Рішення № 4827750, 24.09.2009, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 2-1301/2009 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2009 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Вуїва О.В.,

при секретарях – Козачук О.С., Вишняковій А.Є.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , представника відповідачки – ОСОБА_4 , представника третьої особи без самостійних вимог – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Перша Вознесенська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом в якому вказував, що з 14 березня 1964 року його бабуся – ОСОБА_6 та дідусь – ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі.

В період шлюбу подружжям було набуто у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку для обслуговування цього будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина, що була прийнята ОСОБА_6 , а також дочкою спадкодавця від першого шлюбу – ОСОБА_3 , при цьому остання отримала в Першій Вознесенській державній нотаріальній конторі оспорювані свідоцтва про право на спадщину – Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки для обслуговування цього будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько позивача – ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 року – ОСОБА_6

ОСОБА_1 , як спадкоємець за правом представлення, який прийняв спадщину після смерті бабусі, вказує на недійсність свідоцтв про право на спадщину за законом на ім’я ОСОБА_3

В обгрунтування зазначав те, що набуте в період шлюбу майно були спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , а тому ОСОБА_6 , як співвласник майна, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка, фактично стала власником ѕ часток житлового будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки для обслуговування цього будинку. Оскільки вказана обставина не була врахована нотаріусом під час видачі оспорюваних свідоцтв, тому ОСОБА_1 просив про повне задоволення позову.

Ухвалою суду від 19 червня 2009 року до участі в справі в якості третьої особи без самостіних вимог залучено Першу Вознесенську державну нотаріальну контору Миколаївської області.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник – ОСОБА_2 свої вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник – ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали.

При цьому пояснювали, що оспорювані свідоцтва видані у повній відповідності до вимог закону.

Також вказували на те, що майно, що ввійшло до складу спадщини, фактично було набуте ОСОБА_8 до укладення шлюбу з ОСОБА_6 , а тому остання не могла вважатися співвласником житла та земельної ділянки про що вказує відсутність з її боку будь-яких вимог щодо поділу цього майна.

Виходячи з цих обставин, не вбачали підстав для задоволення позову.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Першої Вознесенської державної нотаріальної контори – ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що оспорювані свідоцтва були видані в чіткій відповідності з вимогами законодавства України, зокрема Закону України «Про нотаріат» та чинної на час видачі правовстановлюючих документів інструкції, що регламентувала порядок вчинення нотаріусами нотаріальних дій, в тому числі оформлення спадкових прав.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, оглянувши матеріали цивільної справи №2-504/09 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , ОСОБА_3 про визначення часток у спільному сумісному майні подружжя, а також матеріали спадкової справи №368/2006, що була заведена Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області після смерті ОСОБА_8 , суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що з 14 березня 1964 року бабуся позивача – ОСОБА_6 та його дідусь – ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі (а.с. 6, 7, 12, 34).

З матеріалів справи, зокрема оспорюваних свідоцтв про право на спадщину (а.с. 13, 14) вбачається те, що в період шлюбу подружжям було набуто у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку, площею 371 кв.м., призначену для обслуговування цього будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер (а.с. 11).

Після його смерті відкрилася спадщина, що була прийнята ОСОБА_6 , як особою, що постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також дочкою спадкодавця – ОСОБА_3 шляхом звернення з відповідною заявою, при цьому остання отримала в Першій Вознесенській державній нотаріальній конторі оспорювані свідоцтва про право на спадщину – Ѕ частку житлового будинку №225 по вул. Жовтневої революції в м. Вознесенську, а також земельної ділянки для обслуговування цього будинку (а.с. 13-14, 37-44, матеріали цивільної справи №2-504/09 (а.с. 30), матеріали спадкової справи №368/2006).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер батько позивача – ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 року – ОСОБА_6 (а.с. 6-7, 9-10)

ОСОБА_1 , як спадкоємець за правом представлення, прийняв спадщину після смерті бабусі (а.с. 67), тим самим набувши певний цивільно-правовий та процесуальний інтерес у вирішенні спору.

