Рішення № 48217574, 10.08.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2015 р.Справа № 922/3239/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом ПАТ "Кредобанк", м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уника-Буд" м. Харків простягнення 20368,88 грн.за участю представників:

позивача - Фадєєв О.П., за довіреністю № 7796 від 02.03.2015 року.

відповідача - Попова В.В., за довіреністю № 1 від 07.04.2015 року.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уника-Буд" про стягнення 20368,88 грн. за неналежне виконання умов договору про надання овердрафту № 1МБ-361 від 24.12.2013 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 червня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24 червня 2015 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.06.2015 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 25237), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. У своєму відзиві відповідач вказує на те, що у зв`язку з неможливістю здійснення господарської діяльності на території м. Донецька, ТОВ "Уника-Буд" було продано та має нового керівника, якому не було відомо про існування заборгованості, що є предметом даного спору. Також відповідач вказує на те, що ТОВ "Уника-Буд" було зареєстровано в місті Донецьку, а тому нарахування штрафних санкцій є неможливим, через дію Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Через канцелярію господарського суду Харківської області 21.07.2015 року від представника відповідача супровідним листом (вх. № 29248) надійшли документи, які долучено судом до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 10.08.2015 року від представника позивача супровідним листом (вх. № 31832) надійшли документи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представника позивача в судовому засіданні 10.08.15р. позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.08.15р. проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

24.12.2013 року між Публічним акціонерним банком "Кредобанк" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Уника-Буд» (відповідач) було укладено договір про надання овердрафту № 1МБ-361 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу овердрафт, тобто надати у його власність грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку в межах встановленого максимального ліміту заборгованості в розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позивач повернути його і сплатити проценти та комісії за користування ним.

Відповідно до п.2.1 договору, максимальний ліміт заборгованості по овердрафту (максимальна сума, в межах якої відповідач може здійснювати платежі протягом одного операційного дня зі свого поточного рахунку понад фактичний залишок коштів на ньому) складає 20 000,00грн.

Відповідно до п. 2.2 договору, процентна ставка становить 28,0% річних.

Дата остаточного повернення овердрафту, за умовами п.2.4 договору, - 19.05.2015р.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій) відповідач на вимогу позивача сплачує йому пеню в розмірі, визначеному п. 2.6 договору (п.6.1 договору).

Відповідно до п. 2.6 договору, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором складає 0,03% за кожен день прострочки від простроченої суми, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Відповідно до п. 3.2 договору, проценти за користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по овердрафту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно, 360 днів у році) за ставкою, вказаною у п. 2.2 цього договору з урахуванням строку користування овердрафтом, з моменту надання овердрафту.

Відповідно до п. 4.1 договору, відповідач зобов`язаний повернути позивачу овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі.

Відповідач овердрафт в порядку та у термін, передбачений договором не повернув, у зв'язку з чим у відповідача станом на 19.12.2014 року виникла заборгованість в розмірі 20368,88грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 17883,86грн. основного боргу, 2341,53 грн. прострочених відсотків та 143,49грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до Постанови правління Національного Банку України від 19.04.2005 року N 137 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» овердрафт - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту в разі перевищення суми операції за платіжною карткою залишку коштів на його картрахунку або встановленого ліміту кредитування.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором .

Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання за договором овердрафту №1МБ-361, який було укладено між сторонами 20.05.2014р. щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, а також те, що станом на момент прийняття рішення у даній справі матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення заборгованості в сумі 20368,88 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором овердрафту №1МБ-361 від 20.05.2014 року по поверненню кредиту в сумі 17883,86 грн. та відсоткам в сумі 2341,53 грн.

Також позивачем було нараховано відповідачу пеню в сумі 143,49 грн., що нарахована за порушення умов повернення кредиту та відсотків, за період з 11.07.2014 року по 18.12.2014 року.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (як це передбачено п. 4.2.2. договору).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій) відповідач на вимогу позивача сплачує йому пеню в розмірі, визначеному п. 2.6 договору (п.6.1 договору).

Відповідно до п. 2.6 договору, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором складає 0,03% за кожен день прострочки від простроченої суми, але не більше подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Відповідач вказує на те, що ТОВ "Уника-Буд" було зареєстровано в місті Донецьку, а тому нарахування штрафних санкцій є неможливим, через дію Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Стосовно заперечень відповідача щодо неможливості нарахування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Нормами чинного законодавства закріплено, що обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) - це непереборна за даних умов сила (стихійне лихо, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), яка є обставиною, що звільняє від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених законодавством.

В Указі Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, йдеться про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Згідно Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 р. № 1669-VІІ період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.042014 р. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Цим же Законом визначено, що територія проведення антитерористичної операції - це територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014.

Таким чином, саме лише рішення про проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, як і саме проведення операції, автоматично не рахуються форс-мажорними обставинами і не можуть бути безумовною підставою звільнення від відповідальності за страховим договором.

Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 року було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, де підпунктом 1 частини 1 зазначено м. Донецьк, в якому знаходився відповідач.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Згідно із ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач суду не довів, як і не надав письмових доказів, які підтверджують наявність настання обставин непереборної сили (форс-мажору).

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів за його користування у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 143,49 грн., що нарахована за порушення умов повернення кредиту та відсотків, за період з 11.07.2014 року по 18.12.2014 року.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача суд вважає позовні вимоги такими, що підтверджені належними доказами, доведені, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись Постановою правління Національного Банку України від 19.04.2005 року N 137 «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 173, 174, 179, 232, 343, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 15, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 598,599, 610, 612, 625, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уника-Буд» (61166, м. Харків, проспект Леніна, буд. 36, кім. 506, код ЄДРПОУ 36559037) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, код ЄДРПОУ 09807862) 17883,86 грн. суми кредиту, 2341,53 грн. прострочені відсотки, 143,49 грн. пені та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2015 р.

Суддя Н.С. Добреля