Ухвала суду № 48303369, 05.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/55195/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП "Укрпромтехнологія" (далі - Товариство)

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014

у справі № 804/10637/13-а

за позовом Товариства

до Криворізької Північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2013 № 0000611500.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 позов задоволено з посиланням на недотримання податковим органом вимог пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України (далі - ПК), яким заборонено прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення до набрання законної сили в кримінальній справі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з непідтвердженості сформованого платником податкового кредиту за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «ВК «Віконні системи» (далі - ТОВ «ВК «Віконні системи»).

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду зі спору. Скаржник вважає, що висновок апеляційного суду про відсутність реальних господарських операцій позивача з ТОВ «ВК «Віконні системи» не відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на неналежних доказах.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства щодо дотримання, зокрема, вимог податкового законодавства, правильності нарахування та сплати ПДВ під час здійснення фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «ВК «Віконні системи» за період з 01.11.2012 по 30.11.2012.

За наслідками цієї перевірки контролюючим органом складено акт від 29.03.2013 № 222/34488965 та прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 510 435,08 грн. (у тому числі 340 290,50 грн. за основним платежем та 170 145,03 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для цього донарахування слугував висновок Інспекції про неправомірне формування платником податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «ВК «Віконні системи» з огляду на їх фіктивність.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суд першої інстанції безпідставно послався на положення пункту 58.4 статті 58 ПК, який зобов'язує контролюючий орган визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Адже у даному разі нарахування оспорюваної суми грошового зобов'язання з ПДВ не пов'язано з кримінальним провадженням; перевірку платника було призначено не у зв'язку з отриманням постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. У зв'язку з цим відсутні підстави для застосування до розглядуваних правовідносин пункту 58.4 статті 58, пункту 86.9 статті 86 ПК.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, апеляційний суд виходив з нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «ВК «Віконні системи» та з подання Товариством документів на підтвердження податкової вигоди, що містять неповні та недостовірні відомості.

Колегія суддів вважає наведені висновки апеляційного суду правомірними та такими, що відповідають обставинам справи.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ із сукупністю обставин щодо реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю одержання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості у цих документах є неповними, недостовірними та (або) суперечливими.

Якщо податковий орган надає докази того, що насправді господарські операції із заявленими платником контрагентами не виконувалися та не могли бути виконаними, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам чинного законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв'язку з метою усунення протиріч між ними.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при дослідженні правовідносини між позивачем та ТОВ «ВК «Віконні системи», суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження обґрунтованості формування податкового кредиту по цьому контрагенту Товариством подано договір поставки від 31.10.2012 № 31/10, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, виписки з банківського рахунку Товариства про перерахування коштів на користь названого контрагента.

Водночас суд визнав доведеними твердження податкового органу про те, що: спірний контрагент відсутній за місцем реєстрації; у цього контрагента відсутній управлінський та технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби та інше майно, необхідне для досягнення результатів відповідної економічної діяльності; зі змісту представлених платником первинних документів неможливо встановити осіб, які брали безпосередню участь у виконанні розглядуваних операцій, у тому числі й працівників Товариства, які здійснювали фактичне прийняття товарів, що надійшли від ТОВ «ВК «Віконні системи»; документальне оформлення надходження товару здійснювалося за відсутності реального контролю за його отриманням; вчинені від імені Товариства підписи його уповноваженої особи Котака В.І. не співпадають у різних первинних документах.

Також апеляційний суд зазначив, що платником не представлено доказів транспортування товару у процесі його доставки, його оприбуткування на склад платника.

Оцінивши наявні у справі докази за правилами статті 86 КАС, апеляційний суд обґрунтовано визнав, що подані платником документи не дозволяють встановити реальний рух активів на шляху від задекларованими постачальника до позивача у справі; наявні недоліки та протиріччя у представлених Товариством документах, оформлених по взаємовідносинам зі спірним постачальником, не можуть підтверджувати реальність господарських операцій; на підставі цього суд апеляційної інстанції об'єктивно відмовив у визнанні податкової вигоди, на яку претендує позивач.

Слід зазначити, що прийнявши від спірного контрагента документи, які містять недостовірну інформацію, Товариство взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості підтвердити податкову вигоду такими документами.

Доводи скаржника про реальність фінансово-господарських операцій з ТОВ «ВК «Віконні системи», викладені в касаційній скарзі, фактично зводяться до незгоди з наданою апеляційний судом оцінкою доказів та установленими обставинами спору. В силу ж статті 220 КАС переоцінка доказів та установлених судами фактичних обставин справи перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

Норми права при вирішенні спору застосовані апеляційним судом правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ПКП "Укрпромтехнологія" відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 у справі № 804/10637/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош