Ухвала суду № 48276878, 06.08.2015, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Суський О.І.

Доповідач - Стахова Н.В.

Справа № 433/643/15-ц

Провадження № 22ц/782/354/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» серпня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді - Стахової Н.В.,

суддів - Карайван Т.Д., Яресько А.В.

при секретарі - Беззубенко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу представника відповідача Троїцької селищної ради Луганської області на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 25 травня 2015 року у цивільній справі за позовом прокурора Троїцького району Луганської області в інтересах держави до Троїцької селищної ради Луганської області, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та договору встановлення земельного сервітуту,-

В С Т А Н О В И Л А:

25 березня 2015 року прокурор в інтересах держави звернувся до суду із позовом до Троїцької селищної ради, ОСОБА_3, після уточнення якого, просив визнати незаконним п. 4 рішення 59 сесії Троїцької селищної ради шостого скликання від 27.08.2014 року № 59/23 «Про затвердження проекту землеустрою», яким надано дозвіл ОСОБА_3 зареєструвати речове право (право сервітуту) на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку, визнати недійсним договір встановлення земельного сервітуту б/н від 27.08.2014 року, укладеного між Троїцькою селищної радою та ОСОБА_3, зобов'язати ОСОБА_3 звільнити та повернути до земель Троїцької селищної ради земельну ділянку вартістю 2793 грн.53 коп., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

Позов мотивований тим, що рішенням сесії Троїцької селищної ради шостого скликання № 55/20 від 24.04.2014 року селищному голові Палангу Д.П. надано дозвіл на розроблення технічної документації з відведення земельної ділянки комунальної власності територіальної громади смт. Троїцьке в особі Троїцької селищної ради для розміщення тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1, смт. Троїцьке. 27.08.2014 року 59 сесією Троїцької селищної ради шостого скликання прийнято рішення № 59/23 «Про затвердження проекту землеустрою», пунктом 1 якого затверджено проект землеустрою щодо впорядкування частини території населеного пункту та формування окремої земельної ділянки площею 30 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_1 територіальній громаді смт. Троїцьке Троїцького району Луганської області за адресою: АДРЕСА_1, смт. Троїцьке, розроблений ФОП ОСОБА_5 та п.3 вказаного рішення передано із земель комунальної власності для розміщення тимчасової споруди ОСОБА_3 вказану земельну ділянку. На підставі вищевказаного рішення, між Троїцькою селищною радою та ОСОБА_3 27.08.2014 року укладено договір встановлення земельного сервітуту б/н із терміном дії до 31.12.2019 року. Вартість земельної ділянки відповідно до інформації Держземагенства в Троїцькому районі від 20.03.2015 року № 1-28-02-322/2-15 складає 2793 грн.53 коп. Згідно інформації Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області від 20.03.2015 року у ОСОБА_3 немає у власності чи у користуванні сусідніх земельних ділянок по АДРЕСА_1. Таким чином, прокурор вважає, що вказане рішення Троїцької селищної ради і договір встановлення земельного сервітуту є незаконними та такими, що суперечать Конституції України і чинному законодавству, тому підлягають скасуванню, оскільки фактично між сторонами було укладено не договір земельного сервітуту, а договір оренди земельної ділянки, тобто вчинено удаваний правочин. Зважаючи на відсутність повноважень у Державної інспекції сільського господарства України щодо звернень до суду із позовом, прокурор звернувся із позовом в інтересах держави як позивач.

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 25 травня 2015 року позов задоволено. Визнано незаконним п.4 рішення 59 сесії Троїцької селищної ради шостого скликання від 27 серпня 2014 року № 59/23 «Про затвердження проекту землеустрою», яким надано дозвіл ОСОБА_3 зареєструвати речове право (право сервітуту) на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку. Визнано недійсним договір встановлення земельного сервітуту б/н від 27 серпня 2014 року, укладеного між Троїцькою селищною радою Луганської області та ОСОБА_3. Зобов»язано ОСОБА_3 звільнити та повернути до земель Троїцької селищної ради Луганської області земельну ділянку вартістю 2793 грн.53 коп., розташовану за адресою: Луганська область, Троїцький район, смт. Троїцьке, АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з»ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання відповідачі не з»явилися, надали письмові заяви про слухання справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, а тому колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає вимогам закону з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 серпня 2014 року 59 сесією Троїцької селищної ради VI скликання прийнято рішення № 59/24 «Про затвердження проекту землеустрою», пунктом 1 якого затверджено проект землеустрою щодо впорядкування частини території населеного пункту та формування окремої земельної ділянки площею 30 м. кв., кадастровий номер НОМЕР_1 територіальній громаді смт. Троїцьке Троїцького району Луганської області за адресою: АДРЕСА_1, смт. Троїцьке, розроблений ФОП ОСОБА_5 та п. 3 вказаного рішення передано із земель комунальної власності для розміщення тимчасової споруди ОСОБА_3 вказану земельну ділянку.

На підставі вищевказаного рішення Троїцької селищної ради VI скликання прийнято рішення № 59/24, між Троїцькою селищною радою та ОСОБА_3 27 серпня 2014 року укладено договір встановлення земельного сервітуту б/н із терміном дії до 31 грудня 2019 року, за умовами якого, особистий сервітут встановлюється відносно земельної ділянки: площею 0,0030 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, смт. Троїцьке, Троїцького району, Луганської області, в інтересах сервітуарія на право розміщення тимчасової споруди площею 30 кв.м.

Відповідно до інформації Держземагенства в Троїцькому районі від 20 березня 2015 року № 10-28-02-322/2-15 вартість земельної ділянки складає 2 793, 53 грн.

Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Статтею 99 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладення договору) зазначено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Згідно ст.. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлений щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, тобто підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом як сервітут.

Ч.2 ст. 402 ЦК України передбачено, що земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Виходячи з вищенаведених правових норм, сервітуарієм за земельним сервітутом є власник (володілець) так званої панівної земельної ділянки, для задоволення потреб користування яким встановлено сервітут, за рахунок встановлення обмежень у користуванні іншим майном - так званої обслуговуючої земельної ділянки (обслуговуюча річ). Існування земельного сервітуту пов»язується з існуванням двох земельних ділянок, які, за загальним правилом, мають бути сусідніми, але й можуть бути не сусідніми, якщо неможливо задовольнити потреби особи іншим способом. (ч.2 ст. 404 ЦК України).

Згідно листа Троїцької селищної ради Троїцького району Луганської області від 20.03.2015 року № 277 у ОСОБА_3 немає у власності чи у користуванні сусідніх земельних ділянок по АДРЕСА_1 (а.с.7).

За ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.

Таким чином, з огляду на положення ст.98 ЗК України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», фактично сторонами було підписано не договір земельного сервітуту, а договір оренди земельної ділянки, тобто, в розумінні ст.235 ЦК України, вчинено удаваний правочин.

Відповідно до наведеного, суд першої інстанції, виходячи із встановлених обставин, обгрунтовано дійшов висновку про визнання незаконним рішення місцевого самоуправління та визнав недійсним договір встановлення земельного сервітуту б/н від 27.08.2014 року, укладеного між Троїцькою селищною радою та фізичною особою ОСОБА_3, оскільки встановлення земельного сервітуту можливе лише щодо земельної ділянки, яку уже передано у власність або надано у користування.

Посилання апелянта на роз»яснення, викладені у журналі «Землевпорядний вісник» щодо розміщення тимчасових споруд та укладення договорів сервітуту на земельну ділянку під тимчасову споруду, судова колегія до уваги не приймає, оскільки зазначені роз»яснення не є нормативно - правовими актами.

Щодо доводів апелянта стосовно того, що судом першої інстанції не було враховано зміни до Земельного кодексу України, то зміни до п. «в» ст.. 99 ЗК України були внесені Законом № 191-VІІІ від 12.02.2015 р., тобто після укладення спірного договору.

Отже за таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги немає, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягають відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Троїцької селищної ради Луганської області року відхилити.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 25 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий-суддя:

Судді: