Постанова № 4815992, 28.07.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2009 року № 5137/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Олендера І.Я., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Державної митної служби України, Львівської митниці на постанову Яворівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, треті особи - Львівська Митниця, Західна регіональна митниця про визнання протиправним наказу про звільнення та зобов'язання перевести на іншу роботу,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Державної митної служби України, треті особи - Львівська Митниця, Західна регіональна митниця про визнання протиправним наказу про звільнення та зобов'язання перевести на іншу роботу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що жодних правових підстав у відповідача для прийняття наказу про його звільнення з митних органів не було, при цьому мало місце порушення ряду вимог чинного законодавства. У відповідача була можливість перевести його на іншу роботу, а тому вимоги ч.2 ст. 40 КЗпП України не були дотримані. Крім цього, вказує, що практично ліквідації не відбулось, була здійснена реорганізація митниці, а його було звільнено в період його тимчасової непрацездатності.

Постановою Яворівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2008 року позов задоволено. Визнано Наказ Голови Державної митної служби України № 693-к від 25.04.2008р. в частині звільнення ОСОБА_1з посади старшого інспектора вантажопасажирського сектора митного поста „Краковець" Західної регіональної митниці у зв"язку з ліквідацією Західної регіональної митниці 30.04.08р. відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України (п.1.9) протиправним та скасовано у цій частині. Зобов'язано Голову Державної митної служби України перевести ОСОБА_1старшого інспектора вантажопасажирського сектора митного поста „Краковець" Західної регіональної митниці за його згодою на іншу роботу у Львівську митницю.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач був звільнений з порушенням вимог ст.40 КЗпП, оскільки звільняючи позивача згідно ч.1 ст.40 КЗпП України орган, який його звільнив повинен був у відповідності до ч.2 ст.40 КЗпП України запропонувати йому переведення на іншу роботу в системі Державної митної служби України незалежно від того чи відбулась ліквідація чи ні. Приймаючи постанову про задоволення позову суд першої інстанції також погодився з доводами відповідача про те, що дійсно мала місце ліквідація митниці, а звільнення позивача під час перебування на лікарняному у зв'язку з ліквідацією митниці не порушило законних прав та інтересів позивача.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна митна служба України, Львівська митниця подали до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в яких просять оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних скарг зазначають, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, Державна митна служба України в своїй апеляційній скарзі зазначає, що Львівська митниця створена як нова юридична особа відповідно до чинного законодавства України пройшла процедуру реєстрації новоствореної юридичної особи без правонаступництва та згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію їй присвоєно інший код ЄДРПОУ, ніж ліквідованій Західній регіональній митниці. Львівська митниця в своїй апеляційній скарзі вказує про те, що Західна регіональна митниця ліквідована, Львівська митниця не є її правонаступником, жодних актів щодо реорганізації Західної регіональної митниці Державною митною службою України не приймалось. Також зазначають, що судом не враховано, що у випадку ліквідації підприємства, установи, організації відсутні правонаступники працедавця, а тому можливості переведення працівника на іншу роботу в порядку п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України не має, при цьому у роботодавця не виникає обов'язку щодо забезпечення працевлаштування вивільнюваного працівника на іншому підприємстві, установі, організації.

Представник апелянтів в судовому засіданні доводи апеляційних скарг підтримала, в обґрунтування їхніх мотивів покликалась на обставини, які в них викладені, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника відповідача та третьої особи Львівської митниці, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював на посаді старшого інспектора митного поста «Краковець» Західної регіональної митниці з березня 2007 року. Наказом ДМСУ № 693-к від 25.04.2008 року звільнено ОСОБА_1з посади старшого інспектора вантажопасажирського сектора митного поста „Краковець" Західної регіональної митниці у зв'язку з ліквідацією Західної Регіональної митниці 30.04.2008 року відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Наказом Державної митної служби України № 61 від 29.01.2008 року Західну регіональну митницю ліквідовано і згідно Наказу Державної митної служби України №64 від 20.01 2008 року створено Львівську митницю.

Відповідно до ст.ст. 14,15 Митного кодексу України створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць та митниць здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі митної справи. Згідно з Положенням про Державну митну службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 940 від 18 липня 2007 року, на Державну митну службу покладено завдання створювати, реорганізовувати та ліквідовувати регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.

Пунктом 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року, встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. Код зберігається у разі перетворення юридичної особи лише за правонаступником. У разі припинення юридичної особи, шляхом приєднання до іншої та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу, ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В усіх інших випадках припинення юридичної особи, присвоєння її коду новоствореним суб'єктам забороняється.

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 04 березня 2008 року Західній регіональній митниці був присвоєний ідентифікаційний код 34668612, а відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Львівській митниці присвоєно ідентифікаційний кодНОМЕР_1

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що мала місце ліквідація митниці, а відтак посилання позивача в цій частині на те, що насправді мала місце реорганізація є необґрунтованими та безпідставними.

В той же час, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що при звільненні позивача було порушено вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України не відповідають обставинам справи, має місце порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір, до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За змістом вказаної норми, при ліквідації підприємства, установи, організації, правила п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення діяльності підприємства, установи, організації одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення на роботі на новоутвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Судом першої інстанції не враховано, що у випадку ліквідації підприємства, установи, організації відсутні правонаступники працедавця, а тому можливості переведення працівника на іншу роботу в порядку п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не має, а у роботодавця не виникає обов'язку забезпечувати працевлаштування вивільнюваного працівника на іншому підприємстві, установі, організації.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу. Відповідно до ч.1 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, що відповідачем виконано.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 6 листопада 1992 року роз'яснив судам, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що звільняючи позивача із займаної посади, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, має місце порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ст. 198, п.п. 3, 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційні скарги Державної митної служби, Львівської митниці задовольнити повністю.

Постанову Яворівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2008 року у справі № 2-а-674/08 скасувати та прийняти нову якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної митної служби України, треті особи - Львівська Митниця, Західна регіональна митниця про визнання протиправним наказу про звільнення та зобов'язання перевести на іншу роботу відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий О.Б.Заверуха

Судді: І.Я. Олендер

Д.М. Старунський