Ухвала суду № 48273871, 12.08.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5913/15-к

Провадження № 11-кп/779/348/2015

Категорія ч. 1 ст. 286 КК України

Головуючий у 1 інстанції Кишакевич Л. Ю.

Суддя-доповідач Повзло В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Повзло В.В.,

суддів Томенчука Б.М., Фіцака Т.Д.

за участю секретаря судового засідання Кравчук І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014090010004237 від 30.12.2014 року, з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Кропивник Долинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, має двох неповнолітніх дітей, працює приватним підприємцем (м. Івано-Франківськ, інн НОМЕР_1), раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КПК України, -

за участю прокурора Журавльова Є.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі обвинувачений прохає вирок міського суду змінити в частині призначеного покарання через суворість, призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 3400 грн.; застосувати відносно нього амністію, звільнивши його від відбуття призначеного покарання; зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 3000 грн. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, що вчинено з необережності, вперше, вину у вчиненому визнав повністю, щиро кається у вчиненому. Вказує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб, яким керував потерпілий, зазнав незначних пошкоджень та з трьох осіб, що перебували в автомобілі, незначні тілесні ушкодження отримав тільки потерпілий, що, на його думку, свідчить про невелику швидкість руху автомобіля. Вважає, що обираючи розмір штрафу, та розмір відшкодування моральної шкоди, суд належним чином не врахував дані про його особу, зокрема майновий стан та наявність у нього двох дітей та дружини, що не працює. Крім того, заявляє клопотання про звільнення його від відбування покарання на підставі амністії, відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 5100 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цим же вироком стягнуто з ПАТ «Страхова компанія Універсальна» (код ЄДРПОУ 20113829) на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки у розмірі 7622,45 грн. та моральну шкоду у розмірі 381 грн.

Крім того, стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 11619 грн., а також стягнуто з обвинуваченого в дохід держави судові витрати у розмірі 1412,10 грн. за проведення експертиз.

Запобіжний захід не обирався.

Судом встановлено, що 29.12.2014 року приблизно о 10-00 год. обвинувачений ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Opel Movano», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 рухався проїзною частиною дороги в с. Угорники Івано-Франківської міської ради по вул. Прикарпатській в напрямку вул. Повстанців. Дана ділянка дороги для двох напрямків руху, по одній смузі руху в кожному напрямку, які не розділені між собою дорожньою розміткою. У цей час у зустрічному напрямку, рухався автомобіль марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, під керування водія ОСОБА_4, в салоні якого знаходився ОСОБА_5 та ОСОБА_3 При наближенні транспортних засобів, водій ОСОБА_2 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, стан асфальтного покриття та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, не справився з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen Golf», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, порушивши п. 1.2, п. 2.3 б),п. 10.1, п. 12.1 ПДР України, в результаті чого відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя у момент спричинення.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачений ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, прохав її задовольнити;

- прокурор заперечував з приводу поданої апеляційної скарги, прохав залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, вирок суду - без змін, з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_2 у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, ніким не оспорюються і в апеляційному порядку, відповідно до ст. 404 КПК України не перевіряються.

Апелянт висловив свою незгоду в частині призначеного йому надто суворого покарання та занадто великого розміру відшкодування моральної шкоди.

Між тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином обґрунтував свої висновки з цього приводу у вироку.

Так, покарання ОСОБА_2 судом першої інстанції призначене в межах, встановлених у санкції зазначеної статті Особливої частини Кримінального кодексу України з урахуванням Загальної частини цього кодексу та з урахуванням ступеню тяжкості скоєного ним злочину, а саме те, що він вчинив злочин проти безпеки руху та експлуатації транспорту з необережності, розмір заподіяної шкоди потерпілому, відсутність тяжких наслідків від вчиненого злочину, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, кримінальне правопорушення вчинив вперше, позитивно характеризується, працює, одружений, має двох неповнолітніх дітей. Обставину, що пом'якшує покарання суд врахував щире каяття обвинуваченого та дійшов обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.

Покарання у виді штрафу у розмірі 5100 грн. колегія суддів вважає справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також попередження нових злочинів, та підстав для його пом'якшення не вбачається.

Твердження апелянта про те, що визначений судом розмір штрафу поставить його сім'ю у скрутне становище, оскільки його бізнес, яким він займається на даний час не приносить значних прибутків, на думку колегії суддів, не може бути розцінено як обставина, що пом'якшує покарання.

Інші вказані апелянтом підстави для зменшення розміру штрафу, були враховані судом першої інстанції при обранні виду та міри покарання.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо суворості призначеного покарання є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Що стосується доводів обвинуваченого в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно ст.ст. 56, 62 Конституції України, зокрема фізичні та юридичні особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів.

При розгляді питання про розмір відшкодування обвинуваченим моральної шкоди на користь потерпілого, судом першої інстанції були враховані як стан здоров'я потерпілого ОСОБА_3, який отримав тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя у момент спричинення, так і глибину понесених ним психологічних та фізичних страждань.

Виходячи з принципу розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням зазначеного вище, та ступеню і характеру моральних страждань потерпілого, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди.

Неспроможними, на думку колегії суддів, є доводи апелянта про застосування до нього амністії, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року. N 1185-VII, дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим Законом. Відповідно до ст. 17 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

З матеріалів провадження вбачається, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_2 29.12.2014 року, тобто після вступу цього закону в силу, у зв'язку із чим дія закону не поширюється на обвинуваченого, що позбавляє апеляційний суд прийняти рішення за його клопотання про застосування щодо нього амністії.

Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 червня 2015 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014090010004237 від 30.12.2014 року, з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_2, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КПК України, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, засудженим у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий В.В. Повзло

Судді: Б.М. Томенчук

Т.Д. Фіцак