Ухвала суду № 48163633, 03.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №825/2927/14 Головуючий у 1-й інстанції: Непочатих В.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

03 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 08.03.2014 та постанови про заборону в'їзду в Україну від 08.03.2014,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 08.03.2014 та постанови про заборону в'їзду в Україну від 08.03.2014.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є громадянином Російської Федерації. Під час перетинання позивачем державного кордону України в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Нові Яриловичі» відповідачем було відмовлено у перетинанні державного кордону України, про що 08.03.2014 начальником 1-го відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Добрянка» Олексюк А.І. прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства, а також постанову про заборону в'їзду в Україну ОСОБА_2 строком на три роки, оскільки останній не зміг підтвердити мету запланованого перебування на території України та при проведенні співбесіди надав неправдиві відомості.

Даний факт підтверджується довідкою за результатами опитування від 08.03.2014, згідно якої за результатами опитування двох громадян Російської Федерації ОСОБА_5 та ОСОБА_2 під час поставлених питань ними надано неправдиві дані про мету запланованого перебування в Україні, їхні версії про мету поїздки відрізнялися, також не змогли чітко пояснити їх мету приїзду в Україну.

Відмовляючи у задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Завданням Державної прикордонної служби України відповідно до статті 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» є забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Згідно абзаців третього та четвертого частини першої статті 2 вказаного Закону основними функціями Державної прикордонної служби України є: здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов'язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій;

Згідно частини першої та другої статті 8 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; 3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Відповідно до положень частини першої статті 14 вказаного вище Закону іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови.

Крім того, відповідно до положень частини першої статті 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи.

Як встановлено судом першої інстанції, у відношенні позивача здійснювався контроль другої лінії, який передбачає: встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, під час проведення співбесіди позивач надав неправдиві дані про мету запланованого перебування в Україні, не зміг надати підтверджуючі документи щодо мети запланованого в'їзду в Україну та підтвердити достатнє фінансове забезпечення.

Крім того, як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, наявність фінансового забезпечення або гарантія його наявності може бути підтверджена шляхом пред'явлення для контролю: грошових коштів у національній валюті України або у конвертованій іноземній валюті; документа із зазначенням суми грошових коштів, на підставі якого можна отримати кошти в банківських установах України; платіжної картки міжнародних платіжних систем з випискою з особового банківського рахунка заявника, що підтверджує наявну суму грошових коштів; документа, що підтверджує бронювання або оплату житла, оплату харчування в Україні; договору на туристичне обслуговування (ваучера); гарантійного листа приймаючої сторони, що запросила іноземця або особу без громадянства, про взяття на себе зобов'язань із сплати всіх витрат особи, пов'язаних з її перебуванням на території України та виїздом з України; проїзного квитка для повернення до країни громадянської належності або країни постійного проживання або до третьої країни (частина третя статті 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Згідно пункту 3 Порядку підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в'їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2013 №884, іноземці та особи без громадянства для в'їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України та виїзду за її межі до іншої держави, якщо інше не визначено законами, повинні мати кошти в 20-кратному розмірі прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, встановленого в Україні на день їх в'їзду в Україну.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на виписку ЗАТ КБ «Сітібанк» по кредитній картці як на доказ підтвердження достатнього фінансового забезпечення для перебування на території України, оскільки вона складена 20.03.2014 та не могла бути пред'явлена при перетинанні державного кордону 08.03.2014.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю або особі без громадянства від 08.03.2014 та постанова про заборону в'їзду в Україну від 08.03.2014 строком на три роки, прийняті відповідачем відповідно до чинного законодавства України, тобто є правомірними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 10.08.2015)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.