Ухвала суду № 48189230, 04.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року м. Київ К/800/66502/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Іванченко М.А., Панасюк Т.В.,

від відповідача - Корчук Л.В., Семенищенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром експорт" в особі представництва ТОВ "Газпром експорт" в Україні

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014

у справі № 826/8790/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром експорт" в особі представництва ТОВ "Газпром експорт" в Україні

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку представництва позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 14.04.2014 № 377/26-54-22-02/26409809, в якому зафіксовано порушення вимог: пункту г) статті 5 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 160.8. ст. 160 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1512048,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.04.2014 № 0006072206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 1976115,75 грн., з яких: за основним платежем - 1704655,00 грн., штрафні санкції - 271460,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного ППР та проведеної повторної перевірки, відповідачем складено акт від 03.07.2014 № 710/26-54-22-06/26409809, яким встановлено порушення: ст.5 п. г) Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, п. 13.8. ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 160.8. ст. 160 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1727451,00 грн.

Податковим органом на підставі вказаного акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 №0008652206, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 25119,50 грн., з яких: за основним платежем 22 796,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 2313,50 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про відмову у задоволенні позову, враховуючи наступне.

У відповідності до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, нерезиденти, у розумінні положень податкового законодавства - це: а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України.

Приписами пункту 133.2 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку з числа нерезидентів є: юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Відповідно до пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

З метою оподаткування термін "постійне представництво" включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).

Постійним представництвом не є використання споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Згідно з п. 160.1 ст. 160 ПК України, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

У відповідності до п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Пунктом 13.2 цієї статті було передбачено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у п.п. 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Так, згідно зі ст. 7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої 06.10.1995, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.

З урахуванням положень п. 3 цієї статті, якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

Отже, враховуючи, що представництво позивача на території України є постійним, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що діяльність такого представництва має оподатковуватись на території України.

Матеріали справи свідчать, що Міністерством економіки України видано представництву ТОВ "Газпром Експорт" свідоцтво про реєстрацію №ПІ-3176 від 01.06.2009, строк діяльності представництва з 13.08.2003, кількість іноземних співробітників представництва - службовців ТОВ "Газпром Експорт", включаючи керівника представництва - не перевищуватиме 3 осіб, місцезнаходження представництва: м. Київ.

Згідно Довідки Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України за номером АА №785218, представництво має вид діяльності за КВЕД-2010, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Разом з тим, у відповідності до п. 2.1 Положення про представництво, затвердженого Генеральним директором ТОВ "Газекспорт" 01.08.2003, метою діяльності представництва є забезпечення оперативної взаємодії з ТОВ "Газекспорт" та іншими газовими компаніями, проведення вимірювань разом з представниками покупця кількості та якості газу після транзиту через територію України на газовимірювальних станціях для підтвердження даних, вказаних в актах приймання-передачі тощо.

Таким чином, як було вірно встановлено судами, представництво здійснює діяльність, відмінну від дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Також, встановлено, що працівниками представництва щоденно інформується про проведення розрахунків добової кількості реалізованого газу по контрактам ООО "Газпром экспорт", з оформленням добових актів та сертифікатів якості у відповідності з діючими нормативними актами з транспортувальником "НАК "Нафтогаз України" та представниками країн - імпортерів у відповідності з укладеними контрактами.

По узгодженню з ООО "Газпром экспорт" у відповідні терміни готується та надається необхідна інформація про узгоджений об'єм, динаміку відбору газу через ГТС - Берегово фірмам - імпортерам, пов'язаних контрактами з ТОВ "Газпром експорт". Щомісяця представництво інформує про оформлення та підписання місячних актів та сертифікатів якості з представниками НАК "Нафтогаз України відповідно до укладених контрактів ООО "Газпром экспорт".

Представництво інформує про достовірність показань засобів виміру основної та дублюючої систем вимірювання кількості витрати природного газу і засобів визначення його фізико - хімічних параметрів.

На запрошення газотранспортних компаній України бере участь у проведенні державних, періодичних, позачергових повірок та калібрувань основних і дублюючих приладів вимірювання кількості та якості газу зі складанням та підписанням необхідних документів. Інформує про дотримання та правильності застосування діючих міждержавних нормативних документів з вимірювання кількості та якості газу; здійснює збір даних, пов'язаних з технічним станом і розвитком газотранспортної системи в Україні.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо правомірності прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки, як встановлено вище, позивач здійснював господарську діяльність на території України через постійне представництво, а тому, у відповідності до ст. 7 Угоди, діяльність такого представництва на території України є оподатковуваною.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпром експорт" в особі представництва ТОВ "Газпром експорт" в Україні залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль