Рішення № 48214698, 05.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2015 р. Справа № 911/2111/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група», м. Київ

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», Київська область, м. Бровари

про стягнення 17153413,01 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Гладун А.І. (виписка з ЄДРПОУ від 9 квітня 2015 року);

від відповідача: Лапшинкова О.Г. (довіреність №26-02/17 від 26 лютого 2015 року);

вільний слухач: Грицик А.С. (паспорт серії АЮ №096780).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - відповідач) про стягнення 17153413,01 грн.

Заявлені позовні вимоги, а саме, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Давидівський Дар» та Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» 16043142,00 грн. інфляційних втрат та 1110271,01 грн. 3% річних обґрунтовані невчасним виконанням відповідачем умов договору кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27 грудня 2013 року.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 19 травня 2015 року та призначено справу до розгляду на 9 червня 2015 року.

У судовому засіданні 9 червня 2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 24 червня 2015 року.

У судовому засіданні 24 червня 2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 5 серпня 2015 року.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях, викладених у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечував.

8 червня 2015 року представником позивача через канцелярію суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог.

З урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за період квітень-травень 2015 року у сумі 7682968,53 грн. та 3% річних за період з 1 квітня 2015 року по 7 червня 2015 року у сумі 250977,04 грн. Таким чином, загальний розмір заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 23726110,53 грн., розмір 3% річних становить 1361248,05 грн.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням зазначеної заяви.

3 серпня 2015 року на адресу суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про залучення останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Судом відмовлено в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки, суд не вбачає, що прийняте у справі рішення вплине на права та обов'язки Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

5 серпня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Частиною 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 30 вересня 2014 року у справі №911/3411/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 54156500,00 грн. заборгованості за кредитом, 2198902,26 грн. заборгованості за процентами, 32652,19 грн. пені, 390000,00 грн. штрафу, а також 73080,00 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2014 року рішення господарського суду Київської області від 30 вересня 2014 року у справі №911/3411/14 змінено в частині стягнення суми штрафу.

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 54156500,00 грн. заборгованості за кредитом, 2198902,26 грн. заборгованості за процентами, 32652,19 грн. пені, 162469,50 грн. штрафу та 73080,00 грн. судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» суму судового збору за подання апеляційної скарги.

25 листопада 2014 року на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2014 року видано накази.

Як вбачається з рішення господарського суду Київської області від 30 вересня 2014 року у справі №911/3411/14, зазначена заборгованість утворилась через неналежне виконання відповідачем умов договору кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27 грудня 2013 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт».

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Судом встановлено, що 12 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - адміністратор Пенсійних фондів «Дельта Капітал» (в подальшому найменування змінено на ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент») (за договором - новий кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (за договором - первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року та додаткової угоди №1 до зазначеного договору, первісний кредитор (ПАТ «Дельта Банк») передає, а новий кредитор (ТОВ «Компанія з управління активами «Скай кепітал менеджмент») приймає на себе право вимоги належного виконання зобов'язань Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27 грудня 2013 року. Разом з правом вимоги виконання основного зобов'язання, що передається за цим договором, до нового кредитора переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.

Згідно пунктів 5.2, 5.3. договору про відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року сторони дійшли згоди, що цей договір набирає чинності, а у його сторін виникають взаємні права та обов'язки, передбачені цим договором, виключно на наступний день після настання відкладальної обставини, під якою сторони розуміють відсутність добровільного повного погашення боржником заборгованості за основним договором в строк до 11 лютого 2015 року.

Крім того, сторони дійшли згоди, що після набрання чинності цим договором новий кредитор (ТОВ «Компанія з управління активами «Скай кепітал менеджмент») має право здійснити наступне відступлення права вимоги за основним договором та договорами, укладеними в забезпечення належного виконання основного зобов'язання на користь будь-якої третьої особи до проведення розрахунку з первісним кредитором.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 12 лютого 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай кепітал менеджмент» укладено договір №8/2-VP про відступлення права вимоги.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.3, 1.4, 1.8 та 5.3 вищезазначеного договору, первісний кредитор (ТОВ «Компанія з управління активами «Скай кепітал менеджмент») передає, а новий кредитор (ТОВ «Правнича консалтингова група») приймає на себе право вимоги належного виконання зобов'язань Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27 грудня 2013 року. Разом з правом вимоги виконання основного зобов'язання, що передається за цим договором, до нового кредитора переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.

З моменту набрання чинності цим договором, новий кредитор повністю замінює первісного кредитора у основному договорі та отримує всі права, що виникають з договорів, укладених в забезпечення виконання боржником зобов'язань за основним договором .

Права вимоги та інші права, що є предметом відступлення за цим договором, набуті первісним кредитором у ПАТ «Дельта Банк» на підставі договору про відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою ст. 516 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки, виконання рішення суду є невід'ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України за №3-56гс14 від 19 серпня 2014 року.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Київської області від 17 березня 2015 року у справі №911/3411/14 замінено позивача (стягувача) у справі №911/3411/14 - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група».

Як зазначає позивач, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, заборгованість відповідача, яка виникла на підставі договору кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27 грудня 2013 року, повністю погашена не була, у зв'язку з чим позивач (як правонаступник) звернувся до суду з вимогою щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

У пункті 9 оглядового листа від 29 квітня 2013 року за №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» Вищий господарський суд України зазначив наступне: «Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Оскільки, має місце невиконання відповідачем грошових зобов'язань, встановлене рішенням господарського суду, позивач з посиланням на приписи статті 625 ЦК України звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вже зазначалось, право позивача на звернення з даним позовом до суду виникло на підставі договору про відступлення права вимоги від 12 лютого 2015 року за №8/2-VP, який, в свою чергу, укладений на підставі договору про відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року та додаткової угоди №1 до зазначеного договору.

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 2 березня 2015 року №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2 березня 2015 року прийнято рішення №51 про запровадження з 3 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію, код ЄДРПОУ: 34047020, МФО: 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича.

Як визначено ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», норми якого є спеціальними і підлягають застосуванню до відносин сторін, оскільки запроваджено тимчасову адміністрацію у позивача, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 ст. 38 Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Згідно ч. 4 вищезазначеної статті, уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Повноваження уповноваженої особи Фонду повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій ст. 38 Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів визначені п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону.

Частиною 5 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Судом встановлено, що 22 липня 2015 року на адресу ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» - Кадировим В.В. було надіслано повідомлення за №5597 від 22 липня 2015 року про нікчемність правочинів, а саме, в зазначеному повідомлені йшлося про нікчемність договору про відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Дельта-Капітал».

Крім того, в зазначеному повідомлені вимагалось негайно повернути всі отримані ТОВ «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Дельта-Капітал», правонаступником якого є ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» згідно умов нікчемного правочину, оригінали документів (кредитні договори, договори забезпечення, всі інші документи).

Відповідно до ч. 2-3 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В матеріалах справи наявний витяг з протоколу №21 від 20 липня 2015 року засідання комісії АТ «Дельта Банк» з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом №67 від 11 березня 2015 року Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в AT «Дельта Банк».

В ході зазанченої перевірки встановлено наступне.

Між AT «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Дельта - Капітал» (надалі - ТОВ «КУА «Дельта - Капітал») було укладено Договір про відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року (надалі - договір відступлення).

Відповідно до умов договору відступлення, банк відступив ТОВ «КУА «Дельта - Капітал» належні йому майнові права за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2007072/l від 27 грудня 2013 року, укладеним між банком та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (надалі - Кредитний договір), та всіма договорами забезпечення до кредитного договору: договорами застави від 27 грудня 2013 року за №ВКЛ-2007072/1/S-1 (застава майнових прав по контракту на отримання грошової виручки), №BKЛ-2007072/l/S-2 (застава товарів в обороті - спирту та зерна 5, 6 класів) та договором про відступлення права вимоги від 27 грудня 2013 року.

Станом на день укладення Договору відступлення (12 вересня 2014 року), сума заборгованості Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (надалі - ДП «Укрспирт»/позичальник) за Кредитним договором, становила 58129954,99 грн., в тому числі за кредитом - 54156500,00 грн., за процентами за користування кредитом - 3973454,99 грн.

22 грудня 2014 року, у зв'язку з частковим погашенням ДП «Укрспирт» кредиту, сторонами були внесені зміни та доповнення до договору відступлення (додатковий договір №1), де визначено, що заборгованість позичальника за кредитним договором становить 53741706,99 грн., в тому числі за кредитом - 51967154,26 грн., за процентами за користування кредитом - 1774552,73 грн.

Відповідно до п.п. 1.4., 1.5. договору відступлення, ціна відступлення права вимоги становила 58129 954,99 грн., яку ТОВ «КУА «Дельта - Капітал» зобов'язався сплатити Банку не пізніше 1 березня 2015 року.

Договір відступлення укладений з відкладальною обставиною набрання чинності, якою, згідно п. 5.2. Договору відступлення є факт відсутності добровільного повного погашення Позичальником заборгованості за Кредитним договором в строк до 11 лютого 2015 року.

Незважаючи на наявність відкладальної обставини, 12 вересня 2014 року Банк передав ТОВ «КУА «Дельта - Капітал» за відповідним Актом приймання-передачі оригінали всіх договорів, укладених з ДП «Укрспирт», майнові права за якими відступались за договором відступлення, який станом на 12 вересня 2014 року не набрав чинності згідно п. 5.2 договору.

Ціна відступлення була сплачена Банку новим кредитором 12 лютого 2015 року з його рахунку у AT «Дельта Банк».

За результатами перевірки виявлено, що при укладанні та виконанні договору відступлення було допущено ряд порушень законодавства України та обмежень, встановлених Національним банком України, які полягають в наступному:

Майнові права кредитора - AT «Дельта Банк», що випливають з умов Кредитного договору та договорів забезпечення, були передані у заставу Національному банку України за Договором застави майнових прав №06/ЗМП від 26 лютого 2014 року (надалі - Договір застави майнових прав) в забезпечення виконання Банком своїх зобов'язань по поверненню кредиту рефінансування та сплаті процентів за користування ним.

Умовами вищезазначеного Договору застави майнових прав з НБУ було встановлено низку обмежень щодо предмету застави, зокрема:

- заставодавець (AT «Дельта Банк») зобов'язаний не відчужувати майнові права в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди Заставодержателя - НБУ (п.п. 3.4.2. Договору застави майнових прав).

Таким чином, Банк, уклавши Договір відступлення від 12 вересня 2014 року з ТОВ «КУА «Дельта- Капітал», передав в заставу третій особі обтяжені НБУ майнові права за Кредитним договором, чим порушив вимоги п. 2.1. Договору застави майнових прав.

Згідно ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (надалі - Закон про банки) до повноважень Національного банку України належить встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків. Крім того, статтею 47 Закону про банки, визначено, що Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.

Отже, за договором відступлення банк прийняв на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», що у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є ознакою нікчемності правочину.

За повідомленням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Дельта - Капітал» на момент укладення Договору відступлення - 12 вересня 2014 року, було пов'язаною з Банком особою.

Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Дельта - Капітал» від 18 листопада 2014 року №69 було зафіксовано рішення щодо змін у складі учасників, зміни назви товариства та затвердження змін до статуту товариства.

Відповідно до внесених змін, частка у ТОВ «КУА «Дельта - Капітал», належна Лагун А.І., була передана юридичній особі - нерезиденту України СПРЕРЛОГ ІНВЕСТМЕНТ ЛІМІТЕД, а назва самого товариства змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент».

Але вказані рішення були прийняті та відображені у статуті товариства вже після укладення Договору відступлення.

Таким чином, Банк уклав Договір відступлення від 12 вересня 2014 року, який не відповідає вимогам законодавства України з підстав, вказаних у цьому протоколі, з пов'язаною особою Банку, що зазначено у п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як ознака нікчемності правочину.

ПАТ «КУА «Дельта - Капітал», на момент укладення Договору відступлення, було кредитором Банку за відповідними договорами банківського рахунку, на яких обліковувались належні товариству кошти.

Станом на дату оплати ціни відступлення за договором відступлення (12 лютого 2015 року), на рахунку платника ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» (змінено назву на ТОВ «КУА «Дельта - Капітал») №26508040000454 в АТ «Дельта Банк» обліковувались кошти, достатні для здійснення оплати в сумі 58129954,99 грн., отже, на момент оплати ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» було кредитором Банку.

Зокрема, кошти надійшли на рахунок ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» з поточних рахунків ТОВ «КЛЕВЕР МЕНЕДЖМЕНТ» та ТОВ «Проціон - Торг», відкритих в АТ «Дельта-Банк», що підтверджується виписками з особових рахунків платників та отримувача коштів.

Отже, всі перерахування коштів, на рахунок Банку, відповідно до умов Договору відступлення, здійснювались клієнтами - кредиторами Банку в межах його балансу.

Таким чином, Банк, в період перебування у важкому фінансовому стані та очевидної неспроможності виконувати свої зобов'язання перед кредиторами належним чином, а також, вже після віднесення його до категорії проблемних (постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року за №692/БТ), не отримав реальних грошових надходжень на оплату відступлених майнових вимог, при цьому ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», яке під час укладення Договору відступлення було пов'язаною з Банком особою, набуло право вимоги на активи Банку - майнові права кредитора.

Враховуючи, що оплата за Договором відступлення відбувалась з рахунку платника у проблемному Банку - отже, реальних грошових надходжень до Банку не відбувалось; на момент фактичної уступки прав вимоги кредитної заборгованості очевидною була обмеженість у використанні ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент», ТОВ «КЛЕВЕР МЕНЕДЖМЕНТ» та ТОВ «Проціон - Торг» коштів на їх рахунках у зв'язку із неможливістю Банку виконувати свої зобов'язання перед кредиторами (вкладниками, клієнтами); ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» було одночасно кредитором Банку, при цьому залишки грошових коштів на рахунках юридичних осіб не гарантуються державою. Натомість вимоги кредитора - юридичної особи задовольняються (при ліквідації Банку) у встановленій чинним законодавством черговості. Значний розмір коштів на поточному рахунку ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» обумовлює ризик повного або часткового не задоволення вимог цього кредитора (у разі прийняття рішення щодо ліквідації Банку); умови Договору відступлення, укладеного між Банком та ТОВ «КУА «Дельта - Капітал», прямо передбачають передачу контрагенту, що є одночасно кредитором Банку, майнових прав за Кредитним договором та надає кредитору ТОВ «КУА «Дельта - Капітал» переваги перед іншими кредиторами.

Таким чином, Банк уклав Договір відступлення та в подальшому прийняв оплату за ним без реальних грошових надходжень, внаслідок чого банк відмовився від власних майнових вимог, що зазначено у п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» як ознака нікчемності правочину; окремому кредитору було передано майно (майнові права) Банку, через що ним отримано переваги, не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що зазначено у п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як ознака нікчемності правочину.

Постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року за №692/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», запроваджено певні обмеження у діяльності Банку, зокрема погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями Банку, мало прийматись тільки в грошовій формі (крім набуття права власності на об'єкти застави за погодженням із куратором Банку).

Погашення заборгованості за Договором кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27 грудня 2013 року, укладеним між Банком та ДП «Укрспирт», відбувалось за рахунок коштів ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент» без погодження з куратором Банку, зважаючи на те, що перерахування коштів проводилось в межах Банку, в період очевидної неспроможності виконання ним своїх грошових зобов'язань, без залучення реальних коштів на погашення кредиту, отже, таким погашенням було порушено суть та мету встановлених постановою Правління НБУ за №692/БТ обмежень щодо прийняття погашення заборгованості виключно у грошовій формі.

Відповідно до частини 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підсумовуючи вищенаведене. комісія прийшла до наступних висновків:

Відповідно до п.п. 1, 5, 7, 8 ч. З ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з підстав, якщо: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»: банк уклав правочини (у тому числі договори) умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Договір про відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - адміністратор пенсійних фондів «Дельта - Капітал», містить передбачені чинним законодавством ознаки нікчемності, у зв'язку з чим прийнято рішення про затвердження результатів перевірки щодо виявлення правочину, який є нікчемним відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та наслідків такої нікчемності.

Отже, враховуючи наведені вище обставини, судом встановлено, що договір про відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року є нікчемний.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У зв'язку з тим, що договір про відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року є нікчемний, суд дійшов висновку, що зазначений договір не створив для його сторін юридичних наслідків, а тому, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами - адміністратор Пенсійних фондів «Дельта Капітал» (в подальшому найменування змінено на ТОВ «КУА «Скай Кепітал Менеджмент») не перейшло право вимоги АТ «Дельта Банк» щодо виконання зобов'язань Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» за договором кредитної лінії №ВКЛ-2007072/1 від 27 грудня 2013 року.

Оскільки, договір про відступлення права вимоги від 12 вересня 2014 року є нікчемний, то укладений на його підставі договір про відступлення права вимоги №8/2-VP від 12 лютого 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Правнича консалтингова група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай кепітал менеджмент» є недійсним та не породжує правових наслідків для сторін та третіх осіб.

Отже, враховуючи недійсність договору про відступлення права вимоги №8/2-VP від 12 лютого 2015 року, у позивача відсутнє суб'єктивне право на звернення з даним позовом до суду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення складено - 7 серпня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць