Рішення № 48159595, 03.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа № 911/1184/15

Господарський суд Київської області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Черногуз А.Ф., судді - Карпечкін Т.П. та Саванчук С.О. розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН" до Фізичної особи-підприємця Крушельницького Миколи Леонідовича за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арка Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ЛІДЕР-ТРАНС" про відшкодування збитків,

За участю представників:

позивача: Березюк О.М. (дов. №54 від 19.02.2014);

відповідача: Крушельницький М.Л. (паспорт СК 418928), Рогачов Ю.М. (дог. про надання правової допомоги №234/5 від 18.02.2015);

третьої особи 1: не з'явився;

третьої особи 2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН" до Фізичної особи-підприємця Крушельницького Миколи Леонідовича за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арка Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ЛІДЕР-ТРАНС" про відшкодування збитків у розмірі 25 128, 13 євро, завданих внаслідок втрати вантажу.

Позов обґрунтований тим, що під час здійснення перевезення вантажу сировини SABIC LLDPE 318B 00900 (вага - 23 375 кг, вартістю 25 128, 13 євро), на підставі міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 611312009 від 15.01.2015, вказаний вантаж було втрачено. Відповідно позивач, як власник (вантажоодержувач) майна, має право вимоги про відшкодування збитків до перевізника, який відповідає за збереження майна при перевезенні вантажу.

Ухвалою від 25.03.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.04.2015.

06.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача №1203 від 01.04.2015 про забезпечення позову.

У судовому засіданні 07.04.2015 суд, розглянув клопотання позивача про забезпечення позову, заслухавши пояснення представників сторін, відмовив у задоволенні останнього та оголосив перерву до 21.04.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою від 07.04.2015 на підставі ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України було залучено у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Арка Україна" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ЛІДЕР-ТРАНС".

20.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшло клопотання позивача №1389 від 16.04.2015 про здійснення технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 21.04.2015 було задоволено клопотання позивача про здійснення технічної фіксації судового процесу та оголошено перерву до 02.06.2015.

21.04.2015 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла заява від позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 21.04.2015 було задоволено заяву позивача про витребування доказів.

У судовому засіданні 02.06.2015 суд заслухав пояснення представників сторін, третьої особи 1 та відклав розгляд справи на 08.06.2015 о 11:00, про що представники сторін та третьої особи 1 були повідомленні у судовому засіданні. Третя особа 2 у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила.

У судовому засіданні 08.06.2015 суд оголосив ухвалу про призначення колегіального розгляду справи.

Ухвалою від 10.06.2015 справу №911/1184/15 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Черногуз А.Ф., судді - Карпечкін Т.П. та Рябцева О.О. та призначено до розгляду 24.06.2015.

На підставі розпорядження Керівника апарату господарського суду Київської області №176-АР від 18.06.2015, у зв'язку з відбуванням судді Рябцевої О.О. у відпустку, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2015 замінено суддю - Рябцеву О.О. на Ейвазову А.Р.

Ухвалою від 22.06.2015 справу №911/1184/15 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Черногуз А.Ф., судді - Ейвазова А.Р. та Карпечкін Т.П.

Ухвалою від 24.06.2015 розгляд справи було відкладено на 03.08.2015.

На підставі розпорядження Керівника апарату господарського суду Київської області №245-АР від 31.07.2015, у зв'язку з перебуванням судді Ейвазової А.Р. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2015 замінено суддю - Ейвазову А.Р. на Саванчук С.О.

Ухвалою від 03.08.2015 справу №911/1184/15 прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя - Черногуз А.Ф., судді - Карпечкін Т.П. та Саванчук С.О.

У судовому засіданні 03.08.2015 суд заслухав представників сторін та оголосив перерву на 30 хв. для надання можливості сторонам ознайомитись з письмовими поясненнями позивача та з документами, що надійшли на вимогу суду від відповідних митних органів ДФС. Треті особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 03.08.2015 позивач підтримав позов у повному обсязі. Відповідач проти позову заперечував.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Оскільки, про розгляд справи сторони були належним чином повідомлені, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.08.2015 судом після виходу з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН" придбало у Компанії «SABIC SALES EUROPE BV» сировину SABIC LLDPE 318B 00900 (вага - 23 375 кг, вартістю 25 128, 13 євро) на підставі Рамкового договору поставки № SABIC-PM/12711 від 26.12.2011, копія якого міститься в матеріалах справи.

Пунктом 2.1 даного договору передбачено, що продавець (Компанія «SABIC SALES EUROPE BV») зобов'язується поставляти покупцю (ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН") товари регулярно на основі поставки товарів в строки и на умовах даного Договору Загальних Умов Купівлі-Продажу та Додаткових Угод до даного Договору.

Кожна поставка чи декілька поставок буде здійснюватись на основі відповідної Додаткової угоди (п.2.2 Рамкового договору поставки № SABIC-PM/12711 від 26.12.2011).

Додатковою угодою №82 від 15.01.2015 сторони передбачили обов'язок продавця (Компанія «SABIC SALES EUROPE BV») поставити покупцю (ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН") товар SABIC LLDPE 318B 00900, вага - 23 375 кг, вартістю 25 128, 13 євро, а покупець (ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН") оплатити товар у строки встановлені в основному договорі (Рамковий договір поставки № SABIC-PM/12711 від 26.12.2011).

Пунктом 5.3. Рамкового договору поставки № SABIC-PM/12711 від 26.12.2011 передбачено, що право власності на товари зберігається за продавцем до моменту повної оплати товару покупцем.

17.03.2015 ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН" виконало свій обов'язок по оплаті товару інвойс №1846065245 від 15.01.2015, що підтверджується довідкою №070-06/353 від 05.06.2015, яка видана Філією Публічного акціонерного товариства «Державний Експортно-Імпортний Банк України» в м. Хмельницькому та листом Компанії «SABIC SALES EUROPE BV» від 02.06.2015, в якому компанія підтверджує факт оплати товару за Додатковою угодою №82 від 15.01.2015.

Відтак, з моменту оплати (17.03.2015) право власності на товар перейшло до ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН".

15.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арка Україна" було укладено договір транспортного експедирування №151214 А (копія договору міститься в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1.1. Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати із залученням третіх осіб-перевізників виконання транспортних послуг по перевезенню та доставці вантажів автомобільним транспортом, в тому числі і в міжнародному сполученні.

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

У випадку залучення Експедитором до виконання послуг згідно цього договору третіх осіб-перевізників, експедитор укладає договори та проводить розрахунки з такими особами від власного імені та є повністю відповідальним перед Клієнтом за дії таких осіб (п. 1.5 договору №151214 А від 15.12.2014).

Тобто, третя особа 1 прийняла на себе зобов'язання організувати для позивача перевезення вантажів.

Так, третя особа 1 (ТОВ "Арка Україна") у інформаційному листі №16/05 від 15.05.2015 зазначає, що 13.01.2015 відповідно до договору транспортного експедирування №151214 А від 15.01.2014 була отримана заявка на міжнародне автоперевезення №1061 (копія міститься в матеріалах справи) за маршрутом м. Кутно (Польща) - м. Хмельницький (Україна), (вантаж-сировина поліетилен, відгрузочний), а вантажоодержувач ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН".

Нормою частини 1 ст. 932 Цивільного кодексу України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Згідно п. 1.1 договору транспортної експедиції №150115 Д від 13.01.2014, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арка Україна" (експедитор 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "ЛІДЕР-ТРАНС" (експедитор 2), предметом договору є взаємовідносини між Експедитором 1 і Експедитором 2, які виникають щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та внутрішньому сполученні та розрахунків за ці перевезення, (копія договору міститься в матеріалах справи).

Пунктом 2.1 договору №150115 Д від 13.01.2014 встановлено, що перевезення вантажів здійснюються або організовуються Експедитором 2 на підставі заявок, які подаються Експедитором 1, не пізніше 2 (двох) діб, що передують дню перевезення.

На підставі договору транспортної експедиції №150115 Д від 13.01.2014 була оформлена заявка №1301/1 від 13.01.2015 між ТОВ "Арка Україна" (експедитор 1) та ТОВ "ЛІДЕР-ТРАНС" (експедитор 2) за маршрутом м. Кутно (Польща) - м. Хмельницький (Україна), а вантажоодержувач ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН" (копія міститься в матеріалах справи).

Таким чином, третя особа 2 прийняла на себе зобов'язання організувати для позивача перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні відповідно до заявки ТОВ "Арка Україна", які є невід'ємною частиною договору №150115 Д від 13.01.2014.

У свою чергу, з метою виконання умов договору №150115 Д від 13.01.2014 ТОВ "Транспортно-експедиційна компанія "ЛІДЕР-ТРАНС" отримавши замовлення на організацію перевезення (заявка №1301/1 від 13.01.2015), залучило до здійснення перевезення Фізичну особу-підприємця Крушельницького Миколу Леонідовича (відповідача), шляхом оформлення з останнім заявки б/н від 13.01.2015, в якій місце вивантаження вказане м. Київ с. Гореничі ЛЦ «Лідер-Транс», вантажоодержувач "Транспортно-експедиційна компанія "ЛІДЕР-ТРАНС" (копія міститься в матеріалах справи), а дата розвантаження 19.01.2015, що не відповідало даним заявки №1301/1 від 13.01.2015, яку направило ТОВ "Арка Україна" до ТОВ "ЛІДЕР-ТРАНС", а також міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 611312009 від 15.01.2015.

Перевезення за даною заявкою виконується безпосереднім перевізником (власником транспортного засобу, що виконує перевезення). Вантаж повинен був перевозитись наступним автотранспортним засобом: автомобіль DAF FT 95/430, державний реєстраційний номер AI 2512 CT (причіп, реєстраційний номер CA 0655 XP), водій Крушельницький Микола Леонідович.

Встановлено, що вантаж був прийнятий до перевезення Крушельницьким Миколою Леонідовичем, що підтверджується також міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 611312009 від 15.01.2015, яка міститься в матеріалах справи, та відомостями попередньої митної декларації, на підставі яких товар було ввезено на територію України та взято під митний контроль.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 611312009 від 15.01.2015 для перевезення був наданий вантаж - сировина SABIC LLDPE 318B 00900, вага - 23 375 кг, вартістю 25 128, 13 євро, місце вивантаження товару м. Хмельницький вул. Північна 95/1, отримувач товару ТОВ «Сіріус-Екстружен».

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що товар (сировина SABIC LLDPE 318B 00900, вага - 23 375 кг, вартістю 25 128, 13 євро) не був доставлений вантажоодержувачу у встановлений строк та втрачений, відповідно до товарно-транспортної накладної (CMR) № 611312009 від 15.01.2015, яка згідно з Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником, що стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідач проти позову заперечує та свою вину не визнає, обґрунтовуючи тим, що між позивачем та відповідачем жодних договорів не укладалось, а Крушельницький Микола Леонідович був лише водієм, натомість між ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН" та ТОВ "Арка Україна" укладений договір транспортного експедирування №151214 А від 15.12.2014, відповідно до п. 1.5 ТОВ "Арка Україна" несе відповідальність за будь-які дії, недогляд третіх осіб , залучених до виконання договору, зокрема, й інших перевізників.

У доповненні до відзиву відповідач зазначає про неможливість застосування Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956, оскільки дана конвенція застосовується до договірних зобов'язань, а останній стверджує, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні зобов'язання, натомість мають місце позадоговірні зобов'язання, які конвенція не врегульовує.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та правову природу відносин, що виникли між позивачем та відповідачем суд вважає правильним застосування норм Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Україною Законом "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст.19 Закону України «Про міжнародні договори» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно приписів ч. 6 ст. 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Законом України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007р. №72/14-612/1-1559 "Щодо набуття чинності міжнародними договорами" ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції ця конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень, яким, зокрема, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДГІВ) від 19.05.1956.

Тому, враховуючи, що обставини даного спору виникли з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав перевізником, а втрата вантажу відбулась на території України, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, що підписана в Женеві 19.05.1956.

