Постанова № 48246975, 05.08.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 р. Справа № 805/1916/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волгіної Н.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду, адміністративну справу

за позовом Костянтинівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України

до ОСОБА_1

про стягнення відшкодування незаконно отриманого матеріального забезпечення по безробіттю -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Костянтинівський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 90,64 грн в якості відшкодування незаконно отриманого матеріального забезпечення по безробіттю (а.с. 3-4).

В обґрунтування заявлених позовних вимог у позові зазначено наступне.

20.12.2013 відповідачу на підставі її заяви позивачем надано статус безробітної з виплатою допомоги по безробіттю з 27.12.2013.

Перевіркою позивача, висновки якої викладені в акті № 17 від 24.02.2015, встановлено, що у період отримання відповідачем допомоги по безробіттю з 27.12.2013 по 03.08.2014 у сумі 6 798,19 грн, ОСОБА_1 за трудовою угодою від 01.08.2014 терміном дії по 31.12. 2014 надавала послуги ТОВ "КЗМО".

Отже, у період з 01.08.2014 по 03.08.2014 відповідач отримала допомогу по безробіттю у сумі 90,64 грн незаконно.

До суду представник позивача не з'явився, про дату час та місце розгляду справи центр зайнятості повідомлявся судом належним чином. 24.07.2015 та 30.07.2015 до суду надійшли заяви від позивача про розгляд справи без участі представника центру (а.с. 24, 26)

Відповідач до суду не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що перешкод для розгляду справи, передбачених ст. 128 КАС України не має (відсутня потреба заслуховування свідка чи експерта), представник позивача надав заяви про розгляд справи за його відсутності, відповідач до суду не з'явилася, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справ суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-IIІ (далі - Закон № 1533-IIІ) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою.

Частиною 6 ст. 10 Закону № 1533-IIІ функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону.

Відповідно до п. 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.

Указом Президента України від 16.01.2013 № 19/2013 утворено Державну службу зайнятості України та затверджено Положення, відповідно до якого Державна служба зайнятості України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Одним із основних завдань центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що передбачено п. 11 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення».

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

Тобто, позивач у справі - Костянтинівський міський центр зайнятості - є юридичною особою та суб'єктом владних повноважень у розумінні ст. 3 КАС України, який в межах даних правовідносин реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2013 відповідач звернулась до позивача із заявою про надання статусу безробітного до вирішення питання про її працевлаштування з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 7, 8).

Відповідачем у наданій заяві повідомлено позивача, що на час звернення до центру зайнятості вона не маю заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, не отримає пенсію на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років, не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, не отримує відповідно до законодавства допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного (6-річного) віку, допомогу, компенсацію та/або надбавку по догляду дитиною-інвалідом 1 групи, особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує стороннього догляду або досягла 80-річного віку, грошове забезпечення як батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, грошову допомогу по догляду за інвалідом 1 або 2 групи в наслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, не є членом особистого сімейного господарства, не є фермером або членом фермерського господарства, не навчається на денній (очній) формі навчання (а.с. 7). У вищевказаних заяві підтверджено особистим підписом, що відповідач ознайомлена з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III.

З витягу із витягів наказів позивача про прийнятті рішення по ОСОБА_1 (ПК № 052313122000005) (а.с. 10) вбачається наступне.

Наказом від 20.12.2013 № НТ1311220 відповідачу надано статус безробітної, з 27.09.2013 призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги.

Наказом від 12.03.2014 № НТ140312 продовжено виплату допомоги по безробіттю.

Наказом від 04.08.2014 № НТ140804 припинено реєстрацію відповідача у центрі зайнятості у зв'язку з поданням письмової заяви про зняття з обліку.

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 17 від 24.02.2015 встановлено, що за наслідками проведеної позивачем перевірки достовірності даних про отримані доходи відповідача, на підставі звіту податкового розрахунку сум доходу відповідача виявлено таке.

За трудовою угодою з 01.08.2014 терміном дії по 31.12.2014 відповідач надавала послуги з прибирання приміщення ТОВ "КЗМО" (а.с. 12).

Наказом позивача від 02.03.2015 призначено до стягнення з відповідача незаконно отримана допомога по безробіттю у сумі 90,64 грн (а.с. 13), про що направлена ОСОБА_1 претензія від 03.03.2015 № 01/708 (а.с. 6).

Про отримання претензії відповідачем свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 5)

У зв'язку із неповерненням відповідачем безпідставно отриманої допомоги по безробіттю у добровільному порядку, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI), який набрав чинності з 01.01.2013, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III (далі - Закон № 1533-ІІІ) та Порядком надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженим Наказом Міністерством праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2000 за № 15/5136 (далі - Порядок № 307).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 5067-VI безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно (п.7 ч. 1 ст. 1 Закону № 5067-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 5067-VI до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

З ч. 1 ст. 9 Закону № 5067-VI вбачається, що кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: 1) участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; 2) надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; 3) надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; 4) надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Таким чином, право отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття є складовою права особи на соціальний захист у разі настання безробіття.

Частиною 1 ст. 43 Закону № 5067-VI статус безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

За приписами ч. 2 ст. 43 Закону № 5067-VI статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону № 5067-VI зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону № 1533-ІІІ та цього Закону.

Застраховані особи відповідно до Закону № 1533-ІІІ мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги, що встановлено ч. 1 ст. 6 Закону № 1533-ІІІ, одним з яких є допомога по безробіттю (ч. 1 ст. 7 Закону № 1533-ІІІ).

Згідно з п. 6.2 Порядку № 307 допомога по безробіттю призначається на підставі особистої заяви безробітного, довідки (довідок) про середню заробітну плату (дохід) за останнім місцем (декількома місцями) роботи чи служби, трудової книжки, військового квитка, копії цивільно-правового договору, за пред'явленням, у разі наявності, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Пунктом 6.3 Порядку № 307 встановлено, що рішення про призначення допомоги по безробіттю, її розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом центру зайнятості, номер і дата якого заноситься до картки персонального обліку безробітного. З цим наказом безробітний повинен бути ознайомлений під особистий підпис у картці обліку прийнятих рішень керівництва центру зайнятості.

Як вже зазначалось раніше, ОСОБА_1 20.12.2013 року звернулась до позивача із заявою про надання статусу безробітної до вирішення питання про її працевлаштування з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 7).

Наказом від 20.12.2013 № НТ1311220 їй надано статус безробітної, з 27.09.2013 призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги (а.с. 10).

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 44 Закону № 5067-VI зареєстровані безробітні зобов'язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у ч.1 ст.45 цього Закону.

При цьому ч. 3 ст. 44 Закону № 5067-VI встановлено, що відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.

Зазначені положення кореспондується з ч. 2 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ, відповідно до якої на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, покладений обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 6.14 Порядку № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно до положень п. 18 ч. 2 ст. 22 Закону № 5067-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань: проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України.

Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи (п. 19 ч. 2 ст. 22 Закону № 5067-VI).

Спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62 та постановою правління Пенсійного фонду України від 13.02.2013 № 7-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2009 № 232/16248, затверджений Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (далі - Порядок № 60-62).

Відповідно до п. 2 Порядку № 60/62 розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Згідно п. 4 Порядку № 60/62 для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами. Обмін інформацією здійснюється між Державним центром зайнятості, Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України як центральними органами виконавчої влади.

Відповідно до п. 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення недостовірності даних, на підставі яких особі надано статус безробітної та право на виплату матеріального забезпечення, особа ознайомлюється з актом, про що засвідчує власним підписом. У разі відмови особи підписати акт про це робиться відповідна відмітка спеціалістом центру зайнятості.

З п. 6 Порядку № 60/62 вбачається, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 7 Порядку № 60/62 рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Як встановлено під час розгляду справи, посадовою особою позивача проведено перевірку, актом № 17 якої від 24.02.2015 встановлено, що відповідач у період з 01.08.2014 по 31.12.2014 працювала та отримувала дохід у ТОВ «КЗМО», тобто належала до категорії зайнятих осіб (а.с. 11).

Проаналізувавши наведені приписи нормативно-правових актів та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушила умови отримання допомоги по безробіттю та зобов'язана повернути позивачу кошти, отримані нею за період з 01.08.2014 по 03.08.2014 у сумі 90,64 грн.

На час розгляду справи відомостей щодо добровільного повернення відповідачем позивачу коштів суду не надано.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 незаконно одержаної допомоги по безробіттю у сумі 90,64 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 112, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Костянтинівського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування незаконно отриманого матеріального забезпечення по безробіттю - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 90,64 (дев'яносто) гривень 64 копійки в якості відшкодування незаконно отриманого матеріального забезпечення по безробіттю за період з 01.08.2014 по 03.08.2014 на р/р 371743009001058 в УДКСУ у м. Костянтинівці Донецької області, ЄДРПОУ 23119554, МФО 834016.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волгіна Н.П.