Що стосується спірного майна, то правовий статус майна подружжя ОСОБА_1 регулюється нормами Кодексу про шлюб та сім’ю України 1969 року зі змінами та доповненнями (чинного на час придбання майна).

Так, згідно ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ст. 22 КпШС України, ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження спільним майном, таке право не припиняється й у разі розірвання шлюбу та здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України./span>

Положення ст. 11, ч.ч. 2, 3 ст. 29 КпШС України, ст. 69, 72 СК України встановлюють право, а не обов’язок подружжя провести поділ спільного майна як під час перебування в шлюбі, так і після його розірвання.

Однак невикористання співвласником такого права не змінює статусу набутого подружжям майна, яке залишається його спільною сумісною власністю.

Таким чином, доводи сторони відповідачки в цій частині є необгрунтованими.

Разом з тим, під час видачі оспорюваних свідоцтв вказані вимоги закону не були враховані Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, оскільки останньою не було враховано ту обставину, що ОСОБА_6 є не лише спадкоємцем після смерті свого чоловіка, а й співвласником житлового будинку та земельної ділянки для його обслуговування.

Виходячи з цього після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина у вигляді Ѕ частки майна, тому саме вона підлягала розподілу між спадкоємцями, що прийняли спадщину.

Зокрема, ОСОБА_3 в такому випадку повинна була претендувати на ј частку спадкового майна.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно абз. 3 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути зокрема порушення у зв’язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, тощо.

Зважаючи на те, що суд не знаходить підстав для визнання оспорюваних свідоцтв недійсними в повному обсязі, як того просить позивач, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а свідоцтва – недійсними лише в ј частці спадкового майна.

В силу ст. 88 ЦПК України (відповідно до розміру задоволених позовних вимог) між сторонами розподіляються судові витрати, а саме:

- з позивача на користь держави підлягає стягненню 7,25 грн. судового збору та 52,50 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього 59,75 грн.;

- з відповідача – 39,25 грн. судового збору та 60 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього 99,25 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Перша Вознесенська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом – задовольнити частково.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 18 липня 2008 року Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області та зареєстроване в реєстрі за №609, за яким ОСОБА_3 визнана спадкоємцем Ѕ (одної другої) частки житлового будинку АДРЕСА_1 (з надвірними господарчими та побутовими будівлями та спорудами) після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року – в частині визнання її спадкоємцем ј (одної четвертої) частки цього майна.

Визнати частково недійсним додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 04 жовтня 2008 року Першою Вознесенською державною нотаріальною конторою Миколаївської області та зареєстроване в реєстрі за №771, за яким ОСОБА_3 визнана спадкоємцем Ѕ (одної другої) частки земельної ділянки, площею 371 (триста сімдесят один) квадратний метр, розташованої на території Вознесенської міської ради, наданої для обслуговування житлового будинку після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року – в частині визнання її спадкоємцем ј (одної четвертої) частки цього майна.

Стягнути з ОСОБА_1 7 (сім) гривень 25 копійок судового збору на користь місцевого бюджету м. Вознесенська (банк УДК в Миколаївській області, код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р 31415537700007).

Стягнути з ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 52 (п’ятдесят дві) гривні 50 копійок на користь державного бюджету м. Вознесенська: (Банк ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ: 23406957, МФО 826013, р/р 31210259700007).

Стягнути з ОСОБА_3 39 (тридцять дев’ять) гривень 25 копійок судового збору на користь місцевого бюджету м. Вознесенська (банк УДК в Миколаївській області, код банку 23406957, МФО 826013, код платежу 22090100, р/р 31415537700007).

Стягнути з ОСОБА_3 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 60 (шістдесят) гривень на користь державного бюджету м. Вознесенська: (Банк ГУДКУ в Миколаївській області, код ЄДРПОУ: 23406957, МФО 826013, р/р 31210259700007).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: /підпис/

Згідно оригіналу: Суддя: