Рішення № 48301303, 01.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/7808/14 Головуючий у 1 інстанції: Галайко Н.М.

Провадження № 22-ц/783/3803/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. Г.

Категорія:27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого Мусіної Т.Г.

суддів Бермеса І.В., Савуляка Р.В.

за участі секретаря Фейір К.О.

з участю: представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2014 року ОСОБА_6 акціонерне товариство «ВіЕс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просило:

- звернути стягнення на квартиру № 19, загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 164, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору міни від 25 травня 2001 року шляхом визначеним статтею 38 Закону України «Про Іпотеку», п.п. 15, 18 Іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна ОСОБА_6 акціонерним товариством «ВіЕс Банк» від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі-продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право ПАТ «ВіЕс Банк» щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до предмету іпотеку, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за кредитним договором № KF35630 від 12.08.2005р. в розмір 45397,38 доларів США, що еквівалентно 588075,53 грн.;

- закріпити за ОСОБА_6 акціонерним товариством «ВіЕс Банк» права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань повязаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах звязку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним звязком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством та цим Договором; інші права необхідні для здійснення належного управління майном.

- виселити з житлового будинку, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 Юрієвича, ОСОБА_5;

- стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 3775,80 грн. (з яких 3654 грн. за подання позовної заяви та 121 грн. 80 коп. за подання заяви про забезпечення позову).

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 12 серпня 2005 року між ОСОБА_6 акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (правонаступником ВАТ «Електрон Банк») та відповідачем у справі ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № KF35630 з додатками, згідно з якого позивачем було надано відповідачу кредит в розмірі 63987 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 12.08.2020 року під 13,7 річних.

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором № KF35630 від 12.08.2005р. між позивачем та відповідачем у справі ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір від 12.08.2005р., згідно з яким ОСОБА_4 надала позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру № 19 загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 164.

Посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 своїх зобовязань по кредитному договору не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед банком в розмірі 45397,38 доларів США, що еквівалентно 588075,53 грн., позивач просив задовольнити позов.

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 16 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 березня 2015 року оскаржив позивач ОСОБА_6 акціонерне товариство «ВіЕс Банк».

В апеляційній скарзі зазначає, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» має тимчасовий характер, відмова в задоволенні позовних вимог на підставі відповідного Закону порушуватиме право позивача на отримання коштів від повернення кредиту, сплати процентів та інших платежів. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, виконання даного рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки зупинити на час дії Закону України від 03.06.2014р. «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 та їх представник в судове засідання апеляційної інстанції не зявились, хоча належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 74-76 ЦПК України були повідомлені про дату та час судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертались, тому їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які зявились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково: заочне рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову в повному обємі, суд першої інстанції виходив з того, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде суперечити нормам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», окрім того в Законі України «Про Іпотеку» відсутня процедура виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки.

Проте, погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте вказаним вимогам рішення суду не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2005 року між ОСОБА_6 акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (правонаступник ВАТ «Електронбанк») та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір № KF 35630 з додатками, згідно якого позивачем було надано відповідачу кредит у розмірі 63987 дол. США з кінцевим строком погашення не пізніше 12.08.2020р. під 13,7 % річних.

Відповідач ОСОБА_3 своїх договірних зобовязань не виконав, а саме заборгував банку кошти в загальній сумі 45397,38 дол. США що дорівнює 588075,53 грн. (по курсу НБУ станом на 05.11.2014р.), з яких 42882,45 дол. США (555497,24 грн.) заборгованість по кредиту, 2386,54 дол. США (30915,13 грн.) заборгованість по відсотках.

Згідно п.6.2. та п. 6.3 Кредитного договору за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Пеня станом на 05.11.2014р. становить 128,39 дол. США 1663,16 грн.

З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором № KF 35630 від 12.08.2005р. між позивачем та ОСОБА_4 укладено Іпотечний договір від 12 серпня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за № 3101, згідно якого ОСОБА_4 надала в заставу позивачу нерухоме майно, а саме квартиру № 19, загальною площею 48,7 кв.м., житловою площею 27,5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, 164, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору міни від 25 травня 2001 року.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частинами першою та третьою статті 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-ІV "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України "Про мораторій", згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак установлений Законом України "Про мораторій" мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України "Про мораторій" протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій" не підлягає виконанню.

Разом з тим суд першої інстанції не врахував, що Закон України "Про мораторій" не є підставою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-57цс15 та є обовязковою для всіх судів відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

За змістом частини першої статті 575 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язанняіпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Так, згідно із частинами першою, другою статті 39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК Української РСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Частина третя статті 109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК Української РСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі

№ 6-39цс15 та є обовязковою для всіх судів відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.

Ураховуючи, що за Іпотечним договором від 12 серпня 2005 року в іпотеку передано квартиру № 19 в буд. № 164 в м. Львові, яка належить іпотекодавцю ОСОБА_4 на підставі договору міни від 25 травня 2001р., тобто придбана не за рахунок кредитних коштів, правові підстави для виселення відповідачів з цієї квартири без надання їм іншого постійного житла відсутні.

Позивачем не зазначено в яке інше житло підлягають виселенню відповідачі.

Оскільки суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову в частині виселення виходив з того, що це питання не врегульовано Законом України «Про Іпотеку», колегія суддів вважає, що рішення суду і в цій частині підлягає скасуванню з відмовою в позові про виселення з інших правових підстав.

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Звернути стягнення на квартиру №19, загальною площею 48,7 (сорок вісім цілих сім десятих) м.кв., житловою площею 27,5 (двадцять сім цілих пять десятих) м.кв., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Любінська, буд.164, яка належить ОСОБА_4 на підставі договору міни від 25 травня 2001 року шляхом визначеним статтею 38 Закону України «Про іпотеку», п.п. 15, 18 Іпотечного договору, а саме на підставі рішення суду шляхом продажу майна ОСОБА_6 акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) від свого імені будь-якій особі покупцю згідно договору купівлі - продажу за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, рах. № 32002100500 в ЛТУ НБУ м. Львова, МФО 325213, код ЄДРПОУ 19358632) щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмету іпотеки, тощо) необхідних для здійснення такого продажу, а кошти одержані від реалізації скерувати для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за Кредитним договором № KF35630 від 12.08.2005 року в розмірі 45397,38 доларів США (сорок пять тисяч триста девяносто сім дол. США 38 центів), що дорівнює 588075,53 гривень (пятсот вісімдесят вісім тисяч сімдесят пять гривень 53 копійки), (по курсу НБУ станом на 05.11.2014р., становить: 1 дол. США = 12,953953 грн.), з яких 42882,45 дол. США (555 497,24 грн.) заборгованість по кредиту, 2386,54 дол. США (30915,13 грн.) заборгованість по відсотках.

Закріпити за ОСОБА_6 акціонерним товариством «ВіЕс Банк» права управителя, щодо: вільного доступу представників управителя та інших осіб визначених управителем до майна, що передано в управління; укладення договорів оренди майна переданого в управління з третіми особами; розпорядження коштами, отриманими за результатами управління майном; укладення договорів відповідального зберігання майна, що передається в управління з третіми особами; представляти інтереси у всіх установах чи підприємствах незалежно від організаційної форми та підпорядкування з питань повязаних з замовленням, посвідченням, отриманням необхідних документів (в тому числі у відповідній райдержадміністрації, в органах місцевого самоврядування, в банківських установах, житлово-комунальних органах, в органах державної пожежної охорони, в органах газопостачання, у відповідному структурному підрозділі енергозабезпечувальної установи, в органах звязку, водоканалу та інших підприємствах, установах та організаціях) з питань, що стосуються належного здійснення управління майном, передачу в оренду, забезпеченням нерухомого майна електроенергією, водо- та газопостачанням, телефонним звязком; здійснювати реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в тому числі але не виключно права власності, інших речових прав, обтяжень речових прав тощо, щодо їх виникнення, припинення, переходу, зміни тощо) підписувати і подавати заяви про надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про державну реєстрацію припинення іпотеки та про державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна; володіти, користуватися і розпоряджатися майном у встановлених чинним в Україні законодавством та цим Договором; інші права необхідні для здійснення належного управління майном.

Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, закріплення за ОСОБА_6 акціонерним товариством «ВіЕс Банк» права управителя не підлягає виконанню на час дії Закону України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житла відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» 1867 (тисяча вісімсот шістдесят сім) грн. 60 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» 1867 (тисяча вісімсот шістдесят сім) грн. 60 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» 1867 (тисяча вісімсот шістдесят сім) грн. 60 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий Т.Г. Мусіна

Судді: І.В. Бермес

ОСОБА_9