Ухвала суду № 48189370, 06.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2015 року м. Київ К/800/3109/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Олексієнко М.М., Черпак Ю.К., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.04.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо призначення, нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі меншому, ніж розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який передбачено ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", зобов'язати відповідача з 01.09.2013р. по 28.02.2014р. провести перерахунок та виплату вказаної допомоги відповідно до вимог ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та з 01.03.2014р. зобов'язати відповідача призначити допомогу у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, з наступним підвищенням щомісяця розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, до закінчення строку передбаченої законом виплати.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.04.2014р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014р., позов задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської Ради здійснити, з врахуванням виплачених сум, перерахунок та виплату позивачу щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 12.09.2013р. по 28.02.2014р. включно, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого Законом України "Про державний бюджет на 2013 рік". В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Добропільської міської ради, їй призначено державну допомогу. З 2012 року позивач отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. Допомогу позивач отримує як застрахована особа.

До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», дія якого поширювалась на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону №2240-III було виключено статті 40-44.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано неконституційними ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункт 25 розділу II цього Закону щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу III Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Статтею 46 Закону України від 26.12.2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27.04.2010 № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога по догляду за дитиною відповідно до Закону № 2240-III призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (далі -Порядок) був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 саме на виконання Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (пункт 1 Порядку). Новий акт Уряду на виконання статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» не приймався.

Отже, з 01.01.2011р. існує дві законодавчі норми щодо виплати допомоги по догляду за дитиною у розмірах, передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Законом № 2240-III.

Оскільки у справі, що розглядається, суди встановили, що спір виник щодо виплати допомоги з 01.09.2013р. по 28.02.2014р. особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону, яким є Закон № 2240-III, відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 25.12.2012р. (справа № 21-410а12) та в постанові від 22.04.2014р. (справа № 21-73а14).

За вказаних обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність виплати позивачу вказаної допомоги у спірний період в розмірі 130 грн., що є меншим за розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законами про Державний бюджет на відповідні періоди.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Добропільської міської ради відхилити, а постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04.04.2014р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014р. залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Олексієнко М.М.

Черпак Ю.К.