Рішення № 48214779, 10.08.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 рокуСправа № 912/2532/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Є.М. Наливайко розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2532/15

за позовом Приватного акціонерного товариства „Креатив"

до Публічного акціонерного товариства „2-ге ім. Петровського"

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача: не був присутнім;

від відповідача: Любченко В.М., довіреність № 7 від 23.06.2015,

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне акціонерне товариство "Креатив" (надалі - ПрАТ "Креатив", Позивач) звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Публічного акціонерного товариства „2-ге ім. Петровського" (надалі - ПАТ „2-ге ім. Петровського", Відповідач) про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір поставки №С14-00066 від 20.08.2014 є недійсним, оскільки не відповідає нормам чинного законодавства України, а саме: сторонами не було визначено предмет договору; від імені позивача вказаний договір підписаний неуповноваженою особою; під час укладання договору не додержано вимог ДСТУ 4163-2003 „Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації".

Недійсність договору, за твердженням Позивача, зумовлена недосягненням сторонами згоди щодо істотних умов договору. Крім того, в договорі зазначено, що з боку Позивача його підписав Бугера Костянтин Вікторович, який діяв на підставі довіреності № 1347-12/к від 05.09.2013, проте, за твердженням Позивача, ПрАТ „Креатив" не видавало таку довіреність Бугері К.В. на вчинення будь-яких правочинів, зокрема із ПАТ „2-ге ім. Петровського". Визначаючи правову підставу недійсності, Позивач посилається на частину 1 статті 207 Господарського кодексу України, вважаючи, що вищенаведені обставини свідчать про те, що правочин не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідач у наданому господарському суду відзиві позовні вимоги заперечив, зазначивши, що сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. Відповідачем на виконання умов договору поставлявся товар, а Позивачем приймався, що підтверджується наданими в матеріали справи підписаними сторонами накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями, що видавались Позивачем для отримання Товару. Також здійснення Відповідачем поставки Товару підтверджується податковими накладними з податку на додану вартість, які здавались Відповідачем до податкового органу.

У судовому засіданні 29.07.2015 розгляд даної справи було відкладено до 10 год.00 хв. 10.08.2015, повторно витребувано від Позивача необхідні для вирішення спору докази, задоволено клопотання Відповідача про витребування нових доказів від Головного управління ДФС України у Кіровоградській області в порядку, визначеному статтею 38 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.08.2015 Позивач участі свого представника не забезпечив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с.111). Витребувані господарським судом згідно ухвали від 29.08.2015 документи надані Позивачем через канцелярію господарського суду, проте не у повному обсязі.

Представник Відповідача присутній у судовому засіданні вимоги Позивача заперечив із підстав зазначених у відзиві на позов. Поряд з цим представником Відповідача в підтвердження своїх заперечень щодо позову подані додаткові докази.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.08.2014 між ПрАТ "Креатив" (покупцем) та ПАТ „2-ге ім. Петровського" (продавцем) укладено договір поставки № С14-00066 (надалі - Договір).

Предмет Договору сторони визначили у пункті 1.1, яким є поставка і передача продавцем у власність покупцеві, прийняття та оплата останнім насіння соняшнику урожаю 2014 року.

За своєю правовою природою даний Договір є договором поставки, зобов'язання з якої врегульовані параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1-4 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У пункті 4.1. Договору сторони погодили, що кількість товару - 500 тонн+/-10% (за вибором покупця), ціна товару за тонну - в залежності від показників якості; орієнтовна сума Договору - 2 200 000,00 грн.

Отже, доводи Позивача про відсутність досягнення згоди з істотних умов Договору не знайшли свого підтвердження.

В той же час, непогодження сторонами всіх істотних умов договору згідно статей 180, 181 Господарського кодексу України, статті 638 Цивільного кодексу України, чого в даному випадку не встановлено, може свідчити про неукладеність такого договору, тобто непородженням ним цивільних прав та обов'язків, що виключає можливість визнання судом такого правочину недійсним.

Аналогічний висновок міститься в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 та пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Крім того, визначаючи договір як основний акт регулювання правовідносин між його учасниками, Цивільний кодекс України наділяє сторін правом самостійно врегулювати свої відносини, відступивши від актів цивільного законодавства (стаття 6). Договір, як юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків, є дією осіб. Доведення настання даного юридичного факту, тобто вчинення сторонами дій щодо досягнення згоди, повинно здійснюватись при вирішенні спору щодо стану виконання сторонами своїх обов'язків з метою встановлення підстав їх виникнення. Відсутність ж даної згоди свідчить про відсутність такого юридичного факту як договір. В свою чергу, відсутність договору як юридичного факту свідчить про відсутність у ньому будь-яких дефектів, у тому числі і щодо змісту та щодо його правових результатів. А тому правочин, якого не існує, не може бути предметом оскарження та визнання недійсним за відсутності такого. Отже, недійсним може бути визнано правочин, який відбувся як юридичний факт, а тому відсутність істотних умов жодним чином не відноситься до вимог, з якими закон пов'язує його недійсність (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Оцінюючи доводи Позивача щодо недійсності Договору у зв'язку з підписанням його невідомою особою господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Договір зі сторони Позивача підписано його представником Бугерою Костянтином Вікторовичем, який діяв на підставі довіреності Позивача від 05.09.2013. Підпис Бугери К.В. на Договорі засвідчено печаткою Позивача. Позивачем не подано доказів неправомірного використання печатки товариства чи її втрати, а тому доводи про неналежність підпису Бугері К.В. оцінюються судом як намір уникнути виконання зобов'язання.

Про даний намір також свідчить і інша обставина, зокрема дії Позивача щодо невизнання факту прийняття ним Договору до виконання, тобто його схвалення.

Так, діяльність представника має здійснюватись у межах повноважень. Частиною 1 статті 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

З огляду на положення статті 241 Цивільного кодексу України, можливі два варіанта поведінки особи, яку представляють, при представництві з перевищенням повноважень, схвалення правочину або відмова від його схвалення.

За своєю юридичною природою схвалення є одностороннім правочином. У схваленні виражається воля особи, яку представляють, наділити юридичною силою конкретну угоду, укладену для неї з перевищенням повноважень. Схвалення дій представника можливе в різних формах, однак повинно бути повним та безумовним. У зв'язку з цим, незалежно від обраного способу схвалення (шляхом подання заяви, мовчазної згоди, вчинення конклюдентних дій), ці дії повинні бути очевидними і напряму свідчити про прийняття правочину.

Про схвалення спірного Договору Позивачем свідчить виконання умов Договору. Так, Позивач отримав товар на загальну суму 2 066 904,59 грн за накладними № 3 від 21.08.2014 (за довіреністю № 4684 від 21.08.2014), № 4 від 22.08.2014 (за довіреністю № 4684 від 21.08.2014), № 5 від 23.08.2014 (за довіреністю № 4684 від 21.08.2014), № 6 від 24.08.2014 (за довіреністю № 4684 від 21.08.2014), № 7 від 25.08.2014 (за довіреністю № 4684 від 21.08.2014), № 8 від 26.08.2014 (за довіреністю № 4684 від 21.08.2014), № 9 від 27.08.2014 (за довіреністю № 4684 від 21.08.2014), № 10 від 28.08.2014 (за довіреністю № 4684 від 21.08.2014), № 11 від 29.08.2014 (за довіреністю № 4684 від 21.08.2014), № 12 від 30.08.2014 (за довіреністю № 4684 від 21.08.2014), № 13 від 30.08.2014 (за довіреністю № 4684 від 21.08.2014), № 14 від 31.08.2014 (за довіреністю № 4779 від 31.08.2014), № 2 від 01.09.2014 (за довіреністю № 4779 від 31.08.2014). Накладні зі сторони Позивача підписані представником Позивача Дьяченко Михайлом Васильовичем, який діяв на підставі довіреностей № 4779 від 31.08.2014, № 4684 від 21.08.2014 (а.с. 104-105) на отримання у Відповідача насіння соняшнику у розмірах 120 тонн та 550 тонн відповідно саме на виконання договору №С14-00066 від 20.08.2014. Довіреності підписані керівником та головним бухгалтером, скріплені печаткою ПрАТ "Креатив". Вищевказані накладні відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", містять особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати Дьяченка М.В., який брав участь у здійсненні господарських операцій, а печатка не є обов'язковим реквізитом первинних документів.

У відповідності до відомостей по кількості, ціні, вартості поставленого товару, зазначених у вище зазначених видаткових накладних Відповідачем оформлені податкові накладні (а.с. 21-29), які містять повне найменування як продавця так і покупця товару та посилання на договір поставки від 20.08.2014 № С14-00066, що оспорюється Позивачем у даній справі.

Відповідно до інформації Головного управління ДФС у Кіровоградській області, наданої на вимогу господарського суду, за даними електронної бази Єдиного реєстру податкових накладних ПАТ "2-ге ім. Петровського" складено та зареєстровано податкові накладні у серпні - вересні 2014 року на постачання насіння соняшника ПрАТ "Креатив" на загальну суму 2010133,60 грн, у тому числі податок на додану вартість 335022,30грн. Згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" ПАТ "2-ге ім. Петровського" сформовано податковий кредит ПрАТ «Креатив» у серпні 2014 року на суму 308989,46 грн, у вересні 2014 року на суму 35494,64 грн, разом - 344 484,10грн. Розбіжності у відображені податкових зобов'язань та податкового кредиту вищезазначених контрагентів відсутні. Номери податкових накладних, дати їх виписки, загальні суми та суми податку на додану вартість, зазначені у Переліку складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, що є додатком №1 до листа Головного управління ДФС У Кіровоградській області, співпадають з відомостями податкових накладних, що досліджені господарським судом у даній справі.

Поряд з цим, Відповідачем надано господарському суду копію відповіді Позивача (вих.номер 124-13/Кр від 05.02.2015 на претензію Відповідача №131 від 09.09.2014, в якій ПрАТ "Креатив" підтверджує неможливість сплатити кредиторську заборгованість за договором поставки №С14-00066 від 20.08.2014 в розмірі 2 066 904,59грн і пропонує графік погашення цієї заборгованості: з 23.02.2015 по 28.02.2015 - 1 000 000,00 грн, з 20.03.2015 по 31.03.2015 - 1 066 904,59 грн.

У пункті 3. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено: "Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено, тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину".

Отже прийняття ПрАТ "Креатив" виконнання спірного договору Відповідачем, а також його відповідь про визнання претензії Відповідача про сплату заборгованості з пропозицією графіка її погашення підтверджує схвалення ним такого правочину як Договір поставки №С14-00066 від 20.08.2014, а тому унеможливлює визнання його недійсним на підставі частини 2 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Щодо доводів Позивача про те, що підпис на сторінках оспорюваного договору не містить таких обов'язкових атрибутів, передбачених пунктом 5.23 ДТСУ 4163-2003 "Державної уніфікованої системи документації Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", як назва посади, прізвища та ініціалів, у зв'язку з чим неможливо встановити посаду і особу, яка підписала оспорюваний договір, то господарський суд зауважує наступне.

Вимогами статті 215 Цивільного кодексу України передбачено підстави недійсності правочину у тому числі договору. Серед таких підстав не зазначено недодержання вимог щодо оформлення договору. Дійсно, частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, проте частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Господарський суд звертає увагу, що недотримання вимог, встановлених частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України не є підставою для визнання договору недійсним. Отже недотримання форми договору, що встановлена Законом, у тому числі недотримання порядку оформлення відповідно до вимог ДСТУ не є підставою визнання Договору недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов висновку, що, оскільки сторонами досягнуто всіх істотних умов Договору, останній є укладеним і у подальшому схвалений ПрАТ „Креатив", то відсутні підстави для визнання договору недійсним в порядку статті 215, частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Досліджені господарським судом обставини у своїй сукупності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 11.08.2015.

Суддя Є. М. Наливайко