Постанова № 48249993, 30.07.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4068/14

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Запорожана Д.В.,

- Шеметенко Л.П.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

представник позивача - Гулько С.О. (довіреність від 16.12.2014 р.),

представник третьої особи - ОСОБА_3 (договір та ордер від 01.06.2015 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області до Комунального підприємства «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, про скасування рішень про державну реєстрацію права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Стрілківська сільська рада Генічеського району Херсонської області (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18.03.2015 року та ухвали суду від 26.03.2015 року про закриття провадження в частині вимог, до Комунального підприємства «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради (далі - відповідач, або КП «Генічеське БТІ»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - третя особа, або ФОП ОСОБА_4.), в якому просила визнати нечинним та скасувати рішення Комунального підприємства «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради про державну реєстрацію права власності за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4: № 10036140 від 09.03.2006 року (нежитлові будівлі гаражного комплексу), № 10036808 від 09.03.2006 року (нежитлові будівлі складського комплексу), № 10025581 від 09.03.2006 року (нежитлові будівлі господарського комплексу).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комунального підприємства «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради від 09.03.2006 року: про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі господарського комплексу, за адресою: АДРЕСА_1 за реєстраційним номером 10035581, номер запису 63 в книзі 1; про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі складського комплексу, за адресою: АДРЕСА_2, за реєстраційним номером 10036808, номер запису 62 в книзі 1; про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі гаражного комплексу, за адресою: АДРЕСА_3 за реєстраційним номером 10036140, номер запису 64 в книзі 1.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про залишення заявлених вимог без розгляду, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги третьої особи та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.101 т.2).

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів порадившись на місці, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 09.03.2006 року, за заявою ФОП ОСОБА_4, на підставі договору купівлі - продажу 78-А від 26.07.2005 року Херсонської товарної біржі «Алмаз», додаткових угод №№ 2, 3, 4 від 27.10.2005 року, рішення Господарського суду Херсонської області від 20.10.2005 року по справі № 13/341-ПД-05, були прийняті рішення: № 14072490 про реєстрацію за третьою особою права приватної власності на нежитлові будівлі гаражного комплексу по АДРЕСА_3; № 14073360 про реєстрацію за третьою особою права приватної власності на нежитлові будівлі складського комплексу по АДРЕСА_2; № 14071745 про реєстрацію за третьою особою права приватної власності на нежилі будівлі господарського комплексу по АДРЕСА_1

Не погодившись з вказаними рішеннями, посилаючись на ухвалу Вищого господарського суду України від 13 вересня 2007 року про скасування рішення Господарського суду Херсонської області від 20 жовтня 2005 року і направлення на новий судовий розгляд справи № 13/341-ПД-05 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 27 листопада 2007 року про припинення провадження у вказаній справі, позивач звернувся до суду за даним позовом.

Вирішуючи спірне питання та визнаючи протиправними і скасовуючи зазначені рішення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за третьою особою, суд першої інстанції послався на те, що законодавством чітко передбачено, що державна реєстрація прав можлива лише на підставі рішень судів, що набрали законної сили, проте з жовтня 2007 року у третьої особи не було підстав вважати рішення господарського суду таким, що набрало законної сили, та позивач інформував відповідача про скасування рішення господарського суду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог з огляду на викладене.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно положень статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час проведення оскаржуваної реєстрації) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджено наказом Міністерством юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445 (чинного та в редакції на час проведення оскаржуваної реєстрації) для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідно до приписів пункту 3.1 Тимчасового положення, у вказаній редакції, з моменту прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє угоди, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; видає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів.

При цьому, пунктом 3.5 Тимчасового положення, у вказаній редакції, передбачено, що реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам.

Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

Відповідно до пункту 10 додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення, у вказаній редакції, до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна відноситься рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

За приписами ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (чинних та в редакції на час проведення оскаржуваної реєстрації) у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо: заявлене право не є таким, що підлягає реєстрації відповідно до цього Положення; об'єкт нерухомого майна розташований на території, реєстрацію прав власності на якій здійснює інше БТІ; із заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно звернулась особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Положення; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Положенням та іншими актами чинного законодавства України, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства; заявлене право вже зареєстроване; не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно; право власності на нерухоме майно виникло на підставі договорів відчуження, за наявності інформації про накладення арешту на відчуження об'єктів нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; право власності на нерухоме майно, що перебуває у податковій заставі, виникло без дотримання встановленого порядку відчуження; відчуження нерухомого майна відбулося без отримання витягу з Реєстру прав або строк його дії закінчився; при укладенні угод між юридичними особами, які нотаріально не посвідчені, не надано правовстановлювальний документ попереднього власника.

Цей перелік є вичерпним і розширенню не підлягає.

У відповідності із частиною 3 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у вказаній вище редакції, відмова у держаній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

З аналізу наведених норм, чинних на час проведення оскаржуваної реєстрації, вбачається, що державна реєстрація прав, зокрема, на нерухоме майно проводилась за заявою заінтересованих осіб з чітким дотриманням реєстратором вимог Закону щодо перевірки заявлених прав, наявності правовстановлювальних документів, встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувані рішення від 09.03.2006 року №№ 14072490, 14073360, 14071745 про реєстрацію за третьою особою права приватної власності на об'єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, були прийняті відповідачем за заявами ФОП ОСОБА_4, на підставі договору купівлі - продажу 78-А від 26.07.2005 року Херсонської товарної біржі «Алмаз», додаткових угод №№ 2, 3, 4 від 27.10.2005 року, рішення Господарського суду Херсонської області від 20.10.2005 року по справі № 13/341-ПД-05, яке набрало законної сили.

Тобто, зазначена реєстрація проведена відповідачем на підставі відповідних заяв та правовстановлювальних документах на нерухоме майно щодо якого заявлено право, що цілком відповідає вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, чинних та в редакції на момент прийняття зазначених рішень.

Як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, позивачем не надано та судом не встановлено підстав для відмови відповідачем у реєстрації зазначених прав за третьою особою.

З вищенаведеного вбачається, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем було дотримано порядок прийняття такого роду рішень, вчинено дії у межах наданих їм повноважень та у спосіб, що передбачений чинним на той час законодавством, а тому колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо протиправності прийнятих рішень є необґрунтованим та не відповідає обставинам справи.

Посилання позивача та суду першої інстанції на те, що позивачем направлялось на адресу КП «Генічеської БТІ» лист від 19.12.2007 року № 09/07-265, в якому було ознайомлено з постановою Вищого господарського суду від 13 вересня 2007 року з проханням скасувати зазначені рішення про реєстрацію прав власності за третьою особою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні докази отримання відповідачем вказаного листа.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, на запит суду першої інстанції від 13.02.2015 року № 821/4068/14/2282/151, листом від 05.03.2015 року, відповідач повідомив суд про відсутність в КП «Генічеське БТІ» інформації стосовно звернення Стрілківської сільської ради (лист № 09/07-265 від 19.12.2007 року) (а.с.181 т.1).

Також, судом першої інстанції не враховано, що за приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, чинних та в редакції станом на 2006-2007 роки, реєстрація виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно здійснювалась реєстратором лише за заявою про реєстрацію таких прав, поданої в установленій формі з доданими до неї правовстановлювальними документами.

За змістом ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції від 29.01.2006 року, яка визначає підстави для державної реєстрації прав, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви правоволодільця (правонабувача), сторін (сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.

За правилами п. 3.9 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, у вказаній редакції, у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно. У разі необхідності із заявою про скасування запису в Реєстрі прав може звернутися попередній власник, якщо право не було зареєстровано новим власником.

Тобто, станом на момент 2006-2007 роки, відповідач, як реєстратор, не мав повноважень на прийняття рішень про реєстрацію виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно за власною ініціативою. Реєстрація таких прав проводилась відповідачем лише на підставі відповідних заяв установленої форми, з чітким дотриманням порядку, визначеного Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Станом ж на момент подання позивачем заявленого позову (07.10.2014 року) реєстрація прав на нерухоме майно та їх обтяжень в Україні проводиться Державною реєстраційною службою України та її територіальними органами.

