Рішення № 48232150, 11.01.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 0538/5477/2012

Провадження № 2/265/74/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Вайновського А. М.,

при секретарі Григор А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу,

треті особи ОСОБА_3, приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення грошових коштів. В обґрунтування вимог зазначив, що 14.12.2009 року між ним та ОСОБА_3, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_2, було укладено та нотаріально посвідчено попередній договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке розташоване в місті Маріуполі по вулиці Азовстальській, 126. За умовами договору сторони зобовязалися у строк до 14 червня 2010 року укласти договір купівлі-продажу вказаної нерухомості за ціною 260000,00 гривень. В якості підтвердження свого наміру він передав ОСОБА_3 200000,00 гривень в рахунок вартості нежитлового приміщення. Проте, від подальшого укладення договору купівлі-продажу в обумовлені строки продавець ОСОБА_2 ухилився. Крім того, на випадок невиконання умов договору встановлений обовязок продавця відшкодувати іншій стороні збитки у розмірі 400000,00 гривень. Просив стягнути з відповідачів на свою користь 200000,00 гривень, що були сплачені ним на виконання умов попереднього договору, завдані збитки у розмірі 400000,00 гривень, а також судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 15 лютого 2012 року, постановленим у заочному порядку, позов ОСОБА_1 було задоволено частково. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто суму завдатку у розмірі 200000,00 гривень та додатково грошову суму у розмірі 200000,00 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 червня 2012 року зазначене заочне рішення скасоване за заявою відповідача ОСОБА_2

В подальшому позивачем ОСОБА_1 було уточнено позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2, в остаточній редакції яких просив стягнути з останнього на свою користь суму сплаченого за попереднім договором заяв датку у розмірі 200000,00 гривень, а також збитки, що передбачені ч. 1 п. 7 попереднього договору, у розмірі 200000,00 гривень, та судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність та за участю його представника ОСОБА_5, якою позовні вимоги підтримав.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 також у судове засідання не прибула, просила розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в ході судового розгляду справи позовні вимоги не визнав та пояснював, що взагалі не збирався та не збирається здійснювати продаж нерухомості. Про наявність попереднього договору він дізнався, отримавши судову повістку. ОСОБА_3 є його сестрою, вона допомагала будувати належне йому нежитлове приміщення, по вулиці Азовстальській, 126, в місті Маріуполі, у звязку із чим він видав довіреність для виконання дій із нерухомістю, укладення договору іпотеки. Пізніше вона просила позичити їй грошей, однак на той момент у нього не було потрібної суми. Вона попросила дати згоду передати нерухомість в іпотеку, оскільки знайшла людину на прізвище ОСОБА_6, котра може надати позику під заставу нерухомості. Через півтора року він отримав позов і виклик до суду. ОСОБА_3 йому пояснила, що у Китаєва не було грошей, тому він перепозичив їх у ОСОБА_1 Отримавши витяг з реєстру прав власників на нерухомість вони прийшли до нотаріуса, однак там зясувалося, що на обєкті наявні самовільно зведені споруди. Китаєв сказав, що за таких обставин буде оформлена угода купівлі-продажу. В подальшому було укладено попередній договір, проте обумовлені договором грошові суми ані йому, ані ОСОБА_3 передані з боку Китаєва не були і в подальшому він зник. Довіреність на імя ОСОБА_3 видав у 2008-2009 році, у тому числі на здійснення розпорядження нерухомістю. Про обставини угоди йому нічого невідомо, чи отримувала гроші ОСОБА_7 йому також невідомо.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 до судового засідання не зявилися з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином. Разом із тим, від відповідача та його представника неодноразово та систематично до суду надходили письмові клопотання про перенесення судових засідань. Жодного разу суду не надано документів на підтвердження поважності неприбуття до суду, що судом розцінюється як злісне ухилення від явки та свідому затягування судового розгляду справи.

Третя особа ОСОБА_3 в ході судового розгляду пояснила, що немала на меті укласти угоду купівлі-продажу. Їй були потрібні гроші, вона домовилася із Китаєвим, він погодився надати їй позику в сумі 15000,00 доларів США з умовою обовязкового нотаріального оформлення та під заставу нерухомості. З цієї метою вона попросила ОСОБА_2 надати їй довіреність на нежитлове приміщення. Влітку 2009 року, отримавши витяг БТІ, вона зустрілася із Китаєвим у нотаріуса, де зясувався факт наявності самовільного будівництва, у звязку із чим нотаріус відмовив у оформленні угоди. ОСОБА_6 запропонував укласти попередній договір без наміру укладення у подальшому договору купівлі-продажу, на що вона погодилася та підписала його, не читаючи при цьому змісту. Китаєв грошей їй не передав, сказав, що передасть їх пізніше. Гроші їй не передані й по сьогодення.

В судове засідання третя особа ОСОБА_3 не прибули з невідомих причин, будучи при цьому повідомленою про час і місце розгляду справи.

Третя особа приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до судового засідання не прибула, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, якою підтвердила факт посвідчення 14 грудня 2009 року попереднього договору за реєстровим № 8270. Зазначила, що умови угоди сторонами були визначені самостійно до його підписання. Додатково пояснити з цього приводу нічого.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 26 грудня 2007 року ОСОБА_2 було видано довіреність на імя ОСОБА_3, посвідчену приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 6746, якою уповноважив розпоряджатися (продати, обміняти, здавати в оренду, передавати в іпотеку в забезпечення його власних зобовязань, або зобовязань третіх осіб), ну мовах, йому відомих, належним йому на праві власності нежилим приміщення, розташованим в місті Маріуполі по вулиці Азовстальській, 126. Довіреність видана без права перл довіри терміном дії на три роки (а.с. 44).

14 грудня 2009 року між ОСОБА_7, яка на підставі довіреності діяла від імені та в інтересах продавця ОСОБА_2, з одного боку, та покупцем ОСОБА_1, з іншого, було укладено попередній договір купівлі-продажу нежилого приміщення, розташованого в місті Маріуполі по вулиці Азовстальській, 126, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 8270 (а.с. 43).

Відповідно до п. 1 Договору сторони зобовязалися у строк до 14 грудня 2010 року укласти договір купівлі-продажу (основний договір) нежилого приміщення.

Умовами попереднього договору, які будуть істотними для основного договору купівлі-продажу сторони погодили та встановили, що продаж буде вчинено за ціною 260000,00 гривень, що є еквівалентом 32500,00 доларів США за середнім курсом продажу доларів США банками України на день підписання попереднього договору. В якості підтвердження свого наміру покупець передав представнику продавця суму в розмірі 200000,00 гривень, що є еквівалентом 25000,00 доларів США в рахунок вартості нежитлового приміщення (п. 2.1 Договору).

В свою чергу продавець зобовязався звільнити нежитлове приміщення від речей, вилучити ключі від нежитлового приміщення у осіб, які їх мали і передати нежитлове приміщення покупцеві (п. 2.2 Договору), а також для укладення договору купівлі-продажу узаконити самовільно побудовані будівлі та включити їх до складу нерухомого майна, отримати витяг з Реєстру Прав власності, погасити існуючу заборгованість з оплати комунальних послуг щодо нежитлового приміщення, забезпечити згоду подружжя на відчуження нерухомого майна та підготувати усі інші документи, необхідні для нотаріального посвідчення основного договору (п. 3 Договору).

Згідно із ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі.

Сторонами в ході судового розгляду справи визнано та не спростовано той факт, що в обумовлені попереднім договором строки основний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення між ними укладено не було.

Як встановлено, позивачем ОСОБА_1 на імя відповідача ОСОБА_2 рекомендованим листом надсилалася письмова пропозиція щодо укладення основного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.06.2010 року. Дана пропозиція була отримана ОСОБА_2 16.06.2010 року, що підтверджено відповідним поштовим повідомленням (а.с. 6-8), проте останнім її залишено проігнорованою.

Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобовязання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона вважається авансом.

Авансом згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України визнається попередня оплата.

Відповідно до наведеної норми, якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України.

Аналізуючи зміст викладених норм суд приходить до висновку про те, що і аванс, і завдаток є доказом, який має посвідчувати факт наявності саме грошового зобовязання і зараховуватися до майбутніх платежів за таким зобовязанням.

Попередній договір не відноситься до грошового зобовязання, а тільки встановлює зобовязання його сторін укласти у майбутньому основний договір, у даному випадку купівлі-продажу. За договором купівлі-продажу нерухомого майна грошове зобовязання покупця виникає тільки після укладення такого договору із дотриманням вимог, передбачених ст. 640 ЦК України, тому забезпечення не грошового зобовязання авансом чи завдатком, яким є попередній договір, є неможливим.

Відповідачем ОСОБА_2 в ході розгляду справи не спростовано факту отримання чи то ним, чи то його уповноваженим представником ОСОБА_3, яка діяла від його імені та в його інтересах, грошової суми від ОСОБА_1 у розмірі 200000,00 гривень.

Разом із тим, в сенсі викладених норм та наведених обставин зазначена грошова сума була сплачена однією стороною та отримана іншою без достатніх правових підстав.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення основного договору купівлі-продажу повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані другою стороною, а саме у випадку невиконання договору продавець сплачує покупцю подвійну суму від отриманої у якості завдатку при підписанні договору, тобто 400000,00 гривень.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобовязання, забезпеченого завдатком, сталося з вини кредитора, він зобовязаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 635 ЦК України необґрунтоване ухилення однієї із сторін попереднього договору від укладення основного договору може бути підставою лише для відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного судочинства.

За змістом п. 7.1 попереднього договору сторонами ототожнено поняття збитків, завданих простроченням та наслідки порушення зобовязання, забезпеченого завдатком.

У кінцевій редакції позову ОСОБА_1 ставиться питання про стягнення саме збитків у сумі 200000,00 гривень відповідно до п. 7.1 договору, при цьому посилань на обставини спричинення таких збитків, як і певного їх розрахунку, не наведено та не надано взагалі.

Згідно із вимогами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Змістом ч. 3 ст. 640 ЦК України визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Матеріалами справи встановлено, що попередній договір було вчинено сторонами у письмовій формі та нотаріально посвідчено. В той же час цей договір не пройшов державної реєстрації.

Виходячи із фактичних обставин справи та системного аналізу правових норм, що регулюють спірні правовідносини, в тому числі з урахуванням того, що законодавцем не встановлено недійсності правочину внаслідок недотримання вимоги закону про його державну реєстрацію, суд приходить до висновку про те, що укладений сторонами попередній договір за своєю правовою природою є неукладеним, а тому не породжує правових наслідків, в тому числі передбачених ст.ст. 571, 635 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобовязаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Підсумовуючи наведене суд, частково задовольняючи предявлений позов, стягує з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 200000,00 гривень, а у задоволенні решти позовних вимог відмовляє на підставі викладеного вмотивування.

У відповідності до положень ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати з оплати судового збору у розмірі 1700,00 гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 гривень, що були понесені ним при зверненні до суду.

На підстав ст.ст. 210, 570, 571, 635, 640, 657, 1213 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 89, 169, 212-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 200000,00 гривень, витрати з оплати судового збору у розмірі 1700,00 гривень та витрати з оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень, а разом 201820 (двісті одна тисяча вісімсот двадцять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які приймали участь у розгляді справи та не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення суду, мають право оскаржити його в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області шляхом подачі в 10-дений строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги

Суддя ____