Рішення № 48213701, 10.08.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.08.15р. Справа № 904/4790/15

За позовом ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості по заробітної платі

Суддя Камша Н.М.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Акімова М.Д., довіреність б/н від 03.02.2015р.

СУТЬ СПОРУ:

Громадянка ОСОБА_1, м. Кривий Ріг ( далі - позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дизельний завод», м. Кривий Ріг (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по заробітній платі, оплати днів непрацездатності, компенсації за невикористану відпустку, виплати у зв'язку з виходом на пенсію, середнього заробітку за період затримки виплати коштів при звільненні, індексації заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати та моральної шкоди на загальну суму 97 152,45 грн. Зокрема, позивач просила стягнути з відповідача заробітну плату за період з вересня 2014 р. по грудень 2014 р. на загальну суму 34 403, 05 грн., оплату днів непрацездатності у листопаді-грудні 2014 р. в сумі 2 750 грн.; компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки в сумі 9795,80 грн., двомісячного середнього заробітку у зв'язку з виходом на пенсію у сумі 19 920 грн. , середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 11 779,20 грн.; індексації заробітної плати в сумі 1 008,50 грн.; компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 7 495,90 грн.; моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні з підприємства відповідача 11.03.2015 р. їй не були сплачені заборгованість по заробітній платі, компенсація за невикористану відпустку, виплати у зв'язку з виходом на пенсію за умовами колективного договору, не проведено остаточний розрахунок в день звільнення, не проведена індексація та компенсація втрати частини заробітку.

Відповідач у відзиві на позов визнав лише заборгованість перед позивачем на суму 24 043,68 грн., із яких 19 032,99 грн. заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 р.; 1 136,83 грн. - заборгованість по оплаті днів непрацездатності у листопаді-грудні 2014 року; 1 008,50 грн. - індексація заробітної плати за період з липня по грудень 2014 року; 2 865,36 грн. - компенсація втрати заробітної плати у зв'язку з її несвоєчасною виплатою.

У письмових поясненнях, що подані представником відповідача у судове засідання 07.08.15 р., останнім визнано заборгованість перед позивачем на суму 21 738,29 грн.

Позивач у судові засідання не з'являлась, просила розглядати справу без її участі, про судові засідання повідомлена належним чином.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 р. порушено провадження у справі № 904/8028/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Дизельний завод», м. Кривий Ріг.

Згідно з частиною четвертою статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати. Аналогічні положення містяться в пункті 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

18 листопада 2014 р. на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення за № 11429 про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, на даний час провадження у справі перебуває на стадії розпорядження майном.

Позовна заява ОСОБА_1 надійшла до господарського суду Дніпропетровської області 03.06.2015 р., прийнята до провадження ухвалою від 05.06.2015 р. та призначено судове засідання для її розгляду на 02.07.2015 р. Ухвалою від 02.07.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.07.2015 р., ухвалою від 23.07.2015 р. строк вирішення спору продовжено до 18.08.2015 р., судове засідання призначено на 07.08.2015 р.

Позивач - ОСОБА_1 прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера 16.06.1998 року (наказ № 105 від 11.06.1998 р.), що підтверджується копією трудової книжки позивача.

11.03.2015 р. наказом № 50 позивача звільнено із займаної посади головного бухгалтера згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України - у зв'язку з виходом на пенсію.

У день звільнення відповідач повністю не розрахувався з позивачем, що суперечить частині першій статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка визначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, належних працівникові, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується також грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Частиною першою статті 47 КЗпП України також передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, нарахування виплат провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що у разі, коли величина індексу споживчих цін (індекс інфляції) перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, проводиться індексація грошових доходів населення. Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.

Крім того, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів, у т.ч. заробітної плати, у випадку порушення встановлених строків її виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація провадиться у разі затримки виплати на один і більше календарних місяців. Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових коштів у зв'язку з порушенням термінів її виплати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 159. Відповідно до зазначених нормативно-правових актів сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів), на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом ПАТ «Дизельний завод» встановлено граничний термін виплати заробітної плати - 7 число місяця, наступного за розрахунковим.

