Постанова № 4820266, 06.08.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2009 р.                                                                       справа № 2а-11702/09/0570

час прийняття постанови: 10-35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас», м. Краматорськ

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 846920 грн.

за участю представників:

від позивача: Сергієнка Ю.Р., Фірсова В.Ю., за довір. від 03.08.2009р.

від першого відповідача: Кравченко О.Ю., за довір. від 19.06.2009р.

від другого відповідача: Саєнко Л.В., за довір. від 14.10.2008р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» заявлено позов до Державної податкової інспекції у м. Краматорську, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 846920 грн. за вересень та жовтень 2008 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», факт наявності заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку із надмірною сплатою податку на додану вартість, відсутності виявлених першим відповідачем порушень при проведенні позапланової перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за вересень та жовтень 2008 року в сумі, заявленій до стягнення.

Перший відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, доводить, що відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим органом були направлені до Управління Державного казначейства у м. Краматорську висновки на відшкодування позивачем податку на додану вартість по деклараціям за вересень та жовтень 2008 року. Таким чином, податковим органом виконані усі дії, що стосуються перевірки правомірності заявленої до відшкодування суми з податку на додану вартість.

Представник другого відповідача у письмових запереченнях та під час розгляду справи проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неможливість відшкодування податку на додану вартість, з огляду на відсутність висновку першого відповідача в органі державного казначейства з реєстром суб’єктів підприємницької діяльності на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33529062, є платником податку на додану вартість.

Як платник податку на додану вартість позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008 року з уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок з розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, визначеній в уточнюючому розрахунку у сумі 709882 грн. Заявлено позивачем до стягнення у позовних вимогах сума бюджетного відшкодування у розмірі 138975 грн.

Також позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 774741 грн. (код рядка 25, 25.1). Заявлено позивачем до стягнення у позовних вимогах сума бюджетного відшкодування у розмірі 707945 грн.

Актом про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку від 19 листопада 2008 року № 2440/23-3-33529062 підтверджено відображену позивачем у декларації за вересень 2008 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 138975 грн.

Довідкою про результати позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року від 11 грудня 2008 року № 2667/23-3/33529062 підтверджено відображену позивачем у декларації за жовтень 2008 року суму бюджетного відшкодування у розмірі 774741 грн.

У лютому 2009 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість, на підставі якого суму бюджетного відшкодування зменшив на 66796 грн. Таким чином, за жовтень 2008 року сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість становить 707945 грн.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету. Отже, органи державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у правовідносинах, пов’язаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізує надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.7.1 даного Закону передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать:

-          наявність від’ємного значення звітного податкового періоду;

-          зарахування від’ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

-          фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

-          здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

-          включення залишку від’ємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що Законом України «Про податок на додану вартість» введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність суб’єктів господарювання.

Згідно із Законом України «Про податок на додану вартість» обов’язок щодо визначення об’єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку – продавця товару. Обов’язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку – покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що бюджетне відшкодування – це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту „а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість. Наявність у позивача бюджетного відшкодування у сумі 138975 грн. за вересень 2008 року та 707945 грн. за жовтень 2008 року першим відповідачем не заперечується та підтверджується довідками про залишок невідшкодованого податку на додану вартість.

Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підпунктом «в» підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок, або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом, першим відповідачем надсилалися до УДК у м. Краматорську висновки про суми відшкодування позивачу податку на додану вартість за вересень та жовтень 2008 року. Однак, дані висновки були повернуті органом державного казначейства без виконання у зв’язку із ненаданням податковим органом реєстру суб’єктів підприємницької діяльності на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 4 статті 105 КАС України позовна заява може містити інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Як вже зазначалося судом, перший відповідач утримався від виконання дій, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість», тобто надання належним чином оформленого висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету до органу державного казначейства, що, як наслідок спричинило звернення позивача за судовим захистом.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 2 липня 1997 року № 209/72, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 липня 1997 року за № 263/2067 (в редакції наказу від 21 травня 2000 року № 200/86). Відповідно до пункту 4 зазначеного Порядку відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Як вбачається із заперечень другого відповідача, висновок разом з реєстром на відшкодування податку на додану вартість від першого відповідача до органу державного казначейства не надходив.

Положення вищенаведеного Порядку встановлюють взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, представники одного відповідача – держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов’язки.

Суд дійшов висновку, що у разі, коли податковий орган не надає належним чином оформлений відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 846920 грн. за вересень та жовтень 2008 року задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» (ЄДРПОУ 33529062) заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2008 року у розмірі 846920 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські системи кабельних трас» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06 серпня 2009 року. Постанова у повному обсязі складена 11 серпня 2009 року.

          Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Смагар С.В.