Також, суд звертає увагу на те, що у позивача є право звернення з позовом, як до перевізника за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 611312009 від 15.01.2015 Фізичної особи-підприємця Крушельницького Миколи Леонідовича, так до ТОВ "Арка Україна" експедитора за договором транспортного експедирування №151214 А від 15.12.2014, відтак подання позову безпосередньо до перевізника є реалізацією позивачем наявного у нього права вимагати відповідної сатисфакції від особи, яка була безпосереднім перевізником та є відповідальною за вантаж з моменту прийняття останнього до моменту отримання вантажу вантажоодержувачем.

Щодо договірних відносин, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Статтею 4 Конвенції передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України також передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Так, згідно ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом в тому числі може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Як вбачається із наведених норм Конвенції, Господарського кодексу України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 611312009 від 15.01.2015 вказує про наявність між позивачем та відповідачем договірних відносин по здійсненню перевезення, тобто відповідач за даною міжнародною товарно-транспортною накладною є перевізником, а не просто водієм, як стверджує останній.

Крім того, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження того факту, що останній перебуває (перебував) у трудових відносинах із ТОВ "Арка Україна" чи ТОВ «Лідер-Транс», що вказує на відсутність підстав для застосування положень ст. 1172 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (ч.1 ст. 17 Конвенції).

Суд, для встановлення обставин у справі, здійснив запити до відповідних митних органів ухвалою від 10.06.2015 та 24.06.2015.

У відповідь на ухвали господарського суду Київської області 10.06.2015 до суду надійшли відповідні документи.

Листом б/н б/д Волинська митниця ДФС повідомляє, що на підставі митних та товаросупровідних документів 16.01.2015 було здійснено пропуск через митний пост «Ягодин» на митну територію України і направлено в зону діяльності Хмельницької митниці ДФС товар, який переміщувався на адресу ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН" (29010, м. Хмельницький, вул. Пілотська 20, Україна) згідно з попередньою митною декларацією №400000000/2015/900100 транспортним засобом з р.н. АІ 2512 СТ/ СА 0655 XP.

На виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 10.06.2015 Хмельницька митниця ДФС повідомляє, що в зоні діяльності митного поста «Хмельницький-Центральний» митниці вантаж та товаросупровідні документи під митним контролем не перебували та заяви на зміну митниці оформлення не передавались.

Крім того, 24.03.2015 на митному посту «Ягодин» було внесено відомості до програмно інформаційного комплексу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної фіскальної служби України щодо заявки на втрату вантажу.

Також, митницею були опрацьовані матеріали з приводу заяви ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН" про незаконне заволодіння вантажем, який мав надійти на адресу товариства за митною декларацією №400000000/2015/900100 та №400000000/2015/900105 від 15.01.2015.

Відповідач стверджує про те, що товар було доставлено у місце зазначене у заявці б/н 13.01.2015 (м. Київ, с. Гореничі ЛЦ «Лідер-Транс») де було здійснено його розвантаження та поставлено печатку Київської митниці ДФС.

Між тим, у відповідь на ухвалу господарського суду Київської області від 10.06.2015, Київська міська митниця ДФС листом №874/26-70-10-22 від 22.06.2015 повідомляє, що у зоні діяльності Київської міської митниці ДФС митні процедури щодо митного оформлення товару: «синтетичний поліетилен» за попередньою митною декларацією №400000000/2015/900100 від 15.01.2015 не проводились.

Зважаючи на вищенаведені твердження відповідача та відповіді відповідних органів ДФС, товар за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 611312009 від 15.01.2015 не було доставлено на митницю призначення (м. Хмельницький вул. Північна 95/1) та втрачено.

Вбачається, що у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 611312009 від 15.01.2015 були відомості про вантажоодержувача (ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН"), проте, перевізник не перевірив повноваження у особи, якій він передавав вантаж, чим проявив недбалість по відношенню до ввіреного йому вантажу.

Так, перевіривши оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 611312009 від 15.01.2015 наданий відповідачем, судом було встановлено, що відповідачем було передано вантаж ТОВ "ЛІДЕР-ТРАНС", про що свідчить відбиток печатки останнього в графі одержувача.

Факт відображення у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 611312009 від 15.01.2015 відомостей про те, що вантаж був одержаний ТОВ "ЛІДЕР-ТРАНС", який не уповноважувався позивачем на такі дії є самостійним доказом втрати вантажу для ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН", позаяк останній був переданий перевізником третій особі.

Таким чином, враховуючи норми ч. 1 ст. 17 Конвенції, саме відповідач є особою, яка відповідає за товар та доставку його вантажоодержувачу з моменту прийняття вантажу для перевезення до моменту його доставки та передачі отримувачу.

Відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Так, відповідно до ст. 20 Конвенції той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

За оцінкою суду, з врахуванням норм Конвенції та листів, які надійшли від митних органів той факт, що вантаж не було доставлено до митниці призначення є належним доказом втрати вантажу, як наслідок виникнення у позивача збитків у розмірі 25 128, 13 євро.

Факт наявності відбитків штампів Київської митниці на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) оцінюється судом критично та не приймається судом до уваги, позаяк факт розмитнення товару не підтверджений Київською митницею ДФС (лист від №874/26-70-10-22 від 22.06.2015), у зв'язку з чим вказані печатки на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) можуть бути підробленими невідомими особами з метою незаконного заволодіння вантажем, що перевозився.

Натомість, відображення печатки ТОВ "ЛІДЕР-ТРАНС" на міжнародній товарно-транспортній накладній у графі одержувача вантажу не є доказом того, що товар був доставлений, оскільки ТОВ "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН" не уповноважувало третю особу на отримання вантажу.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а правовим наслідком такого порушення відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України є, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 статті 23 Конвенції передбачено якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення.

Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати завдані збитки наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і збитками, вини.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 2/121-30/118.

Судом встановлено, що у діях відповідача наявний весь склад цивільного правопорушення:

- наявність збитків, оскільки вантаж, який з моменту оплати перейшов у власність позивача, було втрачено;

- протиправна поведінка (втрата вантажу, шляхом передачі останнього особі, яка не визначена у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR), як вантажоодержувач, що сталось внаслідок недбалості відповідача);

- причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача і збитками завданими позивачу полягає у порушенні умов, які визначені у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 611312009 від 15.01.2015, що призвели до втрати вантажу, що і стало наслідком завдання позивачу збитків, оскільки товар був оплачений;

- у діях відповідача, не дивлячись на те, що останній був введений в оману відомостями викладеними в заявці ТОВ "ЛІДЕР-ТРАНС" (б/н від 13.01.2015), є наявність вини, оскільки відповідач в силу положень ст. 17 Конвенції, як перевізник, будучи відповідальним за вантаж, свідомо передав вантаж ТОВ "ЛІДЕР-ТРАНС" та не перевірив повноваження останнього, про що в ході судового розгляду справи особисто підтвердив.

Відтак, оскільки, позивач просить стягнути збитки у розмірі 25 128,13 євро, тобто вартість втраченого вантажу, що підтверджується інвойсом №1846065245 від 15.01.2015 та довідкою №070-06/353 від 05.06.2015, яка видана Філією Публічного акціонерного товариства «Державний Експортно-Імпортний Банк України» в м. Хмельницькому, що не суперечить ст. 23 Конвенції, а відповідач в силу положень ст. 17 Конвенції є відповідальним перед позивачем за збереження вантажу, який був втрачений у зв'язку з недбалістю відповідача, у суду наявні всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Суд звертає увагу на те, що сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 443,45 грн, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом також було встановлено, що позивачем було переплачено судовий збір у розмірі 6, 55 грн, який в цій частині підлягає поверненню ухвалою суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Крушельницького Миколи Леонідовича (код 2609203934) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІРІУС ЕКСТРУЖЕН" (код ЄДРПОУ 31617387) збитки у розмірі 25 128, 13 євро (що станом на день прийняття рішення еквівалентно 582 128, 80 грн), а також 12 443,45 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 06.08.2015.

Головуючий суддя А.Ф. Черногуз

Судді Т.П. Карпечкін

С.О. Саванчук