Стосовно заборгованості по заробітній платі, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача (без врахування податків і зборів), то матеріалами справи підтверджується, що позивачу за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року нараховані наступні суми:

- вересень 2014 року - нараховано 14 711,22 грн., підлягає утриманню податків і зборів - 3 115, 74 грн.; до виплати 11 595,48 грн.;

- жовтень 2014 року - нараховано 6 940,47 грн., підлягає утриманню податків і зборів - 1 518, 08 грн., до виплати - 5 422,39 грн.;

- листопад 2014 року - нараховано 4 980 грн., підлягає утриманню податків і зборів - 1023,89 грн., виплачено - 4031, 03 грн., борг позивача - 74,92 грн.;

- грудень 2014 року - нараховано 2 598,26 грн., підлягає утриманню податків і зборів - 508,22 грн., до виплати - 2 090, 04 грн.

Загальна сума заборгованості по заробітній платі (без врахування податків і зборів) становить 19 032,99 грн.

Розбіжності по заявлених сумах та сумах боргу, що підтверджується матеріалами справи, полягають в наступному. Позивач вказав у позові загальну суму нарахованої заробітної плати, до складу якої входять податки і збори, які відповідач має перерахувати до бюджету та державних фондів в добровільному порядку та які вже заявлені кредиторами-органами стягнення у справу про банкрутство. Однак, зважаючи на те, що заборгованість з відповідача стягується в примусовому порядку, а органи державної виконавчої служби стягуватимуть з відповідача на користь позивача кошти без врахування податків і зборів, у судовому рішенні має зазначатись лише та сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, без врахування податків і зборів.

Позивач не врахував при заявленні позову тієї обставини, що 26.11.2014 р. на банківські картки в «УкрСиббанку» працівникам відповідача перераховано заробітну плату, у тому числі і позивачу на суму 4 031,03 грн., тому ця сума не може бути стягнена.

Заявляючи позов, позивач вказала, що відповідачем заборговано за грудень 2014 року заробітну плату на суму 7 794,90 грн. з огляду на те, що позивачем відпрацьовано повний місяць. Однак, згідно табелю обліку робочого часу, який подано до суду, за грудень 2014 року, ОСОБА_1 відпрацювала у грудні 2014 року 48 годин. Виходячи з відпрацьованого часу, загальної кількості робочих годин у грудні, окладу позивача (9 960 грн./184 год.*48 год.) сума нарахованої заробітної плати за грудень 2014 року мала становити 2 598,26 грн. (за мінусом податків і зборів - 2 090,04 грн.).

Крім того, судом враховано, що на виконанні у Жовтневому відділі державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції з 15.12.2014 року перебуває на примусовому виконанні посвідчення комісії з трудових спорів ПАТ «Дизельний завод», видане 28.11.2014 р., згідно з яким з відповідача стягується заборгованість по заробітній платі на користь позивача на суму 7 564,45 грн., що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.12.2014 р., засвідченою Жовтневим відділом державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції. Тому ця сума заборгованості по заробітній платі не може повторно стягуватись за рішенням господарського суду, у її стягненні слід відмовити.

Таким чином, загальна сума заборгованості по заробітній платі, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 11 468, 54 грн. (19 032,99 грн. - 7 564, 45 грн. = 11 468, 54 грн.) без врахування податків і зборів.

Позивачем заявлено до стягнення 2 750, 00 грн. заборгованості по оплаті днів непрацездатності у листопаді-грудні 2014 р. Матеріалами справи підтверджується, що з 20.11.2014р. по 04.12.2014 р. позивач перебувала на лікарняному. Відповідно до п.20 Порядку «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу), грошового забезпечення для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням» від 26.09.2001 р. № 1266 сума страхових виплат застрахованій особі за рахунок роботодавця здійснюється за перші 5 днів тимчасової непрацездатності та розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства. Відповідно до п.4 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Для розрахунку заборгованості по оплаті днів непрацездатності господарським судом взято дані по відпрацьованим годинам за період з травня 2014 року по жовтень 2014 року (з розрахункових листів позивача), нарахованій заробітній платі, виходячи із чого визначена середньогодинна плата за останні шість місяців, яка становить 60, 01 грн. (46 602,59 грн./ 776, 6 год. = 60, 01 грн. за 1 годину).

В перші 5 днів тимчасової непрацездатності випадає три робочих дні, тобто 24 години робочого часу. За 24 години робочого часу слід нарахувати 1 440, 24 грн. по оплаті днів непрацездатності, із яких підлягає стягненню 1 150,75 грн. (за мінусом єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб та військового збору).

У позовній заяві позивач також просила стягнути з відповідача 9 795, 80 грн. компенсації за невикористану відпустку.

Частиною третьою статті 2 Закону України «Про відпустки» передбачено, що право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом, та забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 24 зазначеного Закону у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Обчислення середньої заробітної плати для нарахування компенсацій за невикористану відпустку провадиться згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців.

Згідно довідки відповідача від 03.08.2015 р. № 03/08-15 на день звільнення ОСОБА_1 за нею рахувалось 25 днів невикористаної відпустки. Беручи до уваги середньоденну заробітну плату позивача за період з березня 2014 року по лютий 2015 року в сумі 347, 62 грн. (82 039, 96 грн.: 236 відпрацьованих днів), господарський суд прийшов до висновку про те, що розмір компенсації за невикористану відпустку становить 8 690, 50 грн. (347, 62 грн. х 25 днів = 8 690, 50 грн.). З урахуванням необхідності стягнення з цієї суми ЄСВ, ПДФО та військового збіру, сума, що підлягає стягненню, становить 6 943, 71 грн.

Що стосується виплати позивачу двомісячного середнього заробітку у зв'язку з виходом на пенсію, то тут слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 7.5 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом ПАТ "Дизельний завод", ухваленого на зборах трудового колективу 04.10.13р., відповідач зобов'язаний виплатити позивачу двомісячний середній заробіток. Тому заперечення відповідача про скрутне фінансове становище, порушення справи про банкрутство, до уваги не приймаються. Так, двомісячний оклад позивача становив 19 920, 00 грн., із якого необхідно вирахувати 3,6 % ЄСВ - 717, 12 грн.; 298, 80 грн. - 1,5% військового збору, 3 375, 00 грн. - податок на прибуток з доходів фізичних осіб. Тому сума коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 15 529, 08 грн. (19 920, 00 грн. - 717, 12 грн. - 298, 80 грн. - 3 375, 00 грн. = 15 529, 08 грн.).

При зверненні до господарського суду позивач також просила стягнути з відповідача 11 779, 20 грн. - середнього заробітку за час затримки всіх належних сум позивачу у відповідності до ст. ст. 116, 117 КЗкП.

Обчислення середньої заробітної плати для нарахування компенсації за час затримки працівникові всіх належних йому сум, проводиться у відповідності до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. № 100, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Зважаючи на те, що з січня 2015 року ПАТ "Дизельний завод" фактично не працює, для розрахунку середньомісячної заробітної плати суд враховує заробітну плату за листопад та грудень 2014 року з тим, щоб визначити розмір середнього заробітку (4 980, 00 грн. + 2 598, 26 грн. = 7 578, 26 грн.; відпрацьовано у листопаді - грудні 2014 року - 128 год.). Тому середньогодинна заробітна плата за цей період становить 59, 21 грн. (7 578, 28 грн.: 128 год. = 59, 21 грн./год.).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наказу керівника відповідача від 15.11.12р. № 815 на ПАТ "Дизельний завод" з 14.01.13р. запроваджено режим неповного робочого тижня з відпрацюванням 1 робочого дня на тиждень тривалістю 1 годину. Зважаючи на графік робочого часу, що з 2013 року діє на ПАТ "Дизельний завод", середньомісячний дохід позивача становив би 237, 14 грн. (59,21 грн. х 4 робочих години в місяць).

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що виплати працівникові повинні проводитись за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тому господарський суд вважає за необхідне визначити суму заборгованості станом на 07.08.15р., яка становить 1 167, 00 грн. (за період з 11.03.15р. до 07.08.15р. - 150 календарних днів; середній заробіток за 1 день склав - 7, 78 грн. виходячи із суми 237, 14 грн., яку слід розділити на 30, 5 календарних днів). Тому за 150 календарних днів слід стягнути 1 167, 00 грн. як середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Господарський суд також вважає правомірним нарахування позивачем індексації заробітної плати з липня по грудень 2014 року у сумі 1 008, 50 грн. у відповідності до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", зокрема за липень 2014 року - 132, 76 грн., за серпень 2014 року - 132, 76 грн., за вересень 2014 року - 152, 25 грн., за жовтень 2014 року - 152, 25, за листопад 2014 року - 202, 19 грн., за грудень 2014 року - 236, 29 грн.; всього - 1 008, 50 грн., що підлягають стягненню на користь позивача.

Позивач також заявив до стягнення 7 495, 91 грн. компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати у відповідності до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159.

