Рішення № 48215018, 05.08.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.15 Справа№ 914/2042/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», м.Київ

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Піддністряни Жидачівського району Львівської області

про стягнення 139972,52грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Ковальова О.О. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», м.Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.Піддністряни Жидачівського району Львівської області про стягнення 139972,52грн., з яких 98884,80грн. заборгованості по кредиту (в т.ч. простроченої), 4037,58грн. заборгованості по відсотках та 37050,16грн. штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 25.06.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.07.2015р. Ухвалою суду від 08.07.2015р. розгляд справи відкладено на 20.07.2015р. у зв'язку з неявкою сторін. Ухвалою суду від 20.07.2015р. розгляд справи відкладено на 05.08.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача.

Представнику позивача роз'яснено права згідно ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 05.08.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№32351/15 від 05.08.2015р.). Ствердив зокрема, що відповідачем - ФО-П ОСОБА_1 належним чином не виконуються зобов'язання взяті за кредитним договором, укладеним із ВАТ «Кредобанк» (правонаступник - ПАТ «Кредобанк») в серпні 2007р., внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість. З метою забезпечення виконання за вказаним договором між ВАТ «Кредобанк» та відповідачем в серпні 2007 року також укладено договір застави. Між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» в листопаді 2011 року укладено договір факторингу, за яким право вимоги за вказаними зобов'язаннями перейшло до позивача. Зазаначені обставини зумовили звернення ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» до суду із позовною заявою, в якій окрім 98884,80грн. основного боргу, до стягнення заявлено 4037,58грн. заборгованості по відсотках та 37050,16грн. упущеної вигоди, нарахованих згідно з умовами кредитного договору. Водночас, при супровідному листі (вх.№32351/15 від 05.08.2015р.) позивачем долучено до матеріалів справи оригінал розрахунку штрафних санкцій №09/07 від 22.07.2015р., з якого вбачається, що на момент вирішення спору загальна сума заборгованості по кредитному договору становить 128799,46грн., з яких 98884,80грн. основного боргу (простроченої заборгованості по кредиту), 4037,58грн. заборгованості по відсотках, 3186,40грн. упущеної вигоди та 22690,68грн. пені. Просив вирішувати спір в межах сум, заявлених у ньому.

У відповідності до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач, серед іншого, вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Враховуючи вищенаведене, суд приймає клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи відбувається з його врахуванням.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 05.08.2015р. повторно не забезпечив, витребуваних судом документів та письмового відзиву на позовну заяву не подав, вимог ухвал суду від 25.06.2015р., 08.07.2015р. та 20.07.2015р. не виконав, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»; банк за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач по справі, позичальник за договором) укладено кредитний договір №234 від 27.08.2007р., за яким банком видано позичальнику кредит в розмірі 12820,00 євро (п.2.1.1) на оплату за напівпричіп МАЗ 950600-020, згідно договору №10/05-07 купівлі-продажу від 06.07.2007р., укладеного із ВАТ «Львівське АТП-24662» (п.2.1.2) із процентною ставкою 12,5% річних (п.2.1.3). Дату остаточного повернення кредиту - 23.08.2012р. визначено п.2.2 договору.

Згідно з умовами договору, датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку НОМЕР_2 (утворенням строкової заборгованості по позичковому рахунку), відкритого банком для обліку виданих кредитних коштів (п.п.2.6, 2.7).

Відповідно до п.2.5 кредитного договору, кредит видається на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Згідно з п.5.1 договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит в повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим договором та/або додатками до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 08.09.2010р. у ФО-П ОСОБА_1 утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором на загальну суму 12469,24 євро та 412,90грн., з яких 5080,00 євро сума строкової заборгованості по кредиту, 4730,00 євро простроченої заборгованості по кредиту, 31,61 євро нарахованих відсотків за період з 01.09.2010р. по 08.09.2010р., 1805,75 євро прострочених відсотків за період з 01.09.2009р. по 31.08.2010р., 25,00грн. нарахованої комісії за управління кредитом за вересень 2010 року, 350,00грн. простроченої комісії за управління кредитом за червень 2009 року - серпень 2010 року, 627,69 євро пені за несвоєчасне погашення кредиту згідно графіку за період з 01.09.2009р. по 08.09.2010р., 194,19 євро пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.09.2009р. по 08.09.2010р. та 37,90грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом. Приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бочан О.І. 08.09.2010р. вчинено виконавчий напис за реєстровим №315, за яким пропонується звернути стягнення на майно, а саме транспортний засіб, що належить на праві власності боржнику, переданий на підставі договору застави, посвідченого Бораковською О.Я. приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області 27.08.2007р. за реєстровим №1198 в заставу ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк». Разом до стягнення пропонувалось 127792,84грн.

Окрім цього, між ПАТ «Кредобанк» (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (позивач по справі, новий кредитор за договором) укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011р., на умовах якого банк продав та відступив новому кредитору права вимоги, а новий кредитор - купив та прийняв від банку зазначені права вимоги, визначені у додатку №1 (п.3.1). Фактичним підтвердженням переходу права вимоги, згідно з п.3.2 договору факторингу, є підписаний сторонами акт прийому-передачі портфеля заборгованостей. Зазначений акт підписаний сторонами договору та скріплений їх печатками 14.12.2011р.

У відповідності до п.8.1 договору факторингу, новий кредитор з моменту передачі йому прав вимоги стає кредитором у зобов'язаннях позичальників за кредитними договорами та сторін забезпечення за забезпечувальними документами, та одержує право замість банка вимагати від позичальників належного виконання ними своїх зобов'язань за такими кредитними договорами та від сторін забезпечення виконання ними зобов'язань за забезпечувальними документами.

Так, згідно із вказаним договором, до ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» перейшло право вимоги до ФО-П ОСОБА_1 за кредитним договором №234, прострочена заборгованість за яким на момент укладення договору становила 98884,80грн., а загальна сума несплаченої заборгованості із відсотками та комісією - 117740,57грн. (п.322 у додатку №1 до договору факторингу №1 від 29.11.2011р.).

Заступником начальника відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Нагорняком В.Я. 21.03.2013р. винесено постанову ВП №34182015 про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою встановлено, що в ході примусового виконання звернено стягнення на майно, зазначене у виконавчому документі, а саме - виконавчому написі №315 виданому 08.09.2012р. Кошти отримані від реалізації в розмірі перераховано стягувачу. Залишок непогашеної суми заборгованості згідно виконавчого документу становить 112974,65грн.

Позивачем зазначено, що кошти від реалізації заставного майна 30.04.2013р. зараховано для погашення заборгованості по відсотках в сумі 1278,68 євро та комісії в сумі 375,00грн.

Зважаючи на те, що внаслідок звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором погашено частково, ТзОВ «ФК «Приватні інвестиції» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з ФО-П ОСОБА_1 98884,80грн. заборгованості по кредиту (в т.ч. простроченої), 4037,58грн. заборгованості по відсотках та 37050,16грн. штрафних санкцій.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вже зазначалось, у п.2.1.3 встановлено процентну ставку за користування кредитом в розмірі 12,5% річних, яка, за визначених у п.п.2.1.4 та 2.1.5 договору умов, може бути збільшена до 14,5% річних.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 ГК України, банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов'язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи.

Як зазначено у п.1.1 договору факторингу, права вимоги, за цим договором, означають повний обсяг прав грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами та повний обсяг прав вимоги до сторін забезпечення за забезпечувальними документами, строк виконання за якими настав на дату відступлення прав вимоги за цим договором, а також які виникнуть в майбутньому, зокрема, право на основну суму кредиту, на проценти, нараховані на неї, на комісії та будь-які штрафні санкції (за наявності), що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитних договорів.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 98884,80грн. основного боргу та 4037,58грн. заборгованості по відсотках обґрунтовані матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення.

Що стосується стягнення 37050,16грн. штрафних санкцій, до яких, як вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку, позивачем включено нарахування пені та упущеної вигоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню за зобов'язаннями в іноземній валюті - 0,05% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що приписом ч.6 ст.232 ГК України, передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на встановлений п.5.1 договору графік повернення кредиту, а також положення п.2.2 договору, за яким датою остаточного повернення кредиту є 23.08.2012р., суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 22690,68 грн. пені, нарахованих позивачем за період з 22.01.2015р. по 22.07.2015р. слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, розрахованої на підставі п.7.5 договору, який передбачає, що за невиконання або неналежне виконання позичальником свого зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту або його частини, позичальник, крім сплати пені, на вимогу Банку відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду, яка розраховується за весь період прострочення шляхом нарахування на суму прострочення процентної ставки (п.2.1 договору) збільшеної в півтори рази, судом зазначається наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини та вжиття кредитором заходів для одержання такої вигоди. Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються збитки у розмірі доходів, які могли б бути реально отримані при належному виконання зобов'язання.

Однак, позивачем, всупереч ч.4 ст.623 Цивільного кодексу України, не доведено належними доказами вжиття заходів щодо отримання ним неодержаних доходів (упущеної вигоди) та не надано суду жодних доказів для підтвердження факту заподіяння збитків відповідачем, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди в сумі 3186,40грн., нарахованої за період з 22.01.2015р. по 22.07.2015р. задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Законом України «Про судовий збір» визначено, що за звернення до господарського суду із позовною заявою майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (пп.1 п.2 ч.2 ст.4).

На підтвердження сплати судового збору до позовної заяви позивачем долучено платіжне доручення №375 від 16.06.2015р. на суму 2799,45грн.

Водночас, зважаючи на клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, за яким загальна сума заборгованості по кредитному договору, заявлена до стягнення, становить 128799,46грн., та встановлений законом розмір ставки судового збору, суд приходить до висновку, що позивачем надмірно сплачено 223,46грн.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відтак, суд приходить до висновку, що 223,46грн. судового збору належить повернути позивачу із Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже витрати зі сплати судового збору в розмірі 2058,45грн. слід покласти на відповідача, а врешті, в сумі 517,54грн., - на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Львівська область, Жидачівський район, с.Піддністряни; код ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (м.Київ, вул.Артема, буд.52 «А», офіс 147; код ЄДРПОУ 37356981) 98884,80грн. простроченої заборгованості по кредиту, 4037,58грн. заборгованості по відсотках та 2058,45грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (м.Київ, вул.Артема, буд.52 «А», офіс 147; код ЄДРПОУ 37356981) з Державного бюджету України 223,46грн. судового збору сплаченого надмірно на підставі платіжного доручення №375 від 16.06.2015р.

6. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 10.08.2015р.

Суддя Щигельська О.І.