засвідчені копії яких знаходяться у справі, зокрема:

- платіжним дорученням № 7484 від 16.07.2013 року на суму 60000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 9398 від 06.09.2013 року на суму 60000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 712 від 15.11.2013 року на суму 26007,26 грн.

Так, на виконання умов договору, позивач виконав всі три етапи робіт з ремонту санвузлів, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3 на загальну суму 469862,16 грн., що підтверджується підписаними між сторонами у справі без зауважень та заперечень актами виконаних будівельних робіт, зокрема:

1) виконання робіт за етапом № 1 на загальну суму 134603,65 грн. підтверджується наступними актами:

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 27.12.2013 року за грудень 2013 року на загальну суму 35659,48 грн.;

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 27.12.2013 року за грудень 2013 року на загальну суму 39689,69 грн.;

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 27.12.2013 року за грудень 2013 року на загальну суму 59254,48 грн.

2) виконання робіт за етапом № 2 на суму 209096,58 грн. підтверджується наступними актами:

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 13.02.2014 року за лютий 2014 року на загальну суму 79512,29 грн.;

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 2 від 13.02.2014 року за лютий 2014 року на загальну суму 74793,35 грн.;

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 13.02.2014 року за лютий 2014 року на загальну суму 54790,94 грн.

3) виконання робіт за етапом № 3 на суму 126161,93 грн. підтверджується наступними актами:

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 3-03 від 30.04.2015 року за квітень 2015 року на загальну суму 23596,31 грн.;

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 2-03 від 30.04.2015 року за квітень 2015 року на загальну суму 48834,24 грн.;

- актом приймання виконаних будівельних робіт № 1-03 від 30.04.2015 року за квітень 2015 року на загальну суму 53731,38 грн.

При цьому, до кожного з вказаних актів сторонами у справі були підписані відповідні довідки вартості виконаних будівельних робіт форми КБ-3 за грудень 2013 року, за лютий 2014 року та за квітень 2015 року, які містяться в матеріалах справи.

Позивач в позовній заяві зазначає, що 30.04.2015 року надав відповідачу рахунки на оплату виконаних будівельних робіт для остаточного розрахунку за договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач повторно разом із супровідним листом № 365/15 від 16.06.2015 року направив на адресу відповідача виписані на підставі актів виконаних будівельних робіт рахунки на оплату другого та третього етапів робіт, зокрема: рахунки від 12.06.2015 року № 53, 54, 55, 56, 57, 58, що підтверджується фіскальним чеком № 0516 від 16.06.2015 року та описом вкладення від 16.06.2015 року. Вказаний лист разом з рахунками був отриманий уповноваженою особою відповідача 26.06.2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Втім, остаточний розрахунок за виконані згідно умов договору роботи відповідач не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворився борг в сумі 323854,90 грн., який позивач і намагається стягнути.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір будівельного підряду. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здачі та приймання робіт, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 875 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Частиною 3 ст. 875 ЦК України передбачено, що до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем всіх трьох етапів робіт з ремонту санвузлів, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3 на загальну суму 469862,16 грн., та прийняття їх відповідачем, про що свідчить підписані сторонами без зауважень та заперечень акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, лютий 2014 року та квітень 2015 року, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Частина 1 ст. 854 ЦК України визначає порядок оплати роботи за договором підряду, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Порядок оплати виконаної роботи визначений в договорі, про що сторони диспозитивно домовилися в п. 6.3. Договору (п.п. 6.3.1., 6.3.2.), яким передбачено, що Замовник оплачує виконану роботу в наступному порядку: Авансовий платіж в розмірі 20 % від ціни виконаної роботи, в сумі 146007,26 грн. (сто сорок шість тисяч сім грн. 26 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 24334,54 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять чотири грн. 54 коп.) здійснюється на підставі виставленого Підрядником рахунка. Остаточний розрахунок за виконану Підрядником роботу в сумі 323854,90 грн. (триста двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири гривні 90 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 53975,83 грн. (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 83 коп.) здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт за 3-ма етапами, з врахуванням авансового платежу на підставі виставленого Підрядником рахунка. Зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що настання обов'язку замовника з остаточної оплати виконаних робіт обумовлюється відкладальними обставинами, якими є: підписання сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт за 3-ма етапами та наявність виставленого Підрядником рахунка, що узгоджується з приписами ч. 1 ст. 212 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджений факт настання відкладальних обставин про що свідчать підписані сторонами у справі акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року, лютий 2014 року та квітень 2015 року та виставлені позивачем на оплату виконаних робіт рахунки, які отримані відповідачем 26.06.2015 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи день отримання відповідачем рахунків, строк виконання останнім (як Замовником) свого зобов'язання з оплати виконаних за договором робіт настав 10.07.2015 року.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов'язання з оплати виконаних за умовами договору робіт з боку відповідача залишились невиконаними належним чином та у повному обсязі. Разом з тим, представник відповідача безпосередньо в судовому засіданні 05.08.2015 року наявність заборгованості за договором підряду № GI003560 від 11.07.2013 року в сумі 323854,90 грн. визнав, про зазначив письмово у поданому відзиві на позовну заяву.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором, а саме не здійснення останнім оплати за виконані роботи в повному обсязі, в т.ч., що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних робіт настав, а наявність заборгованості в сумі 323854,90 грн. підтверджена підписаними сторонами у справі без зауважень та заперечень актами виконаних будівельних робіт з врахуванням здійсненого відповідачем авансового платежу за виконані роботи. Відповідач наявність заборгованості за договором визнав, однак доказів сплати боргу в сумі 323854,90 грн. станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запорожтрансформатор" заборгованості за договором підряду № GI003560 від 11.07.2013 року в сумі 323854,90 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо надання розстрочки виконання рішення суду, слід зазначити наступне.

Дослідивши заявлене відповідачем клопотання про розстрочку виконання рішення суду, викладене у відзиві на позовну заяву, та мотиви його подання суд дійшов висновку, що останнім фактично заявлено клопотання в порядку ст. 121 ГПК України.

Статтею 121 ГПК України визначено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду обґрунтоване наявністю обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

До обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить тяжкий фінансовий стан підприємства, а саме наявність збитків в господарській діяльності та перевищення його поточних зобов'язань над оборотними активами при порівнянні показників балансу за 2014 рік та перший квартал 2015 року.

Вказані обставини боржник вважає винятковими, оскільки вони перешкоджають своєчасно виконати рішення у спосіб та порядок визначені судом, а тому просить задовольнити його клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на 6 місяців, стягуючи щомісяця з нього по 53975,82 грн.

Так, на підтвердження викладених обставин відповідач надав суду наступні документи: Баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.12.2014 року, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 12 місяців 2014 року, Баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.03.2015 року, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1-й квартал 2015 року.

Із звіту про фінансові результати за 12 місяців 2014 року вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Запорожтрансформатор" за звітний період має збиток в розмірі 2267411000,00 грн. Разом з тим із звіту про фінансові результати за 1-й квартал 2015 року вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Запорожтрансформатор" за звітний період має збиток в розмірі 2073504000,00 грн. Баланс підприємства свідчить, що Публічне акціонерне товариство "Запорожтрансформатор" станом на 31.12.2014 року на кінець звітного періоду має нерозподілений прибуток (непокритий збиток) в розмірі 2188273000,00 грн., а оборотні активи товариства всього складають 1253507000,00 грн. Поряд з цим з балансу товариства станом на 31.12.2014 року вбачається, що товариство має поточні зобов'язання і забезпечення на загальну суму 5178242000,00 грн. При цьому баланс Публічного акціонерного товариства "Запорожтрансформатор" станом на 31.03.2015 року також свідчить, що товариство на кінець звітного періоду має нерозподілений прибуток (непокритий збиток) в розмірі 4267901000,00 грн., а оборотні активи останнього всього складають 1280085000,00 грн. Разом з тим з балансу за вказаний звітний період також вбачається, що товариство має поточні зобов'язання і забезпечення на загальну суму 7277723000,00 грн.

Відтак з наданих доказів дійсно вбачається негативні тенденції щодо фінансового стану Публічного акціонерного товариства "Запорожтрансформатор". Однак, надані заявником баланси (Звіти про фінансовий стан) свідчать про наявність у його підприємства станом на кінець звітного періоду грошових коштів, зокрема станом на 31.12.2014 року кошти на рахунках в банках складають 96391000,00 грн., готівка в сумі 3000,00 грн. та інші оборотні активи в сумі 767000,00 грн., станом на 31.03.2015 року кошти на рахунках в банках складають 134530000,00 грн., готівка в сумі 1000,00 грн. та інші оборотні активи в сумі 161000,00 грн.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Незадовільний фінансовий стан не є безумовною підставою для розстрочки або відстрочки виконання рішення. Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №10/1994 від 24 березня 2009 року.

