Рішення № 48241, 14.07.2006, Господарський суд Тернопільської області

Дата ухвалення
14.07.2006
Номер справи
15/114-2112
Номер документу
48241
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа

Отримати професійний переклад цього документа на англійську мову

Державний герб України

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2006 р.

Справа № 15/114-2112

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Дочірнього підприємства "Крос-О", вул. Мечникова, 132/610, м. Одеса, 65028

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укра Пол", м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 1

за участю представників сторін:

позивача: Кампанцєв В.В. - довіреність № 7.

відповідача: Гамалевич О.Д. - довіреність № 27 від 20.03.2006р.

Суть справи:

Дочірнє підприємство "Крос-О", м. Одеса звернулось у господарський суд з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укра Пол", м. Тернопіль заборгованості по договору дистрибуції № 305 від 07.06.2004р. в сумі 122 442,02 грн., з яких 35 191,80 грн. основного боргу, 6 876,44 грн. пені, 76 955,64 грн. відсотків за користування чужими грошима, 3 418,14 грн. інфляційних нарахувань.

У судовому засіданні 07.07.2006р. оголошено перерву до 15.30 год. 14.07.2006р.

В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник відповідача у судовому засіданні та відзиві на позовну заяву № 89 від 26.06.2006р. визнав заборгованість перед ДП “Крос-О” в розмірі 4 016,20 грн., водночас зазначивши, що позивачем безпідставно заявлено вимоги до ТзОВ “Укра Пол” на суму 122 442,02 грн., у зв’язку з наступним: договір дистрибуції № 305 від 07.06.2004р. діяв до 31.12.2004р.; згідно даного договору товар повинен відвантажуватися згідно поданої письмової заявки дистриб’ютора; позивач по накладній № 001177 від 29.12.2004р. відвантажив ТзОВ “Укра Пол” продукцію на суму 39 175,60 грн., хоча довіреність № 792013 від 29.12.2004р. (видану на завідувача складом Серветника В.В.) було оформлено на суму 7 000 грн.; таким чином, товар на суму 32 175 грн. прийнято ТзОВ “Укра Пол” на відповідальне зберігання і на даний час останній знаходиться на складі; товар на суму 7 000 грн. прийнятий товариством та оплачений в повній сумі згідно умов договору дистрибуції; щодо поставки товару по накладній № 0000085 від 09.02.2005р. на суму 25 675,50 грн. відмітив, що вона була позадоговірною, борг перед ДП “Крос-О” по даній поставці становить 4016,20 грн., а тому штрафні санкції нараховані позивачем безпідставно.

Представник позивача в судовому засіданні та поясненні № 123 від 05.07.2006р. на відзив підтримав позовні вимоги повністю.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву № 89 від 26.06.2006р., відмітив наступне:

- відповідно до п. 9.10 договору дистрибуції № 305 від 07.06.2004р., останній вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2004р., при повному виконанні сторонами своїх обов'язків. У випадку, якщо на цю дату обов'язки якоїсь з сторін в повному обсязі не виконані, договір діє до повного виконання цих обов'язків по договору; крім того, згідно п. 9.11 договору у випадку, якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору ні одна з сторін не повідомить в письмовій формі іншу сторону про своє бажання розірвати договір, договір вважається пролонгованим на один рік; ні одна з сторін не повідомила письмово іншу сторону про бажання розірвати договір і, таким чином, договір був пролонгованим на один рік та діяв до 31.12.2005р.

- згідно п. 3.1 договору дистрибуції № 305 кількість та асортимент товару погоджується сторонами на кожну партію окремо і вказується в заявці дистриб’ютора і товарно-супровідних документах на товар; таким чином про письмову заявку у цьому пункті речі не йде і вона може бути як у письмовій так і в усній формі; виходячи з п. 3.1 товарно-супровідні документи, які є в наявності, підтверджують поставку заявленої продукції.

- твердження відповідача, що позивач по накладній № 001177 від 29.12.2004р. відвантажив йому продукцію на суму 39 175,6 грн., в той час як довіреність № 792013 від 29.12.2004р. (видана на завідувача складом Серветника В.В.) оформлена на суму 7 000 грн. - вважає цілком безпідставним, оскільки довіреність № 792013 від 29.12.2004р. на ім'я Серветника В.В. була видана відповідачем на сім тисяч триста пляшок загальною вартістю 39 175,6 грн., як вказано в видатковій накладній №001177 від 29.12.2004р., а не сім тисяч гривень;

- поставка товару по видатковій накладній № 0000085 від 09.02.2005р. на суму 25 675 грн. була договірною, оскільки ні одна з сторін не повідомила іншу сторону про бажання розірвати договір в порядку, передбаченому п. 9.11 договору, внаслідок чого договір був пролонгованим на один рік і діяв до 31.12.2005р., а відтак борг та санкції, що накладені на відповідача у зв'язку з порушенням строків оплати товару на підставі пунктів 6.3, 6.4 договору дистрибуції № 305, є обґрунтованими в сумі 122442,02 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи позивача та заперечення відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне.

07.06.2004 року між Дочірнім підприємством "Крос-О" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укра Пол" укладено договір дистрибуції № 305, відповідно до умов якого позивач, як „продавець” по договору, продає, а відповідач, як „дистриб’ютор” по договору, купує та оплачує товар (виноробна продукція з торговою маркою «Класик-Вин», одиницею виміру є пляшка), а також зобов’язується поширювати та реалізовувати товар на умовах, передбачених договором. Продавець надає дистриб’ютору право на купівлі та подальшого продажу товару продавця на території міста Тернопіль та Тернопільської області (1.1 - 1.3 договору).

Пунктами 9.10, 9.11 договору сторони визначили, що даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2004р. при повному виконанні сторонами своїх обов'язків. У випадку, якщо на цю дату обов'язки однієї із сторін в повному обсязі не виконані, договір діє до повного виконання цих обов'язків по договору. У випадку, якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору ні одна з сторін не повідомить в письмовій формі іншу сторону про своє бажання розірвати договір, останній вважається пролонгованим на один рік.

Враховуючи, що ні одна із сторін договору в строк визначений пунктом 9.10 договору від 07.06.2004р. не заявила про відмову від договору чи зміну його умов, даний договір вважається пролонгованим на термін до 31.12.2005р. на тих же умовах, що спростовує заперечення відповідача (викладені у відзиві на позов № 98 від 26.06.2006р.) щодо закінчення дії договору 31.12.2004р.

У відповідності до п. 3.1 договору від 07.06.2004р. кількість та асортимент товару погоджується сторонами на кожну партію окремо та вказується в заявці дистриб’ютора і товарно-супровідних документах на товар.

На виконання договору дистрибуції № 305 від 07.06.2004р. Дочірнім підприємством "Крос-О" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укра Пол" товар (вино в асортименті) на загальну суму 64 851,10 грн., що підтверджено видатковими накладними № КР-001177 від 29.12.2004р., № КР-0000085 від 09.02.2005р., підписаними уповноваженими представниками сторін та довіреностями серії ЯИЯ відповідно № 792013 від 29.12.2004р. та №792031 від 08.02.2005р., виданими Серветнику В.В. на право отримання відповідно 7300 пляшок вина на загальну суму 39 175,60 грн. та 4700 пляшок алкогольних напоїв на загальну суму 25 675,50 грн.

Беручи до уваги, що умови договору дистрибуції № 305 діють до 31.12.2005р., а поставка товару (4700 пляшок алкогольних напоїв на загальну суму 25 675,50 грн.) по видатковій накладній № КР-0000085 здійснена позивачем 09 лютого 2005 року, остання була договірною. Крім того, видатковою накладною № КР-001177 від 29.12.2004р. підтверджено факт отримання відповідачем 7300 пляшок вина на загальну суму 39 175,60 грн., довіреність серії ЯИЯ № 792013 від 29.12.2004р. видана Серветнику В.В. на право отримання семи тисяч триста пляшок вина, а не на отримання товару на суму 7 000 грн., що спростовує заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву № 89 від 26.06.2006р.

Як вбачається із банківських виписок (зокрема: БВ КР - 0000229 від 06.04.2005р. на суму 759,30 грн., БВ КР - 0000234 від 13.04.2005р. на суму 3000 грн., БВ КР - 0000235 від 14.04.2005р. на суму 2000 грн., БВ КР - 0000238 від 19.04.2005р. на суму 2000 грн., БВ КР - 0000239 від 20.04.2005р. на суму 2000 грн.; БВ КР - 0000242 віл 25.04.2005р. на суму 2000 грн., БВ КР - 0000244 від 27.04.2005р. на суму 1800 грн., БВ КР - 0000295 від 04.05.2005р. на суму 3500 грн., БВ КР - 0000298 від 10.05.2005р. на суму 3000 грн., БВ КР - 0000299 від 11.05.2005р. на суму 1500 грн., БВ КР - 0000300 від 12.05.2005р. на суму 1000 грн., БВ КР - 0000302 від 16.05.2005р. на суму 2000 грн., БВ КР - 0000303 від 17.05.2005р. на суму 2100 грн., БВ КР - 0000305 від 19.05.2005р. на суму 2000 грн.), за поставлений по видатковій накладній № КР-001177 від 29.12.2004р. товар відповідач розрахувався частково в сумі 28 659,30 грн. (непогашений борг –10 516,30 грн.), за поставлений по видатковій накладній № КР-0000085 від 09.02.2005р. товар на загальну суму 25 675,50 грн. –відповідач не розрахувався.

Крім того, 05.04.2006р. (до подання позову в суд) відповідач частково погасив заборгованість (в сумі 1000 грн.) за отримані по видатковій накладній № КР-0000085 від 09.02.2005р. алкогольні напої, що підтверджено долученою позивачем до матеріалів справи банківською випискою від 05.04.2006р.

Таким чином, заборгованість ТзОВ "Укра Пол" станом на час подання позову до суду становить 35 191,80 грн.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до статей 509, 526 Цивільного Кодексу України, в силу зобов’язання, яке виникає між сторонами, одна сторона (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язана вчинити певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а інший кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розділом 4 договору сторони передбачили, що дистриб’ютор зобов’язаний оплатити вартість поставленого товару протягом двадцяти одного календарного дня з моменту його отримання. Загальний розмір договору визначається як сума всіх витрат накладних (товарно-транспортних накладних), згідно яких здійснювалася передача товару по договору.

Матеріалами справи підтверджено, що дистриб’ютор - ТзОВ «Укра Пол»всупереч вимог п. 4.6 договору станом на 12.05.2006р. не провів оплату поставленого ДП «Крос-О»на виконання вимог договору дистрибуції № 305 від 07.06.2004р. товару, а відтак суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 35 191,80 грн. боргу - правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Виконання зобов'язань, відповідно до ст. ст. 546 - 551 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно п. 6.3 договору за порушення строків оплати товару, передбачених цим договором (зокрема п. 4.6), дистриб’ютор (відповідач) зобов'язаний виплати продавцю (позивачу) пеню у розмірі 0,5 % від загальної вартості неоплаченого товару за кожен календарний день прострочки платежу, в зв’язку з чим Дочірнім підприємством «Крос-О»нараховано 64 420,40 грн. пені.

Однак, позивачем здійснено розрахунок суми пені на підставі ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/96-ВР від 22.11.1996р., згідно вимог якого пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань або затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку –одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, внаслідок чого заявлено до стягнення з ТзОВ «Укра Пол»6 876,44 грн., що підтверджено долученим до матеріалів справи розрахунком пені.

Враховуючи, що сторони умовами договору визначили матеріальну відповідальність дистриб’ютора за несвоєчасне проведення розрахунків за переданий товар, суд вважає правомірними позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 3 409,96 грн., у зв’язку з тим, що ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем на час звернення позивача до суду не виконано взятих на себе зобов’язань в частині оплати поставленого товару, таким чином, допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України, у зв’язку з чим вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 418,14 грн. інфляційних нарахувань - правомірними.

Пунктом 6.4 договору сторонами передбачено, що за порушення строків оплати товару (користування чужими грошима), передбачених цим договором дистриб'ютор виплачує продавцю відсотки у розмірі 0,5 % від загальної вартості неоплаченого товару за календарний день прострочки платежу. Суд вважає неправомірним застосування даного пункту договору до правовідносин, що склалися між сторонами у справі, а відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 76 955, 64 грн. відсотків за користування чужими грошима задоволенню не підлягають у зв’язку з наступним.

Предметом договору, укладеного між сторонами є продаж товару на умовах товарного кредиту із відстрочкою платежу 21 календарний день від дня отримання товару. Товарний кредит визначається (Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”) як передання товарів, результатів робіт, послуг покупцю (замовникові) з відстроченням кінцевого розрахунку на певний строк з умовою про виплату процентів.

Зобов’язання сплати процентів за користування чужими коштами передбачено ст. 536 ЦК України, однак дія даної статті не поширюється на проценти, що нараховуються відповідно до закону або договору за товарний кредит, так як при цьому не здійснюється користування чужими коштами.

Таким чином, суд визнає позовні вимоги Дочірнього підприємства "Крос-О" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укра Пол" 35 191,80 грн. основного боргу, 3 409,96 грн. пені та 3 418,14 грн. інфляційних нарахувань - правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, в решті позову слід відмовити.

Судові витрати, на підставі ст. ст. 44 - 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 11, 14, 509, 526, 546 –551, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 193, 218, 230, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 44 - 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укра Пол", м. Тернопіль, вул. Крушельницької, 1 (ідентифікаційний код 24638536) на користь Дочірнього підприємства "Крос-О", вул. Мечникова, 132/610, м. Одеса (р/р 2600031046 у ОФ АКБ «Укргазбанк»м. Одеси, МФО 328588, ідентифікаційний код 24763228) 35 191,80 грн. основного боргу, 3 409,96 грн. пені, 3 418,14 грн. інфляційних нарахувань та 460,69 грн. судових витрат.

3. В решті позову - відмовити.

4. Видати наказ стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "24" липня 2006 року через місцевий господарський суд.

Суддя Г.Б. Бучинська

Часті запитання

Який тип судового документу № 48241 ?

Документ № 48241 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 48241 ?

Дата ухвалення - 14.07.2006

Яка форма судочинства по судовому документу № 48241 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 48241 ?

В Господарський суд Тернопільської області
Попередній документ : 48240
Наступний документ : 48242