Ухвала суду № 48153172, 05.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 328/902/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Петренко Л.В.

Провадження № 22ц/778/4469/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2015 року м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Боєвої В.В.,

Суддів: Коваленко А.І., Кримської О.М.,

При секретарі: Бурак А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 29 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову зазначив, що 09 грудня 2014 року між ним та ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 313731/49877/3-14 «Класік», а 22 грудня 2014 між ним та ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 313731/56170/7-14 «Стандарт».

Згідно з п. 1 договору № 313731/49877/3-14 «Класік» загальна сума вкладу (депозиту) складає 100,00 доларів США.

Згідно з п. 1 договору № 313731/56170/7 14 «Стандарт» загальна сума вкладу (депозиту) складає 439,00 доларів США.

23 грудня 2014 року він поповнив вклад, сплативши на депозитний рахунок Банку додатково 100,00 доларів США.

Банк прийняв, а вкладник передав в управління Банку грошові кошти на строк з 03.01.2014 р. по 03.01.2015 р. включно зі сплатою процентів.

Керуючись положеннями договору № 313731/49877/3-14 «Класік» та договору № 313731/56170/7-14 «Стандарт», Позивач звернувся до Банку із письмовою заявою про повернення вкладу (депозиту) через касу банку у валюті вкладу.

Відповідач до цього часу письмової відповіді не надав та гроші йому не повернув.

В подальшому він надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, оскільки 30 березня 2015 року відповідач повернув йому банківський вклад (депозит) в сумі 100,00 доларів США за договором № 313731/49877/3-14 «Класік» від 09 грудня 2014 року.

На сьогоднішній день він так і не отримав свій депозит за договором № 313731/56170/7-14 «Стандарт», загальна сума якого складає 539,00 доларів США.

Відповідно до п.6.1.3. Основних умов Вкладник має право розірвати Договір з власної ініціативи та вимагати дострокової видачі вкладу та нарахування процентів в порядку визначеним п. 5.3. Основних умов.

Оскільки стороною договору банківського вкладу є фізична особа, то відповідач не міг відмовити у видачі вкладу.

У зв'язку з зазначеним, позивач просив суд достроково розірвати договір № 313731/56170/7-14 «Стандарт» від 22 грудня 2014 року укладений між ним та ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит», а також стягнути з відповідача суму вкладу в розмірі 539,00 доларів США.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 29 травня 2015 року позов задоволено.

Достроково розірвано договір-заяву № 313731/56170/7-14 про банківський вклад (депозит) «Стандарт» в іноземній валюті в сумі 539,00 доларів США, укладений 22 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси і Кредит» на користь ОСОБА_2, згідно договору-заяви № 313731/56170/7-14 про банківський вклад (депозит) «Стандарт» суму вкладу в іноземній валюті в розмірі 539,00 доларів США.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Банк» «Фінанси і Кредит» на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн..

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справ, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При вирішенні спору суд першої інстанції посилався на положення статей 1058, 1060, 1074, 1075 ЦК України, якими передбачено: поняття договору банківського вкладу; види банківських вкладів; підстави обмеження права розпоряджання рахунком; підстави і умови розірвання договору банківського рахунку.

Також суд враховував положення статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» якою встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору, приписи статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» якою визначено Форми регулювання банківської діяльності та статтю 56 Закону України «Про національний банк України», якою передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти, віднесені до його компетенції.

Задовольнивши позов, суд виходив з того, що дії банку не відповідають вимогам закону - банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, а тому договір банківського вкладу (депозиту) № 313731/56170/7-14 «Стандарт» в іноземній валюті укладений, 22 грудня 2014 року, між ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_2 підлягає розірванню, так як позивач у встановленому договором порядку звернувся до установи банку з письмового заявою про дострокове розірвання договору по депозитному вкладу.

Основні доводи апеляційної скарги стосуються того, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що вини банка не має, оскільки на час звернення вкладника до банку з заявою про повернення депозитних коштів, діяла Постанова Нацбанку України № 160 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» від 03.03.2015 року (набула чинності 04.03.2015 року) - згідно якої банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах до 15 000 (п'ятнадцяти тисяч) гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України,а тому ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» не мав можливості видати належну ОСОБА_2 грошову суму в повному обсязі.

Такі доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Судом встановлено, що 22 грудня 2014 року між ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_2 був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 313731/56170/7-14 «Стандарт» на сім місяців в іноземній валюті (а. с 5).

Згідно з п. 1 договору № 313731/56170/7-14 «Стандарт», вкладник вніс, а банк прийняв грошові кошти в іноземній валюті на вкладний рахунок № 2630.4.039005.001 у сумі 439,00 доларів США, на строк з 22 грудня 2014 року до 22 липня 2015 року, у порядку та на умовах визначених в цьому договорі-заяві та в основних умовах залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у публічному акціонерному товаристві «Банк «Фінанси та Кредит», які затверджені згідно з внутрішніми процедурами банку та оприлюднені на офіційному сайті.

Внесення ОСОБА_2 грошових коштів на вкладний рахунок в сумі 439,00 доларів США, підтверджується відповідними квитанціями (а. с. 7). 23 грудня 2014 року позивач поповнив вклад, сплативши на депозитний рахунок Банку додатково 100,00 доларів США, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією (а. с. 8). Так, загальна сума вкладу в іноземній валюті згідно договору № 313731/56170/7-14 «Стандарт» становила 539,00 доларів США.

Частиною 1 статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За змістом частини 1 статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Згідно частини 2 статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Частиною 3 статті 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. За змістом статті 1075 ЦК України договір банківського рахунку також підлягає розриванню за заявою клієнта у будь-який час.

Згідно статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

09 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до банку з заявою, в якій просив повернути 23 лютого 2015 року банківський вклад в сумі 539,00 доларів США розміщений згідно договору банківського строкового вкладу «Стандарт» № 313731/56170/7-14 від 22 грудня 2014 року, шляхом виплати готівковими коштами через касу банку (а. с. 9).

Проте, банк не здійснив з вкладником необхідних дій щодо розрахунку, посилаючись на постанову НБУ № 160 «Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України» від 03.03.2015 року (набула чинності 04.03.2015 року) згідно якої банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати банків у межах до 15 000 (п'ятнадцяти тисяч) гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, а також банки мають право достроково вертати вклади залучені в іноземній валюті за всіма типами договорів, у національній валюті за курсом купівлі іноземної валюти уповноваженого банку на день проведення операції. Крім того, в постанові вказано, що повернення достроково вкладів фізичних осіб може здійснюватися з врахуванням зазначених нормативних обмежень (а. с. 39).

Згідно приписам частини 1 статті 66 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Статтею 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Посилання представника відповідача на постанови НБУ, що обмежують право вкладника на отримання вкладу, суперечать нормам ЦК України, а тому суд повинен застосовувати акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача у достроковій видачі депозиту є незаконною. Як вже зазначалося, положення ЦК України передбачають обов'язок банку повернути вклад на першу вимогу вкладника.

З огляду на вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про невідповідність дій банку вимогам закону та умовам укладених з банком договорів. Адже, відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, про що Верховний Суд України зазначив в постанові від 12 вересня 2012 року, справа № 6-90цс12. Враховуючи положення чинного законодавства, договір банківського вкладу (депозиту) № 313731/56170/7-14 «Стандарт» в іноземній валюті укладений, 22 грудня 2014 року, між ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» та ОСОБА_2 підлягає розірванню, так як позивач у встановленому договором порядку звернувся до установи банку з письмового заявою про дострокове розірвання договору по депозитному вкладу, і в такому разі повернення коштів передбачено умовами договору та нормами Цивільного кодексу України.

Також є вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення коштів у валюті, зазначеній у договорі банківського вкладу, а саме у доларах США. Це узгоджується з роз'ясненнями, наданими в абзаці 3 пункту 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 p. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» - згідно яких суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, випадках і в порядку, встановлених законом.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Банк «Фінанси і Кредит» також посилається на те, що позивач не звертався до банку з відповідною заявою про повернення йому коштів за депозитними вкладами, а тому його позов є необгрунтованим.

Цей довід апеляційної скарги спростовується наявними в матеріалах справи письмовими доказами копіями заяв ОСОБА_2 на ім'я керівництва відділення № 13 Філії «Запорізьке РУ АТ «Банк «Фінанси та Кредит». З заяви від 09.02.2015 року видно, що ОСОБА_2 просив достроково повернути банківський вклад у сумі 539 доларів США, розміщений на депозитному вкладі, шляхом виплати готівковими коштами через касу банку. Зі змісту заяви від 03.03.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 просив в зв'язку із закінченням строку договору видати йому кошти в сумі 100 доларів США з нарахованими процентами 09.03.2015 року (а. с. 9-10).

Із апеляційної скарги вбачається, що інші доводи не мають належного обґрунтування у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності оскаржуваного судового рішення, тобто, відсутні і підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 29 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: