Рішення № 48263814, 27.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2015Справа №910/10952/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфарма"

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"

про зобов'язання вчинити дії та стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Барсученко О.В. - за довіреністю від 24.02.2015р.;

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 27 липня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В квітні 2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніфарма" (позивач) до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (відповідач) про зобов'язання виконати переказ ініційований платіжними дорученнями № 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298 від 24.02.2015 року, № 303 від 23.03.2015 року, а саме переказати 831 162,19 грн. на поточний рахунок № 26009014046285 у філії АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 380333, а також стягнення 22 408,25 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору № 12/1159 на розрахунково-касове обслуговування від 15 червня 2007 року щодо переказу грошових коштів відповідно до ініційованих платіжних доручень.

28 травня 2015 року через канцелярію до суду від позивача надійшла заява № 35 від 26 травня 2015 року про зміну предмету та підстав позову, у якій останній просить стягнути з відповідача 858 789,04 грн.

Розглянувши подану заяву, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як роз'яснено в п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Враховуючи наведене, оскільки подання заяв про зміну предмету та підстав позову не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, заява позивача підлягає відхиленню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.04.2015р. суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/10952/15. Розгляд справи призначено на 08.06.2015р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 24.06.2015р.

Судове засідання, призначене на 24.06.2015 року, не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Цюкало Ю.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року розгляд справи призначено на 27.07.2015 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2007 року між відповідачем (далі - банк) та позивачем (далі - клієнт) (разом - сторони) укладено Договір № 12/1159 на розрахунково-касове обслуговування (далі - Договір, належним чином завірена копія договору в справі), відповідно до п. 1.1. якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26003121159980

і поточні рахунки в іноземній валюті:

№ 26001122159840 в дол. США;

№ 26002123159978 Євро (надалі - разом рахунки, окремо - рахунок)

та зобов'язується здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Позивач стверджує, що відповідач допустив невиконання своїх зобов'язань щодо здійснення переказу грошових коштів відповідно до умов Договору № 12/1159 на розрахунково-касове обслуговування від 15 червня 2007 року, у зв'язку із чим просить зобов'язати відповідача виконати переказ ініційований платіжними дорученнями № 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298 від 24.02.2015 року, № 303 від 23.03.2015 року, а саме переказати 831 162,19 грн. на поточний рахунок № 26009014046285 у філії АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 380333, а також стягнути 22 408,25 грн. пені.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов виснвоку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. 1066 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1073 Цивільного кодексу України передбачено, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту (ч. 1 ст. 1089 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1091 Цивільного кодексу України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як встановлено судом, 15 червня 2007 року між сторонами укладено Договір № 12/1159 на розрахунково-касове обслуговування, відповідно до п. 1.1. якого, банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26003121159980

і поточні рахунки в іноземній валюті:

№ 26001122159840 в дол. США;

№ 26002123159978 Євро

та зобов'язується здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Пунктом 3.1.1. Договору сторони погодили, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунках, гарантуючи при цьому право клієнта безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Клієнт, за змістом п. 3.2.1. Договору, має право самостійно розпоряджатися грошовими коштами на рахунках, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.

Згідно п. 3.3.2. Договору банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом невизначеного строку (п. 8.1. Договору).

17.09.2007 року між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 12/1159 на розрахунково-касове обслуговування від 15 червня 2007 року, згідно з п. 1.1. якого, банк зобов'язується проводити розрахункове обслуговування клієнта в системі електронних платежів «Клієнт-Банк», а саме здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта з використанням розрахункових документів в електронній формі, які передаються по каналам електронного зв'язку.

09.03.2011 року сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 12/1159 на розрахунково-касове обслуговування від 15 червня 2007 року, яким змінено п. 1.1. Договору, викладено його в наступній редакції: «Банк відкриває клієнту поточні рахунки у національній валюті

№ 26003121159980 у національній валюті

№ 26001122159840 в дол. США

№ 26002123159978 Євро

№ 26047121159980 у національній валюті

та зобов'язується здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку в порядку і на умовах, визначених договором.»

24.02.2015 року платіжними дорученнями № 283 на суму 50 000,00 грн., № 284 на суму 50 000,00 грн., № 285 на суму 50 000,00 грн., № 286 на суму 50 000,00 грн., № 287 на суму 50 000,00 грн., № 288 на суму 50 000,00 грн., № 289 на суму 50 000,00 грн., № 290 на суму 50 000,00 грн., № 291 на суму 50 000,00 грн., № 292 на суму 50 000,00 грн., № 293 на суму 50 000,00 грн., № 294 на суму 50 000,00 грн., № 295 на суму 50 000,00 грн., № 296 на суму 50 000,00 грн., № 297 на суму 50 000,00 грн., № 298 на суму 50 294,91 грн., та 23.03.2015 року платіжним дорученням № 303 на суму 30 867,28 грн. позивач надав розпорядження відповідачу здійснити переказ грошових коштів з рахунку № 26003121159980 на рахунки третіх осіб, однак станом на день вирішення спору вказані платіжні доручення не виконані, зворотного суду не доведено.

Наявність грошових коштів на рахунку позивача № 26003121159980 в розмірі 800 294,91 грн. та в розмірі 831 162,19 грн. станом на 24.02.2015 року, 16 березня 2015 року та 26 березня 2015 року підтверджується виписками по рахунку надані банком (належним чино завірені копії документів в справі).

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Пунктом 8.4. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону (ч. 1 ст. 1092 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджується, що відповідач в порушення вимог п. 8.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" вчасно не виконав платіжні доручення позивача про перерахування грошових коштів № 283 на суму 50 000,00 грн., № 284 на суму 50 000,00 грн., № 285 на суму 50 000,00 грн., № 286 на суму 50 000,00 грн., № 287 на суму 50 000,00 грн., № 288 на суму 50 000,00 грн., № 289 на суму 50 000,00 грн., № 290 на суму 50 000,00 грн., № 291 на суму 50 000,00 грн., № 292 на суму 50 000,00 грн., № 293 на суму 50 000,00 грн., № 294 на суму 50 000,00 грн., № 295 на суму 50 000,00 грн., № 296 на суму 50 000,00 грн., № 297 на суму 50 000,00 грн., № 298 на суму 50 294,91 грн. від 24.02.2015 року та платіжне доручення № 303 на суму 30 867,28 грн. від 23.03.2015 року, а всього на суму 831 162,19 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами п. 5.1. Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

В той час, як відповідно до п. 32.2. статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо виконання платіжних доручень позивача та враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені з останнього.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 22408,25 грн., суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (ідентифікаційний код 09807856, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60) виконати платіжні доручення № 283, 284, 285, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 294, 295, 296, 297, 298 від 24.02.2015 року, № 303 від 23.03.2015 року, а саме переказати 831 162,19 грн. (вісімсот тридцять одна тисяча сто шістдесят дві гривні 19 копійок) на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІФАРМА" (ідентифікаційний код 24376098, місцезнаходження 04073, м. Київ, проспект Московський, будинок 21-А) № 26009014046285 у філії АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 380333. Видати наказ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (ідентифікаційний код 09807856, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Артема, буд. 60), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІФАРМА" (ідентифікаційний код 24376098, місцезнаходження 04073, м. Київ, проспект Московський, будинок 21-А, р/р 26009014046285 у філії АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 380333), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду грошові кошти: 22 408,25 грн. (двадцять дві тисячі чотириста вісім гривень 25 копійок) пені та 17 071,41 (сімнадцять тисяч сімдесят одна гривня 41 копійка) судового збору. Видати наказ.

4. Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/10952/15-г.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.08.2015р.

Суддя Ю.В. Цюкало