Рішення № 48153346, 04.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/11154/14 Головуючий у 1 інстанції: Колесник С.Г.

Провадження № 22-ц/778/2582/15 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04» серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Подліянової Г.С.,

при секретарі: Мельнику З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» про захист прав споживачів, стягнення суми страхового відшкодування, пені, три проценти річних від простроченої суми та інфляційних витрат, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, який протягом розгляду справи уточнила, до ПрАТ «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» про захист прав споживачів, стягнення суми страхового відшкодування, пені, три проценти річних від простроченої суми та інфляційних витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 23 листопада 2010 року між сторонами по справі укладено договір добровільного страхування, предметом якого було страхування транспортного засобу марки MAZDA 3, р.н. НОМЕР_1.

21 листопада 2011 року нею вказаний автомобіль передано ОСОБА_4 під розписку строком на один місяць. ОСОБА_4 незаконно заволодів транспортним засобом та завдав їй матеріальної шкоди у розмірі вартості автомобіля.

Страхова компанія відмовила у виплаті страхового відшкодування з підстав, що ОСОБА_4, якому вона передала автомобіль, не був вказаний у переліку осіб, допущених до керування застрахованим транспортним засобом. Іншою підставою для відмови стало те, що страхова компанія вважала, що мало місце не незаконне заволодіння транспортним засобом, а мало місце шахрайство.

Посилаючись на зазначені обставини, остаточно просила суд стягнути з відповідача за договором страхування №209476 від 23 листопада 2010 року суму страхового відшкодування у розмірі 114985 грн., суму пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 6591,95 грн., 3% річних від простроченої суми та інфляційні витрати у розмірі 43645,48 грн. та судові витрати у розмірі 1652,22 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2015 року з виправленою опискою ухвалою від 04 червня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 114985 грн., суму пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 6 591,95 грн., 3% річних в розмірі 10414,81 грн., інфляційні витрати в розмірі 33230,67 грн. та судовий збір у розмірі 1652,22 грн.

Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 червня 2015 року доповнено мотивувальну частину.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПрАТ «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, незастосування норм ст. 18 Закону України «Про страхування», ст.ст. 202, 237, 526 ЦК України, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування (подати допомогу, виконати послуг тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 991 ЦК України та ст. 26 Закону України "Про страхування" встановлюють перелік підстав для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявність інших підстав, встановлених законом.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 23 листопада 2010 року між позивачкою та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» було укладено договір страхування № 209476, предметом якого є добровільне страхування майнових інтересів, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом MAZDA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1, а.с.8-10).

Згідно з п.6.1 Договору, Договір укладено на строк 1 рік. Отже, Договір діяв з 23 листопада 2010 р. до 22 листопада 2011 р. включно.

На виконання п.п.5.2, 5.4 Договору, ОСОБА_3 повністю сплачено страховий платіж на загальну суму 7 428,03 грн., що підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів та розпорядженням на перерахування коштів (т.1, а.с.12).

Відповідно до п.3.1. Договору, до переліку застрахованих страхових випадків відноситься «Вибуття ТЗ із законного володіння внаслідок страхового випадку «ПДТО». За умовами п.3.2.2 Договору, під «ПДТО» (Протиправні дії третіх осіб) розуміється в тому числі незаконне заволодіння транспортним засобом (ст.289 КК України).

Судом встановлено, що позивач в період дії договору страхування своєчасно повідомила відповідача про настання страхового випадку, який стався 21 листопада 2011 року та звернулась із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с.21).

Листом №323 від 22.02.2012 р. Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» повідомило про відмову у виплаті страхового відшкодування, з підстав, що ОСОБА_4, якому позивач передала автомобіль, не був вказаний в переліку осіб, допущених до керування застрахованим транспортним засобом а також, зазначивши про те, що в даному випадку не було незаконного заволодіння транспортним засобом, передбаченого умовами договору страхування, а мале місце заподіяння шкоди шляхом шахрайства, що виключає можливість виплати страхового відшкодування (т.1, а.с.22).

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що застрахований автомобіль вибув із володіння позивача внаслідок скоєння злочину за ст.289 КК України, незаконного заволодіння транспортним засобом (умисного протиправного вилучення його з будь-якою метою у власника або законного користувача всупереч його волі), пославшись при цьому на вирок Оболонського районного суду м.Києв від 03 жовтня 2014 р. відносно ОСОБА_4, яким останнього визнано винним у незаконному заволодінні транспортним засобом потерпілої ОСОБА_3 - автомобілем MAZDA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в тому числі за ч.1,2 ст.289 КК України (т.1, а.с.55-66).

Зазначений вирок Оболонського районного суду м.Києв від 03 жовтня 2014 р. відносно ОСОБА_4 було змінено вироком апеляційного суду м.Київа від 29 грудня 2014 року лише в частині призначеного покарання (т.1, а.с.118-122 ).

Крім того, за заявою ОСОБА_3 апеляційний суд м.Київа ухвалою від 28 січня 2015 року роз'яснив мотивувальну та резолютивну частину вироку колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Київа від 29 грудня 2014 року щодо засудженого ОСОБА_4 в частині кримінального правопорушення відносно потерпілої ОСОБА_3, зазначивши що дії ОСОБА_4 виразились в незаконному заволодінні транспортним засобом автомобілем MAZDA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (т.1, а.с.143-145).

Довід апеляційної скарги про те, що суд не звернув уваги на заперечення відповідача, що ОСОБА_3 не вносила ОСОБА_4 до списку осіб, які допущені до керування автомобілю, колегія суддів вважає неприйнятним з наступних підстав.

За роз'ясненняи п.12 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» №5 від 12.04.96 р., «у справах про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу), суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг)».

Як вбачається з п.7.1.3 Договору, Страхувальник зобов'язаний в триденний термін письмово проінформувати Страховика про всі зміни відомостей, що викладені в Заяві, які відбулися після укладання Договору.

Судом встановлено, що 21.11.2011 року автомобіль було передано ОСОБА_4 і цього ж дня ОСОБА_3 повідомила про це страхову компанію, направивши на її електрону адресу zaporozhye@askods.dn.ua сканкопії паспорту, ідентифікаційного коду та посвідчення водія нового наймача автомобіля (т.1, а.с.23).

Факт отримання на електронну адресу зазначених документів відповідач не заперечував в суді.

Наступного дня ОСОБА_3 була подана заява із зазначенням того, що ця особа - ОСОБА_4 є допущеною до керування транспортним засобом (а.с.20).

Зазначена заява подана страхувальником 22.11.2011 року, тобто в період дії договору страхування, на підставі якого позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування та не містить посилань на будь-який іншій договір.

Суд першої інстанції, встановивши, що жодних спеціальних вимог щодо форми та змісту повідомлення Страховика про зміни відомостей, викладених в заяві ( в тому числі про осіб, допущених до керування автомобілю), ні Договором, ні Заявою не передбачено, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 виконала обов'язок за договором та повідомила страхову компанію про внесення ОСОБА_4 до списку осіб, допущених до керування застрахованим транспортним засобом.

Крім того, в суді апеляційної інстанції представник відповідача підтвердила також доводи позивача про те, що страхова компанія пропонувала ОСОБА_3 укласти додаткову угоду, в пункті 1 якої зазначено, що Страховик визнає вибуття із законного володіння Страхувальника транспортного засобу MAZDA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 страховим випадком (т.2, а.с.19).

Проте доводи апеляційної скарги в частині розміру страхової виплати, а як наслідок - суми пені, 3% річних та інфляційних витрат, виходячи з положень п.10.3.3 Договору страхування, знайшли часткове підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відповідно до п.10.3.3 договору, у разі вибуття з володіння транспортного засобу, розмір збитку визначається в розмірі вартості транспортного засобу на дату настання страхового випадку.

Виходячи зі змісту заяви Страхувальника від 22.11.2011 року, вартість транспортного засобу MAZDA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, сторони погодили в розмірі 102 000 грн. (т.1, а.с.20).

За таких обставин, стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» на користь ОСОБА_3 підлягає сума страхового відшкодування у розмірі 102 000 грн., сума пені за прострочення виплати страхового відшкодування за 12 місяців - у розмірі 5 847 грн. 50 коп., 3% річних в розмірі 9238 грн. 68 коп. (102000 грн. х 3 % х 1102 дні : 365 днів = 9238 грн. 68 коп.), інфляційні втрати в розмірі 29478 грн. (102000 грн. х 128,9 % : 100 % - 102 000 грн. = 29 478 грн.).

З огляду на викладене, рішення суду в частині стягнення з ПрАТ «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» на користь ОСОБА_3 суми страхового відшкодування, пені, 3% річних, інфляційних втрат згідно зі ст.309 ЦПК України підлягає зміні із зазначенням про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 102 000 грн., суми пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 5847 грн.50 коп., 3% річних в розмірі 9238 грн. 68 коп., інфляційних втрати в розмірі 29478 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

За матеріалами справи підлягають стягненню з відповідача на користь Держави судовий збір у розмірі 1465 грн. 64 коп.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316,317 ЦПК України , колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 лютого 2015 року у цій справі змінити.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» на користь ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 102 000 грн., суму пені за прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 5847 грн.50 коп., 3% річних в розмірі 9238 грн. 68 коп., інфляційні витрати в розмірі 29478 грн.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія АСКО - Донбас Північний» в дохід Держави судовий збір у розмірі 1465 грн. 64 коп.

Решту рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: