Постанова № 48163128, 06.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015 року Справа №904/3407/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача,

суддів: Верхогляд Т.А., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання: Малику С.О.

За честю представників сторін:

від позивача: Бобошко О.А., довіреність б/н від 01.04.15;

від відповідача: Кравцов Б.В. представник, довіреність №676 від 22.01.15.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 року у справі №904/3407/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", м. Дніпропетровськ

до державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 15 958 809 грн. 27 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 року у справі №904/3407/15 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів" 2 642 452 грн. 40 коп. - пені, 10 239 527 грн. 73 коп. - інфляційних нарахувань, 434 375 грн. 74 коп. - річних та 73 080 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, надав послуги з ремонту пасажирських вагонів в умовах ВРЗ, що підтверджується актами здавання-приймання наданих послуг та рахунками до них, а також визнається відповідачем. Однак, оскільки відповідач порушив умови договору і своєчасно не сплатив вартість отриманих послуг, позивач застосував положення п.8.1 договору щодо порядку нарахування пені та ст.230 ГК України, ст. 625 ЦК України. Суд скористався своїм правом, визначеним в ст.83 ГК України, та зменшив розмір пені.

Не погодившись з рішенням господарського суду, до апеляційної звернувся відповідач із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зменшити суму штрафних санкцій на 90%.

В обґрунтування своїх вимог представник відповідача зазначає, що:

- на даний час позивачем досі невиконані умови укладеного договору в повному обсязі (невиконаний ремонт 12 пасажирських вагонів);

- позивачем не надано доказів понесення збитків через порушення строків розрахунку за договором;

- судом неприйнятий до уваги контррозрахунок відповідача, з якого вбачається, що при зменшені пені на 50% сума буде становити 2 459 164,20 грн., а не 2 642 452,40 грн.

05.08.2015 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення господарського суду прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи.

06.08.2015 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Оскільки спірним питанням в даній справи є розрахунок штрафних санкцій (їх зменшення на 90%), колегія суддів, розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги державного підприємства "Придніпровська залізниця" не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Факт розрахунку відповідача з позивачем за надані послуги відновлювального ремонту пасажирських вагонів в умовах ВРЗ (лот №4 -18 вагонів типу СНВ) на підставі укладеного між сторонами договору №ПР/Л-14436/НЮ від 08.07.2014 року в сумі 51 116 400,00 грн. (акт здавання-приймання - від 05.11.2014р. №1 на суму 8 519 400,00 коп.; - від 19.11.2014р. №2 на суму 8 519 400 грн. 00 коп.; - від 19.11.2014р. №3 на суму 8 519 400 грн. 00 коп.; - від 10.12.2014р. №4 на суму 8 519 400 грн. 00 коп.; - від 10.12.2014р. №5 на суму 8 519 400 грн. 00 коп.; - від 10.12.2014р. №6 на суму 8 519 400 грн. 00 коп. та відповідні рахунки: - від 05.11.2014р. №140062 на суму 8 519 400 грн. 00 коп.; - від 19.11.2014р. №140065 на суму 8 519 400 грн. 00 коп.; - від 19.11.2014р. №140066 на суму 8 519 400 грн. 00 коп.; - від 10.12.2014р. №140067 на суму 8 519 400 грн. 00 коп.; - від 10.12.2014р. №140068 на суму 8 519 400 грн. 00 коп.; - від 10.12.2014р. №140069 на суму 8 519 400 грн. 00 коп.) визнається обома сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Нараховані позивачем та стягнуті судом в повному обсязі суми інфляційних та річних не є предметом апеляційного оскарження.

Щодо зменшення розміру пені.

У пункті 8.1 Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати наданих послуг, відповідно до пункту 5.5 замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0.1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення. Тобто, пеня згідно розрахунку становить 5 284 904 грн. 80 коп. (з 18.12.2014 року по 29.04.2015 року).

Частиною 3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Слід зазначити, що у відповідності до приписів ст.42 ГПК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 24.03.2015 року №914/3725/14).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру пені на 50%, оскільки наведені відповідачем обставини передусім є наслідком його господарської діяльності, власного комерційного розрахунку та ризику.

Усе вищенаведене дає підстави апеляційному суду вважати, що твердження відповідача, викладені в його апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, а також всі вищенаведені факти ним не спростовані належними доказами.

Враховуючи, що скаржник не надав доказів, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що його заперечення позбавлені фактичного та правового обґрунтування, не відповідають як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, тому оскаржуване рішення винесено без порушень норм матеріального та процесуального права, що не дає підстав для його скасування.

Керуючись статтями 99, 101-103,105 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 року у справі №904/3407/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 року у справі №904/3407/15 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст складений 10.08.2015 року

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Н.Л. Величко