Постанова № 48328534, 30.03.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 р. Справа № 2а/0470/1135/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2, за участю: представників позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011р. за № НОМЕР_1 та за № НОМЕР_2, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» звернулося до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, в якому просить (з урахуванням заяви від 14.02.2012р., в якій уточнено допущені позивачем у позовній заяві арифметичні помилки) скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 року за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позову зазначено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області було складено акт за № 109/08-06-125/1/24432974 про результати невиїзної документальної перевірки публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» з питань взаємовідносин з ПП «АТМ» у липні 2010 року, з питань взаємовідносин з ТОВ «Кітана» у серпні 2010 року. На підставі висновків, викладених в ОСОБА_4 перевірки, Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «В1» від 22.11.2011 року за №0006710610 та №0006720610. В ОСОБА_4 перевірки відповідач робить висновки щодо нічемності укладених договорів із контрагентами ТОВ «Кітана» та ПП «АТМ». При цьому як на підставу висновків про нікчемність правочину відповідач посилається на матеріали документальних перевірок контрагентів у постачальників контрагентів відсутні необхідні трудові ресурси та основні засоби для виробництва та постачання товарів, окремі контрагенти наступної ланки підпадають під основні ризики формування «сумнівного» податкового кредиту (відсутні за місцезнаходженням, тощо), контрагенти не були виробниками товарів, а лише постачали їх. Факти поставки товарів за договорами з контрагентами підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Усі вищезазначені документи в повній мірі відповідають вимогам до первинних документів, встановленим чинним законодавством, а саме вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за № 88. В ОСОБА_4 перевірки відповідач стверджує, що про порушення позивачем правил формування податкового кредиту свідчать матеріали перевірок з питань правових відносин контрагентів з їхніми постачальниками, якими встановлена безтоварність операцій за такими взаємовідносинами. Крім того, не було встановлено фактів того, що правочини порушують публічний порядок. Позивач вважає вищезазначені висновки відповідача безпідставними та необґрунтованими. На підставі вищевикладених обставин, оскаржувані податкове повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в обґрунтування своєї позиції зазначили, що під час проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах законодавства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності; достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори, крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності такої обставини - якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами розроблено «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затверджений наказом Державної податкової адміністрації України за № 327 від 10.08.2005р.), який був чинний на момент проведення перевірки (далі по тексту - Порядок № 327 від 10.08.2005р.).

Відповідно до п. 1.2. Порядку № 327 від 10.08.2005р. невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Пунктом 1.3. Порядку № 327 від 10.08.2005р. закріплено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

На підставі службового посвідчення серія УДН № 177660, виданого СПДІ по роботі з ГМК у м.Кривому Розі головному державному податковому ревізору-інспектору відділу податкового супроводження підприємств виробників чорних металів Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті ОСОБА_6 ОСОБА_7; службового посвідчення серія УДН № 061962, виданого СПДІ по роботі з ГМК у м.Кривому Розі головному державному податковому ревізору-інспектору відділу податкового супроводження підприємств виробників чорних металів Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті ОСОБА_6 Москалець наталії Олександрівні, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України та інших нормативно-правових актів та відповідно до наказу СПДІ по роботі з ГМК у м.Кривому Розі від 11.08.2011р. за № 275 проведено позапланову невиїзну перевірку публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974) з питань взаємовідносин з ПП «АТМ» у липні 2010 року, з питань взаємовідносин з ТОВ «Кітана» у серпні 2010 року. Перевірка проводилась у період з 11.08.2011 року по 25.08.2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 109/08-06-125/1/24432974 від 25.12.2010 року.

Відповідно до п. 1.5. Порядку № 327 від 10.08.2005р. акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Пунктами 1.6 - 1.7 Порядку № 327 від 10.08.2005р. встановлено, що за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У ході перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

- п. 1.3. п.1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту та відємного значення за липень 2010 року в сумі 58135,70 грн.;

-пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), п. 8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005р. за № 244 (зі змінами та доповненнями), п. 5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. у редакції наказу від 15.06.2005р. за № 213, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ ВАТ «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» на суму 285 430,04 грн., у т.ч. по періодам серпень 2010р. 58 135,70 грн., вересень 2010р. 227 294,34 гривень.

Згідно з п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.09.2011 року за № НОМЕР_3 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 285 430,04 грн. та № НОМЕР_4 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 71 357,51 гривні.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Підпунктом 56.3 ст. 56 ПК України встановлено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Позивач звернувся із первинною скаргою (вих. № 8111-12-214 від 15.09.2011р.) на податкові повідомлення-рішення від 08.09.2011 року за № НОМЕР_3 та за № 000680610 до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

Відповідно до п. 55.1 ст. 56 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

За результатами розгляду первинної скарги (вих. № 8111-12-214 від 15.09.2011р.) Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області було скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.09.2011 року за № НОМЕР_3 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 285 430,04 грн. та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.09.2011 року за № НОМЕР_4 у частині 71 357,51 грн. застосованої штрафної санкції. Проте, за результатми розгляду скарги було:

-зменшено суму бюджетного відшкодування по деклараціям від 20.09.2010р. за № НОМЕР_5 на суму 58135,70 грн. та від 20.10.2010р. за №9004470985 на суму 227297,34 грн.;

-збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на 356791,30 грн. (285433,04 грн. сума завищення бюджетного відшкодування, яка на момент перевірки відшкодована платнику, 71358,26 грн. штрафна (фінансова) санкція).

Крім того, за результатами розгляду скарги Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 року:

-форми «В1» від 22.11.2011 року за №0006710610, якими було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» на 356 787, 55 грн. (285430,04 грн. сума завищення бюджетного відшкодування, 71357,51 грн. штрафна (фінансова) санкція);

-форми «В1» від 22.11.2011 року за №0006720610, якими було зменшено від від'ємне значення суми податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» на 285 430,04 гривень.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» було укладено наступні договори та контракти:

-з ПП «АТМ» - договір від 05.01.2010р. за № 112;

-з ТОВ «Кітана» - договір від 30.12.2009р. за № 4623.

У матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними вищезазначених договорів купівлі-продажу, укладених відкритим акціонерним товариством «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» та вищезазначеними контрагентами. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами по справі, зокрема, первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону України Про податок на додану вартість, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Така норма відповідає визначенню бюджетного відшкодування, яке надано у п. 1.8 ст. 1 Закону, згідно з яким, це сума, що підлягає поверненню платнику у звязку з надмірною сплатою податку.

Відповідно до п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону, джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків протягом звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ, дату виникнення права платника податків на податковий кредит вважається зокрема дата одержання податкової накладної, що підтверджує факт одержання платником податків товарів.

З аналізу змісту вищевказаних приписів закону можна зробити висновок про те, що виникнення у об'єкта оподатковування, права на податковий кредит, визначення його розмірів і т.д. Закон України «Про податок на додану вартість» ставить у залежність лише від наявності операцій по постачанню товарів, суб'єктами яких є постачальник і покупець цих товарів. Така правова регламентація відносин податкового кредиту не містить вказівок на які-небудь дії третіх осіб, у тому числі і проміжних постачальників, що оцінювалися б як юридичні факти, внаслідок яких виникає право покупця на податковий кредит.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що факти наявності або відсутності правосуб'єктності проміжнихпостачальників є юридично байдужими для цілей формування податкового кредиту у кінцевого покупця позивача у справі.

Разом з тим, у відповідності до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

В акті перевірки та у заперченнях протии позову, зокрема, зафіксовано, що отримані матеріали перевірок контрагентів свідчать про те, що виконання договорів на постачання товарів, укладених із контрагентами позивача у період, який перевірявся, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійсненя діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної дільності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Крім того, деякі з постачальників подальших рівнів та безпосередніх контрагентів відсутні за місцезнаходженням.

Відповідно до п.1.6, п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може відносити суми на валові витрати, якщо вони підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами і вони виписані особами, які мають відповідні на те повноваження.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосубєктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обовязковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобовязань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У процесі розгляду справи позивачем було надано для огляду суду оригінали наступних первинних документів на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з контрагентами, сумнівність діяльності яких підіймається в акті перевірки, а саме:

-щодо ПП «АТМ»:

1)податкові накладні: від 06.07.2010р. за № 39, від 08.07.2010р. за № 40, від 13.07.2010р. за № 41, від 13.07.2010р. за № 41, від 27.07.2010р. за № 45, від 26.07.2010р. за № 44, від 20.07.2010р. за № 46, від 20.07.2010р. за № 43;

2)прибуткові ордери: № НОМЕР_6, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8, №5000802434, № НОМЕР_9, № НОМЕР_10, № НОМЕР_11, № НОМЕР_12;

3)рахунки: від 06.07.2010р. за № 39, від 08.07.2010р. за № 40, від 13.07.2010р. за № 41, від 13.07.2010р. за № 42, від 27.07.2010р. за № 45, від 26.07.2010р. за № 44, від 29.07.2010р. за № 46, від 20.07.2010р. за № 43;

4)накладні: від 06.07.2010р. за № 39, від 08.07.2010р. за № 40, від 13.07.2010р. за № 41, від 13.07.2010р. за № 42, від 27.07.2010р. за № 45, від 26.07.2010р. за № 44, від 29.07.2010р. за № 46, від 20.07.2010р. за № 43;

5) товарно-транспортні накладні: № 06/07-2010, № 08/07-2010, № 13/07-1, №13/07-2, № 27/07-2010, № 26/07-2, № 29/07-2010, № 20/07-2010;

6)сертефікати: від 06.07.2010р. за № 39, від 08.07.2010р. за № 40, від 13.07.2010р. за № 41, від 20.07.2010р. за № 42, від 27.07.2010р. за № 44, від 26.07.2010р. за № 43, від 29.07.2010р. за № 45;

-щодо ТОВ «Кітана»:

1)податкові накладні: від 06.07.2010р. за № 39, від 08.07.2010р. за № 40, від 13.07.2010р. за № 41, від 13.07.2010р. за № 41, від 27.07.2010р. за № 45, від 26.07.2010р. за № 44, від 20.07.2010р. за № 46, від 20.07.2010р. за № 43;

2)прибуткові ордери: № НОМЕР_13, № НОМЕР_14, № НОМЕР_15, №5000861846, № НОМЕР_16, № НОМЕР_17, № НОМЕР_18, № НОМЕР_19, № НОМЕР_20;

3)рахунки: від 03.08.2010р. за № 03/08-1, від 05.08.2010р. за № 05/08-1, від 09.08.2010р. за № 09/08-1, від 10.08.2010р. за № 10/08-1, від 12.08.2010р. за № 12/08-1, від 17.08.2010р. за № 17/08-1, від 17.08.2010р. за № 17/08-2, від 19.08.2010р. за № 19/08-1, від 21.08.2010р. за № 21/08-1;

4)накладні: від 03.08.2010р. за № 03/08-1, від 05.08.2010р. за № 05/08-1, від 09.08.2010р. за № 09/08-1, від 10.08.2010р. за № 10/08-1, від 12.08.2010р. за № 12/08-1, від 17.08.2010р. за № 17/08-1, від 19.08.2010р. за № 19/08-1, від 21.08.2010р. за № 21/08-1;

5)товарно-транспортні накладні: № 03/08-1, № 05/08-1, № 09/08-1, №10/08-1, № 12/08-1, № 17/08-1, № 17/08-2, № 19/08-1, № 21/08-1.

Відповідно до ст. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинні документи ПП «АТМ» та ТОВ «Кітана» відповідають вище переліченим вимогам, містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів) в декларації з ПДВ відобразив податковий кредит на суму ПДВ, перерахованого на рахунки продавців.

Законом України «Про систему оподаткування» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та права (ст. 10) вимагати від іншого платника податків будь-яких відомостей (в тому числі і відносно реєстрації як платника податку, ведення останнім бухгалтерських книг, журналів тощо).

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивні» відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

В процесі розгляду справи відповідачем не було надано витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які б містили відповідні записи щодо відсутності контрагентів ПП «АТМ» та ТОВ «Кітана» за місцезнаходженням, припиненням їх юридичної особи тощо.

Абз. 2 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені д складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 (у редакції на час виникнення спірних правовіднсин) передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платних податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, відповідно до витягу із Електронного реєстру платників ПДВ, що є загальнодоступним в мережі Іnternet, контрагенти позивача зареєстровані платниками ПДВ, а тому мають право видавати податкові накладні, зокрема:

-ПП «АТМ»: дата реєстрації платником ПДВ 21.07.1997р., дані про анулювання реєстрації платника ПДВ відсутні;

-ТОВ «Кітана»: дата реєстрації платником ПДВ 27.05.2005р., дані про анулювання реєстрації платника ПДВ відсутні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів від первинних її постачальників виписані особами, які на час їх видання не втратили статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення до складу податкового кредиту за грудень 2010р. - січень 2011р. суми податку на додану вартість, сплачені ним у ціні товару його контрагентам (постачальникам) - ПП «АТМ» та ТОВ «Кітана».

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», постачання товарів це, зокрема, операції, що здійснюються відповідно до договорів купівлі-продажу.

Згідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподатковування є операції платників податків по постачанню товарів.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів і складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків протягом звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» дату виникнення права платника податків на податковий кредит вважається зокрема дата одержання податкової накладної, що підтверджує факт одержання платником податків товарів.

