Постанова № 4819850, 09.09.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2009 р.                                                                       справа № 2а-10043/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Христофорова А.Б.

при секретарі                                                  Аржанові А.С.

за участю

представника позивача - Кізілової М.М., Боєвої А.В.,

представника відповідача -                     не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства „Компанія ”Вода Донбасу” до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000841743/0 -15058 від 04.06.09 року в частині основного боргу у сумі 32849,37 гривень, штрафу у розмірі 65698,74 гривень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Комунальне підприємство „Компанія ”Вода Донбасу” звернувся до суду з позовною заявою до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000841743/0 -15058 від 04.06.09 року в частині основного боргу у сумі 32849,37 гривень, штрафу у розмірі 65698,74 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що податковим повідомленням-рішенням Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000841743/0 -15058 від 04.06.09 року Костянтинівському ВУВКГ КП Компанія „Вода Донбасу” було визначено суму податкового зобов’язання в сумі 99012,75 гривень, з урахуванням штрафних санкцій, а саме: за платежем –податок з фізичних осіб – 33004,25 гривень.

Вважають спірне податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства в частині податку з доходів фізичних осіб у сумі 32849,37 гривень, нарахованого на списану на підставі протоколу № 11 від 29.12.2008 року безнадійну дебіторську заборгованість 215 фізичних осіб за отримані послуги водопостачання та водовідведення у сумі 218995,83 гривень, та нарахованого на цю суму податку штрафу у розмірі 65698,74 гривень з наступних підстав.

Вважають, що відповідач неправомірно дорівнює списану по строку позовної давності дебіторську заборгованість фізичних осіб до безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) та вважає, що :

- згідно останнього абзацу п.п.4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходу фізичних осіб” оскільки безоплатно надані послуги-це благо отримане фізичною особою від особи, що не є працедавцем, цей доход прирівнюється з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням,

- позивач відповідно до 1.15 ст. 1 є податковим агентом таких фізичних осіб та

зобов’язаний нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб відповідно до сум списаної дебіторської заборгованості, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковий орган помилково ототожнює два види доходів фізичних осіб, визначених у ст. 4 „Загальний місячний оподатковуваний дохід” Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” та урегульованих різними її нормами, а саме:

-          визначений у п.п.4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів

фізичних осіб”-доход у вигляді суми заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, одержаний не від податкового агента, і тому підлягаючий оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку у відповідності до п.п. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 цього Закону;

-          визначений п.п. „е” 4.2.9 п.4.2 ст.4 –доход, отриманий платником податку від

його працедавця як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Поняття „безоплатно наданих товарів (робіт, послуг)” надано в Законі України

„Про оподаткування прибутку підприємств” 28.12.1994 року № 334/94-ВР:

-          „товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування,

іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод”;

-           роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про

компенсацію їх вартості;

-          товари передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і

використані нею в її виробничому або господарському обороті”.

Зазначає, що послуги на водопостачання та водовідведення, що надаються

Позивачем ,- є платними послугами відповідно до Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” від 10.01.2002 року № 2918-ІІІ. Тарифи на водопостачання та водовідведення для населення є регульованими відповідно до ст.ст. 9,10 Закону України „Про ціни і ціноутворення” від 03.12.1990 № 507, п.п. 3.1 п. 3 Указу Президента України „про концепцію ціноутворення в сфері житлово-комунальних послуг” від 28.12.2007 року № 1324/2007, ст 7 Зпкону України „Про житлово-комунальні послуги” від 24.06.2004 року № 1875 та встановлені рішенням Донецької обласної ради від 25.01.2008 року № 5/14-431 „Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що надаються комунальним підприємством „Компанія ”Вода Донбасу”.

Не оплачені фізичними особами послуги по водопостачанню та

водовідведенню є для позивача дебіторською заборгованістю, порядок відбиття якої регулюється Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 10 „дебіторська заборгованість”, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 08.10.99 № 237, згідно ст. 5 цього положення № 10 дебіторська заборгованість зізнається активом і відображається у відповідній статті балансу, якщо існує імовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигід і може бути вірогідно визначена її сума.

Також в обґрунтування своєї позиції посилається на ст. 256, 265-267, 718

Цивільного кодексу України, та п.4 № 10 п. 1.25 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР, 28.12.1994 року, Інструкцію про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства Фінансів України від 30.11.1999 року № 291.

Крім того, зазначає, що факт безоплатного надання послуг взагалі не тягне за

собою відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості.

Безнадійна дебіторська заборгованість фізичних осіб перед позивачем на дату

списання не трансформується в безоплатно надані послуги - додаткові блага, що надаються особою, яка не є працедавцем платника податку.

Оскільки Позивач не є податковим агентом для фізичних осіб, дебіторська

заборгованість яких списується по строку позовної давності, він і не несе відповідальності згідно ст. 17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Вважає дії відповідача по нарахуванню податку з фізичних осіб у сумі

32849,37 гривень на списану відповідно протоколу № 11 від 29.11.2008 року безнадійну дебіторську заборгованість 215 фізичних осіб за отримані послуги водопостачання та водовідведення у сумі 218995,83 гривень, неправомірними, просить скасувати податкове повідомлення рішення № 0000851743/0-15059 від 04.06.09р.в частині основного боргу у сумі 32849,37 гривень, штрафу у розмірі 65698,74 гривень.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

З огляду на зазначені обставини суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник відповідача під час минулого судового засідання надав суду заперечення відповідно до яких зазначив, що ст. 17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” встановлено перелік осіб, які відповідальні за нарахування та сплату (перерахування податку до бюджету). Зазначають, що визначення позивача відповідно до п.1.15 ст.1 цього ж Закону податковим агентом відповідає вимогам законодавства.

Також в обґрунтування своєї позиції посилаються на п.1.2 ст.1, п.п.4.2.16 п.4.2 ст.4, п. 4.1 ст.4, п.п. 4.2.11 п.4.2 ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Зазначає, що актом перевірки в тому числі встановлено, що у грудні 2008 року Позивачем було списано дебіторську заборгованість, за якою минув строк позовної давності на загальну суму 218995,83 гривень. Проте, податок відповідно до вимог Закону та за ставкою встановленою ст. 7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” не був перерахований чим, було порушено п.п. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20 цього ж Закону.

Тому вважають позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими і просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Комунальне підприємство „Компанія ”Вода Донбасу” згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 03.09.2007 року, виданого виконкомом Донецької міської ради - є юридичною особою, ідентифікаційний код 00191678 (а.с.20).

Як встановлено судовому засіданні Костянтинівське виробниче управління водопровідно - каналізаційного господарства Комунального підприємства „Компанія ”Вода Донбасу” перебуває на обліку в Костянтинівській об’єднаній державній податковій інспекції.

Костянтинівська об’єднана державна податкова інспекція (далі за текстом Костянтинівська ОДПІ) 26.05.09 року провела планову виїзну перевірку Костянтинівського виробничого управління водопровідно - каналізаційного господарства Комунального підприємства „Компанія ”Вода Донбасу” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.05.08 року по 31.12.2008 року валютного та іншого законодавства за період з 20.05.08 року по 31.12.2008 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 440/23-2-35887472 (а.с.8-12).

Згідно висновків вказаного акту в тому числі було встановлено порушення п.1.15 ст. 1 , пп. 4.2.9, пп.4.2.11, п. 4.2 ст. 4 , пп..8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, внаслідок чого сума неутриманого податку з доходів фізичних осіб у грудні 2008 року складає 32849,37 гривень.

На підставі вказаного акту Костянтинівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення рішення № 0000841743/0 -15058 від 04.06.09 року, згідно якого до Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства „Компанія ”Вода Донбасу” визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 99012,75 гривень у тому числі за основним платежем 33004,25 гривень, штрафні санкції 66008,50 гривень (а.с.7).

Правовою підставою прийняття зазначеного податкового повідомлення рішення вказано п.п. „б” п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4, п.п.17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до п.п. „б” п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

Відповідно до п.п.17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" У разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003

Податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Відповідно до п.3.4 ст. 3 цього ж Закону При нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму: податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість; акцизного збору, якщо надається підакцизний товар.

У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлений строк.

Якщо особа, яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом. Така сама сума є базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пп.4.2.9 ст. 4 цього ж Закону дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими. Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними; суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом; суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства; вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням;

Згідно пп.4.2.11 цього ж Закону до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк давності згідно з законом, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу;

Згідно пп.4.2.15 цього ж Закону сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону;

Згідно пп.8.1.1 п.8.1 ст. 8 цього ж Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно пп.9.10.2, пп. 9.10.3 п.9.10 ст. 9 цього ж Закону звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку: завершує таке відрядження; завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.

якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк, то така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими підпунктом 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту.

Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

Як вбачається із матеріалів справи позивач відповідно Протоколу № 11 від 29.12.2008 року комісії по розгляду питань про безнадійну кредиторську та дебіторську заборгованості, невиробничих витрат, збитків від крадіжок та розкрадання, діючої на підставі наказу Костянтинівського ВУВКГ від 19.06.2008 року № 8, дебіторська заборгованість 215 фізичних осіб за отримані послуги водопостачання та водовідведення у сумі 218995,83 гривень була списана як безнадійна у зв’язку із відмовою суду по її стягненню на підставі спливу строку позовної давності (а.с.13)

Згідно реєстру абонентів на списання заборгованості по рішенню суду загальна кількість фізичних осіб складає 215 із зазначенням по кожному прізвища, ім’я, по батькові, адреси дати прийняття рішення номеру рішення періоду заборгованості, суми, що була заявлена, суми, що була задоволена згідно рішення суду, та суми до списання (а.с.15).

Дані, що містяться у вказаному реєстрі частково підтверджуються копіями рішень суду, що надавалися представником позивача.

Як встановлено у судовому засіданні вищевказані протокол та реєстр надавилися відповідачу в процесі проведення перевірки.

В бухгалтерському обліку списання безнадійної дебіторської заборгованості позивачем відбулось шляхом відображення у журналі ордері № 10 по рахунку 944 „Сумнівні безнадійні борги”, оборотні відомості 36112 „Розрахунки за воду та стоки з населенням”.

В кінці грудня 2008 року дані з накопичувальних регістрів були перенесені у Головну книгу.

Як встановлено у судовому засіданні розрахунок щодо визнання частково недійсним податкового повідомлення рішення відповідачем не оскаржується.

Суд вважає, що порушення норм, що вказані відповідачем у акті та спірному податковому повідомленні-рішенні не відповідають дійсності з огляду на наступне.

Як встановлено у судовому засіданні в даному спірному випадку Позивачем на користь платників податку дохід не нараховувався та не сплачувався.

Також суд вважає, що у даних спірних правовідносинах позивач у розумінні п. 1.15 ст. 1 не є податковим агентом, оскільки не зобов’язаний за законом нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету від імені та за рахунок цих фізичних осіб податок з доходів фізичних осіб із сум, в задоволенні стягнення щодо яких позивачу було відмовлено.

Згідно пп. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Таким чином законодавцем конкретно визначено податкового агента, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку.

Таким чином суд приходить до висновку, що Відповідач спірним податковим повідомленням рішенням неправомірно зобов’язав Позивача сплатити податок з доходів фізичних осіб за рахунок власних коштів, оскільки це суперечить правовій природі цього податку.

До того ж утримання такого податку за рахунок часткового задоволення або відмовлення у задоволенні позовних вимог згідно рішень суду призвело б до порушень приписів ст. 124 Конституції України згідно якої судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України, оскільки б фактично змінювало ці рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності свого рішення, оскільки законні підстави для покладення відповідальності за порушення правил оподаткування щодо сплати податку з доходів фізичних осіб саме на позивача відсутні.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 94 КАСУ суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства „Компанія ”Вода Донбасу” до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000841743/0 -15058 від 04.06.09 року в частині основного боргу у сумі 32849,37 гривень, штрафу у розмірі 65698,74 гривень, - підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Комунального підприємства „Компанія ”Вода Донбасу” до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000841743/0 -15058 від 04.06.09 року в частині основного боргу у сумі 32849,37 гривень, штрафу у розмірі 65698,74 гривень, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000841743/0 -15058 від 04.06.09 року в частині основного боргу у сумі 32849,37 гривень, штрафу у розмірі 65698,74 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства „Компанія ”Вода Донбасу” судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 09 вересня 2009 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений 14 вересня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Христофоров А.Б.