При проведенні розрахунку компенсації позивач вказав розмір нарахованої заробітної плати (без утримання обов'язкових податків і зборів), тому господарський суд вважає за необхідне врахувати необхідність стягнення на користь позивача компенсації, але з урахуванням сплати податків і зборів, беручи до уваги суми заборгованості, які підтверджуються розрахунковими листками ОСОБА_1, що містяться у справі.

Так, згідно розрахункового листка за вересень 2014 року заборгованість становила 11 595, 48 грн.; період прострочення виплати - з жовтня 2014 року по березень 2015 року; індекс інфляції за цей період - 116, 7 %, тому сума компенсації становить 1 936, 45 грн.

Згідно розрахункового листка ОСОБА_1 за жовтень 2014 року сума боргу на кінець місяця (без урахування заборгованості за вересень 11 595, 48 грн.) становила 5 422, 39 грн.; період прострочення - з листопада 2014 року по березень 2015 року; індекс інфляції за цей період - 113, 95 %; тому сума компенсації становить 756, 42 грн.

Згідно розрахункового листка ОСОБА_1 за листопад 2014 року заборгованість за цей місяць була відсутня.

Як зазначено вище, заборгованість за грудень 2014 року, становила 2015, 12 грн. (2 090, 04 грн. - 74, 92 грн.), період прострочення - з січня по березень 2015 року; індекс інфляції за цей період - 108, 56 грн.; сума компенсації - 172, 49 грн.

Загальна сума компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати становить 2 865, 36 грн.

Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягають наступні суми (без урахування податків і зборів):

- заборгованість по заробітній платі за період з вересня по грудень 2014 року - 11 468, 54 грн.

- оплата днів непрацездатності у листопаді - грудні 2014 року - 1 150, 75 грн.

- компенсація за дні невикористаної відпустки - 6 943, 71 грн.

- двомісячний середній заробіток у зв'язку із звільненням через вихід на пенсію - 15 529, 08 грн.

- заборгованість за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - 1 167, 00 грн.

- індексація заробітної плати з липня по грудень 2014 року - 1 008, 50 грн.

- компенсаційні витрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати - 2 865, 36 грн.

Всього - 40 132, 94 грн.

Позивач також просила суд стягнути з відповідача моральну шкоду 10 000 грн., обґрунтувавши свої вимоги наступним. Починаючи з вересня 2014 р. відповідач перестав виплачувати позивачу заробітну плату, з 11 березня 2015 р. - дня звільнення - з позивачем не проведено остаточного розрахунку при звільненні.

Позивач вважає, що відповідач крім матеріальної шкоди завдав й моральної шкоди, оскільки було завдано моральних страждань, і він був вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом ст.124 Конституції України позивач має право звернутися з такими вимогами до суду.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права";

- при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст.137 ЦПК у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки, передбачені ст.139 ЦПК.

За змістом ст. 440-1 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

За моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП, якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню з таких підстав.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного або психічного стану, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95р. № 4 (з наступними змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових витрат та урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із характеру правовідносин, що виникли між сторонами по справі, не випливає обов'язок щодо відшкодування моральної шкоди.

Тому суд вирішив, у задоволенні вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. відмовити.

Окрім того, господарський суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору, тому відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплату судового збору слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1 827, 00 грн. в дохід держбюджету.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст.47, 83, 95, 115-117, 238 КЗпП, ст.ст.4-1, 12, 32-34, 43, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.2, 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД" (50106, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34, код ЄДРПОУ 00190957, р/р 260013011400 у ПАТ "ЕНЕРГОГАЗБАНК", МФО 380430) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за період з вересня по грудень 2014 року - 11 468, 54 грн., оплату днів непрацездатності у листопаді - грудні 2014 року - 1 150, 75 грн., компенсацію за дні невикористаної відпустки - 6 943, 71 грн., двомісячний середній заробіток у зв'язку із звільненням через вихід на пенсію - 15 529, 08 грн., заборгованість за час затримки остаточного розрахунку при звільненні - 1 167, 00 грн., індексацію заробітної плати з липня по грудень 2014 року - 1 008, 50 грн., компенсаційні витрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати - 2 865, 36 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДИЗЕЛЬНИЙ ЗАВОД" (50106, м. Кривий Ріг, вул. Електрозаводська, 34, код ЄДРПОУ 00190957, р/р 260013011400 у ПАТ "ЕНЕРГОГАЗБАНК", МФО 380430) на користь державного бюджету (одержувач - управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ 37989269, р/р 31214206783005, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1 827, 00 грн. - судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено та підписано 11.08.15р.

Суддя Н.М. Камша