Ухвала суду № 48250294, 04.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 р.Справа № 818/1053/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2015р. по справі № 818/1053/15

за позовом Державної фінансової інспекції в Сумській області

до Кролевецької районної державної лікарнї ветеринарної медицини

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Державна фінансова інспекція в Сумській області звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Кролевецької районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення коштів у сумі 31 790, 23 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою позивач подав апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи та просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2015р. , прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що з 31.03.2014р. по 26.06.2014р. посадовими особами позивача проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Кролевецької районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 по 31.03.2014, за результатами якої складено акт від 04.07.2014 № 08-08/10 (а.с. 14-18).

На підставі вказаного акту ревізії відповідачу пред'явлено вимогу від 08.08.2014р. № 18-08-14-14/5683 "Про усунення порушень, виявлених ревізією Кролевецької районної державної лікарні ветеринарної медицини" (а.с. 10-13).

У пункті 2 вимоги від 08.08.2014 № 18-08-14-14/5683 зазначено наступне:

В порушення додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 № 641 "Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, органами та установами, що належать до сфери її управління, і розміру плати за їх надання", за період з 24.06.2011 по 18.07.2011 адміністративні послуги лікарнею надавалися за заниженими тарифами, в результаті чого лікарнею недоотримано коштів за надання платних послуг в сумі 1654, 75 гривень.

Також, в порушення ч. 32 ст. 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 № 2857-VІ, лікарнею в дохід державного бюджету не перераховувалися кошти, які надійшли на спеціальний рахунок установи за надання адміністративних послуг, на суму 31790, 23 грн., у зв'язку з чим:

- відобразити в бухгалтерському обліку Лікарні дебіторську заборгованість в загальній сумі 33 444, 98 грн. перед Державним бюджетом за не перераховані кошти від надання адміністративних послуг за період з 24.06.2011 по 31.12.2011;

- перерахувати в дохід державного бюджету за кодом надходження 21080500 "Інші надходження", кошти які отримані на спеціальний рахунок установи від надання адміністративних послуг, на загальну суму 33 444, 98 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того , що вимоги, викладені у пункті 2 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 08.08.2014 № 18-08-14-14/5683 в частині необхідності відобразити в бухгалтерському обліку лікарні дебіторську заборгованість в сумі 31 790, 23 грн. перед Державним бюджетом за не перераховані кошти від надання адміністративних послуг за період з 24.06.2011 по 31.12.2011 та перерахувати в дохід державного бюджету за кодом надходження 21080500 «Інші надходження» кошти, які отримані на спеціальний рахунок установи від надання адміністративних послуг, на загальну суму 31 790, 23 грн. є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 26.01.1993 № 2939-XII "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (надалі - Закон № 2939-ХІІ) здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно частини першої статті 8 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" орган державного фінансового контролю: здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону № 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Тобто , у органу державного фінансового контролю наявне права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Вартість та перелік платних адміністративних послуг, які надаються лікарнею, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 № 641 "Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, органами та установами, що входять до сфери її управління, і розміру плати за їх надання", яка набрала чинності з 24.06.2011.

Відповідно до ч. 34 ст. 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 № 2857-VІ у 2011 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами, в тому числі ст. 4 цього Закону, спрямовуються на видатки головних розпорядників коштів державного бюджету, пов'язані з наданням адміністративних послуг (за рахунок джерел, визначених пунктом 32 статті 4 цього Закону).

Відповідно до ст.ст. 1, 32, 99 Закону України "Про ветеринарну медицину" видача ветеринарних документів (ветеринарних довідок і свідоцтв) здійснюється ліцензованими лікарями ветеринарної медицини державних закладів ветеринарної медицини на платній основі згідно з тарифами, що затверджуються згідно законодавства про ціни та ціноутворення.

Згідно із п. 5 Положення про районні державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 28.10.2008 № 238 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.11.2008 за № 1119/15810, районні державні лікарні ветеринарної медицини відповідно до покладених на них завдань безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, зокрема, видають ветеринарні документи (ветеринарні довідки та свідоцтва).

Тобто, видача ветеринарних документів (ветеринарних довідок і свідоцтв) належить до основної діяльності позивача.

Тимчасовим порядком надання адміністративних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 737 (далі - Тимчасовий порядок), визначена процедура надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах делегованих їм органами виконавчої влади повноважень, підприємствами, установами та організаціями, на які згідно з нормативно-правовими актами покладено надавати адміністративні послуги.

Згідно п. 1 Тимчасового порядку адміністративна послуга - це послуга, яка є результатом здійснення суб'єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно - правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо). До адміністративних послуг належить, зокрема, видача ліцензій, дозволів та інших документів дозвільного характеру, сертифікатів, свідоцтв, атестатів, посвідчень.

Плата за надання таких послуг справляється у розмірах та порядку, що визначені законодавчими актами, а в разі, коли це не передбачено законодавчими актами. - актами Кабінету Міністрів України (п. 3 Тимчасового порядку).

При цьому, Тимчасовим порядком не визначений обов'язок бюджетних установ перераховувати одержану ними плату за надання адміністративних послуг до спеціального фонду державного бюджету, оскільки такі надходження згідно ст. 13 Бюджетного кодексу України є власними надходженнями позивача як бюджетної установи, які є складовою частиною спеціального фонду державного бюджету.

Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 20.12.2010 № 562 затверджені стандарти надання бюджетними установами ветеринарної медицини адміністративних послуг з проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного та рослинного походження з видачею ветеринарних сертифікатів та свідоцтв.

Відповідно ч. 32 ст. 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є плата за адміністративні послуги. Плата за надання таких послуг справляється у розмірах та порядку, визначених законодавчими актами України, а в разі якщо це не передбачено законодавчими актами України, актами Кабінету Міністрів України.

Отже, протягом 2011 року оплата за надані адміністративні послуги була джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік, а розмір та порядок оплати за надання адміністративних послуг повинен бути врегульований іншими законодавчими актами, а в разі їх відсутності - актами Кабінету Міністрів України.

З 24.06.2011 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 641 від 09.06.2011, якою затверджені тарифи за надання державними лікарнями ветмедицини адміністративних послуг з видачі ветеринарних сертифікатів і ветеринарних свідоцтв.

Матеріалами справи підтверджено , що протягом 2011 року отриману плату за надані адміністративні послуги з видачі ветеринарних сертифікатів і свідоцтв відповідач зараховував як власні надходження лікарні (бюджетної установи), які згідно ст. 13 Бюджетного кодексу України є складовою частиною спеціального фонду державного бюджету.

Відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є, в тому числі, доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням ч. 9 ст. 51 цього Кодексу) на: покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи).

Тобто, адміністративні послуги з видачі ветеринарних документів належать до основної діяльності позивача, і у відповідності до ст. 13 Бюджетного кодексу України, отримання позивачем оплати за вказані адміністративні послуги є власними надходженнями позивача, що є складовою частиною спеціального фонду бюджету і використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що кошти за надані адміністративні послуги з видачі ветеринарних довідок і свідоцтв, отримані лікарнею за період за період з 24.06.2011р. по 31.12.2011р., були правомірно зараховані відповідачем як власні надходження, які згідно ст. 13 Бюджетного кодексу України є складовою спеціального фонду Державного бюджету і використовуються на покриття витрат лікарні, пов'язаних з наданням цих послуг, тому вимоги, викладені у пункті 2 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 08.08.2014р.№ 18-08-14-14/5683 в частині необхідності відобразити в бухгалтерському обліку лікарні дебіторську заборгованість в сумі 31790, 23 грн. перед Державним бюджетом за не перераховані кошти від надання адміністративних послуг за період з 24.06.2011р. по 31.12.2011р. та перерахувати в дохід державного бюджету за кодом надходження 21080500 "Інші надходження" кошти, які отримані на спеціальний рахунок установи від надання адміністративних послуг, на загальну суму 31 790, 23 грн. є неправомірними.

На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для стягнення з Кролевецької районної державної лікарні ветеринарної медицини коштів у сумі 31790, 23 грн., а позовні вимоги є неправомірними , безпідставними та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 818/2361/14, яким підтверджено правомірність п. 2 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 08.08.2014р.№ 18-08-14-14/5683, до уваги апеляційним судом не приймаються , оскільки саме в цьому позові про стягнення досліджується правильність обчислення та нарахування суми заборгованості (збитків), яка визначена у п. 2 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 08.08.2014р.№ 18-08-14-14/5683.

Крім того, постановою Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2015 р. постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі №818/2361/14 скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовлено.

На підставі наведеного , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07.05.2015р. по справі № 818/1053/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 10.08.2015 р.