Так, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11.02.2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

З вищенаведеного вбачається, що повноваження реєстраторів БТІ, як спеціальних суб'єктів на яких було покладено функції державного реєстратора, було припинено, а органом, який перейняв повноваження державного реєстратора стали реєстраційні служби територіальних органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, на час звернення позивача з даним позовом до КП «Генічеської БТІ» у відповідача відсутні повноваження на здійснення державної реєстрації права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном та КП «Генічеське БТІ» не має повноважень на вчинення дій щодо внесення змін до записів Державного реєстру прав, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування рішення державного реєстратора та скасування записів Державного реєстру прав.

Так, відповідно до пункту 38 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141, державний реєстратор вносить зміни до записів Державного реєстру прав у разі допущення технічної помилки; зміни відомостей про нерухоме майно, право власності та суб'єкта цього права, інші речові права та суб'єкта цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб'єкта цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов'язані з проведенням державної реєстрації прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав проводиться державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Також, за приписами п. 41 вказаного Порядку внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Проте, позивачем вимог до відповідного територіального органу реєстраційної служби не заявлено. Позивачем заявлені вимоги лише до КП «Генічеське БТІ», яке станом на момент пред'явлення даного позову не виступає суб'єктом спірних правовідносин. Колегія суддів наголошує, що бюро технічної інвентаризації на основі законодавства здійснювали владно-управлінські функції щодо реєстрації права власності та права користування на об'єкти нерухомого майна лише до 01.01.2013 року.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції за правилами КАС України позбавлений повноважень на заміну неналежної сторони або залучення до участі у справі другого відповідача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2014 року позивач звертався до Реєстраційної служби Генічеського районного управління юстиції Херсонської області із заявами про скасування оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно за третьою особою, проте рішеннями від 21.08.2014 року №№ 15313038, 15312923, 15313094 у проведенні такої реєстрації було відмовлено з підстав не належним чином засвідчення копій судових рішень доданих до цих заяв (а.с.42-95 т.1).

Тобто, з наведеного вбачається, що фактично Реєстраційною службою Генічеського районного управління юстиції Херсонської області було відмовлено у проведенні оскаржуваних реєстраційних дій лише з формальних підстав.

За приписами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини 1 цієї статті, тобто, зокрема, з підстав невідповідності поданим документам вимогам, встановленим цим Законом, або унеможливлюють встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Також, вирішуючи спірне питання, колегія суддів наголошує, що, як випливає зі змісту статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Враховуючи покладені КАС України завдання адміністративного судочинства, що полягають, зокрема, у захисті порушених прав, свобод або інтересів особи, колегія суддів зазначає, що реалізація покладених завдань можлива лише за умови, що права, свободи та інтереси позивача є порушеними на момент звернення до суду за їх захистом, оскільки чинне законодавство не передбачає можливості захисту в адміністративному судочинстві прав у майбутньому без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість подальшої неправомірної поведінки суб'єкта оскарження.

Право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання та реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які при цьому виникли.

При цьому, колегія суддів вважає, що обґрунтованість вимог позивача має ґрунтуватися на наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. Факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, проте обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Однак, доходячи висновку щодо наявності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскаржувані рішення порушують права позивача.

Колегія суддів наголошує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо прав власності позивача на нерухоме майно, рішення щодо реєстрації прав на яке просить скасувати позивач.

Більш того, як вбачається з матеріалів справи, що попереднім власником вказаного майна виступає ВАТ «Голос України», докази заявлення на нього відповідних прав позивачем відсутні.

Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, не надано їм належну оцінку, а неправильне застосування норм законодавства, що регулює спірні відносини, призвело до необґрунтованого вирішення спору по суті.

Враховуючи вищевикладене, оскільки при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем було дотримано порядок прийняття такого роду рішень, вчинено дії у межах наданих їм повноважень та у спосіб, що передбачений чинним на той час законодавством та станом на теперішній час останній не наділений повноваженнями щодо реєстрації права власності та права користування на об'єкти нерухомого майна, колегія суддів, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області до Комунального підприємства «Генічеське державне бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, про скасування рішень про державну реєстрацію права власності - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: Л.П. Шеметенко