Постанова № 4819626, 10.09.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 6/426

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.09.2009 р.           10 год.31 хв.           № 2а-4520/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Меріл груп"

до Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення

Представники: від позивачаОліус Є.В. (дов.від 23.03.2009р. №б/н), Гурлов В.О. (дов.від 23.03.2009р. №б/н) від відповідача Черниш Л.О.(дов.від 15.05.2007р. №1639/9/10-214)., Берестюк О.В. (дов.від 17.05.2009 р. №2858/9/10-314 Відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10.09.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меріл груп»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2009 р. № 0001322309/0 на загальну суму 28625,00 грн., з яких 19083,00 грн. основного платежу та 9542,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. На думку позивача, відповідач зробив помилковий висновок щодо порушення Товариством вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4, ст. 7 Закону №168/97-ВР, в результаті чого занижено позивачем податок на додану вартість за перевіряємий період з 01.01.2008 р. по 31.04.2008р. на загальну суму – 10983,00 грн.

Позивач з думкою відповідача не погоджується, та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001322309/0 від 04.03.2009 р., як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідач –ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, з позовом не погоджується та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що позивачем порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 19083,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2009р. №0001322309/0, яким донараховано податок на додану вартість на суму 19083,00 грн. та застосована штрафна санкція а розмірі 9 542,00 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що застосовані штрафні (фінансові) санкції до позивача відповідають чинному законодавству.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва була проведена перевірка ТОВ «Меріл груп»з питань, щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ПП «Торгус Лугі»(код ЄДРПОУ 35555267) за період з 01.01.2008р по 30.04.2008 р.

За результатами перевірки складений акт № 190/23-09/35137099 від 12.02.2009 р. та прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001322309/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 19 083,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 9542,00 грн., т.ч. за періоди:

- січень 2008 р. у сумі 2700,00 грн.

- лютий 2008р. у сумі 6525,00 грн.

- березень 2008 року у сумі 9858,00 грн.

Відповідач вказує на те, що позивач порушив норми п.п. 7.4.5. п.7.4, ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями) (далі Закон України № 168/97-ВР).

Позивач не погоджується з висновками відповідача та прийнятим ним податковим повідомленням-рішенням, оскільки ПП «Торгус Лугі» було зареєстровано як платник податку на додану вартість та мало свідоцтво платника ПДВ, тому у відповідності до п.п. 7.2.1. та.7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ПП «Торгус Лугі»надало позивачу накладні на суму отриманих послуг з додержанням вимог зазначеного закону. Жодна з отриманих позивачем податкових накладних не була визнана в судовому порядку недійсною. Тому, на думку позивача, ним правомірно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у зв’язку з придбанням послуг.

Відповідача вважає, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету по взаєморозрахунках з ПП «Торгус Лугі»в зв’язку з наступним.

          В ході перевірки відповідачем встановлено, що у березні 2008 року ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська звернулось до суду з позовом про визнання недійсним запису про державну реєстрації та про припинення юридичної особи ПП «Торгус Лугі».

Постановою Луганського окружногоадміністративного суду від 01.07.2008 р. по справі № 2-а-7883/08 було визнано недійсним запис про державну реєстрацію та припинено юридичну особу ПП «Торгус Лугі».

Станом на 21.03.2008р. ПП «Торгус Лугі»не звітує до ДПІ, що підтверджується висновком ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська №4748-1/10 від 21.03.08р. Відповідно до акта №14398/290 від 21.08.08р. про анулювання реєстрації платника ПДВ, ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська було анульовано свідоцтво платника ПДВ з 21.07.2007р.

За таких обставин суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ПП «Торіс Лугі», були включені ТОВ «Меріл груп»до складу податкового кредиту за січень, лютий, березень 2008 року.

          У зв’язку з цим відповідач вважає, що вчинення таких дій призвело до порушення позивачем пп.7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість»та безпідставного завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у сумі 19083,00 грн.

Суд не погоджується з висновками податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між ТОВ «Меріл Груп»та ПП «Торгус Лугі»здійснювались на підставі виписаних рахунків фактур, відповідно до яких було отримано податкові накладні та акти виконаних робіт, що підтверджується наступним:

-          копія рахунку-фактури №3/230108 від 23.01.2008р.., податкової накладної від 23.01.2088р., акта здачі-прийняття робіт №3/230108 від 23.01.2008р.

-          копія рахунку-фактури №1/050208 від 05.02.2008р., податкової накладної від 05.02.2008р., акта здачі-прийняття робіт №1/050208 від 05.02.2008р.

-          копія рахунку-фактури №1/11028 від 11.02.2008р., податкової накладної від 11.02.2008р., акта здачі –прийняття робіт №1/11028 від 11.02.2008р.

-          копія рахунку-фактури №8/250208 від 25.02.2008р., податкової накладної від 25.02.2008р., акта здачі –прийняття робіт №8/250208 від 25.02.2008р.

-          копія рахунку-фактури №6/280208 від 28.02.2008р., податкової накладної від 28.02.2008р., акта здачі-прийняття робіт №6/280208 від 28.02.2008р.

-          копія рахунку-фактури №4/030308 від 03.03.2008р., податкової накладної від 03.03.2008р., акта здачі –прийняття робіт №4/030308 від 03.03.2008р.

-          копія рахунку –фактури №22/310308 від 31.03.2008р., податкової накладної від 31.03.2008р., акта здачі-прийняття робіт №22/310308 від 31.03.2008р.

-          копія виписки за особовим рахунком за 26.03.2009р.

-          копія податкових декларацій на додану вартість за січень, лютий, березень 2008р.

Згідно висновків акту, за результатами невиїзної документальної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижена податок па додану вартість за пєревіряємий період з 01.01.2008 р. по 31.04.2008 р. на загальну суму –19083,00 грн.

04 березня 2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001322309/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі.28 625,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Луганська у березні 2008 року звернулась з позовом до суду. Згідно рішення суду визнано недійсним запис про державну реєстрацію юридичної особи ПП «Торгус - Лугі»№138210200000142 від 11.12.2007 року, код ЗКПО 35555267, а відповідно акту № 14398/290 від 21.08.2008р. про анулювання реєстрації платника податку па додану вартість, було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Торгус - Лугі»Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Луганська, датою анулювання реєстрації є 21 грудня 2007року.

Позивач у січні, лютому та березні 2008 року отримував послуги від ПП «Торгус –Лугі». На момент надання послуг, ПП «Торгус - Лугі»знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (код ЄДРПОУ 35555267), було зареєстроване як платник ПДВ і мало Свідоцтво платника ПДВ № 100084751 видане ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська.

Позивач розраховувався за отримані послуги шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПП «Торгус - Лугі»сума яких складалася із вартості послуг та ПДВ, про що зазначено у платіжних дорученнях (копії в матеріалах справи).

Оскільки, ПП «Торгус - Лугі»було зареєстрованим як платники податку на додану вартість та мало Свідоцтво платника ПДВ, тому, у відповідності до підпунктів 7.2.1. та 7.2.4. Закону України «Про податок на додану вартість», ПП «Торгус - Лугі»надало позивачу податкові накладні на суму отриманих послуг з додержанням вимог вищевказаного закону. Жодна з цих податкових накладних не була визнана в судовому порядку недійсною.

На підставі отриманих від ПП. «Торгус - Лугі»податкових накладних, та у відповідності до підпунктів 7.4.5. та 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість", на думку суду позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. «Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб’єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Саме Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Луганська надала право ПП «Торгус - Лугі»видавати податкові накладні та була зобов'язана контролювати своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податку на додану вартість цим підприємством.

Тому, позивач не може нести відповідальність за порушення норм законодавства іншими суб'єктами господарювання та державними органами.

Крім того, постанова Верховного Суду України від 26 вересня 2006 року у справі №21-358во06 визначає, що «Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Судами не спростовані доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту, сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці були в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої».

Статтею 6 Господарського кодексу України визначено, що загальними принципами господарювання в Україні є ...забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини".

У відповідності до ст. 19 Господарського кодексу України, - «суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську, що не суперечить законодавству».

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України, підприємництво в Україні здійснюється на основі «…. вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, остання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд".

          Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду...

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на дату видачі податкового-повідомлення рішення) передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому Законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Стаття 19 Конституції України передбачає, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав суду належних доказів щодо правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Скасувати податкове повідомлення –рішення №0001322309/0 від 04.03.2009р.

3.          Судові витрати в розмірі 8,50 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меріл - груп»з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                 Добрянська Я.І.