Ухвала суду № 48333171, 04.08.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа №816/2250/15

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді: Петрової Л.М.,

суддів: Канигіної Т.С., Удовіченка С.О. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Лисака С.В.,

представника відповідача Міністерства внутрішніх справ України: Горобця О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву від 20 квітня 2015 року, видати наказ про встановлення щомісячної премії за грудень 2013 року, видати накази про надання чергових відпусток за 2007-2012 роки та накази про надання компенсацій за невикористані відпустки у 2007-2012 роках, видати наказ про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік; зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатити премію за грудень 2013 року у розмірі 1526,48 грн, нарахувати та виплатити частину одноразової грошової допомоги при звільненні з ОВС у розмірі 18401,11 грн, виплатити частину одноразової грошової допомоги при отриманні інвалідності у розмірі 290,31 грн, виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у сумі 27253,22 грн, виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2007-2011 роки у сумі 19152,15 грн, за 2012 рік у сумі 3942,60 грн, за 2013 рік у сумі 4158,47 грн, а також компенсацію за невикористані відпустки за 2007-2011 рік у сумі 19152,15 грн, за 2012 рік у сумі 3942,60 грн, провести перерахунок грошового забезпечення за період з червня 2008 року по лютий 2012 року включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення 3830,43 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що при звільненні з органів внутрішніх справ з ОСОБА_3 проведено розрахунок, однак він не є остаточним. Зокрема, позивачу було відмовлено у наданні премії при звільненні, грошових допомог, компенсацій, а також у наданні точного розрахунку грошового забезпечення. З приводу цього ОСОБА_3 звернувся до відповідачів із відповідними заявами від 20 квітня 2015 року, проте МВС України жодної відповіді на заяву не надало, а згідно листа УМВС України в Кіровоградській області у задоволенні вимог ОСОБА_3 протиправно було відмовлено.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про проведення судового засідання без його участі /а.с. 113/.

Представник відповідача Міністерства внутрішніх справ України у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області у судове засідання не з'явився, надіслав суду письмові заперечення, прохальна частина яких містить клопотання про розгляд справи без його участі /а.с. 57-60/. Зазначав, що всі розрахунки з ОСОБА_3 проведено у повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства. Так, згідно з наказом МВС України від 06 жовтня 2010 року №209 ос ОСОБА_3 було встановлено премію 55,65 відсотка лише з січня по листопад 2013 року, тому правових підстав для включення її до розрахунку із виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з ОВС немає. Одноразова грошова допомоги була нарахована та виплачена ОСОБА_3 у повному обсязі у сумі 58060,80 грн, за реквізитами, зазначеними у його заяві. Протягом 2007 року-2013 років позивач із вмотивованим рапортом про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не звертався, а тому у відповідача відсутні правові підстави для проведення даної виплати. Крім того, протягом 2007-2013 років накази про надання відпусток ОСОБА_3 не видавались, тому підстав для виплати одноразової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2007-2013 року немає. Зауважував, що підставою для проведення виплати грошової компенсації є наказ про звільнення особи з ОВС із зазначенням кількості невикористаних днів щорічної відпустки в році звільнення. У грудні 2014 року на підставі наказу МВС України від 24 листопада 2014 року №2460 о/с ВФЗБО УМВС ОСОБА_3 було нараховано та виплачено грошову компенсацію за 45 діб невикористаної чергової відпуски за 2013 рік. Наголошував, що правових підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення позивачу немає, оскільки розмір нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_3 за період з червня 2008 року по лютий 2012 року не зменшувався, зменшувався лише розмір виплати на його особистий картковий рахунок у зв'язку зі збільшенням відсотка обов'язкових утримань із грошового забезпечення до державних цільових фондів, а саме з 01 січня 2007 року утримання складало 2%, починаючи з 01 січня 2011 року утримання складало 2,6%.

Третя особа надіслала суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області /а.с. 114-115/.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ.

З 30 грудня 2013 року позивач звільнений з органів внутрішніх справ згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2013 року №1218 о/с у відставку через хворобу /а.с. 12/.

20 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до УМВС України із заявою про видачу наказу про встановлення щомісячної премії за грудень 2013 року, видачу наказів про надання чергових відпусток за 2007-2012 роки та наказів про надання компенсацій за невикористані відпустки у 2007-2012 роках, видачу наказів про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік. Також у заяві від 20 квітня 2015 року позивач просив проконтролювати здійснення УМВС України в Кіровоградській області остаточного розрахунку з ОСОБА_3 та перерахунку грошового забезпечення за період з червня 2008 року по грудень 2012 року включно /а.с. 21-22/.

Зазначена заява надіслана до УМВС України засобами поштового зв'язку та отримана уповноваженою особою відповідача 23 квітня 2015 року, про що свідчить копія корінця зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 22, зворотній бік/.

Також 20 квітня 2015 року позивач звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області із заявою, у якій просив виплатити премію за грудень 2013 року у розмірі 1526,48 грн, нарахувати та виплатити частину одноразової грошової допомоги при звільненні з ОВС у розмірі 18401,11 грн, виплатити частину одноразової грошової допомоги при отриманні інвалідності у розмірі 290,31 грн, виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у сумі 27253,22 грн, виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2007-2011 роки у сумі 19152,15 грн, за 2012 рік у сумі 3942,60 грн, за 2013 рік у сумі 4158,47 грн, а також компенсацію за невикористані відпустки за 2007-2011 рік у сумі 19152,15 грн, за 2012 рік у сумі 3942,60 грн, провести перерахунок грошового забезпечення за період з червня 2008 року по лютий 2012 року включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення 3830,43 грн /а.с. 23-24/.

Листом від 21 травня 2015 року №12/П-15 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області повідомлено позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 від 20 квітня 2015 року /а.с. 25-26/.

Листом від 10 червня 2015 року №15/2-П-243 МВС України повідомлено позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 від 20 квітня 2015 року /а.с. 103-105/.

Зазначену відповідь відправлено позивачу засобами поштового зв'язку 17 червня 2015 року, про що свідчить залучений представником відповідача витяг з Журналу обліку реєстрів на відправлену кореспонденцію через поштовий зв'язок /а.с. 106-107/.

Станом на дату подання позову до суду позивач не отримував лист МВС України від 10 червня 2015 року №15/2-П-243.

Однак, позивач не погодився з відмовою відповідачів у видачі наказів та проведенні перерахунку грошового забезпечення, виплаті матеріальної допомоги та премії, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку бездіяльності відповідачів, суд виходить з наступного.

Згідно положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_3 від 20 квітня 2015 року суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що листом від 10 червня 2015 року №15/2-П-243 МВС України повідомлено позивача про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 від 20 квітня 2015 року /а.с. 103-105/.

Зазначену відповідь відправлено позивачу засобами поштового зв'язку 17 червня 2015 року, про що свідчить залучений представником відповідача витяг з Журналу обліку реєстрів на відправлену кореспонденцію через поштовий зв'язок /а.с. 106-107/.

Таким чином, заява позивача від 20 квітня 2015 року розглянута УМВС України, а тому підстави для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву від 20 квітня 2015 року відсутні.

Отже, дана вимога ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 31 грудня 2007 року №499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" /далі - Інструкція/.

Згідно підпункту 2.15.1. пункту 2.1.5. Інструкції преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення. Індивідуальні розміри премії не обмежуються максимальними розмірами та встановлюються за рішенням керівника підрозділу в межах фонду преміювання.

Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів /підпункт 2.15.2. пункту 2.15. Інструкції/.

Підпунктом 2.15.3. пункту 2.15. Інструкції передбачено, що зменшення розміру премії, позбавлення її проводяться відповідно до положення про преміювання.

Відповідно до підпункту 2.15.5. пункту 2.15. Інструкції виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що наказом МВС України від 06 жовтня 2014 року №2019 о/с ОСОБА_3 було встановлено премію 55,65% лише з січня по листопад 2013 року включно. Даним наказом виплата премії ОСОБА_3 за грудень 2013 року не була передбачена /а.с. 64в/. Зазначений наказ отриманий позивачем та у судовому порядку не оскаржений.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов'язання МВС України видати наказ про встановлення щомісячної премії за грудень 2013 року, який за своїм змістом суперечитиме чинному на дату розгляду справи наказу МВС України від 06 жовтня 2014 року №2019 о/с, у якому премія за грудень 2013 року не була передбачена.

Відповідно, позовна вимога про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатити премію за грудень 2013 року у розмірі 1526,48 грн задоволенню також не підлягає.

Як наслідок, виплата ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування до її складу премії за грудень 2013 року є правомірною, оскільки чинним на дату розгляду судом справи наказом МВС України від 06 жовтня 2014 року №2019 о/с премія за грудень 2013 року ОСОБА_3 не була передбачена /а.с. 64/.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку проо відсутність підстав для зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити частину одноразової грошової допомоги при звільненні з ОВС у розмірі 18401,11 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатити частину одноразової грошової допомоги при отриманні інвалідності у розмірі 290,31 грн суд зазначає наступне.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707.

Так, пунктом 3 наведеного вище Порядку передбачено, що розмір грошової допомоги визначається відповідно до грошового забезпечення за останньою посадою, яку особа рядового або начальницького складу займала на день загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), установлення інвалідності.

До грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги працівнику міліції, включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та щомісячна надбавка в розмірі 100 відсотків грошового забезпечення (окладів грошового забезпечення та надбавки за вислугу років) згідно із законодавством.

Позивач у своєму позові стверджує, що відповідачем Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області при оформленні платіжних документів невірно було зазначено призначення платежу, внаслідок чого банком було взято комісію у сумі 290,31 грн.

Разом з тим, із дослідженої у судовому засіданні банківської виписки ПАТ "ПриватБанк" по картці позивача, судом встановлено, що 15 грудня 2014 року відповідачем перераховано ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу з призначенням платежу одноразова грошова допомога /а.с. 20/. Тобто, допущення помилки при заповнення Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області реквізитів судом не встановлено /а.с. 20/.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатити позивачу частину одноразової грошової допомоги при отриманні інвалідності у розмірі 290,31 грн, як утриманої комісії банком.

Щодо позовних вимог про зобов'язання УМВС України видати накази про надання чергових відпусток за 2007-2012 роки та накази про надання компенсацій за невикористані відпустки у 2007-2012 роках та зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатити компенсацію за невикористані відпустки за 2007-2011 рік у сумі 19152,15 грн, за 2012 рік у сумі 3942,60 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Кабінетом Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.

Відповідно до пункту 56 Положення особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Згідно з пункту 2 зазначеного Положення спеціальне звання підполковник міліції належить до старшого начальницького складу осіб, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ.

Враховуючи, що позивача було звільнено з органів внутрішніх справ за підпунктом "б" пункту 65 Положення (через хворобу), тобто з підстав передбачених абзацом 1 пункту 56 Положення, позивач мав право лише на відпустку, але до звільнення таким правом не скористався.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відповідачем не порушено права позивача на отримання грошової компенсації за всі дні невикористаних в минулих роках відпусток.

Відповідно і підстав для зобов'язання видати накази та зобов'язання виплатити компенсацію за невикористані відпустки за 2007-2011 рік у сумі 19152,15 грн, за 2012 рік у сумі 3942,60 грн у суму не має.

Щодо позовних вимог про зобов'язання МВС України видати наказ про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік; зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у сумі 27253,22 грн, виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2007-2011 роки у сумі 19152,15 грн, за 2012 рік у сумі 3942,60 грн, за 2013 рік у сумі 4158,47 грн, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 2.16.1. пункту 2.16. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Підпунктом 2.16.2. пункту 2.16. Інструкції передбачено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати /підпункт 2.16.3. пункту 2.16. Інструкції/.

Відповідно до підпункту 2.17.4. пункту 2.17. Інструкції /у редакції, що діяла станом на дату звільнення позивача з ОВС/ підставою для надання допомоги для оздоровлення особам рядового чи начальницького складу є наказ про особовий склад, за яким особа рядового чи начальницького складу вибуває в чергову відпустку.

Враховуючи, що ОСОБА_3 не звертався з вмотивованим рапортом до відповідачів про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; накази, про чергову відпустку ОСОБА_3 не приймалися, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання МВС України видати наказ про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у розмірі місячного грошового забезпечення за кожен рік; зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області виплатити матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2007-2013 роки у сумі 27253,22 грн, виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2007-2011 роки у сумі 19152,15 грн, за 2012 рік у сумі 3942,60 грн, за 2013 рік у сумі 4158,47 грн задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області провести перерахунок грошового забезпечення за період з червня 2008 року по лютий 2012 року включно, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення 3830,43 грн, суд зазначає наступне.

Згідно підпункту 3.5.2. пункту 3.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

У своєму позові позивач стверджує, що у довідці-розрахунку за період з червня 2008 року по лютий 2012 року зазначено менший розмір грошового забезпечення, ніж встановлений ОСОБА_3 раніше.

Разом з тим, відповідно до частини десятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 01 січня 2011 року, єдиний внесок з військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ утримується у розмірі 2,6 відсотка з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідачів, що правових підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення немає, оскільки розмір нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_3 не зменшувався, зменшувався лише розмір виплати на особистий картковий рахунок позивача у зв'язку зі збільшенням відсотка обов'язкових утримань із грошового забезпечення до державних цільових фондів, а саме з 01 січня 2007 року утримання складало 2%, починаючи з 01 січня 2011 року утримання складало 2,6%.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У ході судового розгляду відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, довели правомірність відмови у виданні наказів.

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до адміністративного суду і його право не може бути обмежене; заявлені ОСОБА_3 вимоги розглянуті судом по суті. Проте, враховуючи відсутність протиправності у діях відповідачів, підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області про зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Л.М. Петрова суддя суддя Т.С. Канигіна С.О. Удовіченко