Постанова № 4819277, 25.09.2009, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2009 року Справа № 2а-2337/09/1370

12 год. 41 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О. ,

при секретарі судового засідання Козьмін А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (розпорядження від 06.06.2007 року №16/04-01К, наказ від 14.06.2007 року №19/к), ОСОБА_2 (довіреність)

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність від 17.10.2008 року №10738/10/10-007)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 06.08.2008 року,-

в с т а н о в и в :

Міське державне комунальне підприємство «Миколаївтеплокомуненерго» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 06.08.2008 року з урахуванням рішення ДПА у Львівській області від 18.12.2008 року №27931/10/25-005/1157.

Ухвалою від 25 березня 2009 року відкрито провадження у справі, призначено справу до попереднього судового розгляду на 10.04.2009 року. Ухвалою від 10.04.2009 року відкладено розгляд справи в попередньому судовому засіданні у зв'язку з неявкою позивача на 08.05.2009 року. Ухвалою від 08.05.2009 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.06.2009 року. Ухвалою від 05.06.2009 року відкладено розгляд справи за клопотанням позивача на 17.07.2009 року. Ухвалою від 17.07.2009 року відкладено розгляд справи за клопотанням позивача на 25.09.2009 року.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, наведених в позовній заяві, позивач просять визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі від 06.08.2008 року № 0003061511/0 з урахуванням рішення ДПА у Львівській області від 18.12.2008 року №27931/10/25-005/1157. Позивач зазначає, що рішенням Миколаївської міської ради №151 від 20.12.2006 року МДКП «Миколаївтеплокомуненерго» було звільнено від сплати податку на прибуток. На підставі цього рішення ними подано уточнюючий розрахунок по податку на прибуток та знято з нарахувань 69537 грн. податку. Саме цю суму донараховано відповідачем згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Позивач вважає, що оскільки Рішення Миколаївської міської ради №151 від 20.12.2006 року на даний час є діючим, ніким не скасоване, є обов'язковим для виконання на підставі ст..73 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 144, 118 Конституції України. Тому позивач вважає, що визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток можливе тільки після скасування рішення Миколаївської міської ради, відповідно до якого позивача було звільнено від сплати податку на прибуток. Тому вважають, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення суперечить чинному законодавству та підлягає до скасування.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, подав письмові заперечення на позов від 09.04.2009 року №3687/10/10-007. Відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим, свої заперечення обґрунтовує ст..15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.4 Закону України №2181. Крім того, зазначає , що на рішення Миколаївської міської ради №151 від 20.12.2006 року винесено протест прокурора з вимогою скасувати дані рішення. Тому відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Повний текст постанови виготовлений 29 вересня 2009 року.

В судовому засіданні було досліджено письмові докази, які наявні в матеріалах справи (копія рішення Миколаївської міської ради від 20.12.2006 року №151, податкове повідомлення - рішення від 06.08.2008 року №0003061511/0, копія рішення про результати розгляду повторної скарги від 04.03.2009 року, копія рішення про результати розгляду повторної скарги від 18.12.2008 року, акт перевірки №456/150/30492187 від 28.07.2008 року, корінці податкових повідомлень - рішень від 26.12.2008 року №0003061511/2, від 16.03.2009 року №0003061511/3, від 03.11.2008 року №0003061511/1, від 06.08.2008 року №0003061511/0, лист Миколаївської міжрайонної прокуратури Львівської області від 10.07.2008 року №0711-644-08, накази, розпорядження та інші наявні в матеріалах справи письмові докази).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Працівниками ДПІ у Миколаївському районі Львівської області 28 липня 2008 року було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на прибуток МДКП «Миколаївтеплокомуненерго», за результатами якої складено акт №456/150/30492187 (далі-Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено заниження податку на прибуток за звітний період 11 місяців 2006 рік на 69537,00 грн., чим порушено п.16.2 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94 - ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями.

Як зазначено в акті перевірки, МДКП «Миколаївтеплокомуненерго» при поданні декларації по податку на прибуток за одинадцять місяців 2006 року задекларувало об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 278147 грн. Згідно п.10.1 ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року із змінами і доповненнями, прибуток платників податку оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування. МДКП «Миколаївтеплокомуненерго» нарахувало податок на прибуток в сумі 69537,00 грн. Рішенням Миколаївської міської ради від 20.12.2006 року МДКП «Миколаївтеплокомуненерго» було звільнено від сплати податку на прибуток, тому 26.12.2006 року платником подано уточнюючий розрахунок по податку на прибуток та знято з нарахувань 69537,00 грн. податку.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення 06.08.2008 року №0003061511/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 73014,00 грн. (в тому числі: основний платіж - 69537,00 грн., штрафні санкції - 3477 грн.)

Позивач вважав, що зазначене податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та незаконним, тому ним було подано скаргу.

В ході адміністративного оскарження податкового повідомлення - рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області своїм рішенням № 10529/10/23-088 залишає без змін вищезазначене податкове повідомлення-рішення. Позивач надіслав повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення до ДПА у Львівській області.

 ДПА у Львівській області своїм рішенням про результати розгляду повторних скарг від 18.12.2008 року № 27931/10/25-005/1157 скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області від 06.08.2008 року № 0003061511/0 в частині 1324 грн. основного платежу, і в цій частині рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області від 13.10.2008 року №10529/10/23-088 про результати розгляду первинних скарг, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення та рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області залишає без змін.

У зв'язку з цим ДПІ у Миколаївському районі приймає податкове повідомлення-рішення від 03.11.2008 року №0003061511/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 73014,00 грн. (в тому числі: основний платіж - 69537,00 грн., штрафна санкція - 3477,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 26.12.2008 року №0003061511/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 71690,00 грн. (в тому числі: основний платіж - 68213,00 грн., штрафна санкція - 3477,00 грн.)

За результатами розгляду скарги позивача ДПА України рішенням №1942/6/25-0115 від 04.03.2009 року залишено без змін податкове повідомлення - рішення з урахуванням рішення ДПА у Львівській області. У зв'язку з цим, 16.03.2009 року ДПІ в Миколаївському районі Львівської області було винесено податкове повідомлення - рішення №0003061511/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 71690,00 грн. (в тому числі: основний платіж - 68213,00 грн., штрафна санкція - 3477,00 грн.)

При прийнятті постанови суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Пунктами 28, 29 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено виключну компетенцію міських рад щодо прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах; встановлення для підприємств комунальної власності розміру частки прибутку, що підлягає зарахуванню до місцевого бюджету. розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету. Статтею 25 цього Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Надання органам місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження часткою прибутку окремих підприємств, яка зараховується до місцевого бюджету, не дає їм права встановлювати пільги з податку на прибуток, приймати рішення щодо розміру сум цього податку, що мають зараховуватись до бюджету.

Відповідно до ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки та збори», органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Частиною 3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Статтями 14,15 Закону України «Про систему оподаткування» визначено загальнодержавні податки та збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки та збори. Згідно п.3 ч.1 ст.15 цього Закону, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами належить до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про систему оподаткування», загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Статтею 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону. Вказані положення узгоджуються із загальними принципами, викладеними у ч.3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», зміст якої наведений вище.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.69 Бюджетного кодексу України, податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Крім цього, статтею 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, селищних та сільських бюджетів.

Встановивши додаткове джерело надходження коштів до місцевих бюджетів, Верховна Рада України не наділяла органи місцевого самоврядування повноваженнями надавати пільги з податку на прибуток. Ці кошти не віднесено до міжбюджетних трансферів, до механізму вирівнювання бюджету, а тому на них не поширюються місцеві програми, які би передбачали звільнення підприємств від сплати загальнодержавних податків. Установивши пільгу для позивача по сплаті податку на прибуток, орган місцевого самоврядування порушив норми прямої дії Конституції, законів та перевищив свої повноваження. Кошти в рахунок сплати податку на прибуток мали зараховуватись до місцевого бюджету та в разі відсутності у них потреби орган місцевого самоврядування, розпорядник цього бюджету, повинен був скерувати їх до державного бюджету.

Закони України «Про систему оподаткування», «Про оподаткування прибутку підприємств» та закони про Державний бюджет України на відповідний рік, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», регулюють різні сфери правового регулювання. Віднесення податку на прибуток в окремий період до джерел поповнення місцевого бюджету не породжує в його розпорядника права звільнення від сплати цього податку, тому що такий податок є загальнодержавним.

Згідно п. «в» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-ІІІ із змінами і доповненнями, контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно пп.17.1.4. п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-ІІІ із змінами і доповненнями, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до пп.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000 року №2181-ІІІ із змінами і доповненнями, обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків, визначених пунктом 4.3 цієї статті.

Покликання позивача на норми ст.11 Цивільного кодексу України спростовуються п.2 ст.1 Цивільного кодексу України.

Отже, податковим органом правомірно донараховано суму податкового зобов'язання по податку на прибуток, а відтак податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ в Миколаївському районі Львівської області №0003061511/0 від 06.08.2008 року з урахуванням рішення ДПА у Львівській області від 18.12.2008 року №27931/10/25-005/1157 не підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 71, 86, 94, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні адміністративного позову Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції в Миколаївському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 06.08.2008 року - відмовити повністю.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя - підпис, з оригіналом згідно.

Суддя Карп'як О.О.