Постанова № 48246210, 28.03.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 березня 2012 р. Справа № 2а/0270/1117/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання: Дмитрука М.В.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 Григоровача від імені та в інтересах ОСОБА_4

до: відділу Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області

про: зобов'язання провести реєстрацію права власності на земельну ділянку та видати державний акт на право власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ :

13.03.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить зобовязати відділ Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області провести реєстрацію права власності ОСОБА_4 шляхом видачі йому державного акту на земельні ділянки під комплексом будівель та споруд, що знаходяться по вул. Леніна, 30-б загальною площею 319,60 кв.м, по вул. Леніна, 30 Б/А загальною площею 6818,10 кв.м та по вул. Чорноволика, 42-а загальною площею 1083,30 кв.м у с. Жерденівка Гайсинського району Вінницької області, а також на земельну ділянку, необхідну для їх обслуговування в межах, визначених містобудівному обґрунтуванні.

Позовні вимоги мотивує тим, що вказані будівлі і споруди належать ОСОБА_4 на праві приватної власності, яке засвідчується витягами з реєстру № 23061790, 23060131, 23060681, та були придбані ним у ТОВ «ВІН-КАГ»на підставі договорів купівлі-продажу обєктів нерухомого майна від 05.09.2008 року. На початку грудня 2010 року він звернувся до земельного відділу сільськогосподарського управління з питанням надання йому в оренду земельної ділянки, яка знаходиться під комплексом будівель і споруд по вул. Леніна, 30-б та вул. Леніна, 30 Б/А у с. Жерденівка, де йому в усній формі було розяснено, що для укладення договору оренди цієї землі необхідно зібрати необхідні документи та зробити містобудівне обґрунтування. ОСОБА_4 зібрав усі документи, які у нього вимагалися, замовив і отримав містобудівне обгрунтування, після чого звернувся до Жерденівської сільської ради із заявою про надання йому в оренду земельних ділянок, які знаходяться під вищезазначеними обєктами нерухомості та раніше належали колишньому господарському двору КСП «Іскра». Розглянувши його заяву, сільська рада прийняла рішення про погодження надання йому в оренду вказаних земельних ділянок орієнтовною площею 4,73 га терміном на 49 років з правом викупу. У березні 2011 року з метою отримання дозволу на складання технічної документації із землеустрою та укладення договору на право користування землею, ОСОБА_4 звернувся до Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області. Письмовою відповіддю від 14.03.2011 року йому було повідомлено, що земельна ділянка, яку він бажає отримати, на підставі акту серії ВН № 000001 від 27.03.1996 року перебуває у колективній власності КСП «Іскра», а отже без визнання даного акту недійсним і переведення земельної ділянки до земель державної або комунальної власності, її надання у користування неможливе. У січні 2012 року аналогічну відповідь він одержав також від відділу Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області, у який звернувся із заявою про реєстрацію права власності на земельні ділянки під належними йому будівлями і спорудами. Вважає, що в силу вимог ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України з моменту придбання нерухомого майна до ОСОБА_4 автоматично перейшло право власності на такі земельні ділянки, а тому відмова відповідача у видачі йому державного акту є протиправною.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно із наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позивача заперечила та пояснила, що жодних правових підстав для видачі ОСОБА_4 державного акту про право власності на спірну земельну ділянку немає, оскільки при зверненні до відділу Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області ним не надано необхідних для проведення її державної реєстрації документів, зокрема, затвердженої технічної документації та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які є обовязковими. Крім того, згідно із державним актом на право колективної власності серії ВН № 000001 від 27.03.1996 року, який є дійсним, така земельна ділянка перебуває у колективній власності КСП «Іскра»і її надання у власність позивачу буде можливим лише після визнання даного акту недійсним, або його скасування, та передачі земельної ділянки у комунальну чи державну власність. При вирішенні справи просить врахувати надані суду письмові заперечення на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних мотивів.

Встановлено, що позивач ОСОБА_4 на підставі договорів купівлі-продажу від 26.07.2008 року придбав у ТОВ «ВІН-КАГ»комплекс будівель та споруд у с. Жерденівка Гайсинського району Вінницької області, а саме площею 319,60 кв.м по вул. Леніна, 30-б, площею 6818,10 кв.м по вул. Леніна, 30 Б/А та площею 1083,30 кв.м по вул. Чорноволика, 42-а. Його право приватної власності на ці обєкти нерухомого майна засвідчуються витягами КП «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» № 20126784, 20127607 та 20126980 від 05.09.2008 року.

Згідно із ч.1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини 6 цієї статті ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Норми аналогічного змісту закріплено також у статті 377 ЦК України, частиною другою якої передбачено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.

Укладеними позивачем з ТОВ «ВІН-КАГ»договорами купівлі-продажу нерухомого майна питання про перехід права власності на земельні ділянки під відчужуваними будівлями та спорудами не визначалося.

Крім того, як встановлено судом у ході розгляду справи, вказане товариство не було власником спірних земельних ділянок, які відповідно до державного акту серії ВН № 000001 від 27.03.1996 року на праві колективної власності належать КСП «Іскра».

Оскільки рішення у цій адміністративній справі могло вплинути на права та обовязки даного підприємства, судом вирішувалося питання про його залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Проте зясувалося, що у 2000 році КСП «Іскра»було реформоване в ПСП «Агрофірма «Відродження», правонаступником якого у 2001 році стало ТОВ «АПК «Відродження». Згідно із Спеціальним витягом з ЄДРПОУ № 13442049 від 28.03.2012 року останнє як юридична особа припинене.

З матеріалів справи вбачається, що до ТОВ «ВІН-КАГ», як попереднього власника проданих позивачу обєктів нерухомості, на підставі договору купівлі-продажу від 10.10.2007 року від ТОВ «АПК «Відродження», як правонаступника КСП «Іскра», перейшли виключно сукупні валові активи, визначені у додатках № 1, 2 до договору, тоді як питання про перехід права власності на земельну ділянку, на яких вони розміщені, не визначалося.

Відповідно до п. 7 Розділу X «Перехідні положення»ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Положеннями частини 1 статті 30 ЗК України передбачено, що при ліквідації сільськогосподарських підприємств несільськогосподарські угіддя (до яких згідно із ч.2 ст. 22 ЗК України належать також землі під господарськими будівлями і дворами), що перебували у їх власності, розподіляються відповідно до установчих документів цих підприємств або за згодою власників земельних часток (паїв). У разі недосягнення згоди це питання вирішується в судовому порядку.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.п. «ґ»п. 18 постанови № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом від 27.04.2007 року № 997-VI і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором, а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

При цьому варто наголосити на тому, що вказані розяснення надані Пленумом Верховного Суду України саме з метою однакового застосування норм земельного законодавства України при вирішенні судами спорів про право власності на земельні ділянки.

За урахуванням наведеного та беручи до уваги фактичні обставини справи суд вважає безпідставними покликання позивача на те, що з моменту придбання ним нерухомого майна до нього автоматично перейшло право власності на земельну ділянку, на якій воно розміщене, і приходить до висновку про наявність у даному випадку спору про право, який підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства шляхом подання цивільного позову про визнання права власності на спірну земельну ділянку.

Досліджуючи питання щодо правомірності відмови відділу Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області у видачі позивачу ОСОБА_4 державного акту на право власності на земельну ділянку, суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно із ч.6 ст. 126 ЗК України при набутті права власності на земельну ділянку на підставі документів, визначених частиною другою цієї статті, державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про перехід права власності на земельну ділянку із зазначенням документа, на підставі якого відбувся такий перехід.

Відповідно до п. 13-1 Порядку ведення поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09.09.2009 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється після визначення кадастрового номера в установленому порядку та прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження землями, рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (користування) чи після формування земельної ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням власника земельної ділянки про поділ або об'єднання земельних ділянок.

Пунктом 13-3 вказаного Порядку передбачено, що до заяви про реєстрацію земельної ділянки додаються, зокрема, такі документи: технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку у разі надання у власність (користування) земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі надання у власність (користування) земельної ділянки із зміною цільового призначення та/або надання у власність (користування) земельної ділянки, межі якої не встановлені в натурі (на місцевості); цивільно-правовий договір про відчуження земельної ділянки у разі продажу земельної ділянки із земель державної та комунальної власності; договір оренди земельної ділянки у разі оренди земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності; рішення суду у разі здійснення державної реєстрації на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 43 від 04.05.1999 року, розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, або територіальні органи земельних ресурсів.

Технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою згідно із п. 1.16 зазначеної Інструкції включає: виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки (договір купівлі-продажу, дарування, міни, інші цивільно-правові угоди), рішення суду; технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта; журнал польових вимірювань (крім випадків відчуження земельної ділянки із земель приватної власності); кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість обчислення площі земельної ділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікація земельних угідь згідно з формою 6-зем.

Встановлено, що позивач ОСОБА_4 при зверненні до відділу Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області із заявою від 28.12.2011 року про видачу йому державного акту на право власності на земельну ділянку передбачених законодавством України документів не подав, а його посилання на достатність для вирішення цього питання наданих відповідачу договорів купівлі-продажу та містобудівного обгрунтування є безпідставними і надуманими.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що відділ Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області, відмовляючи позивачу у видачі державного акту на земельну ділянку відповідно до поданої ним заяви від 28.12.2011 року, діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та підзаконними нормативно-правовими актами України, тобто правомірно, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягають.

В силу вимог ст. 94 КАС України підстав для присудження позивачу понесених ним судових витрат у справі немає.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Сало Павло Ігорович