Слід зазначити, що господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України, тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення, господарський суд враховує негативні наслідки для стягувача при затримці виконання даного рішення суду, порушення його матеріальних інтересів, ступінь вини боржника у виникненні спору та наявність інфляційних процесів в економіці держави. При цьому судом враховано, що як позивач так і відповідач є комерційними підприємствами, та несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики. Отже, невиконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних робіт негативно відображується на підприємстві позивача. А подальше ухилення відповідача від сплати заборгованості суттєво зачіпає інтереси позивача і завдає істотної, в тому числі й матеріальної шкоди.

Матеріали справи свідчать, що позивачем в даній справі заявлений до стягнення з відповідача борг за будівельні роботи в сумі 323854,90 грн., які остаточно виконані 30.04.2015 року згідно актів виконаних будівельних робіт. Однак доказів здійснення Публічним акціонерним товариством "Запорожтрансформатор" дій щодо перерахування грошових коштів за виконані роботи на адресу позивача у справі або здійснення інших дій щодо зменшення заборгованості за період від дня виконання робіт станом на 06.08.2015 року не надано.

Разом з тим відповідачем не надано суду документів, які можуть підтвердити його поточне фінансове становище, зокрема станом на 06.08.2015 року, та зумовили б застосування судом приписів ст. 121 ГПК України.

За такими обставинами, у задоволенні клопотання відповідача у справі - Публічного акціонерного товариства "Запорожтрансформатор" щодо розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2015 року строком на 6 місяців зі сплатою щомісячно по 53975,82 грн. слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 6477,10 грн. покладаються на відповідача у справі - Публічне акціонерне товариство "Запорожтрансформатор", відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги від 04.05.2015 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001011 від 07.05.2014 року. Факт оплати наданих адвокатом послуг підтверджується засвідченою копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 1.

Зі змісту укладеного між позивачем (замовником) та адвокатом Колядою Анною Станіславівною договору про надання правової допомоги від 04.05.2015 року вбачається, що його предметом є надання правової допомоги, пов'язаної із захистом та представництвом інтересів Замовника в судах усіх інстанцій, правоохоронних органах, органах виконавчої служби, а також в інших органах та підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності.

Втім, наданий позивачем договір про надання правової допомоги від 04.05.2015 року, в тому числі квитанція до прибуткового касового ордеру № 1, не містять будь-яких посилань на надання послуг адвокатом за вказаним договором саме у зв'язку з розглядом даної справи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява, лист (претензія) № 365/15 від 16.06.2015 року, заява про збільшення розміру позовних вимог, заперечення на відзив підписані адвокатом Колядою Анною Станіславівною, яка була присутня у двох судових засіданнях у даній справі, що свідчить про фактичне надання правової допомоги позивачу у даній справі.

Так, умовами п. 6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі 323854,90 грн. за договором підряду № GI003560 від 11.07.2013 року.

З огляду на обставини справи (стягнення заборгованості за договором підряду № GI003560 від 11.07.2013 року, предмет позову складається з суми основного боргу) справа є не складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. Тому сплачені витрати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та достатньо завищеними.

До того ж, розгляд справи не був тривалим, справу було розглянуто у другому судовому засіданні, в якому і було прийнято судом рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на послуги адвоката для даної справи в сумі 1000,00 грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.08.2015 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 530, 599, 638, 639, 629, 853, ч. 1 ст. 854, 875, ч. 4 ст. 879, ч. 4 ст. 882 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 193 ГК України, ст. ст. 42, 43, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект" до Публічного акціонерного товариства "Запорожтрансформатор" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорожтрансформатор", 69600, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, буд. 3, код ЄДРПОУ 00213428, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожпроект", 69035, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 145, корпус В, кв. 37, код ЄДРПОУ 33175792, заборгованість за договором підряду № GI003560 від 11.07.2013 року в сумі 323854 (триста двадцять три тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 90 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 6477 (шість тисяч чотириста сімдесят сім) 10 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено - 11.08.2015 року

Суддя О.Г.Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.