Постанова № 4819601, 31.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-6913/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Фенделєвій В.Є.

за участю:

представника позивача                               Тернової В.О.

представника відповідача                               Кутько О.М.

представника третьої особи                     Кочкарова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Літмаш” до державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – державна податкова адміністрація у Донецькій області, про визнання неправомірними та недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.04.2009 №0003102340/3/11385/10/23-213 та №0000252340/3/11386/10/23-213,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Літмаш”, звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – державна податкова адміністрація у Донецькій області, про визнання неправомірними та недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.04.2009 №0003102340/3/11385/10/23-213 та №0000252340/3/11386/10/23-213.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що згідно з висновками відповідача, які викладені в акті, а також у рішенні ДПА у Донецькій області, перевіркою встановлені порушення п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у розмірі 59532 грн. за період травень, липень, вересень, листопад 2007 року, березень, травень, червень 2008 року, заниженню різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту в січні 2008 року в розмірі 7970 грн., завищення податкових зобов’язань в січні 2008 року в розмірі 251 грн. та заниження податкових зобов’язань в розмірі 421932 грн. за період квітень-грудень 2007 року, лютий-квітень 2008 року, що призвело до заниженню суми ПДВ в розмірі 402632 грн. за період квітень-грудень 2007 року, березень-квітень 2008 року та завищенню значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту в червні 2008 року 69272 грн. В акті перевірки не вказано з чого виходив відповідач, роблячи висновки про те, що до заниженню податку на додану вартість привело включення у склад податкового кредиту сплачених сум за надання послуг по операціям, які звільнені від оподаткування. На думку відповідача, у вартість товару, операції з якими звільнені від оподаткування, включена вартість послуг по перевозці товару залізничним транспортом, у зв’язку з чим повинен застосовуватися п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Такі висновки відповідача не відповідають вимогам закону. Також зазначив, що своїми висновками відповідач втрутився у господарську діяльність ТОВ „Літмаш”. Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Представник третьої особи заперечував проти позову, підтримавши доводи відповідача.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

27 березня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Літмаш” (далі ТОВ „Літмаш”) та товариством з обмеженою відповідальністю „Суми-метал” укладено договір постачання брухту чорних металів №008-07-Л, де перше підприємство виступало покупцем, а друге – продавцем.

У відповідності з п.2.1 вказаного договору ціна товару за одиницю є договірною, узгоджується обома сторонами та зазначається в відвантажувальних документах та додатках до договору.

На підставі п.1 додаткової угоди до договору від 27.03.2007 року постачальник від свого імені, але за рахунок покупця забезпечує доставку товару залізничним транспортом до станції призначення. Покупець відшкодовує витрати, понесені постачальником у зв’язку з доставкою товару залізничним транспортом у відповідності з виставленим рахунком, оформленим на підставі залізничної накладної.

На виконання додаткової угоди від 27.03.2007 року до вказаного вище договору того ж числа між ТОВ „Літмаш” (довірителем) та ТОВ „Суми-метал” (повіреним) укладено договір доручення №008/1-07-Л, у відповідності з яким ТОВ „Літмаш” доручило, а ТОВ „Суми-метал” прийняло зобов’язання за рахунок першого знайти перевізника та організувати перевезення товару за договором постачання брухту чорних металів, зазначеним вище.

У зв’язку із укладенням 01.02.2008 року додаткової угоди до договору постачання №008-07-Л від 27.03.2007 року, яким передбачено, що у вартість товару не включається вартість послуг з перевезення товару, 01.02.2008 року між ТОВ „Літмаш” (Довіритель) та ТОВ „Суми-метал” (Повірений) укладений аналогічний договір доручення №008/2-07-Л, у відповідності з яким ТОВ „Літмаш” доручив, а ТОВ „Суми-метал” прийняв на себе зобов’язання за рахунок ТОВ „Літмаш” знайти перевізник та організувати перевезення товару за договором постачання брухту чорних металів №008-07-Л від 27.03.2007 року.

Аналогічні договори на постачання брухту чорних металів, договори доручення були укладені між:

- ТОВ „Літмаш” та ПП „Нова Трейд” (договір №009-07-Л на постачання брухту чорних металів від 27.03.2007 року з додатковими угодами від 27.03.2007 року, 01.02.2008 року, договір доручення №009/1-07-Л від 27.03.2007 року, договір доручення №009/2-07-Л від 01.02.2008 року);

- ТОВ „Літмаш” та ТОВ „Промтехстрой” (договір №010-07-Л на постачання брухту чорних металів від 27.03.2007 року з додатковими угодами від 27.03.2007 року, 01.02.2008 року, договір доручення №010/1-07-Л від 27.03.2007 року, договір доручення №010/2-07-Л від 01.02.2008 року);

- ТОВ „Літмаш” та ТОВ „ПромПСП” (договір №011-07-Л на постачання брухту чорних металів від 27.03.2007 року з додатковими угодами від 27.03.2007 року, 01.02.2008 року, договір доручення №011/1-07-Л від 27.03.2007 року, договір доручення №011/2-07-Л від 01.02.2008 року);

- ТОВ „Літмаш” та ТОВ „Донгідроарм” (договір №020-07-Л на постачання брухту чорних металів від 02.04.2007 року з додатковими угодами від 02.04.2007 року, 03.04.2007 року, договір доручення №020/1-07-Л від 03.04.2007 року). Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи (том.4, а.с.84-129).

Судом встановлено, що вартість послуг з перевезення вантажу не була включена до вартості товару за вказаними вище договорами. Так, вартість послуг з перевезення товару залізничним транспортом сплачувалася ТОВ „Літмаш” окремо від вартості товару в якості витрат повірених, здійснених у зв’язку з виконанням договорів доручення. На отримання залізничних послуг оформлені інші, ніж на товар, первинні документи, видані окремі податкові накладні. Крім того, приймання послуг з надання залізничних перевезень здійснено на підставі первинних бухгалтерських документів, не пов’язаних з прийманням-передачею товару, а саме видаткових накладних оформлених виключно на придбання залізничних послуг, актів приймання-передачі тощо.

Так, у відповідності з вимогами абз.3 п.4.7 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” у випадку, коли платник податків (далі – повірений) здійснює діяльність з придбання послуг за дорученням та за рахунок іншої сторони (далі – довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів на користь продавця таких послуг, а датою збільшення податкових зобов’язань є дата передачі результатів послуг довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму грошових коштів, перерахованих повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання послуг, придбаних повіреним за його дорученням.

Отже, позивач, виступаючи довірителем під час придбання брухту чорних металів на отримання послуг з перевезення вказаного вантажу, збільшив податковий кредит на суму придбаних послуг, перерахувавши відповідні кошти на рахунок повірених, а також отримавши результати послуг від вказаних повірених, які, в свою чергу, отримали послуги від перевізників.

Підтвердженням цього є податкові накладні, видані повіреними (ТОВ „Суми-метал”, ПП „Нова-трейд”, ТОВ „Промтехстрой”, ТОВ „ПромПСП”, ТОВ „Донгідроарм”) на користь придбавача транспортних послуг – ТОВ „Літмаш” (т.2, а.с.184-250, том.3, а.с.1-30), де предметом придбання є саме послуги з перевезення товару окремо від самого предмету, обумовленого договорами постачання, де покупцем виступав позивач.

Крім того, платіжні доручення, якими позивач сплачував за отриманий брухт чорних металів та залізничні послуги, оформлювалися на ці два види окремо, що підтверджується матеріалами справи (том.3, а.с.33-82).

У відповідності з видатковими накладними, які оформлювалися постачальниками брухту чорних металів на користь позивача, передавався предмет договорів постачання окремо від послуг з перевезення, і при цьому в ціну товару не входила вартість залізничного перевезення (том 3, а.с.84-207). Видаткові накладні на приймання наданих послуг з перевезення вантажу оформлювалися окремо, де зазначалася вартість цих послуг, наданих на користь позивача (том.3, а.с.209-250, том.4, а.с.1-82).

Судом також встановлено, що позивачем були сформовані відповідні податкові зобов’язання з податку на додану вартість на підставі вимог п.4.7 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, коли повіреним передавалися результати наданих послуг довірителям під час виконання відповідних договорів доручення, але в цих випадках вже позивач виступав повіреним, а покупці того ж брухту чорних металів – довірителями на придбання послуг з перевезення товару.

Ці обставини підтверджуються договорами по постачання брухту чорних металів, де постачальником виступає вже ТОВ „Літмаш”, а покупцями – ТОВ „Укрметал”, ЗАТ „Керамет”, ЗАТ „Мініметалургійний завод „Істіл”, ТОВ „Промлітекс ЛТД”, ТОВ „Електросталь”, а також договорами доручення, де ТОВ „Літмаш” виступає вже повіреним, а довірителями – зазначені вище підприємства (том 2, а.с.162-182).

Платіжні доручення на перерахування коштів з боку довірителів на користь повіреного – позивача свідчать про те, що у вартість товару – брухту чорних металів не включається вартість послуг з його перевезення (том 2, а.с.8-62). Це також підтверджують відомості, які містяться у видаткових накладних, у відповідності з якими постачальник – ТОВ „Літмаш” передавав брухт чорних металів покупцям, зазначеним вище, у вартість якого не увійшла вартість наданих послуг з перевезення вантажу (том.2, а с.64-140). Видаткові накладні на послуги з перевезення оформлені окремо (том 2, а.с.149-160).

Підпунктом 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ( в редакції Закону №309-VI від 03.06.2008 р.) встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Судом встановлено, що операції з перевезення брухту чорних металів хоча і призначалися для використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування, але вони здійснювалися окремо від безпосередньо операцій з придбання вказаного товару, і держава не понесла збитків у вигляді необґрунтованого формування з боку ТОВ „Літмаш” податкового кредиту з придбання позивачем цих послуг, оскільки позивач сформував у податковому обліку відповідне податкове зобов’язання при продажу вказаних послуг.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ТОВ „Літмаш” обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Літмаш” до державної податкової інспекції у Київському районі м.Донецька, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача – державна податкова адміністрація у Донецькій області, про визнання неправомірними та недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.04.2009 №0003102340/3/11385/10/23-213 та №0000252340/3/11386/10/23-213 – задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.04.2009 №0003102340/3/11385/10/23-213, видане державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька, про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 567785 грн., з яких: за основним платежем – 378523 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 189262 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.04.2009 №0000252340/3/11386/10/23-213, видане державною податковою інспекцією у Київському районі м.Донецька, про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в загальному розмірі 36163 грн., з яких: за основним платежем – 24109 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 12054 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Літмаш” (83023, м. Донецьк, вул. Лабутенко, 8, ідентифікаційний код 31916195) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 31 липня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 05 серпня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.