Ухвала суду № 48303370, 05.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2015 р. м. Київ К/800/5167/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013

у справі № 2а-1970/1674/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Батіг" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2012 № 0000161500 та від 16.12.2011 № 0001771500.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 у позові відмовлено з посиланням на наявність у Товариства як у вторинного водокористувача обов'язку зі сплати збору за спеціальне водокористування на загальних підставах.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено. У прийнятті цієї постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не належить до кола платників збору, визначених у пункті 323.1 статті 323 Податкового кодексу України (далі - ПК).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Тернопільського окружного адміністративного суду зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку Товариства, оформлену актом від 16.12.2011 № 548/15-34036679, в якому відображено висновок податкового органу про зниження платником податкових зобов'язань зі збору за спеціальне використання води у податкових деклараціях за 1-3 квартали 2011 року.

Наведене стало підставою для нарахування Товариству грошового зобов'язання з цього збору в сумі 11408,70 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2011 № 0001771500.

За наслідками оскарження платником цього донарахування в адміністративному порядку названим акт індивідуальної дії було скасовано та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 № 0000161500, згідно з яким позивача зобов'язано сплатити 9801,40 грн. зі збору за спеціальне водокористування (у тому числі 7841,12 грн. за основним платежем та 1960,28 грн. за штрафними санкціями).

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо наявності у Товариства статусу платника збору за спеціальне водокористування. Так, суд апеляційної інстанції встановивши, що позивач для провадження діяльності з виробництва мінеральних вод та інших безалкогольних напоїв одержує мінеральну воду зі свердловини № 31 РЕ на підставі договору від 14.02.2011 № 2, укладеного з ДП «Санаторій Збруч», дійшов висновку про відсутність у позивача як у вторинного водокористувача обов'язку зі сплати цього збору до бюджету, позаяк він фактично купує цю у воду у первинного користувача - ДП «Санаторій Збруч» за ціною, визначену в договорі.

У той же час, за висновком суду першої інстанції, позивач як вторинний водокористувач зобов'язаний сплачувати до бюджету збір за спеціальне водокористування, виходячи з фактичних обсягів використаної води.

Згідно з пунктом 323.1 статті 323 ПК (у редакції, що діяла у періоді, охопленому перевіркою) платниками збору є водокористувачі - суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи - підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Таким чином, у порядку наведеної норми ПК платниками збору є як первинні водокористувачі, які безпосередньо здійснюють забір води з водних об'єктів, так і вторинні користувачі, які отримують воду від первинних водокористувачів.

Згідно з пунктом 324.1 статті 324 ПК об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Пунктом 324.4 цієї ж статті ПК визначено перелік видів використаної води, за яку збір за спеціальне використання води не справляється, серед якого відсутня мінеральна вода (в тому числі та, що входить виключно до складу напоїв).

Таким чином, обсяги використаної мінеральної води, що входять виключно до складу напоїв, оподатковуються збором за спеціальне використання води на загальних підставах. При цьому аналізовані законодавчі положення не дають підстави для звільнення вторинного водокористувача від сплати цього збору за наявності договору з первинним водокористувачем. Законодавчо визначений обсяг прав та обов'язків платника збору за спеціальне водокористування у сфері оподаткування не може ставитися у залежність від договірних зобов'язань сторін.

Невиконання позивачем цього обов'язку зумовлює правомірність нарахування Товариству оспорюваної суми грошового зобов'язання зі збору за спеціальне водокористування за податковим повідомленням-рішенням від 13.01.2012 № 0000161500.

Підстави для скасування податкового повідомлення-рішення від 16.12.2011 № 0001771500 у судовому порядку також відсутні, позаяк це повідомлення-рішення є відкликаним в силу підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 ПК з огляду на зменшення суми первісного донарахування згідно з рішенням державної податкової адміністрації в Тернопільській області від 13.01.2012 № 613/10/25-007/11.

За таких обставин у апеляційного суду не було підстав для скасування правильного та вмотивованого рішення суду першої інстанції, в зв'язку з чим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову Львівського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2013 у справі № 2а-1970/1674/12 скасувати.

3. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.05.2012 № 2а-1970/1674/12 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош