Постанова № 48249991, 06.08.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 р.

м.Одеса

Справа № 814/535/15

Категорія: 8.1

Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.

суддів – Стас Л.В., Градовського Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА – Н» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА – Н» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРА – Н» (надалі – позивач, ТОВ «ЕРА – Н») звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі – відповідач, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) про визнання протиправним та скасування наказу № 96 від 10 лютого 2015 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕРА – Н».

В обґрунтування позову зазначено про безпідставність прийняття суб’єктом владних повноважень спірного наказу, що призвело до порушення прав платника податків, які передбачені ст.79 Податкового кодексу України.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову – відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЕРА – Н» ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв’язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З’ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на наступних підставах.

Так, матеріалами справи встановлено, що 01 вересня 2014 року позивач отримав запит від ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, датований 29 серпня 2014 року «Про надання документальних підтверджень та пояснень» відповідно до якого, було запропоновано в установлений термін надати пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин з контрагентом – постачальником – ТОВ «АНТАРЕС» за липень – серпень 2014 року (а.с.12).

22 вересня 2014 року позивачем було виконано зазначений запит та надані (відповідно до переліку) необхідні документи, які підтверджували господарські відносини з ТОВ «АНТАРЕС» за липень 2014 року (а.с.14-15).

23 вересня 2014 року на адресу ТОВ «ЕРА-Н» надійшов ще один запит про надання пояснень та документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «НК ПАРТНЕР» за серпень 2014 року.

08 жовтня 2014 року надіслана відповідь, у якій позивач надав копії документів на підтвердження вищевказаних взаємовідносин з контрагентом-постачальником, згідно переліку зазначеному у листі (а.с.16).

23 січня 2015 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва на підставі п.п.78.1.1 п.78 ст.78 Податкового кодексу України виданий наказ № 26 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕРА-Н» з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «НК ПАРТНЕР» за серпень 2014 року (а.с.17).

10 лютого 2015 року ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва прийняла наказ № 96 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕРА-Н» (далі – наказ № 96), в якому зазначила підставу для проведення – неповне надання позивачем на письмові запити податкової інспекції від 29 серпня 2014 року та від 23 вересня 2014 року документів по взаємовідносинам з ТОВ «АНТАРЕС» та ТОВ «НК ПАРТНЕР» (а.с.11).

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту та відображення в податковій звітності з ПДВ операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «АНТАРЕС» у липні 2014 року та ТОВ «НК ПАРТНЕР» у серпні, жовтні 2014 року, за результатами якої, складений акт від 23 лютого 2015 року №364/14-04-22-02/37279609 (а.с.48-54).

Даним актом зафіксовані порушення позивачем п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість.

На підставі вказаного акту перевірки від 23 лютого 2015 року прийняте податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2015 року №0000242202, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 11 629 895,00 грн., з яких: за основним платежем – 9 303 916,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями – 2 325 979,00 грн. (а.с.94).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що підстави для визнання протиправним та скасування наказу № 96 – відсутні, оскільки перевірка вже здійснена та прийнято податкове повідомлення-рішення, а, отже, спірний наказ реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання.

Також, судом першої інстанції зазначено, що позивач мав права не допускати контролюючого органу до проведення перевірки, якщо вважав, що її призначення та проведення є необґрунтованим.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на наступне.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 вказаного Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно з п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пункт 79.2 вказаної статті Податкового кодексу України передбачає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Копія наказу № 96 та повідомлення по проведення перевірки від 10 лютого 2015 року № 77 надіслані на адресу позивача 10 лютого 2015 року та отримані останнім 12 лютого 2015 року, вказане підтверджується копією поштового конверту та реєстром відстежень поштових відправлень (а.с.122-123).

Тобто, з викладеного вбачається, що копія спірного наказу та повідомлення про проведення перевірки були отримані позивачем після початку перевірки, яка проводилась з 11 лютого 2015 року по 16 лютого 2015 року (а.с.49).

Незважаючи на проголошену пп.79.3 ст.79 Податкового кодексу України необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 цього Кодексу.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою для видання наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року (справа № 21-425а14).

Відповідно до абз.2 ст.244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Що стосується підстав для прийняття спірного наказу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В обґрунтування наявності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, з питань правомірності формування позивачем податкового кредиту та відображення в податковій звітності з податку на додану вартість операцій з ТОВ «НК ПАРТНЕР» у серпні, жовтні 2014 року, податковим органом у спірному наказі вказано неповне надання позивачем відповіді на запит від 23 вересня 2014 року.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до запиту від 23 вересня 2014 року контролюючим органом вимагалося від позивача надання документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ «НК ПАРТНЕР» за період – серпень 2014 року.

Тобто, з викладеного вбачається, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва не дотрималась вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, що свідчить про незаконність прийняття спірного наказу.

Окрім цього, як вбачається з наказу № 96, в ньому зазначається факт порушення позивачем податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «НК ПАРТНЕР» за серпень 2014 року, проте наказом відповідача від 23 січня 2015 року № 26 вже була призначена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань правомірності формування позивачем податкового кредиту та відображення в податковій звітності з податку на додану вартість операцій з контрагентом-постачальником ТОВ «НК ПАРТНЕР» у серпні 2014 року, на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв’язку з неповним наданням ТОВ «ЕРА-Н» відповіді на запит від 29 серпня 2014 року.

Вказане свідчить про те, що відповідачем одночасно призначено 2 перевірки за операціями з одним і тим самим контрагентом, по одному факту порушення податкового законодавства, за той самий податковий період, а також за аналогічними підставами.

Стаття 78 п.78.2 абз.2 Податкового кодексу України передбачає, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Тобто, Податковий кодекс України забороняє податковому органу призначати декілька перевірок по одному факту порушення.

Аналізуючи підстави, викладені у судовому рішенні щодо відмови товариству у задоволенні позову, колегія суддів частково погоджується з ними.

Так, колегія суддів погоджується з тим, що не призведе до захисту прав позивача скасування спірного наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки, тому, що останній є актом одноразового застосування та вичерпав свою дію фактом його виконання.

Із змісту ст. 162 КАС України випливає, що у разі визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень, суд повинен застосувати один із встановлених законом захисту порушеного права позивача: про його скасування або визнання нечинним.

Разом із тим, скасування акта суб’єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Тому суд апеляційної інстанції вважає, що в цій частині позову ТОВ «ЕРА-Н» було правомірно відмовлено в задоволенні позову.

Водночас, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що не є доцільним надавати правову оцінку спірному наказу, тобто визнавати його протиправним, тому, що перевірка відбулася, за її результатами прийняті податкові повідомлення рішення і підприємство не скористалося свої правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Так, відповідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Фактичними обставинами справи, які викладені вище встановлені порушення податкового законодавства з боку контролюючого органу при прийнятті спірного наказу.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання спірного наказу – протиправним.

Протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішення суду про задоволення такої вимоги законної сили, з моменту прийняття такого акта суб’єктом владних повноважень.

На підтвердження своїй правової позиції, суд першої інстанції послався на висновок Верховного Суду України, що викладений в постанові від 24 грудня 2010 року про те, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки щодо нього, має право захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.

Колегія суддів не може погодитись із таким застосуванням норм матеріального права, оскільки в даній справі предметом позову є протиправність наказу про призначення невиїзної перевірки, а предметом позову, який перебував на розгляді у Верховному Суді України був наказ контролюючого органу, який стосувався виїзної перевірки.

Проведення виїзної перевірки проходить за участю платника податків і це надає йому можливість не допустити податковий орган до проведення такої перевірки.

Підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА – Н» – задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року – скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА – Н» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу – задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ № 96 від 10 лютого 2015 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЕРА – Н».

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський