Постанова № 48331184, 18.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року Cправа № 814/3541/14

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середа О.Ф., розглянув в порядку письмового провадження справу

за позовом: фізичної особи ОСОБА_1, м. Миколаїв

до відповідача: державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції у Миколаївській області Васюсіної Ольги Олегівни, м. Миколаїв

Суть спору: про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

в с т а н о в и в:

Фізична особа ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом, зміненим заявою від 14.01.15 р., про:

- визнання протиправними дій Державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції у Миколаївській області Васюсіної Ольги Олегівни по прийняттю рішення від 24.10.14 р. № 16715378 та його скасування;

- зобов'язання державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції у Миколаївській області Васюсіної Ольги Олегівни видати свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення за № 2, загальною площею 16,8 м. кв., яке є вбудованим і утворилось внаслідок виділення зі складу об'єкта, розташованого в АДРЕСА_1 (на першому поверсі в Літ. А-5 в корпусі ЕСК), якому на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.02.14 р. за № 148 надано адресу: АДРЕСА_1.

Обґрунтування вимог щодо зобов'язання державного реєстратора вчинити певні дії наведені позивачем у первинному позові. Зокрема зазначено, що в заяві про реєстрацію прав та їх обтяжень заявлені ним права про реєстрацію нежитлового об'єкту повністю відповідали документам, що їх посвідчували. Таким чином, він в повному обсязі виконав приписи пункту 10 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.12 р.

Позивач зазначає, що статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлені виключні підстави, за наявності яких державний реєстратор вправі прийняти рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень. До таких підстав не відносяться випадки щодо не повноти заповнення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Статтею 13 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що заява реєструється у базі даних Державного реєстру прав, якщо заявником додержані вимоги, встановлені статтями 13, 16, 17 вказаного Закону. Картка прийому заяви від 08.10.14 р. за № 16331450 була зареєстрована в базі даних Державного реєстру прав за № 8455147, що на думку позивача свідчить про відсутність на час її подання порушення ним Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Обґрунтування нових вимог позивач чи його представник суду не надав.

Державний реєстратор реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції у Миколаївській області Васюсіна Ольга Олегівна (надалі - відповідач) позовні вимоги не визнала повністю з підстав, викладених у запереченні з підстав їх необґрунтованості і зазначила про наступне.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону передує ряд процедур, які державний реєстратор повинен виконати перед цим. а саме:

- прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

- встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав га їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

- прийняття рішення про державну реєстрацію прав га їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

- внесення записів до Державного реєстру прав.

Таким чином, відповідач зазначив, що вимога позивача видати йому свідоцтво про право власності на нерухоме майно без застосування вищевказаних процедур є неправомірною та необгрунтованою, оскільки її реалізація порушує порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, що встановлений чинним законодавством.

Крім того, згідно пункту 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.13 р. № 868 для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва на об'єкт нерухомого майна, який поділяється (у тому числі у результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів) або частка з якого виділяється, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на об'єкті нерухомого майна, який поділяється або частка з якого виділяється, подає:

- технічні паспорти на новостворені об'єкти нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння новоствореному об''єкту нерухомого майна окремої адреси.

У разі коли державна реєстрацій прав з видачею свідоцтва проводиться на об'єкт нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів і перебуває у спільній власності, заявник, крім документів, що зазначені в цьому пункті, подає письмову згоду всіх співвласників, справжність підпису яких засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат". При цьому право спільної власності на виділений об'єкт нерухомого майна із складу об'єкта нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, не припиняється.

Оскільки зазначений документ позивачем наданий не був державний реєстратор повинен був включити також цю підставу у сукупності з іншими як причину для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації прав.

На думку відповідача державний реєстратор не мав правових підстав для реєстрації права власності на підставі поданих документів, оскільки був відсутній повний комплект необхідних документів, що відповідно до статті 24 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для відмови у державній реєстрації.

У судовому засіданні відповідач усно визнала позовні вимоги в частині неповного з'ясування обставин, які стали підставою відмови у проведенні реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження згідно наданих до суду клопотань.

Дослідивши усі надані сторонами матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступного.

08.10.14 р. провідним спеціалістом Заводського відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції було сформовано картку прийому заяви № 16331450 за заявою та додатком до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нежитловий об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, поданою ОСОБА_3, що діяв на підставі довіреності від 16.07.14 р. № 1615 виданої приватним нотаріусом та співвласником об'єкту нерухомого майна ОСОБА_1

08.10.14 р. заява була зареєстрована у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним № 8455147.

Як вбачається з матеріалів справи власниками вищезазначеного нежитлового об'єкту нерухомого майна є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у рівних частках кожний, на підставі договору дарування від 31.01.14 р. № 226 та відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.14 р. індексний № 17201266.

В подальшому позивач по справі разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції подав:

- технічний паспорт, виданий 12.05.14 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро генерального планування";

- договір дарування від 31.01.14 р. № 226 посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу;

- витяг про зміну та надання адрес від 28.02.14 р. № 148 виданий виконавчим комітетом Миколаївської міської ради;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.01.14 р.;

- документи, що підтверджують внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита;

- довіреність від 16.07.14 р. № 1615;

- копії документів, що посвідчують особи заявника та уповноваженої особи, в тому числі копія посвідки на постійне проживання від 27.01.14 р. серії ІН № 034258, виданої Корабельним РВУ в м. Миколаєві УДМС в Миколаївській області.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з реєстраційним № 8455147 була розглянута та за результатами її розгляду відповідач по справі прийняв рішення від 24.10.14 р. № 16715378.

Однією із підстав відмови у державній реєстрації прав у вищевказаному рішенні було зазначено, що позивач по справі пред'явив реєстратору закордонний паспорт з відміткою про проживання в Україні та подав його копію.

Дослідивши вищевказане та проаналізував доводи сторін, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у державній реєстрації прав у оскарженому рішенні з мотивів пред'явлення позивачем закордонного паспорту, оскільки це протирічить вимогам Порядку державної реєстрації прав.

Такий висновок суду підтверджується перевіркою та складеним Актом службової перевірки матеріалів облікової справи проведеної 21.11.14 р. відповідно до наказу Головного управління юстиції у Миколаївській області від 07.11.14 р. № 618/05 "Про проведення службової перевірки".

Перевіркою було встановлено, що приймаючи рішення відповідач не мала усіх передбачених законом підстав для відмови позивачу у державній реєстрації прав із посиланням на те, що не можливо встановити заявлені вимоги щодо спільної власності власників нежитлового об'єкта нерухомого майна, оскільки в заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) за реєстраційним № 8455147 були заявлені права на спільну часткову власність, а за договором дарування обдаровувані приймають нежитловий об'єкт нерухомого майна на праві спільної сумісної власності.

Під час вирішення спору суд встановив, що оскаржене рішення № 16715378 не містить посилання реєстратора на те, що разом із заявою про державну реєстрацію права власності позивач по справі не подав письмову згоду всіх співвласників, справжність підпису яких засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат", подання якої передбачено пунктом 58 Порядку державної реєстрації прав.

Таким чином, все вищезазначене свідчить про те, що рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 24 10.14 р. № 16715378 містить, зокрема, неповний перелік підстав для відмови у державній реєстрації, а деякі підстави, зазначені у рішенні про відмову, є хибними, що є порушенням вимог виноски 14 додатку 8 наказу Міністерства юстиції України від 26.12.11 р. № 3601/5 "Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.11 р. за № 1538/20276, яким встановлено, що перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є вичерпним.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Головного управління юстиції у Миколаївській області від 05.12.14 р. № 2012/04 за встановлені перевіркою порушення вимог чинного законодавства при оформлені відмови у проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно відповідача по справі було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача по прийняттю рішення від 24.10.14 р. № 16715378 та його скасування задоволенню підлягають.

Вимоги позивача в частині зобов'язання державного реєстратора видати свідоцтво про право власності суд вважає безпідставною виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону передує ряд процедур, які державний реєстратор повинен виконати перед цим, а саме:

- прийняти і перевірити документи, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

- встановити факт відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав га їх обтяжень, зупинити розгляд заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

- прийняти рішення про державну реєстрацію прав га їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

- внести запис до Державного реєстру прав.

Отже, вимога позивача про зобов'язання реєстратора видати свідоцтво про право власності на нерухоме майно без застосування вищевказаних процедур лише за рішенням суду є неправомірною та необгрунтованою, оскільки її реалізація порушує порядок проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, що встановлений чинним законодавством. Вирішуючи спір по суті, суд не може своїм рішенням підміняти посадову особу - державного реєстратора, дії якої передбачені та регламентовані, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Такий висновок суду не позбавляє права позивача по справі на повторне звернення до державного реєстратора щодо прийняття та видачі йому свідоцтво про право власності на нерухоме майно у відповідності з вимогами та у спосіб, передбачені діючим законодавством України.

Керуючись статтями 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції у Миколаївській області Васюсіної Ольги Олегівни по прийняттю рішення від 24.10.14 р. № 16715378.

Скасувати рішення від 24.10.14 р. № 16715378, прийняте Державним реєстратором реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції у Миколаївській області Васюсіної Ольги Олегівни.

В позовних вимогах про зобов'язання державного реєстратора реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції у Миколаївській області Васюсіної Ольги Олегівни видати свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення за № 2, загальною площею 16,8 м. кв., яке є вбудованим і утворилось внаслідок виділення зі складу об'єкта, розташованого в АДРЕСА_1 (на першому поверсі в Літ. А-5 в корпусі ЕСК), якому на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 24.02.14 р. за № 148 надано адресу: АДРЕСА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа