Ухвала суду № 48306904, 03.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2015 року м. Київ К/800/12277/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Кошіль В.В. Моторний О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року

у справі №2а-3113/10/0770

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Канал-Люкс»

до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Канал-Люкс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 06 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, позовні вимоги задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2010 року №0001742341/02036/23-1/34261997/4674 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірів 544 245,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 272 125,50 грн. та №0001732341/02035/23-1/34261997/4673 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 945 664,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 476 527,75 грн. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1,70 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період з 30 квітня 2010 року по 26 травня 2006 року посадові особи контролюючого органу провели планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, про що склали акт від 18 червня 2010 року №1425/23-1/34261997, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 1.32 статті 1, пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.12 пункту 5.2, підпункту 8.3.1 пункту 8.3, підпункту 8.4.4 пункту 8.4, пункту 8.6 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на 1 001 979,00 грн. та пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на 756 931,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 07 липня 2010 року №0001732341/02035/23-1/34261997/4673, яким визначив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1 424 199,50 грн., з яких 947 000,00 грн. за основним платежем та 477 199,50 грн. штрафних 9фінансових) санкцій та №0001742341/02036/23-1/34261997/4674, яким визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 917 325,00 грн., з яких 611 550,00 грн. за основним платежем та 305 775,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Розгляд справи здійснюється у відповідності до вимог статті 220 КАС України, у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу податкового кредиту та валових витрат відповідних податкових періодів вартість товарів (робіт, послуг) придбаних у ТОВ «Юніверсал сервіс Україна», ТОВ «Будівельна компанія «Тайлінг», ТОВ «Будівельна компанія «Київпромбудсервіс», ТОВ «Лік Груп», ТОВ «Дівайн», ТОВ «Сіматекс» та ФОП ОСОБА_4 за нікчемними правочинами.

За висновками акту перевірки ТОВ «Лік Груп», ТОВ «Дівайн», ТОВ «Сіматекс», ТОВ «Юніверсал сервіс Україна» та ТОВ «Будівельна компанія «Тайлінг» відсутні за юридичними адресами, у ФОП ОСОБА_5 відсутні трудові та матеріальні ресурси для здійснення діяльності передбаченої договором, а відтак у позивача відсутнє право на формування валових витрат та податкового кредиту за результатом виконання господарських відносин з вказаними контрагентами.

Задовольняючи частково позовні вимоги та скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення №0001742341/02036/23-1/34261997/4674 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірів 544 245,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 272 125,50 грн. та №0001732341/02035/23-1/34261997/4673 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 945 664,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 476 527,75 грн., суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що у перевірений період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Будівельна компанія «Київпромбудсервіс», ТОВ «Лік Груп», ТОВ «Дівайн», ТОВ «Сіматекс», ТОВ «Юніверсал сервіс Україна», ТОВ «Будівельна компанія «Тайлінг» та ФОП ОСОБА_5

Фактичне виконання договірних відносин позивача з вказаними контрагентами підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними, актами здачі-приймання послуг. Факт оплати позивачем отриманих товарів та послуг підтверджується платіжними дорученнями.

Судами попередніх інстанцій встановлено використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача, а саме шляхом монтажу придбаного обладнання для очисних споруд іншим контрагентам на підставі договорів, факт виконання яких підтверджується відповідними актами та накладними.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із нормою абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Приписами пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, наявність у платника податку (позивача) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість, з встановленням судом реальності та товарності господарської операції, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаних контрагентів, та у зв'язку з оплатою цим підприємствам вартості придбаних товарів (робіт, послуг), що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Водночас, відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту спірних сум податку по господарським операціям з ТОВ «Будівельна компанія «Київпромбудсервіс», ТОВ «Лік Груп», ТОВ «Дівайн», ТОВ «Сіматекс», ТОВ «Юніверсал сервіс Україна», ТОВ «Будівельна компанія «Тайлінг» та ФОП ОСОБА_5, за виключенням формування податкового кредиту з ТОВ «Лік Груп», свідоцтво платника податку на додану вартість якого анульоване на час виконання господарських відносин з позивачем, що було встановлено судами попередніх інстанцій.

Посилання податкового органу на відсутність у позивача відповідних товарно-транспортних накладних, як на підставу неправомірності формування валових витрат та податкового кредиту, обґрунтовано не взяті до уваги судами попередніх інстанцій з огляду на те, що товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, який підтверджує перевезення товару.

Також не заслуговують на увагу доводи контролюючого органу, що незнаходження контрагентів за місцем їх реєстрації, а також відсутність у них основних фондів та трудових ресурсів, свідчить про неправомірність включення позивачем спірної суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування валових витрат, оскільки податкове законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не ставило у залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взяті до уваги посилання податкового органу на факт порушення кримінальних справ відносно службових осіб ТОВ «Юніверсал Сервіс Україна» за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 205 та частиною 2, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України та ТОВ «Будівельна компанія «Тайлінг» за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 205 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, оскільки відповідачем не надано вироків, ухвалених у даних кримінальних справах, що набрали законної сили.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень у зазначених сумах.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року у справі №2а-3113/10/0770 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Кошіль В.В. Моторний О.А.