Постанова № 4819494, 18.05.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2009 р.                                                                       справа № 2а-5083/09/0570

час прийняття постанови: 12.30 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Могильницького М.С.

при секретарі                                                  Асмановій Е.Е.

за участю:

представника позивача – Колісніченко О.О.

відповідача 1– ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя – не з’явився

представника відповідача 2 – ДПІ у м.Краматорську – Макарова В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КСІ-У» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя та державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання дій посадових осіб державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя щодо проведення планової перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 24.12.2008 та складання акту перевірки протиправними у зв’язку з їх неправомірністю та визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000942304 від 17.03.2009,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «КСІ-У», звернувся до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя та державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання дій посадових осіб державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя щодо проведення планової перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 24.12.2008 та складання акту перевірки протиправними у зв’язку з їх неправомірністю та визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000942304 від 17.03.2009.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що перевірка, яка проводилась співробітниками відповідача – державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Севастополя, відповідно до ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» носить характер позапланової, оскільки здійснювалась в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відсутність у відповідача наказу керівника податкового органу про проведення перевірки із зазначенням підстав її проведення, на думку позивача, свідчить про проведення даної перевірки неправомірно, а відтак акт перевірки не може братися до уваги як документ, що стверджує факт проведення перевірки, адже він був складений незаконно.

Крім цього, представник позивача посилається на прийняття відповідачем оскаржуваних рішень всупереч вимогам Закону України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", ст. 19 Конституції України, та неправомірністю у зв’язку з цим застосування штрафних санкцій згідно п. 2 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", так як в своїй діяльності позивач використовує лише ті реєстратори розрахункових операцій, які включені до Державного реєстру розрахункових операцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на зазначені в позовній заяві обставини, просив їх задовольнити.

Відповідач 2 – державна податкова інспекція у м.Краматорську позов не визнав та надав до суду письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що гральні автомати, які використовуються позивачем не забезпечують реалізацію фіскальних функцій, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а тому застосування штрафних санкцій згідно оскаржуваних рішень є правомірним.

Крім цього, відповідач – 2 зазначає, що Кабінет Міністрів України постановою №121 від 07.02.2001 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» встановив конкретні строки переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням спеціалізованих РРО. Що стосується гральних автоматів - з 01.01.2007 року. Таким чином, з 01.01.2007р. суб'єкти господарювання, які надають послуги гральних автоматів зобов'язані здійснювати облік розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій.

Невиконання Міністерством промислової політики обов'язку щодо забезпечення до 1 лютого 2003 р. організації розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють, не тягне за собою скасування положень постанови Кабінету Міністрів України «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» № 121 від 07.02.2001 року.

01.07.2008 року Наказом ДПА України № 430 було затверджено нову редакцію Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій і до Державного реєстру РРО включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», призначену для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Отже, порушення, встановлені за результатами перевірок та висновки, відображені в актах, є обґрунтованими та відповідають вимогам діючого законодавства.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог відповідач 2 просить відмовити.

Відповідач 1 – державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Севастополя у судове засідання не з’явився, заперечень на позов не надав, повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи, не повідомив суд про причини неявки представника.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, які з’явились до суду, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю „КСІ-У”, ідентифікаційний код 33792358, зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 9 листопада 2005 року, перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції в м.Краматорську /а.с. 6-8/.

Посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя, а саме: старшим державним податковим ревізором-інспектором Матлаковою Т.Б. та старшим державним податковим ревізором-інспектором Куртсеітовим А.Н. на підставі направлень №005568/23-328 та №005569/23-328 від 24 грудня 2008 року, виданих державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Севастополя /а.с. 9, 9 зв./, здійснений вихід з метою проведення перевірки торгового об'єкту ТОВ „КСІ-У” – залу гральних автоматів, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Адм. Октябрського, 20.

У відповідності до статті 15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 №265/95-ВР контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно зі ст. 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Питання проведення органами державної податкової служби України планових, позапланових перевірок врегульовано виключно нормами Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, зокрема, статтею 11-1, в тому числі щодо питань, визначених статтею 15 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Зазначене узгоджується з вимогами статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі, щодо порядку проведення перевірок органами податкової служби.

Стаття 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” містить дві сьомі частини, які суперечать одна одній по змісту стосовно проведення позапланових перевірок. Логічним при внесені сьомої частини до цієї статті було б виключення з неї старої редакції, адже остання прямо суперечить і виключає можливість існування останнього доповнення. З огляду на це, застосуванню підлягає та сьома частина статті 11-1, якою Закон України “Про державну податкову службу в Україні” був доповнений більш пізньою датою.

У відповідності до цієї сьомої частини статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Частиною восьмою статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

У відповідності до положень статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Аналізуючи зміст положень статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, суд приходить до висновку про те, що підставою для проведення планової виїзної перевірки платника податків є наявність останнього у плані роботи такого органу державної податкової служби. При цьому така перевірка може бути реалізована органами податкової служби не більше одного разу на рік.

У відповідності до положень частини 4 статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслане письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Так, у направленнях про проведення перевірки посадовим особам державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя доручено провести саме планову перевірку ТОВ „КСІ-У”.

Відповідач не надав суду доказів направлення позивачеві відповідного повідомлення про проведення планової перевірки за 10 днів до її початку.

Перевірка проводилася з питань дотримання вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.95 № 265/95-ВР; Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” від 23.03.96 № 98/96-ВР; Закону України „Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячними і плодовими алкогольними напоями і тютюновими виробами” від 19.12.95 № 481/95-ВР; Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.00 №1775-1111; Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.04 №637 та є за своєю суттю та правовою природою саме позаплановою.

Як вбачається з матеріалів справи копія наказу про перевірку позивачеві не була надана в день проведення перевірки під розпис. Копії наказу про проведення позапланової перевірки представником відповідача суду не надано.

Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем 1 фактично проведена позапланова виїзна перевірка в порядку здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку саме для позапланової перевірки, за відсутності належних на те документів, зокрема відповідного наказу керівника податкової служби. Однак, ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Втім, посадові особи відповідача були фактично допущені до перевірки, тому суд оцінює обставини, які мали місце по суті перевірки.

За наслідками перевірки, Відповідачем 2 було прийняте Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000942304 від 17 березня 2009 року, яким до Позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, щодо проведення розрахункових операцій через гральні автомати, які не зареєстровані в органах ДПС та не переведені у фіскальний режим роботи, обрахованих в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян помножених на кількість автоматів, які не переведені у фіскальний режим роботи (340,00 х 10 = 3400,00 грн.), відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в сумі 3400 грн.

В ході перевірки встановлено:

- в залі гральних автоматів знаходилось 10 гральних автоматів не обладнаних фіскальною пам’яттю. Всі 10 ігрових автоматів знаходяться у ввімкненому стані. Всі автомати мають купюроприймачі, всі автомати підключені до електромережі, що є порушенням п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Згідно зі ст. 12 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Відповідно до Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 1315 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2006 р. N 1773) Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій (далі - Державний реєстр) - перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва, які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Частиною 1 статті 13 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” визначено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України № 199 від 18.02.2002р. "Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування" передбачає оснащення реєстраторів розрахункових операцій фіскальними блоками, які забезпечують безумовне виконання ними фіскальних функцій, містить вимоги до фіскального блока, фіскальної пам’яті збереження інформації, тощо. Пункт 2 цієї Постанови дає визначення поняття "фіскалізація" як перехід від нефіскального до фіскального режиму роботи реєстратора. Також зазначено, що фіскалізація проводиться один раз за весь період експлуатації реєстратора (п. 3 Постанови).

Виходячи з висновків акту перевірки, позивачу ставиться в провину використання гральних автоматів які не переведені у фіскальний режим роботи.

Розкриваючи ширше поняття "фіскалізації" та досліджуючи процес переходу від нефіскального до фіскального режиму роботи реєстратора слід виходити з нижче приведених термінів, визначених Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”:

- фіскальні функції – це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо);

- фіскальна пам'ять - це запам'ятовуючий пристрій у складі реєстратора розрахункових операцій, призначений для одноразового занесення, зберігання і багаторазового зчитування підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, яку неможливо змінити або знищити без пошкодження самого пристрою;

- фіскальний режим роботи - це режим роботи реєстратора розрахункових операцій, який забезпечує безумовне виконання ним фіскальних функцій.

Згідно з Ліцензійними умовами провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Міністерства фінансів України від 18.04.2006р. №40/374, гральний автомат - механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично.

Дане визначення не містить вказівки на те, що гральний автомат виконує фіскальні функції, а іншого виду гральних автоматів законодавець не визначає.

Модель реєстратора розрахункових операцій згідно з п. 12 Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 1315 включається до Державного реєстру за поданням заявника, тобто виробника або постачальника відповідної моделі. А оскільки ТОВ „КСІ-У” є лише користувачем даних реєстраторів, тому не вповноважене самостійно ініціювати питання щодо включення таких моделей в Державний реєстр.

Відповідно до Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” Кабінетом Міністрів України було розроблено Постанову від 07.02.2001 за № 121 "Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (далі –Постанова № 121).

Пунктом 2 цієї Постанови № 121 Міністерство промислової політики було зобов’язане забезпечити до 1 лютого 2003 р. організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Однак, у зв’язку з тим, що були відсутні технічні рішення для фіскалізації гральних автоматів, терміни переведення на облік із застосуванням РРО, діяльності з використанням гральних автоматів неодноразово переносилися.

Згідно з останніми змінами внесеними до Постанови №121, для переведення суб’єктів підприємницької діяльності які використовують гральні автомати на облік із застосуванням РРО, встановлений термін – 31 грудня 2006 року.

Як зазначає податкова інспекція у своїх листах та повідомленнях опрацювання технічних рішень з фіскалізації гральних автоматів було закінчено у поточному році, свідченням чого є включення наказом ДПА України від 01.07.2008 № 430 до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій комп’ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Проте в судовому засіданні відповідач не зумів пояснити яким же чином з 01.07.2008 слід проваджувати комп’ютерно-касову систему "Фіскал", не надав суду будь-яких технічних висновків, можливостей її використання та доказів того, що дана система забезпечує повне виконання фіскальних функцій кожного окремого грального автомата. Крім того, комп’ютерно-касова система "Фіскал" не може бути пріоритетною в використанні суб’єктами господарювання, оскільки вона відповідає таким же вимогам, як і інші реєстратори розрахункових операцій, що використовуються позивачем.

При цьому, суд зазначає, що відсутність на загальнодержавному рівні таких технічних рішень з фіскалізації гральних автоматів не є провиною позивача, останній позбавлений можливостей впливу на розв’язання проблеми застосування реєстраторів розрахункових операцій у діяльності з використанням гральних автоматів, і забезпечення реалізації їх фіскальних функцій мала б здійснити держава в особі Міністерства промислової політики у визначений термін, чого зроблено не було. А відтак, наведені обставини не можуть бути підставою для заборони використання в господарській діяльності підприємця гральних автоматів не оснащених фіскальною функцією.

Пункт 2 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачає відповідальність у вигляді застосування фінансових санкцій в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій.

Цей Закон не передбачає застосування до суб’єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій за використання грального автомата, не оснащеного фіскальною функцією, тим більше що правових підстав використання інших гральних автоматів ніж тих, які не оснащені фіскальною функцією, у позивача не було.

Стаття 19 Конституції України визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-97, затвердженого наказом Держкомстандарту України від 30.12.1997р. № 822, організація азартних ігор та парі віднесена до сфери послуг, а тому розрахункові операції під час їх надання з гри на гральному автоматі, виходячи з вимог ст. 3 Закону № 265 та Постанови №121 проводились позивачем на час здійснення перевірок з використанням зареєстрованих, опломбованих у встановленому порядку та переведених у фіскальний режим роботи реєстраторів розрахункових операцій, з роздрукуванням та видачею відповідного розрахункового документа на суму проданих кредитів на право гри на гральних автоматах. А безпосередню відповідальність за непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, який знаходився на місці проведення розрахунків та нероздрукування відповідного розрахункового документа згідно п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до позивача вже застосована.

Суд також зазначає, що всі реєстратори розрахункових операцій, що використовуються позивачем в гральних залах, включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії реєстраційних посвідчень, і їх використання в господарській діяльності по наданню послуг в сфері грального бізнесу є цілком виправданим та правомірним.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем, при використанні гральних автоматів не оснащених фіскальною функцією, не порушене положення п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а тому застосування відповідачем 2 штрафних (фінансових) санкцій згідно з п. 2 ст. 17 цього Закону є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КСІ-У» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя та державної податкової інспекції у м.Краматорську про визнання дій посадових осіб державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя щодо проведення планової перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 24.12.2008 та складання акту перевірки протиправними у зв’язку з їх неправомірністю та визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000942304 від 17.03.2009 – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними дії посадових осіб державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя щодо проведення планової перевірки за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 24.12.2008 та складання акту перевірки.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000942304 від 17 березня 2009 року, прийняте державною податковою інспекцією у м.Краматорську у відношенні товариства з обмеженою відповідальністю «КСІ-У», в сумі 3400 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КСІ-У» судові витрати в сумі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 18 травня 2009 року в присутності представників позивача та відповідача – ДПІ у м.Краматорську.

Повний текст постанови складений та підписаний 23 травня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.