Ухвала суду № 48158007, 29.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

29 жовтня 2013 року № 826/15985/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П. при секретарі судового засідання Білоус А.С., та за участю представників: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Чрнюк С.О., третьої особи - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Центральної виборчої комісії про закриття провадження в частині позовних вимог у адміністративній справі

за позовомОСОБА_3доЦентральної виборчої комісії треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Європейська партія Українипровизнання відсутності компетенції та наявності повноважень, скасування постанови, - На підставі ч. 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 жовтня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Центральної виборчої комісії (далі - відповідач) про:

- визнання відсутності у Центральної виборчої комісії компетенції (повноважень) не направляти свого представника (представників) на організовані Комуністичною партією України збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму, якщо дана партія письмово повідомила Центральну виборчу комісію про дату, час, місце і мету зборів у строк, не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня проведення таких зборів;

- визнання відсутності у Центральної виборчої комісії компетенції (повноважень) відмовити у реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму з підстави відсутності на зборах громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму представника (представників) Центральної виборчої комісії;

- визнання наявності у Центральної виборчої комісії компетенції (повноважень) відмовити у реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму виключно з підстави не відповідності вимогам законодавства наступних документів (протоколу зборів, списку учасників зборів; списку членів ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму; заяви про призначення уповноваженого представника ініціативної групи; письмових заяв кожного з членів ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму про згоду бути членом ініціативної групи; письмової згоди особи бути уповноваженим представником ініціативної групи);

- скасування Постанови Центральної виборчої комісії від 17 вересня 2013 року № 195 «Про відмову в реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою, утвореної на зборах громадян України, що відбулися 8 вересня 2013 року в місті Києві».

29 жовтня 2013 року у судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог щодо:

- визнання відсутності у Центральної виборчої комісії компетенції (повноважень) не направляти свого представника (представників) на організовані Комуністичною партією України збори громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму, якщо дана партія письмово повідомила Центральну виборчу комісію про дату, час, місце і мету зборів у строк, не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня проведення таких зборів;

- визнання відсутності у Центральної виборчої комісії компетенції (повноважень) відмовити у реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму з підстави відсутності на зборах громадян України щодо проведення всеукраїнського референдуму представника (представників) Центральної виборчої комісії;

- визнання наявності у Центральної виборчої комісії компетенції (повноважень) відмовити у реєстрації ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму виключно з підстави не відповідності вимогам законодавства наступних документів (протоколу зборів, списку учасників зборів; списку членів ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму; заяви про призначення уповноваженого представника ініціативної групи; письмових заяв кожного з членів ініціативної групи з проведення всеукраїнського референдуму про згоду бути членом ініціативної групи; письмової згоди особи бути уповноваженим представником ініціативної групи).

В обґрунтування вказаних позовних вимог, представник відповідача посилається на те, що відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, проте такі вимоги можуть мати місце лише у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їх компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

А тому, оскільки позивач у даних правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не здійснює жодних управлінських функцій, які є обов'язковою складовою такого публічно-правового спору, спір у наведеній частині не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, а відтак не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши заявлене клопотання, матеріали справи, заслухавши думку представників сторін з приводу заявленого клопотання, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

При цьому, суд зазначає, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тобто не належить до юрисдикції адміністративного суду (непідвідомча суду) відповідно до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про:

- скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

- зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

- зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

- стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

- виконання зупиненої чи невчиненої дії;

- встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

- примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

При цьому, жодних обмежень щодо заборони фізичним особам звертатися до суду з адміністративним позовом про встановлення наявності чи відсутності повноважень чинне адміністративне процесуальне законодавство не містить.

Суд звертає увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним владних управлінських функцій.

Відповідно до Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ч. 1 ст. 55).

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено вимоги про визнання наявності, відсутності компетенції (повноважень) Центральної виборчої комісії з певних питань.

Суд зазначає, що вказані спірні правовідносини є публічно-правовими, а позовні вимоги відповідають вимогам, що може містити адміністративний позов (п. 6 ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене справу в частині заявленого клопотання належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому підстав для її закриття відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України у суду не має.

Приймаючи викладене вище та керуючись ст. 157, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання представника Центральної виборчої комісії про закриття провадження в частині позовних вимог відмовити.

2. Копії ухвали невідкладно надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченкосудді: І.О. Іщук В.П. Шулежко

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 04.11.2013 р.