З аналізу змісту вищевказаних приписів закону можна зробити висновок про те, що виникнення об'єкта оподатковування, права на податковий кредит, визначення його розмірів і т.д. Закон України «Про податок на додану вартість»ставить у залежність лише від наявності операцій по постачанню товарів, суб'єктами яких є постачальник і покупець цих товарів. Така правова регламентація відносин податкового кредиту не містить вказівок на які-небудь дії третіх осіб, у тому числі і проміжнихпостачальників, що оцінювалися б як юридичні факти, внаслідок яких виникає право покупця на податковий кредит.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що факти наявності або відсутності правосуб'єктності проміжнихпостачальників є юридично байдужими для цілей формування податкового кредиту у кінцевого покупця позивача у справі.

Що стосується відносин позивача з його безпосереднім постачальником (контрагентом), з яким він знаходився в стані юридичної зв'язаності, то, як зазначалося вище, в акті перевірки містяться відомості, що підтверджують ці відносини, що виключає сумнів щодо дієздатності і правоздатності такого безпосереднього постачальника.

При таких обставинах, безпосередній постачальник (контрагент) позивача на підставі приписів підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» мав право при здійсненні постачання товарів позивачеві складати і видавати останньому податкові накладні, а позивач, відповідно, на підставі підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» був вправі відносити суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, до складу податкового кредиту.

Доводи податкового органу, відповідача у даній справі щодо виявлення фактів фіктивності контрагентів другого рівня, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару і саме продавець товару несе обовязок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, з аналізу змісту статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яка визначає порядок обчислення і сплати податку на додану вартість, в тому числі, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з Державного бюджету України, суд доходить висновку, що принцип бюджетного відшкодування полягає у поверненні платнику податку з бюджету сум податку на додану вартість у звязку з їх надмірною сплатою, і єдиною умовою для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є сплата отримувачем товарів (робіт, послуг) податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) у складі їх вартості, тобто в ціні товару. Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку суми податкових зобовязань та податкового кредиту, і право платника податку на додану вартість на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість не ставиться в залежність від проведення зустрічних перевірок постачальників товарів (робіт, послуг) платника податку.

На підставі вищевикладеного можна зробити наступні висновки-узагальнення:

-по-перше, з усіма контрагентами (ПП «АТМ», ТОВ «Кітана») позивачем були укладені договори на поставку певних товарів, які не визнані в установленому законом порядку недійсними та які на час проведення господарських операцій були чинними;

-по-друге, всі господарські операції, які досліджувались судом, підтвердженні первинними господарськими документами, які містять всі необхідні реквізити (печатки сторін, підписи уповноважених осіб, тощо);

-по-третє, контрагенти першого рівня (ПП «АТМ», ТОВ «Кітана»), з якими позивач перебував у договірних відносинах та здійснював господарські операції з поставки товарів на час укладання договорів та здійснення господарських операцій не були визнані у встановленому законодавством порядку банктрутами, не доведено відповідними доказами фіктивність їх діяльності, зокрема, у господарських відносинах з відкрити акціонерним товариством «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» (відсутні відповідні рішення суду, які набрали законної сили та якими встановлено факти фіктивності підприємств тощо), зазначені контрагенти відповідно до даних, які містяться у Електронному реєстрі платників ПДВ, що є загальнодоступним в мережі Іnternet, зареєстровані платниками ПДВ і мають право видавати податкові накладні.

Таким чином, зважаючи на викладені факти позивач правомірно сформував податковий кредит за операціями з контрагентами ПП «АТМ», ТОВ «Кітана» та заявив його до бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені обставини та зазначені норми законодавства, суд вважає, що позивачем у даній справі було правомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2010р. - січень 2011р. суми податку на додану вартість, сплачені ним у ціні товару його контрагентам (постачальникам) - ПП «АТМ», ТОВ «Кітана».

За таких обставин, висновок податкового органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування, викладений в акті перевірки від 25.08.2011р. за № 109/08-06-125/1/24432974, суперечить встановленим по справі обставинам. З огляду на це не підлягають застосуванню до позивача штрафні санкції.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.11.2011 року за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 прийняті не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, відшкодуванню із Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» підлягають всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2146 грн. 00 копійок.

Керуючись статтями 14, 70, 71, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у місті Кривому Розі Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.11.2011 року за № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 22.11.2011 року за №0006710610, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, якими було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» на 356 787, 55 грн. (285430,04 грн. сума завищення бюджетного відшкодування, 71357,51 грн. штрафна (фінансова) санкція).

Скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 22.11.2011 року за №0006720610, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, якими було зменшено відємне значення суми податку на додану вартість за серпень-вересень 2010 року публічному акціонерному товариству «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» на 285 430,04 гривень.

Присудити з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал ОСОБА_6 Ріг» всі здійснені ним і документально підтверджені судові витрати у розмірі 2146 грн. 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням субєкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 27 березня 2012 року

Суддя В.В ОСОБА_1